25 квітня 2024 року м. Київ
Унікальний номер справи № 359/6303/16-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/824/2518/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Борця Є.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Бориспільської міської ради, Бориспільської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про усунення перешкод у користуванні домоволодіння, -
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, на обґрунтування якого зазначав, що він є власником земельної ділянки площею 0,1534 га з кадастровим номером 3220884001:01:047:0006 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованої в с. Іванків Бориспільського району. На цій земельній ділянці позивач звів житловий будинок, якому була присвоєна адреса: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 є власником домоволодіння по АДРЕСА_2 . Цей об'єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці площею 0,18 га з кадастровим номером 3220884001:01:047:0140 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибній ділянці), розташованій по АДРЕСА_2 . Відповідач є власником цієї земельної ділянки, а також сусідньої земельної ділянки площею 0,04 га з кадастровим номером 3220884001:01: 047:0139 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої по АДРЕСА_2 .
Позивач вказував на те, що земельні ділянки відповідача накладаються на межі вулиці Суворова в с. Іванків Бориспільського району. Крім того, ОСОБА_2 звів гараж, літню кухню, приміщення для зберігання інвентарю, погріб та паркан, які також розташовуються на означеній вулиці. У зв'язку з цим позивач позбавлений можливості проїхати до власного домоволодіння транспортними засобами.
Враховуючи вказане, позивач просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області № 115-4-V від 31 серпня 2006 року;
- визнати незаконним та скасувати акт від 12 березня 2007 року встановлення зовнішніх меж та передачі межових знаків на зберігання власнику земельної ділянки площею 0,18 га та шириною з фасаду АДРЕСА_2 , згідно абрису, 24 метри ОСОБА_2 ;
- визнати незаконним та скасувати акт від 12 березня 2007 року встановлення зовнішніх меж та передачі межових знаків на зберігання власнику земельної ділянки площею 0,04 га розмірами згідно абрису, 18?22 метри ОСОБА_2 ;
- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності ОСОБА_2 № 29486396, видане 14 листопада 2014 року на земельну ділянку площею 0,18 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, землі житлової та громадської забудови, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 501489332208, номер запису про право власності 7689323, дата державної реєстрації 13 жовтня 2014 року,
- визнати незаконним та скасувати рішення Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області № 548-10-V від 27 лютого 2007 року;
- зобов'язати Іванківську сільську раду Бориспільського району Київської області повернути до земель комунальної власності земельну ділянку площею 0,18 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_2 ;
- визнати незаконними та скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку № 29483283 , видане 14 листопада 2014 року на ім'я ОСОБА_2 , на земельну ділянку площею 0,4 га для ведення особистого сільського господарства за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 501434832208, номер запису про право власності 7688540, дата державної реєстрації 13 жовтня 2014 року;
- визнати незаконними та скасувати рішення Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області № 548-10-5 від 27 лютого 2007 року;
- зобов'язати Іванківську сільську раду Бориспільського району Київської області повернути до земель колективної власності земельну ділянку площею 0,04 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_2 ;
- визнати незаконним та скасувати паспорт на забудову садиби № 248 від 25 травня 2007 року забудовника ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 ;
- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області № 135 від 20 червня 2006 року «про надання дозволу ОСОБА_2 на будівництво гаража, літньої кухні, сараю, льоху»;
- усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні своїм домоволодінням по АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 знести гараж, літню кухню, приміщення для зберігання інвентаря та паркан, а також шляхом зобов'язання Іванківської сільської ради відновити ширину вулиці Суворова, визначену у викопіюванні з генерального плану с. Іванків Бориспільського району від 01 червня 2018 року та у ситуаційній схемі розташування земельних ділянок по АДРЕСА_3 від 01 червня 2018 року за рахунок зменшення ширини земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку ОСОБА_2 з фасаду по АДРЕСА_2 з 24 метрів до 18 метрів та зменшення площі земельної ділянки з 0,18 га до 0,12 га;
- зобов'язати Іванківську сільську раду внести відповідні зміни у генеральний план с. Іванків Бориспільського району (т. 1 а.с. 3-19, т. 3 а.с. 94-100, 117-128).
У лютому 2017 року ОСОБА_2 подав до суду заперечення проти позову, в яких просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень посилався на те, що спірні земельні ділянки були передані у власність відповідача з дотриманням земельного законодавства. Крім того, гараж, літня кухня, приміщення для зберігання інвентаря, погріб та паркан розташовуються в межах вказаних земельних ділянок (т. 2 а.с. 11-16).
У липні 2017 року позивач подав заперечення проти доводів відповідача ОСОБА_2 та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (т. 2 а.с. 177-182).
