24 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/7465/23 пров. № А/857/25212/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року (головуючий суддя: Остап'юк С.В., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
встановив:
ОСОБА_1 , 30 жовтня 2023 року звернувся до суду з позовом, в якому заявив 26 вимог, більшість з яких, у різних формулюваннях, стосується питання про визнання протиправними дій щодо неналежного розгляду заяви від 13.10.2023 про надання безоплатної вторинної правової допомоги та повернення цієї заяви.
Крім цього, позивач просив стягнути матеріальну шкоди в розмірі 660 000 гривень, моральну шкоду в розмірі 660 000 гривень та зобов'язати розглянути заяву від 29.09.2023.
Обґрунтовує позов тим, що звернувся до відповідача із заявою від 13.10.2023 про надання йому безоплатної вторинної правової допомоги, яку повернуто на доопрацювання з тих підстав, що ним не надано документи, які ідентифікують особу та підтверджують належність до відповідно категорії суб'єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу. Вважає, що у відповідності до вимог наказом № 2 Координаційного центру з надання правової допомоги підстави для повернення його заяви відсутні.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у задоволені позову відмовлено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що суд не здійснив повний та всебічний розгляд позовних вимог та знехтував наведеними аргументами та вмотивовує рішення, звертаючи увагу лише на наведені відповідачем обставини, без належної їм оцінки.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідач, 08.02.2024 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу відхилити.
Позивач, 21.02.2023 та 19.04.2024 подав заперечення на відзив відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що 13 жовтня 2023 року до сектору «Івано-Франківське бюро правової допомоги» Івано-Франківського відділу надання безоплатної правової допомоги Південно-Західного управління надання безоплатної правової допомоги Західного регіонального центру надання звернувся ОСОБА_1 щодо надання йому безоплатної вторинної правничої допомоги, що передбачає представництво інтересів у справі № 300/7047/23.
Разом із зверненням позивач надав тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що тимчасово проживає на території Івано-Франківської територіальної громади.
За наслідками розгляду звернення позивача сектором «Івано-Франківського бюро правової допомоги» встановлено, що позивачем не надано документи, які ідентифікують особу та підтверджують належність до відповідної категорії суб'єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу.
Західний регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги повернув звернення позивача для усунення недоліків (лист за № 017/01-10/844 від 17.10.2023) (а. с. 31).
Згідно змісту листа за № 017/01-10/844 від 17.10.2023 відповідач повідомив позивача про те, що тимчасове посвідчення не є документом, який в розумінні вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» за № 509 від 01.10.2014 підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, оскільки такий підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відповідної форми затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» за № 509 від 01.10.2014.
Для підтвердження приналежності до категорії осіб передбачених пунктом 14 частини першої статті 14 Закону, позивачу потрібно надати довідку про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи. Рішення про надання позивачу безоплатної вторинної правничої допомоги буде прийнято протягом десяти днів з дня надходження повторного звернення та документів, що підтверджують належність до відповідної категорії суб'єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу і документа, що ідентифікує особу.
Крім того, у зверненнях про надання безоплатної вторинної правничої допомоги від 30.10.2023 позивач просив перевірити інформацію про наявність відомостей про нього, як внутрішньо перемішену особу в Єдиній інформаційній базі про внутрішньо переміщених осіб.
З метою отримання даних з Єдиної інформаційної бази про внутрішньо переміщених осіб, 31.10.2023 відповідач звернувся із запитом до Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. Однак, Департамент соціальної політики відмовив у наданні запитуваної інформації, оскільки вона є конфіденційною (відповідь від 01.11.2023 № 16/45.1-38/1988).
Позивач, 07.11.2023, надав письмову згоду, Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради, згоду на передачу персональних даних директору Західного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової.
Департамент соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради, 08.11.2023, надіслав додаток до відповіді на запит від 01.11.2023 та надав відповідь про те, що ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
У зв'язку з чим відповідач направив позивачу листа за № 017/01-10/991 від 10.11.2023, яким повідомив його про те, що він може повторно звернутися до Західного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги із заявою про надання безоплатної вторинної правничої допомоги.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідних правовідносинах не було встановлено допущення відповідачем протиправних дій та бездіяльності, а тому відсутні підстави для задоволення вимог зобов'язального характеру та стягнення моральної і матеріальної шкоди.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок та умови залучення адвокатів до надання безоплатної правової допомоги встановлюються законом.
Зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги визначає, відповідно до Конституції України, Закон України «Про безоплатну правову допомогу».
Закон України «Про безоплатну правову допомогу» регулює правовідносини у сфері надання безоплатної правової допомоги суб'єктам права на безоплатну первинну правову допомогу та суб'єктам права на безоплатну вторинну правову допомогу, що встановлені цим Законом (частина 1 статті 2 Закону).
Відповідно до статті 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» безоплатна вторинна правова допомога вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя (частина 1). Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: захист; здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру (частина 2).
Стаття 14 Закону України Закону України «Про безоплатну правову допомогу» визначає суб'єкти права на безоплатну вторинну правничу допомогу.
Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають внутрішньо переміщені особи на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.
Відповідно до частини 4 стаття 14 Закону України Закону України «Про безоплатну правову допомогу» суб'єкти права на безоплатну вторинну правничу допомогу, визначені пунктами 1, 14, 17, 19, 20, 26-29 частини першої цієї статті, мають право на отримання такої допомоги не більше шести разів протягом бюджетного періоду та одночасно не більше ніж за шістьма рішеннями про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, прийнятими центрами з надання безоплатної правничої допомоги.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» суб'єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.
Відповідно до частини 4 статті 16 цього ж Закону Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги забезпечують надання всіх видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.
Згідно частини 1 статті 17 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» Центр з надання безоплатної правничої допомоги: надає правничі послуги безоплатної первинної правничої допомоги, визначені частиною другою статті 7 цього Закону; здійснює правопросвітництво; приймає рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги; забезпечує складання процесуальних документів за зверненням суб'єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу; забезпечує участь захисника під час здійснення досудового розслідування та судового провадження у випадках, якщо захисник відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України залучається для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії; забезпечує участь захисника в розгляді справи про адміністративне правопорушення; забезпечує здійснення представництва інтересів суб'єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; укладає договори з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, для надання такої допомоги; видає доручення для підтвердження повноважень захисника або повноважень адвоката для здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;) приймає рішення про уповноваження працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги на надання безоплатної вторинної правничої допомоги; приймає рішення про заміну адвоката чи працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги відповідно до статті 24 цього Закону; подає клопотання до Координаційного центру з надання правничої допомоги про виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 24 цього Закону; приймає рішення про припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги; забезпечує надання послуг з медіації у встановленому порядку; подає до Координаційного центру з надання правничої допомоги звіти про свою діяльність; виконує інші функції, передбачені Положенням про центри з надання безоплатної правничої допомоги.
Стаття 18 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» визначає порядок подання звернень про надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Згідно норм статті 18 даного Закону звернення про надання одного з видів правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, подаються особами, які досягли повноліття, або їх представниками до центру з надання безоплатної правничої допомоги в письмовій формі за місцем фактичного проживання таких осіб незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи або за місцезнаходженням органу, що здійснює дізнання, досудове розслідування, суду, слідчого судді, що розглядають справу.
У зверненні зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання особи, яка потребує безоплатної вторинної правничої допомоги, поштова адреса, номери засобів зв'язку, викладається суть питання, для вирішення якого особа звертається за безоплатною вторинною правничою допомогою, та зазначається її належність до категорії осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу.
Письмове звернення підписується такою особою або її представником та подається до центру з надання безоплатної правничої допомоги особисто або надсилається поштою.
Разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правничої допомоги подаються документи (копії документів, завірені в установленому порядку), що ідентифікують особу, яка потребує безоплатної вторинної правничої допомоги, та підтверджують її належність до однієї з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону.
Центр з надання безоплатної правничої допомоги має право отримувати інформацію про підтвердження належності особи до суб'єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу з відповідних державних реєстрів.
Подання електронного звернення та копій документів, що підтверджують належність особи до однієї з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону, засобами електронного зв'язку здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України (частина 1).
Звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, оформлене без дотримання вимог, визначених цією статтею, повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями протягом трьох робочих днів з дня його надходження для усунення недоліків. Після усунення недоліків звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги може бути подано повторно. У такому разі забороняється відмовляти у прийнятті звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги з підстав, про які не було зазначено раніше (частина 2).
Системний аналіз наведених вище правових норм надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що для надання одного з видів правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, зокрема, здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, таким особам необхідно подати звернення до центру з надання безоплатної правничої допомоги в письмовій формі за місцем фактичного проживання незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування. У зверненні зазначається, серед іншого, належність особи до категорії осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу.
Разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правничої допомоги подаються документи (копії документів, завірені в установленому порядку), що ідентифікують особу, яка потребує безоплатної вторинної правничої допомоги, та підтверджують її належність до однієї з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону. Центр з надання безоплатної правничої допомоги, у випадку сумнівів щодо справжності документів управі отримувати інформацію про підтвердження належності особи до суб'єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу з відповідних державних реєстрів. Звернення про надання такої допомоги, оформлене без дотримання вимог, визначених цією статтею, повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями. Після усунення недоліків звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги може бути подано повторно.
Стаття 19 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» встановлює порядок розгляду звернень про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, згідно норм якої, у разі звернення особи про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, яка належить до однієї з категорій фізичних осіб, визначених пунктами 1, 2, 9-29 частини першої статті 14 цього Закону, або її законного представника, патронатного вихователя/представника центр з надання безоплатної правничої допомоги протягом 10 робочих днів з дня надходження звернення та документів, що підтверджують належність такої особи до відповідної категорії, приймає рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги і надсилає такій особі або її законному представнику, патронатному вихователю/представнику копію зазначеного рішення (частина 1).
Відповідно до статті 20 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги, якщо особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених частинами першою - третьою статті 14 цього Закону.
Таким чином, у разі звернення внутрішньо переміщені особи про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, такій особі необхідно підтвердити належність її до відповідної категорії. Неналежність такої особи до жодної з категорій осіб, передбачених частинами першою - третьою статті 14 цього Закону є підставою для відмови в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», з метою обліку таких осіб, створюється Єдина інформаційна база даних про внутрішньо переміщених осіб.
Порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» за № 509 від 01.10.2014 затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, який регулює механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі довідка).
Довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (пункт 1 Порядку № 509).
Відповідно до пункту 5 Порядку № 509 з метою обліку внутрішньо переміщених осіб уповноважений орган веде Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб, держателем якої є Мінсоцполітики, до якої вноситься така інформація як номер довідки, дата її видачі та назва органу, що її видав.
Відповідно до пункту 6-1 даного Порядку особа, яка включена до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб може замовити електронну довідку, яка підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік такої особи (далі - електронна довідка), разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-кодом, штрих-кодом, цифровим кодом). Замовлення та формування електронної довідки здійснюється безоплатно.
Аналіз вказаних норм Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» за № 509 від 01.10.2014, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що документом, який підтверджує статус та взяття її на облік внутрішньо переміщених осіб, є довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 13.10.2023, звернувся до Західного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги із заявою про надання безоплатної вторинної правової допомоги у справі № 300/7047/23 (а. с. 27). До цієї заяви подано тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що тимчасово проживає на території Івано-Франківської територіальної громади.
Західний регіональний центр з надання безоплатної правової допомоги, листом від 17.10.2023 № 017/01-10-844, повернув звернення для усунення недоліків, у якому зазначив, що тимчасове посвідчення не є документом, який в розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» за № 509 від 01.10.2014, підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає такі дії відповідача протиправними, з огляду на таке.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», центр з надання безоплатної правничої допомоги має право отримувати інформацію про підтвердження належності особи до суб'єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу з відповідних державних реєстрів.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідач залишив поза увагою вказану правову норму при розгляді звернення позивача від 13.10.2023, оскільки Західний регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, при розгляді звернення позивача, не вчинив усіх належних дій для розгляду такого звернення, так як маючи законодавчо встановлену можливість звернутися до відповідних державних реєстрів для підтвердження факту належності ОСОБА_1 до суб'єктів права на зверненням за безоплатною вторинною правничою допомогою, не вчинив таких дій.
