Справа № 932/2914/22
Провадження № 2/932/700/24
19 лютого 2024 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Кудрявцевої Т.О.
при секретарі судового засідання - Рошошка Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -
07.06.2022 року позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача. В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнень вказав, що на підставі укладеного договору № б/н від 19.05.2011 року ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з подальшим збільшенням розміру кредитного ліміту. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», складає між ним та Банком Договір. Відповідач зобов'язався погашати кредит, сплачувати відсотки за користуванням ним у терміни та на умовах, що передбачені договором. Позивач свої зобов'язання виконав, надавши ОСОБА_2 доступ до коштів на його картковому рахунку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, його спадкоємцем за законом є ОСОБА_1 31.08.2021 року на адресу ОСОБА_1 позивачем було направлено лист-претензію, згідно якого позивач пред'явив свої вимоги, але ніяких дій з боку відповідача ОСОБА_1 не було виконано. З урахуванням уточненої позовної заяви заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором №б/н від 19.05.2011 року становить - 7036,07 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача, а також судовий збір.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2022 року, справа передана в провадження судді Кудрявцевої Т.О.
Ухвалою від 22.06.2022 року суддя Кудрявцева Т.О. відкрила провадження у справі та призначила її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 07.12.2021 року здійснено перехід від розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 29.11.2023 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні визнала уточнені позовні вимоги, не заперечувала проти їх задоволення.
Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позову, з таких підстав.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 19.05.2011 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № б/н шляхом підписання Анкети-заяви позичальника, згідно з яким позичальнику надано кредит, з подальшим збільшенням розміру кредитного ліміту, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 20.11.2020 року.
Станом на дату смерті ОСОБА_2 його заборгованість за кредитним договором №б/н перед позивачем складала - 10 604 грн. 07 коп.
Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.ст. 608, 1218, 1219 ЦК України, у зв'язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов'язання, які нерозривно пов'язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися у наслідок його смерті.
За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємців; таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржників за зобов'язанням.
Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до матеріалів спадкової справи № 206/2021 вбачається, що 23.04.2021 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 звернулась ОСОБА_1
31.08.2021 року АТ КБ «ПриватБанк» направлено листи-претензії за вих. № SAMDN50000045056493 від 31.08.2021 року до ОСОБА_1 як до спадкоємця після померлого позичальника, з вимогою сплатити заборгованість перед банком в розмірі 10 604,07 грн., але ніяких дій з боку відповідача ОСОБА_1 не було виконано.
В п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно достатті 1296 ЦК Україниє правом, а не обов'язком спадкоємця. Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі. Отже спадкоємцем після померлого ОСОБА_2 є - ОСОБА_1 .
Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.
При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, необхідно встановити такі обставини: - чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначенихстаттею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першоїстатті 1282 ЦК України.
Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 18.09.20219 року у справі № 640/6274/16-ц (провадження № 61-25487св18).
Одним із основних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, до обов'язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного ст.1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов'язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов'язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 607/98/17, від 04 березня 2020 року у справі №2609/30529/12, від 24 листопада 2021 року у справі № 615/473/20, які відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України мають враховуватися судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
У відповідності до положень 1281 ЦК України, в редакції, яка станом на час відкриття спадщини, кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
За правилом ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
З наданого позивачем уточнено розрахунку заборгованості за договором № б/н від 19.05.2011 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_2 вбачається, що станом на день розгляду справи заборгованість за договором становить 7036,07 грн., тому в межах заявлених позовних вимог з відповідача ОСОБА_1 , як спадкоємця, підлягає стягненню вищезазначена заборгованість.
З цих підстав позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з вимогами ч. ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 2481 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-11, 12, 13, 76-80, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором №б/н від 19.05.2011 року в розмірі 7036 гривень 07 копійок, понесені витрати по справі - сплачений судовий збір в сумі 2481,00 грн., а всього - 9517 грн. 07 коп. (дев'ять тисяч п'ятсот сімнадцять гривень сім копійок).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т.О. Кудрявцева