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Бориспільської міської ради, Бориспільської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про усунення перешкод у користуванні домоволодінням задоволено частково. Усунено перешкоди у користуванні ОСОБА_1 його домоволодінням по АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 знести частину огорожі, зведену ним за межами його земельної ділянки площею 0,18 га з кадастровим номером 3220884001:01:047:0140 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), розташованої по АДРЕСА_2 . У задоволенні позову в частині інших вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 275 гривень 60 копійок та витрати на проведення експертиз в розмірі 1215 гривень 25 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 гривень 00 копійок (т. 4 а.с. 219-225).
Не погодившись з рішенням районного суду, 29 листопада 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лобода І.В. подала до суду апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду та задовольнити позовні вимоги повністю (т. 5 а.с. 1-8).
Зазначала, що позивач звернувся до суду з даним позовом щодо порушення його прав як власника домоволодіння в частині проїзду до його земельної ділянки АДРЕСА_3 , використовуючи способи захисту своїх прав саме як землекористувача дороги, передбачені ст. 152 ЗК України. Вказувала, що судом неправильно встановлено обставини справи, зокрема, що земельні ділянки позивача та відповідача не накладаються, тому відсутні підстави для визнання незаконними та скасування рішень Іванківської сільської ради, актів, свідоцтв про право власності, частини позовних вимог зобов'язального характеру. Проте позивач звернувся з позовом щодо порушення його прав, як землекористувача дороги по АДРЕСА_3 , а тому докази щодо накладення земельних ділянок сторін не входять до предмету доказування та не мають значення для справи. У межах розгляду справи було проведено судову земельно-технічну експертизу та додаткову експертизу, якими встановлено накладення земельних ділянок ОСОБА_2 на вулицю Суворова, а також накладення паркану. Задовольняючи частково позов суд не вказав яку саме частину паркану необхідно знести відповідачу, що унеможливить виконання рішення суду. Отже, вважає, що має місце порушення норм процесуального права при встановленні обставин справи, предмету спірних відносин, правомочностей учасників справи.
Також не погодившись з рішенням суду, 07 грудня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду в частині задоволення позову та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Крім того, просив зобов'язати суд першої інстанції скасувати рішення сесії Іванківської сільської ради від 05 листопада 2020 року як протиправне, скасувати висновки судового експерта виконані в рамках цієї цивільної справи і ухвалити рішення про зобов'язання Бориспільського міськрайонного суду провести комплексну земельно-технічну експертизу по всім земельним ділянкам суміжних користувачів (третіх осіб, які не заявляли самостійних вимог) для виправлення помилок у Державному земельному кадастрі (т. 4 а.с. 229-257 т. 5 а.с. 25-47).
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним, оскільки суд порушив норми процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права, не дослідив усі обставини справи, які мають значення для справи. Вважає, що судом першої інстанції порушено його право на мирне володіння своїм майном. Вказував, що судові експертизи у справі є недопустимими доказами, проведені без урахування обставин та доказів по справі, зокрема, у висновках не визначене точне розташування земельних ділянок позивача та відповідача, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказував, що висновки земельно-технічних експертиз у справі не відповідають вимогам Закону України «Про судову експертизу», Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно».
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив повністю відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2023 року та відмовити у задоволенні позову (т. 5 а.с. 69-101).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Лобода І.В. підтримали подану позивачем апеляційну скаргу і просили її задовольнити, заперечували проти скарги відповідача ОСОБА_2 і просили її відхилити.
Відповідач ОСОБА_2 підтримав подану ним апеляційну скаргу і просив її задовольнити, заперечував проти апеляційної скарги ОСОБА_1 і просив її відхилити.
Інші особи, які берутьучасть усправі досуду неприбули, прочас тамісце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Відповідачі Бориспільська міська рада та Бориспільська районна державна адміністрація були повідомлені, відповідно, 15 квітня 2024 року і 16 квітня 2024 року, врученням повідомлень уповноваженим особам. Представники Бориспільської міської ради - Байчас В., ОСОБА_5 подали заяви про розгляд справи за відсутності представників. Треті особи: ОСОБА_3 була сповіщена 11 квітня 2024 року, ОСОБА_4 отримав повідомлення врученням 11 квітня 2024 року повнолітньому члену сім'ї, Головне управління Держгеокадастру у Київські області отримано повідомлення суду 11 квітня 2024 року (т. 5 а.с. 23-24, 48-53, 58-68,103-105, 123-140).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України" № 16652/04).
Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково або апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню за таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1534 га з кадастровим номером 3220884001:01:047:0006 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованої в с. Іванків Бориспільського району. Ця обставина підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ №087132 від 31 серпня 2001 року (т. 1 а.с. 24).
З копії будівельного паспорту вбачається, що на вказаній земельній ділянці позивач звів домоволодіння, якому рішенням виконавчого комітету Іванківської сільської ради №116 від 25 липня 2013 року була присвоєна адреса: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 26-34, 40).
Відповідач ОСОБА_2 є власником домоволодіння по АДРЕСА_2 . Ця обставина підтверджується копією Витягом з реєстрації права власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 737 від 22 травня 2006 року (т. 1 а.с. 46-47).
З копії плану забудови земельної ділянки вбачається, що домоволодіння відповідача складається з житлового будинку, погребу, приміщення для зберігання інвентаря, літньої кухні, гаража та інших надвірних будівель (т. 1 а.с. 44).
Крім того, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,18 га з кадастровим номером 3220884001:01:047:0140 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), а також земельної ділянки площею 0,04 га з кадастровим номером 3220884001:01:047:0139 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованих по АДРЕСА_2 . Ця обставина підтверджується копіями інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 70, 73).
Рішенням Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 05 листопада 2020 року № 3543-66-VІІ, визнано зазначену в генеральному плані с. Іванків Іванківської сільської ради, Бориспільського району Київської області ширину, розміром 4 м. (чотири) вул. Суворова, яка іде уздовж садиби ОСОБА_2 , помилковою і скасувати її. Встановлено, що ширина вул. Суворова розміром 10 м. (десять) починаючи від земельної ділянки гр.гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і до земельної ділянки гр. ОСОБА_2 , яка була визначена шириною 18 м. (вісімнадцять) та площею 0.12 га, як і було до 2006 року згідно будівельного паспорту на будівництво житлового будинку в с. Іванків Іванківської сільської ради за 1989 рік по АДРЕСА_2 . Ухвалено внести зміни до генерального плану с. Іванків Іванківської сільської ради, Бориспільського району Київської області. Рішення направити до Бориспільського міськрайонного суду для залучення до справи 359/6303/16-ц (т. 3 а.с. 218-219).
Відповідно до статті 4 ЦПК України особа має право на захист свого цивільного права чи інтересу в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до пунктів «г» та «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон. Землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
За загальними правилами добросусідства, закріпленими законом у статтях 103-109 ЗК України, додержання правил добросусідства є обов'язком для власників та землекористувачів земельних ділянок, які мають обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам та землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдасться щонайменше незручностей.
За змістом ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та фізичним особам рівні умови захисту права власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Разом з тим, суд зобов'язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Апеляційний суд перевірив доводи сторін щодо незаконності рішення суду у частині відмови у задоволенні позову та дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконними та скасування рішення Іванківської сільської ради №115-4-V від 31 серпня 2006 року, актів встановлення зовнішніх меж земельних ділянок та передачі межових знаків на зберігання власнику земельних ділянок від 12 березня 2007 року, свідоцтва про право власності на земельну ділянку № 29486396 , виданого 14 листопада 2014 року на ім'я ОСОБА_2 , та рішення Іванківської сільської ради №548-10-V від 27 лютого 2007 року; зобов'язання Іванківської сільської ради повернути до земель комунальної власності земельну ділянку площею 0,18 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_2 ; визнання незаконними та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку №29483283, виданого 14 листопада 2014 року на ім'я ОСОБА_2 , та рішення Іванківської сільської ради №548-10-5 від 27 лютого 2007 року; зобов'язання Іванківської сільської ради повернути до земель колективної власності земельну ділянку площею 0,04 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_2 .
Так, позивачем ОСОБА_1 не надано і судом не встановлено доказів на підтвердження того, що земельні ділянки, які перебувають у власності ОСОБА_2 накладаються на межі земельної ділянки, що перебуває у власності позивача.
Судом першої інстанції за клопотанням представника позивача по справі була призначена судова земельно-технічна експертиза (т. 3 а.с. 228-229).
Зі змісту висновку судового експерта № 32323/21-41 від 26 вересня 2022 року Київського НДІСЕ МЮ України ОСОБА_7 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220884001:01:047:0139 накладається на межі вул. Суворова, площа накладання становить 0,015 га (т. 4 а.с. 9-19).
