25 квітня 2024 року м. Київ
Унікальний номер справи № 753/4865/21
Апеляційне провадження № 22-ц/824/3752/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 листопада 2023 року, ухвалене під головування судді Колесника О.М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У березні 2021 року позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за комплексним договором № 3/3302868 від 05 грудня 2018 року станом на 11 лютого 2021 року у загальному розмірі 327 182,83 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 907,74 грн. (т. 1 а.с. 1-3).
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 05 грудня 2018 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк», ТДВ «Страхова компанія «АХА Страхування Життя» та ОСОБА_1 було укладено комплексний договір № 3/3302868, згідно умов якого відповідачу було надано кредит в розмірі 306 000,00 грн. строком з 05 грудня 2018 року по 04 грудня 2023 року зі сплатою 9 % річних та комісійної винагороди в розмірі 1,7 % в місяць від суми кредиту. Зазначав, що кредит надавався позичальнику на споживчі потреби, у тому числі на сплату страхового платежу за договором страхування життя згідно договору і Правил надання споживчого кредиту в АТ «Креді Агріколь Банк» та умовах страхування життя позичальника, які є невід'ємною частиною договору та розміщені на офіційному сайті банку.
Вказував, що банк зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, що підтверджується меморіальними ордерами про перерахування на поточний рахунок відповідача кредитних коштів на загальну суму 306 000,00 грн.
Зазначав, що згідно з п.п. 1.1-1.3. 2.2 комплексного договору відповідач прийняв на себе зобов'язання сплачувати платежі за кредитом, нараховані проценти та комісію щомісячно до 05 числа кожного місяця. Проте, відповідачем умови кредитного договору своєчасно не виконані, у зв'язку з чим станом на 11 лютого 2021 року утворилась прострочена заборгованість за комплексним договором № 3/3302868 від 05 грудня 2018 рокув загальному розмірі 327 182,83 грн., яка складається з наступного: 210 341,15 грн. - основна сума заборгованості за кредитом, 31 860,88 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 5 202,00 грн. - нарахована комісія за період з 16 січня 2021 року по 11 лютого 2021 року, 12 851,55 грн. - прострочені відсотки, 30 513,25 грн. - нараховані відсотки за період з 16 січня 2021 року по 11 лютого 2021 року, 36 414 грн. - прострочена комісія (т. 1 а.с. 1-3).
07 березня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Седун Д.В. подала відзив на позовну заяву, в якому остання вказувала, що відповідач частково визнає позовні вимоги щодо нарахування тіла та відсотків за користування кредитом. Однак заперечує щодо нарахування за комплексним (кредитним) договором № 3/3302868 від 05 грудня 2018 року комісії за обслуговування кредиту. Вказувала, що п. 1.3.2. кредитного договору № 3/3302868 від 05 грудня 2018 року, відповідно до якого за обслуговування кредитної заборгованості позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,70 % в місяць від суми кредиту зазначеної в п. 1.1. договору, є нікчемним. Посилалась на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 13 липня 2022 року в справі № 496/3134/19, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць є нікчемною відповідно до ч. 1,2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 цього Закону. Вважає, що внаслідок нікчемності пункту договору про обслуговування кредитної заборгованості не підлягають стягненню нарахована банком комісія за обслуговування кредитної заборгованості у сумі 5 202,00 грн. та прострочена комісія за обслуговування кредитної заборгованості у сумі 36 414,00 грн. При цьому, з виписок банку вбачається, що відповідачем оплачено нараховану комісію за обслуговування кредиту за період з 05 лютого 2019 року по 12 лютого 2020 року у розмірі 57 222,00 грн. Тому вважає, що сума заборгованості, окрім комісії, має бути зменшеною на 57 222,00 грн., адже це сплачені кошти відповідачем за нікчемним пунктом договору. Отже, просила стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ ТОВ «ФК «Укрфінанстандарт» суму боргу не більше 228 344,83 грн., а в іншій частині відмовити у задоволенні позову (т. 1 а.с. 184-188)
10 квітня 2023 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва замінено позивача у справі № 753/4865/21 за позовом АТ «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, на його правонаступника - ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» (т. 1 а.с. 208-209).
