Справа № 503/789/24
Провадження №3/503/743/24
29 квітня 2024 року м. Кодима
Суддя Кодимського районного суду Одеської області Вороненко Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , фізичної особи-підприємця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 2041 КУпАП,
встановив:
10 квітня 2024 року о 06.50 годині по інформації ПОРВ (з м.д.н.п. Кодима) прикордонним нарядом «Група реагування» на західній околиці с. Лабушне, Подільського району Одеської області, на відстані до 1000 м від лінії державного кордону України, виявлено ОСОБА_1 , який спільно у групі з іншою особою, матеріали щодо якого оформленні в окрему справу про адміністративні правопорушення, намагався незаконно перетнути державний кордон України на вихід з України в Республіку Молдова, в районі проміжного знаку № 0281 на напрямку с. Лабушне (Україна) - с. Плоть (Республіка Молдова) поза пунктами пропуску через державний кордон України в пішому порядку, з документами, що посвідчують його особу, у зв'язку з чим своїми діями порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року № 1777-XII та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 2041 КУпАП.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 не з'явився, про поважність причин неявки суду не повідомив, про місце і час розгляду справи був своєчасно сповіщений належним чином, у відповідності до вимог ст. 2772 КУпАП та Порядку надсилання повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.01.2023 року № 28, з врахуванням скороченого строку розгляду справ даної категорії - протягом доби, передбаченого ч.2 ст. 277 КУпАП, шляхом надіслання йому судової повістки на номер його телефону та електронну пошту зазначені у його заяві на отримання електронних повісток від 10.04.2024 року (а.с.4), що підтверджують відповідні довідки про доставку електронного листа із судовою повісткою 24.04.2024 року та про доставку повідомлення у додаток «Viber» від 24.04.2024 року. Водночас 29.04.2024 року на електронну адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи датоване 28.04.2024 року, із накладенням на нього електронного підпису 29.04.2024 року, в якому останній просить суд відкласти розгляд справи посилаючись на неможливість бути присутнім у судовому засіданні призначене на 29.04.2024 року внаслідок проходження ним медичного обстеження починаючи з 23.04.2024 року до теперішнього часу. Однак, суд дане клопотання не вважає таким, що підлягає задоволенню, з огляду на те, що воно фактично вже є повторним, оскільки 23.04.2024 року на електронну адресу суду вже надійшлоклопотання ОСОБА_1 від 22.04.2024 року про відкладення розгляду справи призначеного на 23.04.2024 року (у клопотанні зазначена неправильна дата засідання - 24.04.2024 року) для ознайомлення з матеріалами справи, яке було задоволено судом із забезпеченням ОСОБА_1 можливості ознайомитися з матеріалами справи шляхом надіслання на його електронну адресу сканованих копій матеріалів справи, що підтверджує довідка про доставку електронної відправки вкладення від 25.04.2024 року із матеріалами справи. Окрім того, суд додатково зауважує, що до свого клопотання від 28.04.2024 року ОСОБА_1 не додав жодних документів, які б підтверджували проходження ним у закладі охорони здоров'я відповідного медичного обстеження або принаймні підтвердження звернення до нього з приводу стану свого здоров'я. Тому суд оцінює повторне клопотання про відкладення розгляду справи необґрунтованим та спрямованим на маніпулятивне недобросовісне використання процесуального права, передбаченого третім реченням ч.1 ст. 268 КУпАП, з метою штучного затягування розгляду справи за відсутності для цього об'єктивних підстав. З аналізу постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №0870/8014/12 вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов 'язки. За перелічених вище обставин суд вважає, що неявка ОСОБА_1 на судовий розгляд не має поважних причин та свідчить про ухилення останнього від участі в судовому засіданні з метою створення штучних перешкод у розгляді справи, як обраний спосіб захисту. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції. При цьому, в матеріалах справи міститься його заява від 10.04.2024 року (а.с.5) про розгляд справи без його участі. У зв'язку з вище викладеним і у відповідності до вимог ст. 268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю суд встановив наступне.
Частина перша ст. 2041 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
При цьому, ч.2 ст. 2041 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні вказаного правопорушення повністю доказана, що підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 290466 від 10.04.2024 року (а.с.2), який підписаний ОСОБА_1 без яких-небудь заперечень щодо його змісту та в якому зазначено, що 10 квітня 2024 року о 06.50 годині по інформації ПОРВ (з м.д.н.п. Кодима) прикордонним нарядом «Група реагування» на західній околиці с. Лабушне, Подільського району Одеської області, на відстані до 1000 м від лінії державного кордону України, виявлено ОСОБА_1 , який спільно у групі з іншою особою, матеріали щодо якого оформленні в окрему справу про адміністративні правопорушення, намагався незаконно перетнути державний кордон України на вихід з України в Республіку Молдова, в районі проміжного знаку № 0281 на напрямку с. Лабушне (Україна) - с. Плоть (Республіка Молдова) поза пунктами пропуску через державний кордон України в пішому порядку, з документами, що посвідчують його особу, у зв'язку з чим своїми діями порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року № 1777-XII та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 2041 КУпАП;
- рапортом начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) підполковника ОСОБА_2 (а.с.3), згідно змісту якого 10 квітня 2024 року о 06 год. 50 хв. разом із ще двома іншими прикордонниками виконувався наказ на охорону державного кордону України в прикордонному наряді «Група реагування» на західній околиці с. Лабушне, Подільського району Одеської області, спільно з представниками ПОРВ (з м.д.н.п. НОМЕР_2 ) на відстані до 1000 м від лінії державного кордону України в районі пп/зн № 0281 на напрямку с. Лабушне (Україна) - с. Плоть (Республіка Молдова) було виявлено групу осіб - двох чоловіків громадян України, одним з яких був ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які намагалися перетнути ДКУ на вихід з України в Республіку Молдова в обхід встановлених пунктів пропуску через ДКУ. Своїми діями ОСОБА_1 та інший громадянин України (матеріали щодо якого оформленні в окрему справу про адміністративні правопорушення), порушили вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, тобто вчинили правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 2041 КУпАП;
- письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 від 10.04.2024 року (а.с.6), в яких останній пояснив, що домовився з невідомою особою в Телеграмі про спробу перетину державного кордону України, яка сказала спочатку приїхати до населеного пункту Чечельник (у дійсності Вінницька область), де їх забрав водій, але вони були зупиненні прикордонниками в населеному пункті Кодима при спробі незаконного перетину кордону, де мав перетнути державний кордон України, але його затримали прикордонники за спробу перетину державного кордону України та перебування в прикордонній смузі безе перепустки, а також зазначив, що вину свою визнає за порушення перетину кордону та прикордонного режиму.
Згідно положень ч.1 ст. 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 року № 661-IV, Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.
Водночас із цим суд відзначає, що у пункті 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.08.2023 року у справі № 208/712/19 висловлено позицію про те, що положення КУпАП не містять заборони використовувати у судовому рішенні письмові пояснення, надані службовій особі правоохоронного органу.
Крім того, суд не знаходить іншого пояснення, аніж спроба незаконного перетинання державного кордону поза пунктами пропуску, для перебування особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, який є мешканцем м. Фастів, Київської області, та документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданим 20.03.2018 року органом 3215 та мав останній із собою на час свого виявлення прикордонним нарядом Державної прикордонної служби України на прикордонній контрольованій території - АДРЕСА_2 , в безпосередній близькості від лінії державного кордону.
Окремо суд відзначає, що саме с. Лабушне є одним з найбільш географічно наближених населених пунктів розташованих між залізницею на гілці сполученням «Кодима-Слобідка» та державним кордоном.
Згідно Переліку міст і районів, на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони, затвердженого постановою Кабінети Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1199 «Про контрольовані прикордонні райони», в Одеській область таким, серед інших, є увесь Подільський район, де запроваджений прикордонний режим.
Водночас суд наводить мотиви відхилення доводів щодо відсутності підстав для притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 висловлених останнім у змісті свого клопотання датоване 28.04.2024 року, із накладенням на нього електронного підпису 29.04.2024 року, яке було надіслано ним на електронну адресу суду, а саме:
- з приводу доводів про те, що протокол про адміністративне правопорушення, заяву та інші документи, які були підписані ним у даній справі на стадії її досудового оформлення, були отримані від нього з порушенням норм чинного законодавства України, а саме підписані ним під примусом посадових осіб прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які ним оскаржуються до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Офісу Президента України, то суд оцінює зазначене критично, оскільки суд вважає, що перевірка згаданих обставин має проводитись за відповідною заявою ОСОБА_1 про вчинення у відношенні нього кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, поданою ним в порядку ст. 214 КПК України, компетентним органом досудового розслідування за підвідомчістю для розслідування обставин застосування донього протиправних дій насильницького характеру з боку посадових осіб Державної прикордонної служби України. Одночасно суд відзначає те, що в рамках кримінального провадження існує можливість проведення психологічної, почеркознавчої та лінгвістичної експертиз, згідно Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Мін'юсту від 08.10.1998 року № 53/5, для встановлення обставин добровільності надання письмових пояснень. Однак, ОСОБА_1 суду не надано підтверджень подання такої заяви до слідчого органу Державного бюро розслідувань, як і самих копій його звернень до зазначених ним органів;
- з приводу доводів про можливість залучення до справи для допиту в якості свідка особи водія, який перевозив їх на транспортному засобі з реєстраційним номером НОМЕР_4 , під час руху на якому їх було затримано співробітниками прикордонної служби «Кодима», то суд відзначає, що клопотання не містить анкетних даних за якими можна було б ідентифікувати згадану особу, а відтак і здійснити її виклик. При цьому, суд не здійснює заходи щодо розшук свідків, а матеріали справи не містять в собі доказів на підставі яких суд міг би прийти до переконливого висновку про дійсне існування такої особи, оскільки про неї міститься твердження лише у змісті клопотання ОСОБА_1 , що в свою чергу не виключає можливість здійснення захистом заходу затягування розгляду справи;
- з приводу долучення до матеріалів справи доказів підтвердження точного місця затримання, оскільки відзначає, що його та ще одного пасажира було затримано в м. Кодима, а в матеріалах справи фігурує с. Лабушне, то суд відзначає, що самим ОСОБА_1 таких доказів суду не надано, а нормами КУпАП та Інструкцією з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом МВС України від 18.09.2013 № 898, не передбачено долучення схеми затримання при оформленні матеріалів справи за ст. 2041 КУпАП.
При цьому, суд відзначає ту обставину, що протягом всього часу перебування справи на розгляді в провадженні суду до винесення даної постанови ОСОБА_1 так і не повідомив суду наявності у нього правових підстав для перетину державного кордону України через пункти пропуску за умов введеного воєнного стану та оголошеної мобілізації або принаймні самої мети його перебування на прикордонній контрольованій території Кодимської ТГ, Подільського району Одеської області, яка б була не пов'язана із спробою перетину державного кордону.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб, який був затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та в подальшому неодноразово продовжений Указами Президента України від 14.03.2022 року № 133/2022, від 18.04.2022 року № 259/2022, від 17.05.2022 року № 341/2022, від 12.08.2022 року № 573/2022, від 07.11.2022 року № 757/2022, від 06.02.2023 року № 58/2023, від 01.05.2023 року № 254/2023, від 26.07.2023 року № 451/2023, від 06.11.2023 року № 734/2023 та від 05.02.2024 року № 49/2024, які в свою чергу були затверджені Законами України від 15.03.2022 року № 2119-IX, від 21.04.2022 року № 2212-IX, 22.05.2022 року № 2263-IX, 15.08.2022 року № 2500-IX, 16.11.2022 року № 2738-IX, 07.02.2023 року № 2915-ІХ, від 02.05.2023 року 3057-IX, від 27.07.2023 року № 3275-IX, від 08.11.2023 року № 3429-IX та від 06.02.2024 року № 3564-IX.
З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, не знаходячи обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаючи обставиною, що обтяжує відповідальність за адміністративне правопорушення, вчинення останнього в умовах надзвичайної обставини - воєнного стану, суд вважає необхідним застосувати до порушника адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі максимально передбаченому санкцією за вчинення даного адміністративного правопорушення без застосування конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення, оскільки матеріали справи не місять в собі відомостей про існування останніх.
Крім цього, згідно вимог ст. 401 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. В свою чергу ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI передбачає, що ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення встановлюються у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Керуючись ст. 23-24, 27, 33-35, 401, 2041 ч.2, 213, 221, 246, 251-252, 268, 280, 283-284 КУпАП,
постановив:
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 2041 КУпАП і застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 13600 (тринадцять тисяч шістсот) грн.
Роз'яснити правопорушнику, що штраф має бути сплачений ним не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови, з наданням до суду в цей строк документа, який підтверджує його сплату. У разі несплати штрафу, постанову про його накладення буде звернуто для примусового виконання, а з порушника стягнуто подвійний розмір штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Д.В. Вороненко