Зі змісту висновку судового експерта № 7441/23-41 від 24 травня 2023 року Київського НДІСЕ МЮ України ОСОБА_7 за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи вбачається, що частина паркану із західної сторони ділянки, зведеного ОСОБА_2 , виходить за межі його земельної ділянки з кадастровим номером 3220884001:01:047:0140, а саме в Додатку № 2 до висновку проміри позначені цифрами синього кольору (0,16 м, 0,36 м, 0,54 м, 0,83 м та 0,93 м). Частина паркану із південної сторони ділянки накладається на межі вулиці Суворова в с. Іванків Бориспільського району, а саме в Додатку № 2 до висновку проміри накладання позначено цифрами чорного кольору (0,141 м, 0,007 м). Будівлі, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3220884001:01:047:0140 знаходяться в юридичних межах досліджуваної земельної ділянки та не накладаються на межі вул. Суворова (т. 4 а.с. 127-139).
Часткове накладення належної відповідачу ОСОБА_2 земельної ділянки на межі АДРЕСА_3 , яка відноситься до земель загального користування, не спростовує висновків суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, тому відповідні доводи позивача апеляційним судом відхилені.
Щодо вимог позовної заяви про усунення ОСОБА_1 перешкод у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою та розташованим на ній домоволодінням по АДРЕСА_1 встановленням відповідачем ОСОБА_2 огорожі (паркану), слід зазначити наступне.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_2 встановив огорожу для своїх земельних ділянок на АДРЕСА_3 на землях комунальної власності, що віднесені до земель загального користування, чим перешкоджає позивачу у проїзді транспортних засобів до його земельної ділянки.
Згідно з п. «а» ч. 4 ст. 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).
Згідно з ч. 1 ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
За висновком судового експерта № 7441/23-41 від 24 травня 2023 року Київського НДІСЕ МЮ України ОСОБА_7 за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи вбачається, що частина паркану із західної сторони ділянки, зведеного ОСОБА_2 , виходить за межі його земельної ділянки з кадастровим номером 3220884001:01:047:0140, а саме в Додатку № 2 до висновку проміри позначені цифрами синього кольору (0,16 м, 0,36 м, 0,54 м, 0,83 м та 0,93 м). Частина паркану із південної сторони ділянки накладається на межі вулиці Суворова в с. Іванків Бориспільського району, а саме в Додатку № 2 до висновку проміри накладання позначено цифрами чорного кольору (0,141 м, 0,007 м). Будівлі, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3220884001:01:047:0140 знаходяться в юридичних межах досліджуваної земельної ділянки та не накладаються на межі вул. Суворова (т. 4 а.с. 127-139).
Судова експертиза та додаткова судова експертиза проведені судовим експертом Київського НДІСЕ МЮ України Дем'яненко В.С., тобто особою, яка має відповідну кваліфікацію судового експерта, працюючої у державній експертній установі. Висновки проведених судових експертиз не суперечать наявним у справі доказам, а зазначені апелянтом ОСОБА_2 доводи щодо незаконності та необґрунтованості висновків судових експертиз зводяться до не згоди відповідача із зазначеними висновками проте, не зазначають об'єктивних доказів та підстав не брати висновки судових експертиз до уваги.
Крім того, апелянт ОСОБА_2 в апеляційній скарзі заявив вимогу ухвалити рішення про зобов'язання Бориспільського міськрайонного суду провести комплексну земельно-технічну експертизу по всім земельним ділянкам суміжних користувачів (третіх осіб, які не заявляли самостійних вимог) для виправлення помилок у Державному земельному кадастрі (т. 4 а.с. 229-257 т. 5 а.с. 25-47).
Такі доводи апелянта ОСОБА_2 , колегія суддів апеляційного суду визнала неспроможними та відхилила, оскільки виправлення помилок у Державному земельному кадастрі по всім земельним ділянкам суміжних користувачів (третіх осіб у цій справі, які не заявляли самостійних вимог), які на думку відповідача допущені під час складання кадастрової земельної документації, не входять в предмет доказування і дослідження у цій справі, а відтак призначення судової експертизи із зазначеного питання виходить за межі заявлених позовних вимог.
При цьому, про призначення повторної судової земельно-технічної експертизи сторони під час апеляційного перегляду справи не заявляли.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у зв'язку з накладенням паркану, зведеного відповідачем, на межі вулиці Суворова в с. Іванків Бориспільського району, ширина цієї вулиці була зменшена, у зв'язку з чим ОСОБА_1 об'єктивно позбавлений можливості проїхати на транспортному засобі до свого домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Урахувавши наведені норми матеріального права та обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач, самовільно встановивши паркан на земельній ділянці, яка перебуває у загальному користуванні, чинить перешкоди позивачу у вільному користуванні його земельною ділянкою, добровільно знести збудований паркан відмовляється, тому суд обґрунтовано зобов'язав відповідача знести паркан.