19 серпня 2023 року до суду надійшли додаткові пояснення від представника ОСОБА_1 - адвоката Седун Д.В., в яких остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, адже суми погашення, здійснені відповідачем, мали бути зараховані на погашення тіла і відсотків, що унеможливило будь-яку прострочку заборгованості. Посилалась на те, що заборгованість є необґрунтованою, оскільки ОСОБА_1 щомісяця з 05 лютого 2019 року по 12 лютого 2020 року сплачував необґрунтовані суми в розмірі 5 202,00 грн. в якості комісії за обслуговування кредитної заборгованості, загалом в сумі 57 222,00 грн., то ним фактично по тілу кредиту та відсотках здійснювалась переплата по кредиту. Заперечувала проти розрахунку заборгованості банку, оскільки він є недійним, адже з нього невірно встановлені дати прострочки сплати за користування кредитом, суми необґрунтовано сплачених платежів не віднесені до переплати за кредитом (т. 1 а.с. 230-232).
21 вересня 2023 року позивач подав заперечення на додаткові пояснення, в яких просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (т. 2 а.с. 2-3).
11 жовтня 2023 року до суду надійшли додаткові пояснення від представника ОСОБА_1 - адвоката Седун Д.В., в яких остання просила відмовити в частині простроченої заборгованості по кредиту, відсотків, прострочених відсотків, комісій та прострочених комісій та в частині строкової заборгованості за кредитом. Вказувала, що сторона відповідача визнала позовні вимоги в сумі 153 119,15 грн., оскільки дана сума є різницею між тілом кредиту, заявленого в позовних вимогах та сумою сплачених ОСОБА_1 комісій за обслуговування кредиту у сумі 57 222,00 грн. (т. 2 а.с. 19-20).
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 10 листопада 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» 285 566 грн. 83 коп. в рахунок стягнення заборгованості за комплексним договором №3/3302868 від 5.12.2018 року, 4 283 грн. 50 коп. судового збору, а всього 289 850 грн. 33 коп., в задоволенні стягнення решти суми відмовлено (т. 2 а.с. 28-32).
Не погодившись з рішенням районного суду, 07 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Седун Д.В. звернулась до суду з апеляційною скаргою, у якій просила змінити оскаржуване рішення, задовольнивши вимогу про стягнення заборгованості в розмірі 153 119 грн. 15 коп., в іншій частині стягнення заборгованості відмовити (т. 2 а.с. 34-35).
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи. Вказувала, що судом частково взято до уваги пояснення сторони відповідача лише щодо нікчемності сплати комісії та простроченої комісії за кредитом. Втім, позиція відповідача зводилася до того, що окрім комісії за обслуговування кредиту, стороною відповідача не визнається і прострочене тіло, відсотки та прострочені відсотки. Таким чином, твердження суду в оскаржуваному рішенні про те, що представником відповідача та самим відповідачем не заперечувались прострочені відсотки, прострочена заборгованість за кредитом не відповідають обставинам справи.
Звертала увагу, що за період з 05 лютого 2019 року до 12 лютого 2020 року відповідачем було сплачено 57 222,00 грн. за комісію за обслуговування кредиту. Водночас, з початку першого платежу 05 лютого 2019 року відповідачем фактично здійснена переплата за кредитом, тому надано всі відсотки за користування кредитом, прострочені відсотки та комісії за обслуговування кредиту та прострочені комісії за обслуговування кредиту є нарахованими на недійсне тіло кредиту, а тому, стягненню не підлягають. Так само через переплату не може бути нараховане прострочене тіло кредиту. Посилалась на п. 2.2.1. договору № 3/3302868 від 05 грудня 2018 року в разі внесення позичальником суми платежу, яка перевищує суму чергового платежу по кредиту, процентах та комісії згідно графіку платежів по кредиту відбувається дострокове часткове погашення повернення кредиту. Таким чином, з ОСОБА_1 не могло бути стягнуто більше 153 119,15 грн. в межах даного судового спору.
Вважає, що вірне встановлення судом першої інстанції нікчемності пунктів договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, мало б тягнути за собою висновок, що вже сплачені комісії в сумі 57 222,00 грн. необхідно врахувати до погашення заборгованості в частині тіла кредиту (т. 2 а.с. 34-35).
02 лютого 2024 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від директора ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» Сисина В.В. , в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду залишити без змін (т. 2 а.с. 54-55).
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Седун Д.В. підтримала скаргу і просила її задовольнити.
Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені поштовими повідомленнями та на зазначені ними адреси електронної пошти із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень, тобто належним чином, про що у справі є докази. Позивач ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» був сповіщений 18 березня 2024 року про розгляд справи судом 25 квітня 2024 року про що є відмітка працівників пошти про вручення адресату поштового відправлення суду. Директор ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» - Сисин В.В. подав до апеляційного суду заяву з проханням про розгляд справи за відсутності представника позивача. Факт належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 його представник - адвокат Седун Д.В. підтвердила в судовому засіданні (т. 1 а.с. 49-53, 74-80).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04).
Зважаючи на вимоги ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 грудня 2018 року між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», ОСОБА_1 та ТДВ «СК «АХА Страхування Життя» було укладено комплексний договір № 3/3302868 (т. 1 а.с. 19-23).
Згідно з п. 1.1. вказаного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 306 000 грн. строком на 60 місяців - з 05 грудня 2018 року по 04 грудня 2023 року. Позичальник сплачує платежі за кредитом щомісячно в число місяця, визначене Графіком платежів по кредиту (Додаток № 1 до договору, що є невід'ємною частиною) як день повернення кредиту.
Згідно з п. 1.2. договору кредит надається на споживчі потреби, в тому числі на сплату страхового платежу за договором страхування життя згідно договору та Правил надання споживчого кредиту в ПАТ «Креді Агріколь Банк» та умов страхування життя позичальника, які є невід'ємною частиною договору та розміщені на офіційному сайті банку.
Згідно з п. 1.3.1. за користування кредитом позичальник сплачує процентну винагороду щомісячно в розмірі 9 % річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за договором.
Згідно з п. 1.3.2. за користування кредитом позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно - комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,70 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. договору. Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника щодо погашення заборгованості, своєчасні сплати платежів тощо.
Згідно Таблиці обчислення загальної вартості кредиту сума щомісячного платежу становить 11 554,06 грн., сума комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 5 202,00 грн. (т. 1 а.с. 20-21).
Відповідно до п. 2.2.1. договору в разів внесення позичальником суми платежу, яка перевищує суму чергового платежу по кредиту, процентах та комісії згідно Графіка платежів по кредиту, відбувається дострокове часткове повернення кредиту та змінюється Графік платежів по кредиту шляхом зменшення останнього платежу або кількості платежів.
Позивачем до суду першої інстанції надано виписку по рахунку ОСОБА_1 та розрахунок заборгованості за кредитним договором № 3/3302868 від 05 грудня 2018 року, з яких вбачається, що станом на 11 лютого 2021 року ОСОБА_1 має заборгованість у загальному розмірі 327 182,83 грн., яка складається з наступного: основної суми заборгованості у розмірі 210 341,15 грн., простроченої заборгованості за кредитом - 31 860,88 грн., комісії за період з 16 січня 2021 року по 11 лютого 2021 року - 5 202,00 грн., прострочених відсотків - 12 581,55 грн., нарахованих відсотків за період з 16 січня 2021 року по 11 лютого 2021 року - 1 634,86 грн. та простроченої комісії - 36 414,00 грн., відсотків (при реструктуризації) - 28 878,39 грн. (т. 1 а.с. 4, 5-18).
На підставі договору № 2-203 про відступлення права вимоги від 23 січня 2023 року було здійснено відступлення прав вимоги від АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ», в тому числі й за кредитним договором № 3/3302868 від 05 грудня 2018 року, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (т. 1 а.с. 194-198).
Звертаючись до суду з позовом позивач просив стягнути з відповідача крім тіла кредиту у сумі 210 341,15 грн. також 31 860,88 грн. - простроченої заборгованості за кредитом, 5 202,00 грн. - нарахованої комісії за період з 16 січня 2021 року по 11 лютого 2021 року, 12 851,55 грн. - прострочених відсотків, 30 513,25 грн. - нарахованих відсотків за період з 16 січня 2021 року по 11 лютого 2021 року, 36 414 грн. - простроченої комісії.
Суд першої інстанції задовольняючи позов частково виходив з того, що відповідач має непогашену заборгованість за кредитним договором, яка складається з основної суми заборгованості у розмірі 210 341,15 грн., простроченої заборгованості за кредитом - 31 860,88 грн., нарахованих відсотків - 30 513,25 грн. та прострочених відсотків - 12 851,55 грн.
