26 квітня 2024 року
м. Київ
справа №420/28654/23
адміністративне провадження № К/990/15529/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного від 05.01.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), у якому позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення №155250007191 від 18.04.2023 про перерахунок пенсії позивачки з 2009 року;
- скасувати в пенсійній справі позивачки в графі "особливості" позначку "не підлягає МП. признач. за ріш. суду в твердому розмірі" та включити позивачку в коло осіб яким відповідач зобов'язаний проводити автоматичні масові перерахунки пенсії відповідно до Закону;
- визнати дії ГУ ПФУ в Одеській області стосовно здійснення ним розрахунку суми поточної пенсії позивачці у розмірі визначеному не на дату нарахування до фактичної виплати поновленої пенсії, та здійснення розрахунку суми боргу за період з 07.10.2009 по 21.03.2019 без обов'язкового врахування автоматичного перерахунку на момент її виплати та без нарахування компенсації втрати частини доходів протиправними;
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області стосовно нездійснення ним розрахунку суми поточної пенсії на сьогоднішній день з урахуванням її автоматичного перерахунку на момент виплати та нездійснення ним розрахунку суми боргу за період з 07.10.2009 по 21.03.2019 з урахуванням автоматичного перерахунку на дату нарахування до виплати та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів на щомісячну пенсію позивачки, за період з 07.10.2009 по 21.03.2019 відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити розрахунок пенсії позивачки за період з 07.10.2009 по 21.03.2019, з урахуванням автоматичного перерахунку на момент нарахування її до виплати з нарахуванням компенсації втрати частини доходів на щомісячну пенсію позивачки, за період з 07.10.2009 по 21.03.2019, за винятком сплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 05.01.2024, яке залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо встановлення в рішенні (протоколі) № 155250007191 від 18.04.2023 в графі особливості - «не підлягають МП, признач. за ріш.суду в тверд. розм. - з 21.03.2019 по довічно; призначення за рішенням суду - з 07.10.2009 по 20.03.2019; призначення за рішенням суду - з 21.03.2019 по довічно».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 року без застосування особливості - «не підлягають МП, признач. за ріш.суду в тверд. розм. - з 21.03.2019 по довічно; призначення за рішенням суду - з 07.10.2009 по 20.03.2019; призначення за рішенням суду - з 21.03.2019 по довічно», з урахуванням автоматичного перерахунку на дату нарахування до виплати, відповідно до ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з проведенням компенсації втрати частини доходу, із врахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із такими судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Із зазначеною правовою нормою кореспондуються пункт 7 частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право, зокрема, учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, віднесено до категорії справ незначної складності.
У даній справі суд першої інстанції, врахувавши наведені положення КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Скаржником, в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій вказано, що справа має виняткове значення для нього.
Твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для нього (підпункт "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України) не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів. Оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Суд критично оцінює наведену підставу касаційного оскарження, оскільки аналіз та тлумачення доводів касаційної скарги у сукупності з відображеними обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, оскільки скаржник обмежився самим лише цитуванням цієї норми без належного обґрунтування.
Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи те, що касаційна скарга подана на рішення у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, без наведення обґрунтувань підстав для касаційного оскарження передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 12, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного від 05.01.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко А.Ю. Бучик Л.В. Тацій