25 квітня 2024 року м. Київ
Унікальний номер справи № 756/13062/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/8422/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 лютого 2024 року, ухвалене під головуванням судді Шролик І.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Одинадцята Київська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкуванням, -
У жовтні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Степанов О.Л., звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 1-5).
В обґрунтування заявлених вимог вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла тітка сторін по справі ОСОБА_3 . За життя ОСОБА_3 заповіту не склала, єдиними спадкоємцями є позивач та відповідач. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки, яка розташована на території Веселинівської сільської ради СТ «Фауна». Спадкоємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори зі заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке належало померлій.
Посилався на те, що за життя позивач піклувався за тіткою, надавав їй допомогу при будівництві садового будиночку, надсилав посилки, здійснював її догляд, коли вона мала потребу. З 24 січня 2023 року стан здоров'я тітки значно погіршився, вона потребувала стороннього догляду через відмову від госпіталізації, позивач піклувався про неї, допомагав, був поряд із нею до часу смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач витратив на поховання, окрім заощаджень спадкодавця, власні кошти, має намір нести витрати з улаштування пам'ятника з приводу проведення художніх робіт. Проте, відповідач не піклувався про тітку, допомогу спадкодавцю не надавав, не був присутнім на похованні, у зв'язку з чим, позивач просить усунути відповідача від спадкування (а.с. 1-5).
16 листопада 2023 року від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог
В обґрунтування відзиву зазначала, що спадкодавець ОСОБА_3 не перебувала у безпорадному стані, не зверталась за допомогою до відповідача, він не ухилявся від надання їй допомоги, вона мала статки та заощадження, матеріального забезпечення не потребувала. Про смерть тітки відповідач дізнався 19 березня 2023 року від родичів, через значну віддаленість від Києва та брак квитків, не міг вчасно приїхати на поховання. Вказувала, що документи, які були долучені до позовної заяви лише свідчать про те, що позивач займався організацією поховання і жодним чином не доводять того, що ОСОБА_2 ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві (а.с. 125-128).
21 листопада 2023 року від представника ОСОБА_1 - адвокат Степанова О.Л. надійшла відповідь на відзив, в якій останній стверджував, що позивач повідомив, що весь період хвороби ОСОБА_3 відповідач ОСОБА_2 свідомо ухилявся від надання допомоги тітці. ОСОБА_1 повідомив 19 березня 2023 року дружину відповідача ОСОБА_5 про те, що поховання ОСОБА_3 будуть приблизно через 2-3 дні, щоб вона та її чоловік ОСОБА_2 збиралися до Києва. Твердження ОСОБА_2 про відсутність квитків на потяг до Києва спростовуються тим, що у цьому напрямку курсують чотири потяги та проїзний потяг з Харківського напрямку. Вказував, що спілкування відповідача та ОСОБА_3 за її життя взагалі не було (а.с. 144-145).
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 02 лютого 2024 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , третя особа: Одинадцята Київська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування (а.с. 188-191).
Не погодившись з рішенням районного суду, 19 лютого 2024 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю (а.с. 194-196).
В апеляційній скарзі посилався на те, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджені докази у справі та показання свідків. Зазначав, що дійсно 24 січня 2023 року до нього звернулась жінка, а саме ОСОБА_6 , яка підтримувала з його тіткою дружні стосунки та повідомила, що з ОСОБА_3 немає зв'язку. Вже 25 січня 2023 року позивач був у місті та після спроб зв'язатись з тіткою останнім було викликано поліцію та службу по аварійному відкриттю дверей. Після відкриття дверей тітку було знайдено лежачою на підлозі, після чого їй була надана перша медична допомога та викликана швидка медична допомога. Отже, вважав, що з викладеного чітко встановлено, що ОСОБА_3 потребувала сторонньої допомоги у зв'язку з хворобою та перебувала в безпорадному стані. Дані факти щодо безпорадного стану ОСОБА_3 були підтверджені свідком ОСОБА_6 Вказував, що після його приїзду до тітки останній перебував з нею весь час і до моменту смерті, надаючи їй всю необхідну допомогу.
В оскаржуваному рішенні зазначено покази свідка ОСОБА_7 , яка в судовому засіданні пояснила, що є дружиною позивача, 01 березня 2023 року позивачу зателефонували, що тітці погано і не можуть відкрити двері. Проте, даним свідком зазначалося, що телефонний дзвінок від тітки, щодо допомоги їй у зв'язку з її поганим станом, був саме до відповідача, яким згодом прийшов до позивача та повідомив про те, що не зможе поїхати до тітки, тому позивач вимушений був поїхати до неї, але ці покази свідка не зазначені в рішенні суду першої інстанції. Вважав, що даний факт підтверджує, що ОСОБА_3 зверталася за допомогою до відповідача, а його відмова їй у допомозі полягає саме в його бездіяльності.
Звертав увагу, що в рішенні суду зазначено, що судом встановлено, що ОСОБА_3 мала доглядальницю ОСОБА_6 , яка їй допомогала по господарству, хоча при допиті даної особи, як свідка було встановлено, що вона з померлою підтримувала дружні відносини, а не була її доглядальницею (а.с. 188-191).
22 березня 2024 року до суду надійшов відзив від представника ОСОБА_2 - адвоката Задорожної А.П., яка просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги (а.с. 207-210).
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 , його представник - адвокат Задорожна А.П. заперечували проти скарги і просили її відхилити.
Інші особи,які берутьучасть усправі досуду неприбули, прочас тамісце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази (а.с. 202-206).
Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів наявність тривалого безпорадного стану спадкодавця, а також, те що ОСОБА_3 зверталася за допомогою до племінника ОСОБА_2 , а останній ухилявся від надання їй допомоги.