У підтвердження протиправності дій відповідача щодо розгляду звернення позивача від 13.10.2023, суд апеляційної інстанції зауважує, що ОСОБА_1 30.10.2023 подав звернення до Івано-Франківського відділу надання безоплатної правової допомоги Південно-Західного управління надання безоплатної правової допомоги Західний регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо представництво його інтересів у справах № 344/14470/22, № 344/5795/23, № 344/6314/23, № 344/8027/23, № 344/20311/23, № 344/13978/23.
Разом з тим, для з'ясування факту приналежності позивача до категорії внутрішньо переміщених осіб, при розгляді звернення від 30.10.2023, відповідач звертався із запитом до Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про надання інформації про те чи має ОСОБА_1 статус внутрішньо переміщеної особи.
У подальшому, Департамент соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради, 08.11.2023, надав відповідь про те, що ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
У зв'язку з чим, відповідач направив позивачу листа за № 017/01-10/991 від 10.11.2023, яким повідомив його про те, що він може повторно звернутися до Західного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги із заявою про надання безоплатної вторинної правничої допомоги.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач протиправно повернув заяву позивача від 13.10.2023 та формально підійшов до вирішення питання щодо розгляду заяви позивача від 13.10.2023, оскільки при розгляді цього звернення позивача, в супереч ч. 1 ст. 18 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», не звернувся до відповідних державних реєстрів для підтвердження факту належності ОСОБА_1 до суб'єктів права на зверненням за безоплатною вторинною правничою допомогою.
Щодо способу захисту порушеного права позивача, то як встановлено вище судом апеляційної інстанції, позивач у позові заявив 26 вимог, більшість з яких, у різних формулюваннях, стосується питання про визнання протиправними дій щодо неналежного розгляду заяви від 13.10.2023 про надання безоплатної вторинної правової допомоги та її повернення.
Враховуючи вищенаведене та вимоги ст. ст. 9, 245 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача на звернення за безоплатною вторинною правничою допомогою, є визнання протиправними дій Західного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо повернення звернення ОСОБА_1 від 13.10.2023 для усунення недоліків (лист № 017/01-10/844 від 17.10.2023) та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 13.10.2023 про надання безоплатної вторинної правової допомоги, з урахуванням висновків викладених у цій постанові.
Щодо розгляду звернення позивача від 29.09.2023, то суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з матеріалами справи, 26.10.2023 Координаційний центр з надання правової допомоги розглянув заяву позивача, а тому відсутні підстави вважати, що тут було допущено протиправні дії з боку відповідача. (а. с. 35).
Щодо позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 660 000 гривень, то суд апеляційної інстанції вважає, що така задоволенню не підлягає, оскільки незважаючи на те, що за наслідками розгляду справи встановлено протиправні дії відповідача щодо повернення звернення ОСОБА_1 від 13.10.2023, однак понесення матеріальних збитків з боку ОСОБА_1 на суму 660 000 гривень матеріалами справи не підтверджено.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 660 000 гривень, то суд апеляційної інстанції вважає таку безпідставною, з огляду на таке.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.
При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
В силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). Наведений правовий висновок був висловлений Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 у справі № 560/798/16-а.
При визначенні розміру моральної шкоди судам належить дослідити, чи мало неправомірне рішення негативний вплив на позивача, а також визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Наведений правовий висновок був висловлений Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 у справі № 560/798/16-а.
Зважаючи на ці обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що внаслідок повернення звернення позивача, його негативні емоції не досягли рівня страждань і не перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із діями відповідача, а відтак не завдали ОСОБА_1 моральної шкоди. Також, не було наведено доказів співмірності розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, які б співвідносились із засадами розумності та справедливості.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позову, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про задоволення позову частково.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі № 300/7465/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Західного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо повернення звернення ОСОБА_1 від 13 жовтня 2023 року для усунення недоліків листом від 17.10.2023 № 017/01-10/844.
Зобов'язати Західне регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.10.2023 про надання безоплатної вторинної правової допомоги, з урахуванням висновків викладених у цій постанові суду апеляційної інстанції.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. Я. Качмар
В. В. Ніколін