Справа № 503/619/24
Провадження № 2/503/319/24
25 квітня 2024 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді Вороненка Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Вдовиченко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кодима, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання,
встановив:
Позивач подала до суду вище вказаний позов посилаючись на ті обставини, що є дочкою відповідача ОСОБА_2 та на даний час навчається на 2 курсі Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого на факультеті прокуратури. При цьому, зазначає, що внаслідок згаданого навчання не працює, але водночас потребує матеріальної допомоги. Також позивач зазначає, що на даний час її мати - ОСОБА_3 , з якою вона продовжує проживати, не має можливості надавати їй матеріальну підтримку так як ніде не працює. У зв'язку з чим позивач для захисту своїх прав змушена пред'явити до відповідача відповідний позов шляхом подання позовної заяви, в якій просить стягнути з відповідача на своє утримання, як повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, аліменти в розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
29.03.2024 року ухвалою суду (а.с.13-14) у даній справі відкрито провадження та призначено проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Одночасно роз'яснено відповідачу його право у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу суду відзив на позов, а також право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Копію ухвали надіслано сторонам, а відповідачу також копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_2 не скористався своїми процесуальними правами учасника справи, відзив на позовну заяву і заперечення не подав.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час і місце судового засідання була своєчасно повідомлена належним чином у відповідності до вимог ч.2, 4-5, 8 п.1, 13 ст. 128 ЦПК України та Порядку надсилання повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.01.2023 року № 28, про що свідчить довідка про доставку SMS від 29.03.2024 року (а.с.23) судової повістки у вигляді повідомлення на номер телефону зазначений нею в заяві на отримання електронних повідомлень від 18.03.2024 року (а.с.9). При цьому, 25.04.2024 року позивач подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначила, що заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був своєчасно повідомлений належним чином у порядку встановленому ч.2, 4-5, 8 п.1 ст. 128 ЦПК України, про що свідчить поштове повідомлення № 0690231344787 про вручення 30.03.2024 року рекомендованого поштового відправлення № 0600258090052 із судовою повісткою (а.с.24). Відповідно до положень ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Водночас із цим п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України передбачає, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явились, враховуючи положення ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , про що свідчить копія свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Івашківської сільської ради Кодимського району Одеської області 23.01.2006 року (а.с.6), актовий запис № 02.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано 29.11.2007 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_2 , виданого Кодимським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 20.10.2016 року (а.с.7), актовий запис № 105 від 29.11.2007 року.
16.08.2017 року Кодимським районним судом Одеської області у справі № 503/1303/17 було видано судовий наказ (а.с.15), відомості про які знаходяться у публічному доступі на офіційному веб-сайті судової влади України та у Єдиному державному реєстрі судових рішень, згідно якого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 14.07.2017 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
21.12.2017 року Кодимським районним судом Одеської області у справі № 503/1678/17, за позовом ОСОБА_2 , було ухвалено рішення, яке набрало законної сили 21.01.2018 року та яким зменшено розмір стягнення аліментів з останнього, зокрема з нього стягнуто накористь ОСОБА_4 кошти (аліменти) на утримання дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджує відповідне рішення (а.с.17-18) відомості про які знаходяться у публічному доступі на офіційному веб-сайті судової влади України та у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
При цьому, судом було визначено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти так само у розмірі 1/6 частини видів його заробітку (доходу).
З 26.09.2022 року позивач ОСОБА_1 , яка 29.12.2023 року досягла повноліття, навчається на денній контрактній формі навчання в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого, строк навчання закінчується 30.06.2026 року, згідно довідки зазначеного навчального закладу від 01.10.2022 року № 424 (а.с.8).
Нормативно-правове застосування:
Відповідно до ч.1-3 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно ч.1-2 ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
При цьому, пункт 3 ч.1 ст. 182 СК України передбачає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.
Висновки суду
- щодо обґрунтованості позову:
Копії документів поданих до суду не учасником справи - ОСОБА_7 суд не приймає, оскільки згідно положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як, серед іншого, на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Окрім того згадані копії документів в супереч вимог ст. 95 ЦПК України не засвідчені належним чином, а витяг сформований ще 30.05.2023 року.
Суд приходить до висновку, що у повнолітньої позивача ОСОБА_1 наявна обґрунтована потреба в отриманні матеріальної допомоги від батьків у зв'язку з продовженням навчання.
Відповідачем ОСОБА_2 не заперечено та не спростовано обставину наявності у нього можливості надавати матеріальну допомогу.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).
Положенням ч.2-3 ст. 83 ЦПК України встановлено процесуальний обов'язок позивача подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідача разом з поданням відзиву.
Водночас, позивачем ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів про свої доходи, зокрема відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, які можна отримати як за зверненням до органу Державної податкової служби України так і шляхом виконання електронного запиту в «Електронному кабінеті» Державної податкової служби України через офіційний веб-сайт за посиланням https://cabinet.tax.gov.ua/.
Також позивач ОСОБА_1 не надала суду жодних належних доказів на підтвердження тієї обставини, який саме розмір у її батька - відповідача ОСОБА_2 заробітку (доходу) від якого вона бажає отримати частину заявлених аліментів, а за відсутності в неї таких, не просила суд витребувати їх в порядку ст. 84 ЦПК України, зокрема шляхом витребування відповідних відомостей від ДПС про доходи свого батька.
Внаслідок чого сам заявлений позивачем ОСОБА_1 до стягнення розмір аліментів - частини заробітку (доходу) відповідача ОСОБА_2 може стати для останнього занадто обтяжливим, оскільки буде переважати його можливості надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній дочці, за умов наявності у нього також зобов'язання сплачувати інші аліменти на користь ОСОБА_5 для утримання ще однієї своєї дитини - неповнолітнього сина ОСОБА_1 в розмірі частини свого заробітку (доходу).
Наводячи в своїй позовній заяві твердження про відсутність у своєї матері - ОСОБА_8 надавати їй матеріальну допомогу внаслідок її не працевлаштованості позивач ОСОБА_1 не надала суду жодних належних доказів на підтвердження цієї обставини, а також доказів про наявність або відсутність у її матері інших видів доходів і їх розмірів , а за відсутності в неї таких, не просила суд витребувати їх в порядку ст. 84 ЦПК України, зокрема шляхом витребування відповідних відомостей від ДПС про доходи своєї матері.
Тому суд вважає, що твердження позивача ОСОБА_1 про відсутність у своєї матеріможливості надавати їй матеріальну допомогу є необґрунтованим.
Суд вважає, що наявність у батьків, зокрема матері, можливостінадавати матеріальну допомогу про яку йдеться у ч.1 ст. 199 СК України передбачає не лише існуючи можливості, а й ті, які можуть у батьків з'явитися, за умов докладання ними активних зусиль для цього, якщо їх стан (працездатність, стан їхнього здоров'я, відсутністю на їх догляді дітей віком до трьох років, осіб з інвалідністю тощо) об'єктивно дозволяє здійснити це.
В протилежному випадку весь тягар утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, лягає виключно на батька, в той час як непрацевлаштований з батьків не несе відповідного обтяження, хоча і не має перешкод для цього, що на думку суду є несправедливим підходом позивача ОСОБА_1 до оцінки дійсного розподілу обов'язків між своїми батьками, оскільки це суперечить загальним принципам рівності обов'язків батьків щодо своїх дітей, зокрема щодо їх утримання, передбаченого ч.1 ст. 141 і ч.1 ст. 180 СК України.
Ураховуючи, що обидві сторони не реалізували свої процесуальні можливості на належне доведення обставин, на які вони посилаються як на підстави своїх вимог (позивач) та заперечень (відповідач), то суд при вирішенніданої справи вважає за доцільне дотриматись балансу між правами і інтересами як позивача на отримання матеріальної допомоги від батька так і самого батька як відповідача шляхом визначення розміру частки, яка підлягає стягненню від доходу (заробітку) відповідача на користь позивача у вигляді аліментів, а саме у проміжному розмірі заявленому позивачем (1/4 частина) і рівною часткою матеріальної допомоги, яку позивач має можливість отримати від іншого зі своїх батьків - матері, тобто стягнути аліменти в розмірі 1/8 частини доходу (заробітку) відповідача.
В свою чергу інша частина позовних вимог, яка перевищує задоволену судом, є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає. При цьому, зазначене позивачем у змісті своєї позовної вимоги обмеження «але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку», стосується лише аліментів на утримання неповнолітніх дітей відповідного віку розгляд яких здійснюється судом в наказному провадженні, у відповідності до положень пункту 4 ч.1 ст. 161 ЦПК України, а тому не застосовується судом при вирішенні даного позову. У зв'язку з чим суд вважає в цій частині позову необхідно відмовити.
Згідно ч.2 ст. 199 СК України, право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
При цьому, згідно змісту довідки Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого, від 01.10.2022 року № 424, термін навчання ОСОБА_1 закінчується 30.06.2026 року.
У зв'язку з чим стягнення задоволеного розміру аліментів має здійснюватися до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення повнолітньою дочкою двадцяти трьох років.
Аналогічний висновок викладений в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 227/5551/18 (провадження № 61-13619св19).
Згідно положень пункту 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Ураховуючи зазначене суд вважає за необхідне допустити негайне його виконання у межах суми платежу за один місяць.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» («Рrоnіnа V. Ukrаіnе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00). Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
- щодо судових витрат:
Ураховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви даної категорії на підставі пункту 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, то суд за результатом розгляду даної справи вважає необхідним, на виконання вимог ст. 141 ЦПК України та ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн за позовною вимогою майнового характеру про стягнення аліментів.
Керуючись ст. 133, 141, 223, 258, 259, 264, 265, 430 ЦПК України, ст. 199, 200 СК України, пунктами 17, 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 , до ОСОБА_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання останньої в розмірі 1/8 частини від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 18.03.2024 року і до закінчення повнолітньою дочкою навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
В задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Д.В. Вороненко