Колегія суддів погодилась з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 20 березня 2023 року, виданого Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), серії НОМЕР_1 (а.с. 14).
Як вбачається з довідки про причину смерті № ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 померла у віці 87 років, причина смерті: атеросклеротичний кардіосклероз (а.с. 15)
Померла являється рідною тіткою позивача ОСОБА_8 та відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами справи та визнано сторонами.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки, яка розташована на території Веселинівської сільської ради СТ «Фауна».
Між сторонами виник спір з приводу усунення відповідача, від права на спадкування після смерті тітки ОСОБА_3 .
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч. 1 ст. 1217 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
За змістом ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно зі ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Статтею 1263 ЦК України визначено, що спадкоємцями третьої черги є рідні дядько та тітка спадкодавця, тобто рідні (повно рідні або неповно рідні) брати та сестри батьків спадкодавця.
Племінники не належать до спадкоємців за законом черги, а спадкують за правом представлення, рівно як і діти рідного дядька та тітка спадкодавця, тобто двоюрідні брати та сестри спадкодавця.
Відповідно до ч. 3 ст. 1266 ЦК України, племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
За життя ОСОБА_3 заповіту не склала. Після її смерті за заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , її племінників, заведено 05 травня 2023 року Одинадцятою Київською державною нотаріальною конторою спадкову справу № 320/2023 (а.с. 88-124).
05 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. (а.с. 89).
12 травня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. (а.с. 99).
Статтею 1224 ЦК України передбачені підстави усунення від права на спадкування.
З аналізу норм ст. 1224 ЦК України вбачається, що законодавець визначив дві групи негідних спадкоємців - осіб, які усуваються від права на спадкування.
Частини 1-2 статті 1224 ЦК України визначають, що до першої групи належать особи, які не вправі спадкувати ні за заповітом, ні за законом.
До другої групи відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 1224 ЦК України належать спадкоємці, чиї проступки не становлять настільки великої суспільної небезпеки, як правопорушення осіб, зазначених у ч.ч. 1, 2 даної статті. Тому ці особи усуваються тільки від спадкування за законом, а право призначити їх спадкоємцями у тексті заповіту у спадкоємця зберігається.
Виходячи з положень ч. 3 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітті діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялись від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Для задоволення позовнихвимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Для ухвалення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.
Виходячи з наведеного, правило ч. 5 ст. 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема, й тих, які відповідно до Сімейного кодексу України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. а також, мають право на обов'язкову частину у спадщині.
Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, принципове значення має питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.
Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).
При цьому, слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для життєдіяльності спадкодавця, наявність можливості для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.
Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця у безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності в сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
У постановах Верховного Суду від 01.04.2019 у справі № 752/12158/14-ц, від 21.03.2018 у справі № 337/6000/15-ц та від 04.07.2018 у справі № 404/2163/16-ц зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.03.2019 по справі № 766/810/17, від 11.02.2019 року по справі № 756/11676/16-ц.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 76 ЦПК України).
Звертаючись з позовом до суду з вказаним позовом, позивач посилався як на підставу усунення відповідача від права на спадкування посилався на те, що відповідач, будучи обізнаним про її стан здоров'я, не допомагав останній та не був присутнім на похованні, що дає підстави для усунення відповідача, як спадкоємця, від права на спадкування майна після смерті тітки.
Однак, зазначені обставини не підтверджено належним чином, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що посилання позивача на той факт, що відповідач свідомо ухилявся від надання будь-якої допомоги ОСОБА_3 , яка перебувала в безпорадному стані, не знайшли підтвердження ані матеріалами справи, ані показаннями свідків, допитаних в судовому засіданні під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на виконання ухвали Оболонського районного суду від 29 листопада 2023 року директор Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 8» надав виписку з медичної картки стаціонарного хворого № 5991 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 174).
При цьому, у зазначеній виписці з медичної картки стаціонарного хворого № 5991 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не міститься відміток, що остання перебувала у безпорадному стані та потребувала сторонньої допомоги.
В свою чергу, матеріали справи також не містять доказів на підтвердження перебування спадкодавця ОСОБА_3 у безпорадному стані, а саме: висновків лікарів стосовно необхідності здійснювати сторонній догляд за хворою та її стан, що унеможливлює (обмежує) пересування хворої.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначалося, що безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Безпорадний стан необхідно доводити відповідними записами в медичних документах.
Колегія суддів відхилила доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції залишив поза увагою твердження свідка ОСОБА_7 , яка в судовому засіданні пояснила, що телефонний дзвінок щодо допомоги ОСОБА_3 у зв'язку з її поганим станом, був саме до відповідача ОСОБА_2 , який згодом прийшов до позивача та повідомив про те, що не зможе поїхати до тітки. Така обставина не може бути покладена в основу рішення про задоволення позову.
Також, суд критично оцінює доводи апеляційної скарги, що обставини щодо того, що після відкриття дверей квартири тітку ОСОБА_3 було знайдено лежачою на підлозі, після чого їй була надана перша медична допомога та викликана швидка медична допомога, оскільки в матеріалів справи не міститься висновку лікарів стосовно необхідності здійснювати сторонній догляд за хворою та її стан, що унеможливлює (обмежує) пересування хворої.
Враховуючи наведе, оскільки позивач не надав доказів на обґрунтування своїх вимог, які б давали підстави вважати, що відповідач навмисно ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві, як і не надано об'єктивних доказів перебування ОСОБА_3 у безпорадному стані та потреби такої допомоги саме від відповідача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Інші доводи апелянта зводяться до його незгоди з висновками суду та на законність і обґрунтованість постановленого судового рішення не впливають.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 26 квітня 2024 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова