Справа № 159/6343/23
Провадження № 2/159/137/24
16 квітня 2024 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
в складі головуючого - судді Панасюка С.Л.,
за участю секретаря Бакай Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , від імені якої діє законний представник ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини,
Позивачка зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 . Позивачка не прийняла спадщину після матері у встановлений строк. Вважає, що причини пропуску строку для прийняття спадщини є поважними. Такими причинами є те, що в період шестимісячного строку для прийняття спадщини в державі був введений воєнний стан, що викликало у неї страх за життя військовозобов'язаної дочки, через постійні повітряні тривоги вона намагалася прокладати свій шлях біля бомбосховищ, поїздки на далекі відстані такої безпеки не дають, дія комендантського часу, блокпости обмежували її переміщення, вона неодноразово переміщалася у більш безпечніші місця для проживання, місто Ковель, розташоване біля кордону і не є таким місцем, більшу частину вона перебувала не за місцем реєстрації в АДРЕСА_1 , велика відстань між її місцем перебування у Житомирській області і місцем оформлення спадщини у Волинській області унеможливлювала планування безпечних поїздок, в середині березня 2022 року їй до уваги було надано постанову КМ України від 06.03.2022 року № 209 «Деякі питання державної реєстрації в умовах воєнного стану та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164», а саме, встановлена пунктом 3 норма, що на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється. Після чого вона відслідковувала лише закінчення воєнного стану, який діє досі. Позивачка просить визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після матері.
Представник відповідачки позов не визнав. Вважає причини пропуску строку для прийняття спадщини неповажними. Просить у позові відмовити.
У позові слід відмовити.
Суб'єктивне право спадкування має характер права, обмеженого в часі, воно існує протягом строків, передбачених для прийняття спадщини, які за своєю правовою природою є строками здійснення права. Пропущення такого строку означає, що суб'єктивне спадкове право не було здійснене у встановлені строки. Якщо спадкоємець не реалізує це право протягом вказаних строків, то право припиняється, але вказаний строк підлягає поновленню в судовому порядку. У цьому випадку захист суб'єктивного права на прийняття спадщини здійснюється в судовому порядку шляхом визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Визначені ст.1270 ЦК України строки для прийняття спадщини належать до строків здійснення суб'єктивного права спадкування. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Мати позивачки ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Отже, передбачений ст.1270 ЦК України строк для прийняття спадщини тривав з 14 жовтня 2021 року по 14 квітня 2022 року.
Згідно п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан.
Позивачка, як вона стверджує, під час дії воєнного стану більшу частину перебувала в селі Городище Черняхівського району Житомирської області. Згідно загальновідомих даних, зокрема оприлюднених в Вікіпедії, згадане село Городище розташоване за 18 км на південь від районного центру Черняхів та за 17 км на північний схід від обласного центру Житомира, та за 6 км від автомагістралі Житомир-Київ.
Згідно загальновідомих даних, зокрема оприлюднених в тій же Вікіпедії, бойові дії на території Житомирської області і поблизу неї завершилися на початку квітня 2022 року.
Село Городище знаходилося досить далеко від району бойових дій, наскільки далеко, що позивачка, за її твердженнями, вважала його безпечним для проживання.
Не було непереборною перешкодою для позивачки добратися до найближчого нотаріуса поблизу місця свого перебування і оформити заяву про прийняття спадщину, яка б потрапила за призначенням у місце відкриття спадщини. Робота нотаріусів, як і життя загалом, не припинялися в районі, де перебувала позивачка, ходив громадський транспорт, працювали пошта, державні установи.
Страх за життя близьких в таких умовах, повітряні тривоги, комендантський час, який, до речі, діяв лише вночі, блокпости не могли бути перешкодою для доволі простої і необтяжливої для позивачки дії як подання заяви про прийняття спадщини.
Щодо постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року № 209 «Деякі питання державної реєстрації в умовах воєнного стану та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164», яка за твердженням позивачки була надана їй до уваги в середині березня 2022 року, то вона не могла стати поважною причиною для пропуску строку позовної давності.
Дійсно, починаючи з 06.03.2022 року, діяв пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 наступного змісту:
«3. Установити, що на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється».
Однак, починаючи з 29.06.2022 року редакція зазначеного пункту змінилася і стала такою:
«3. Установити, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини».
Починаючи з 23.05.2023 року, згаданий пункт взагалі був виключений з постанови.
Таким чином, якщо і керуватися пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164, то правова ситуація буде такою:
з 06.03.2022 року до 29.06.2022 року строк для прийняття спадщини позивачкою був зупинений на час дії воєнного стану;
починаючи з 29.06.2022 року строк зупинення був обмежений чотирма місяцями і, отже, строк зупинення для позивачки закінчився 29.10.2022 року;
далі для позивачки став спливати строк для прийняття спадщини, який залишався невикористаним до його зупинення - з 06.03.2022 року до 14 квітня 2022 року (один місяць і 9 днів), якщо врахувати цей строк, заява про прийняття спадщини мала бути подана позивачкою до 08.12.2022 року.
Отже, строк для прийняття спадщини був позивачкою пропущений навіть якщо враховувати дію пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164.
Позивачка у клопотанні про відхилення відзиву відповідача стверджує, що є правдою те, що вона була присутня на похованні матері, отже їй було достовірно відомо про відкриття спадщини і початок шестимісячного строку для подання заяви про її прийняття. Позивачка також стверджує, що приїздила в м. Ковель «десь за місяць до роковин по смерті матері», тобто, орієнтовно в період серпень-вересень 2022 року. Другий приїзд позивачки у м. Ковель, відповідно до її тверджень, був на поховання батька і сина Куциків, яке відбулося 17 січня 2023 року, що є загальновідомою інформацією. Отже, для позивачки не існувало об'єктивних, непереборних труднощів для приїзду у м. Ковель для відвідування нотаріуса у місці відкриття спадщини, хоча, як зазначалося вище, навіть у цьому не було необхідності, достатньо було відвідати нотаріуса у місці перебування.
Позивачка не користується правовою допомогою, демонструє пристойний рівень правових знань, а отже несвоєчасне прийняття нею спадщини не може бути пояснене її правовою необізнаністю.
До того ж, існують обставини, які могли стримувати позивачку від подання заяви про прийняття спадщини: відносно невелика частка спадкового майна, яка припадає на позивачку, правова конкуренція щодо спадщини з малолітньою дитиною, яка втратила матір, до того ж, сестру позивачки, небажання псувати відносини з ріднею, бажання досягнути компромісу та інше.
Зазначені обставини не належать до числа поважних, однак здатні пояснити дії і наміри позивачки, що має відношення до справи.
Щодо незгоди позивачки з відзивом і застосування заходів процесуального примусу до представника відповідачки слід зазначити таке.
Представник не допустив порушень, які є підставою для застосування щодо нього штрафу. Невірне зазначення представником свого процесуального статусу є очевидною опискою, а не наміром спотворити інформацію чи ввести будь-кого в оману. Невірний виклад представником обставин справи має мати, як реакцію, не штраф на представника, а заперечення позивачкою цього викладу, що вона і зробила. Судові витрати у випадку відмови в позові не можуть бути покладені на сторону відповідача. В той же час, сторона відповідача не ставила питання про покладення судових витрат на позивачку.
Отже, позивачка не довела існування поважних причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для прийняття нею спадщини.
Керуючись ст.12, 81, 82, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, на підставі ч.3 ст.1272 ЦК України, суд
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , від імені якої діє законний представник ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
Повне судове рішення складене 26 квітня 2024 року.
Головуючий:С. Л. ПАНАСЮК