Поряд з цим, обґрунтованими є доводи апелянта ОСОБА_1 , що задовольнивши позовні вимоги в цій частині в судовому рішенні суд першої інстанції не вказав яку саме частину огорожі (паркану) необхідно знести.
Така помилка районного суду може бути виправлена апеляційним судом зміною оскаржуваного рішення із викладенням абзацу другого його резолютивної частини із зазначенням про зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 його домоволодінням по АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 знести частину огорожі (паркану) із західної сторони, яка виходить за межі земельної ділянки площею 0,18 га з кадастровим номером 3220884001:01:047:0140 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) розташованої по АДРЕСА_2 , проміри позначені цифрами синього кольору (0,16 м, 0,36 м, 0,54 м, 0,83 м та 0,93 м) відповідно Додатку № 2 до висновку судового експерта № 7441/23-41 від 24 травня 2023 року Київського НДІСЕ МЮ України(т. 4 а.с. 127-139).
Об'єктивних доказів порушення прав позивача ОСОБА_1 накладенням іншої частини паркану із південної сторони ділянки на межі вулиці Суворова в с. Іванків Бориспільського району, зазначених в Додатку № 2 до висновку, а саме - проміри накладання позначено цифрами чорного кольору (0,141 м, 0,007 м) до суду не надано і судом не встановлено.
За таких обставин, виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що висновки суду про часткове задоволення позову відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Доводи апелянта ОСОБА_2 з вимогою скасувати рішення сесії Іванківської сільської ради від 05 листопада 2020 року як протиправне, суд апеляційної інстанції визнав неспроможними та відхилив з огляду на положення ст. 367 ЦПК України, оскільки таких вимог в суді першої інстанції позивачем заявлено не було, а суд апеляційної інстанції перевіряє законність оскаржуваного рішення районного суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення районного суду в частині задоволення позовних вимог підлягає зміні, в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог є законним та обґрунтованим.
Щодо судових витрат.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 509/2831/19 (провадження 61-6321св23) та від 07 лютого 2024 року у справі № 756/17332/21 (провадження № 61-10007св23).
Встановлено, що за розгляд справи в районному суді ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 3858 гривень 40 копійок. Ця обставина підтверджується квитанцією №17435174 від 9 серпня 2016 року (т. 1 а.с.2). Крім того, він витратив грошові кошти в загальному розмірі 17013 гривень 51 копійки на проведення експертиз (15101,68 + 1911,84). Ці обставини підтверджуються актами здачі-приймання висновків експерта №32323/21-41 від 26 вересня 2022 року та №7441/23-41 від 24 травня 2023 року (т. 4 а.с.21, 126).
Однак пред'явлений позов задоволений частково: задоволено лише одну з чотирнадцяти позовних вимог.
З огляду на це районний суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 275 гривень 60 копійок (3858,40 : 14), а також витрати на проведення експертиз в розмірі 1215 гривень 25 копійок (17013,51: 14).
За наданим до суду посвідченням серії НОМЕР_3 від 05 листопада 2019 року, відповідач ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ (другої) групи довічно (т. 5 а.с. 37).
Пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.
Отже відповідач ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Поряд з цим, цих обставин і доказів суд першої інстанції не перевірив і не врахував, помилково стягнувши із відповідача на користь позивача 275 гривень 60 копійок судового збору.
За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив 5 787 грн. 60 коп. судового збору, що підтверджується квитанцією (т. 5 а.с. 8).
Тому, на підставі ст. 141 ЦПК України, слід компенсувати на користь позивача ОСОБА_1 , пропорційно до частини задоволених вимог, - 1349 грн. 20 коп. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції і апеляційним судом та 1215 гривень 25 копійок витрати на проведення експертиз.
Зазначену суму судового збору слід компенсувати відповідачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Понесені апелянтом ОСОБА_2 судові витрати мають бути віднесені на його рахунок.
Інші доводи апеляційних скарг цих висновків не спростовують, тому суд апеляційної інстанції їх відхилив.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2023 року - змінити, виклавши абзац другий його резолютивної частини в наступній редакції.
Усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 його домоволодінням по АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 знести частину огорожі (паркану), зведену ним із західної сторони за межами його земельної ділянки площею 0,18 га з кадастровим номером 3220884001:01:047:0140 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) розташованої по АДРЕСА_2 , позначену цифрами синього кольору (0,16 м, 0,36 м, 0,54 м, 0,83 м та 0,93 м) відповідно Додатку № 2 до висновку судового експерта № 7441/23-41 від 24 травня 2023 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору скасувати.
Компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України - 1349 грн. 20 коп. судового збору за розгляд справи районним судом і апеляційним судом.
В іншій частині рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 26 квітня 2024 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова