125/317/24
3/125/155/2024
22 квітня 2024 року м. Бар Вінницької області
Барський районний суд Вінницької області в складі:
судді Єрмічової В. В.,
за участю секретаря судового засідання Віннічук В. Л.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні справу про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Чемериси-Барські Барського району Вінницької області, проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків: НОМЕР_1 , за ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП,
ОСОБА_1 08 лютого 2024 року біля 11 год. 34 хв. по вул. Соборна в м. Бар Вінницької області керував транспортним засобом - автомобілем "Citroen XSARA PICASSO", н.з. НОМЕР_2 , без посвідчення водія повторно протягом року.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, вчинене повторно протягом року.
Крім того, ОСОБА_1 08 лютого 2024 року біля 11 год. 34 хв. по вул. Соборна в м. Бар Вінницької області керував транспортним засобом - автомобілем "Citroen XSARA PICASSO", н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 (а) ПДР України, де зазначено, що водієві забороняється керувати транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме: повторно протягом року вчинив порушення, передбачене частиною першою цієї статті, тобто керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння (постанова Барського районного суду Вінницької області від 10 травня 2023 року, яка набрала законної сили 23 травня 2023 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП).
З урахуванням вимог, передбачених ч. 2 ст. 36 КУпАП, на підставі постанови Барського районного суду Вінницької області справи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 , а саме справу № 125/317/24, провадження № 3/125/155/2024, № 125/318/24, провадження № 3/125/156/2024, об'єднано в одне провадження.
У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився.
Особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 було викликано шляхом надіслання судової повістки про виклик у суд, зокрема на 22 квітня 2024 року.
Тобто, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вважається належно повідомленим про місце і час розгляду справи.
Однак ОСОБА_1 не прибув в судове засідання та не повідомив суд про причини неявки, а тому не з'явився в судове засідання без поважних причин.
Суд розцінює таку поведінку ОСОБА_1 як спробу уникнути відповідальності, тому дійшов висновку, що останній в такий спосіб свідомо ухилився від участі у розгляді справи в суді.
Судом було вжито заходів щодо належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про місце і час розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з вимогами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Вказане вище, узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнов проти України" відповідно до якого, в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд вважає, що розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 є цілком виправданим, оскільки перенесення розгляду справи призведе до безпідставного її затягування та порушення вимог статей 38, 277 КУпАП.
За підстав, зазначених вище, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року № 14, де зазначено, що судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Суд бере до уваги докази зібрані особами, уповноваженими на складання протоколів про адміністративні правопорушення - інспектором СРПП Відділення поліції № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Заволовичем О. П. та поліцейським СРПП Відділення поліції № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Микулічем П. В., які доводять наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні даних адміністративних правопорушень.
Відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні у справі "О'Голлоран та Франціс проти Сполученого королівства" від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілем та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 є небезпечним для інших учасників дорожнього руху та пішоходів. Вказана обставина істотно підвищує суспільну шкідливість вчиненого адміністративного правопорушення.
Ураховуючи усі обставини вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП, поведінку ОСОБА_1 під час та після його вчинення, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП, тому його слід визнати винним у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень та застосувати до нього адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, розмір судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи вищевикладене, з ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн 60 коп.
На підставі п. 2.9 (а) ПДР України, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ст. 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини у справі "О'Голлоран та Франціс проти Сполученого королівства" від 29 червня 2007 року, керуючись п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", ч. 2 ст. 36, ст. 40-1, ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130, частинами 1, 2 ст. 251, ч. 1 ст. 268, п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП, суд
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п'ять років.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Віта ЄРМІЧОВА