Справа № 502/177/18
29.04.2024 м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
потерпілої - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду
кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за № 12017160310000791 від 17.11.2017 р.
відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кілія Кілійського району Одеської області, громадянина України, з базовою середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, такого, що не має місця реєстрації та постійного місця проживання, останнє відоме місце проживання, АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 29.03.2005 р. Кілійським районним судом Одеської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;
- 03.10.2006 р. Кілійським районним судом Одеської області за ч. 1 ст. 185, ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України з застосуванням ст. ст. 70-71 КК України до 5 років 7 місяців позбавлення волі; звільненого 19.08.2010 р. умовно достроково на 9 місяців 2 дні;
- 10.08.2012 р. Кілійським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185 КК України з застосуванням ст. ст. 69, 71 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі; звільнений 10.08.2012 р. у зв'язку з відбуттям призначеного покарання;
- 09.03.2017 р. Малиновським районним судом м. Одеси за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75-76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки; ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23.02.2018 р. направлений для відбуття призначеного вироком покарання; звільнений 25.10.2021 р. після відбуття покарання;
- 09.11.2022 р. Приморським районним судом м. Одеси за ч.1 ст. 309 КК України до штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень,
передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України,
27.11.2017 р. в вечірній час (більш точного часу в ході судового розгляду не встановлено) ОСОБА_5 за попередньою змовою зі ОСОБА_7 , кримінальне провадження відносно якої закрито ухвалою суду від 29.04.2024 р. у зв'язку з її смертю, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, шляхом розподілу ролей, діючи як співвиконавці, прийшли до будинку АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_4 . Далі ОСОБА_5 , впевнившись, що його дії не помічені сторонніми особами, шляхом перестрибування через дерев'яний паркан зі сторони вулиці 8-го Березня проник на територію відповідного будинку, а ОСОБА_7 залишилась на вулиці біля дерев'яного паркану з метою спостерігання та сповіщення у разі появи власника або інших осіб. В цей час ОСОБА_5 пошкодив бокову панель дерев'яних дверей, які ведуть до приміщення літньої кухні, у зв'язку з чим двері відчинились та обвинувачений проник до приміщення, де шляхом пошуку виявив та таємно викрав: металеве ліжко; чавунний казан об'ємом 30 л; чавунний казан об'ємом 8 л; металеву решітку від газової плити та 3 конфорки; алюмінієву каструлю; металеву праску. Після цього, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_5 шляхом ривку відчинив вхідні двері будинку та проник до його приміщення, де шляхом пошуку виявив та таємно викрав кришталеву вазу, тарілки в кількості 16 штук; двоспальну ковдру; махрове простирадло; подушку; рушники в кількості 30 штук. Далі, відповідне майно ОСОБА_5 склав у ковдру жовтого кольору, переніс до дерев'яного паркану та передав ковдру через паркан ОСОБА_7 . Далі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 місце вчинення кримінального правопорушення залишили, маючи змогу розпорядитись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинили потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 2250 гривень.
Своїми діями ОСОБА_5 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.
Крім того, 29.11.2017 р. в денний час (більш точного часу в ході судового розгляду не встановлено) ОСОБА_5 за попередньою змовою зі ОСОБА_7 , кримінальне провадження відносно якої закрито ухвалою суду від 29.04.2024 р. у зв'язку з її смертю, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, шляхом розподілу ролей, діючи як співвиконавці, прийшли до будинку АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_4 . Далі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , впевнившись, що їх дії ніким не помічені, через незачинену хвіртку, яку ОСОБА_5 відчинив 27.11.2017 р., коли вчиняв попередню крадіжку з цього будинку, зі сторони вулиці 8-го Березня проникли на територію вказаного будинку. Знаходячись в приміщенні будинку ОСОБА_5 та ОСОБА_7 шляхом пошуку в дерев'яному серванті виявили наступне майно: набір посуду, який складається з 12 тарілок, 4 блюдці, 4 кухля, 1 заварник та 1 цукорницю; 14 тарілок; вазу для квітів; 2 кришталеві тарілки та 12 виделок, всього майна на загальну суму 1004 гривні. В подальшому ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вказане майно перенесли з кімнати до коридору, де поклали на стіл біля вхідних дверей до будинку, після чого повернулись до кімнати, але не виконали усі дії, які вважали необхідними для доведення відповідного кримінального правопорушення до кінця, причин, що не залежали від їх волі, оскільки їх протиправні дії були припинені співробітниками поліції.
Своїми діями ОСОБА_5 вчинив незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.
За сукупністю кримінальних правопорушень ОСОБА_5 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 в ході судового розгляду свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю та дав показання про те, що 27.11.2017 р. він разом зі ОСОБА_8 прийшли до будинку АДРЕСА_2 та в подальшому через паркан зі сторони вулиці 8-го Березня проникли на його подвір'я, а далі через вхідні двері до будинку, де в подальшому з нього винесли металевий посуд та здали його на металобрухт.
В подальшому 29.11.2017 р. ОСОБА_5 знову разом зі ОСОБА_8 проникли до вказаного будинку, де намагались викрасти посуд, проте були затримані в будинку співробітниками правоохоронних органів. Відповідаючи на питання прокурора обвинувачений показав, що наразі має хронічні захворювання, а також непрацездатну за віком матір. В судових дебатах та останньому слові обвинувачений зазначив, що шкодує про вчинене та щиро розкаюється. Обіцяє більше не порушувати закон.
Крім визнання своєї вини обвинуваченим, його вина у пред'явленому обвинуваченні підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами, а саме:
-Показаннями потерпілого ОСОБА_4 про те, що будинок АДРЕСА_2 , належав її матері, яка померла у 2016 році та на даний час в ньому ніхто не проживає. Спадщину після смерті матері протерпіла прийняла, шляхом подання відповідної заяви, проте ще не отримала свідоцтво про право на спадщину. Восени 2017 року потерпілій зателефонувала сусідка та повідомила, що чула вночі якийсь гуркіт з будинку. Після цього вони викликали поліцію та в подальшому дізналися, що хтось заліз до будинку, в якому були виламані двері та поламана дерев'яна хвіртка. З будинку було викрадене залізне ліжко та посуд, зокрема, каструлі, казан, ложки і тарілки. Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_5 повідомляв співробітникам поліції, що саме було викрадено.
-Показаннями свідка ОСОБА_9 про те, що у жовтні-листопаді 2017 року, коли він перебував на посаді оперуповноваженого, під час його перебування на чергуванні, було отримано повідомлення про необхідність виїзду на місце події за повідомленням сусідки про проникнення до нежилого будинку. Під час виїзду на місце події - кутовий будинок, розміщений на АДРЕСА_3 в кухні будинку була виявлена ОСОБА_7 , а в шафі виявлений ОСОБА_5 , які були затримані. На веранді будинку було виявлене покривало, в якому знаходились тарілки, сервізи, чашки та інший посуд з буфету. Навісний замок на кухні будинку був вирваний. Хвіртка будинку була на замку та сам будинок був огороджений парканом. ОСОБА_7 повідомила, що вони за 2-3 дні до цього також проникали у даний будинок, звідки викради теплу ковдру і металеві ліжка, які продали віднесли до пункту прийому металобрухту.
-Показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що коли він працював на пункті прийому металобрухту, у нічній час близько 21-ї години до пункту прийому двічі приходили ОСОБА_5 і ОСОБА_7 та приносили металеві вироби, зокрема, велику каструлю та казанок, а також хвіртку. ОСОБА_5 казав, що це речі з його будинку.
Згідно положень ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінюючи наведені у мотивувальній частині вироку докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, суд вважає, що вони у своїй сукупності дозволяють прийти до висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості обвинуваченого у вчиненні відповідних кримінальних правопорушень та їх достатність для ухвалення обвинувального вироку.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує:
Відсутність у обвинувальному акті, яким пред'явлено обвинувачення, обставин, які обтяжують покарання.
Обставину, яка пом'якшує покарання: щире каяття.
Крім цього, суд враховує обставини та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є тяжкими умисними корисливими злочинами, дані, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема, його нейтральну характеристику за колишнім місцем проживання.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що обвинуваченому для перевиховання та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень має бути призначене покарання у виді позбавлення волі в межах, визначених санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, а також у відповідності з положеннями ст. 68, ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, оскільки обвинуваченим вчинено закінчене та незакінчене кримінальне правопорушення, та без застосування положень ч. 1 ст. 71 КК України щодо призначення покарання за сукупністю вироків, оскільки покарання за попереднім вироком, а саме - вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 09.03.2017 р., на момент ухвалення даного вироку суду є відбутим, що унеможливлює будь-який інший порядок та правила призначення остаточного покарання.
Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, вартість викраденого майна, яка не є значною, особу винного, який має хронічні захворювання, що встановлено з дослідженої судом інформації, отриманої за клопотанням обвинуваченого та його потребу у лікуванні, наявність у обвинуваченого непрацездатної за віком матері, а також обставини, яка пом'якшує покарання, приймаючи до уваги, що протягом тривалого часу, що минув з моменту вчинення кримінальних правопорушень, які мали місце у 2017 році, обвинувачений нових кримінальних правопорушень не вчиняв, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, на підставі чого приймає рішення про його звільнення від відбування покарання з іспитовим строком відповідно до положень ст. ст. 75, 76 КК України.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати відсутні.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
У зв'язку зі звільненням обвинуваченого від відбування покарання він на підставі ч. 1 ст. 377 КПК України підлягає звільненню з-під варти в залі судового засідання.
Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 3 ст. 185 КК України - 4 роки позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого призначеного основного покарання більш суворим основним покаранням, призначеним за даним вироком, остаточне покарання ОСОБА_5 визначити у виді 4 років позбавлення волі.
У відповідності до положень ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання у виді 4 років позбавлення волі, якщо він на протязі 2 років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки: - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання ; - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Іспитовий строк ОСОБА_5 відраховувати з дня проголошення вироку.
Скасувати застосований стосовно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та звільнити його з-під варти в залі судового засідання.
Після набрання даним вироком законної сили, речові докази, які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_4 , вважати повернутими їй, як законному володільцю.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Кілійський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та не пізніше наступного дня надіслати потерпілій, яка не були присутня в судовому засіданні під час проголошення вироку.
Суддя ОСОБА_1