При цьому, районним судом відмовлено у стягненні з відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості у сумі 5 202,00 грн. та простроченої комісії у сумі 36 414,00 грн. виходячи з того, що пункт договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідач оскаржувала рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 листопада 2023 року лише в частині задоволення позову та просила змінити рішення суду, стягнувши заборгованість з відповідача у розмірі 153 119,15 грн., що є різницею між тілом кредиту та сумою сплачених відповідачем комісій за обслуговування кредиту за період з 05 лютого 2019 року до 12 лютого 2020 року у сумі 57 222,00 грн. (210 341,15 грн. - 57 222,00 грн.).
Апеляційний суд перевірив такі доводи апелянта та дійшов наступних висновків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 даного Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону, чинній на час укладення кредитного Договору), загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону, чинній на час укладення кредитного Договору), до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов'язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов'язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.
Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов'язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов'язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, передбачена підпунктом (б) пункту 1 угоди про надання кредиту № 501088523, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 27 листопада 2018 року та колонкою 7.2 Графіку платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту, що є додатком № 1 до угоди.
При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Крім того, в підпункті (б) пункту 1 угоди про надання кредиту № 501088523 передбачено, що комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки на рахунки в банку сплачується згідно діючих тарифів банку, що свідчить про те, що вказані послуги оплачуються окремо.
За розрахунком заборгованості, Банк просив у цьому провадженні стягнути з позичальника основної суми заборгованості у розмірі 210 341,15 грн., простроченої заборгованості за кредитом - 31 860,88 грн., нарахованих відсотків - 30 513,25 грн. та прострочених відсотків - 12 851,55 грн. Крім того, позивач просив стягнути 36414 грн. простроченої комісії та 5 202 грн. нарахованої комісії (т. 1 а.с. 1-4).
Разом з тим, відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на дату укладення договору в цій справі) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Згідно з частиною 6 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.
До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно з п. 1.3.2. за користування кредитом позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно - комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,70 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. договору. Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника щодо погашення заборгованості, своєчасні сплати платежів тощо.
Згідно Таблиці обчислення загальної вартості кредиту сума щомісячного платежу становить 11 554,06 грн., сума комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 5 202,00 грн. (т. 1 а.с. 20-21).
Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов'язанні з обслуговуванням кредитної заборгованості, передбачена в розділі 7 «Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит» Додатку № 1 до комплексного кредитного договору № 3/3302868 від 05 грудня 2018 року. Загальний розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості з 05 грудня 2018 року до 04 грудня 2023 року сукупно складає 312 120 грн. (т. 1 а.с. 19-21).
Встановивши у кредитному договорі № 3/3302868 від 05 грудня 2018 року сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту щомісячними платежами, що у загальному розмірі складає 312 120 грн, банк та позивач, як правонаступник кредитора не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику. Розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорювані відповідачем умови кредитного договору є несправедливими.
При цьому згідно з графіком платежів і розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки загальний розмір плати за розрахунково-касове обслуговування 312 120 грн. є суттєвим порівняно із розміром кредиту, отриманого ОСОБА_1 (306 000 грн), що вочевидь не можна визнати справедливим та розумним.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У справі, яка переглядається, АТ «Креді Агріколь Банк», та після його заміни правонаступником - ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» не були позбавлені можливості надати докази на підтвердження справедливості умов договору щодо встановленої комісії, зокрема з урахуванням переліку та обсягу послуг, які надаються позичальнику за таку плату. Разом з тим наявні в матеріалах справи документи взагалі не містять будь-яких доказів надання та опису таких послуг, за які банком встановлена комісія.
Таким чином, встановивши, що банк не повідомив позичальника, які саме послуги за вказану плату йому надаються, розмір комісійної винагороди вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, тобто оспорювані умови кредитного договору є несправедливими.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20) та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (пункти 31.29, 31.30 Постанови).
Ураховуючи, що кредитор не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг, як і доказів їх надання та погодження зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення підпункту 1.3.2 комплексного договору надання кредиту № 3/3302868 від 05 грудня 2018 року щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року в справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року в справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22), які підтримала Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).
У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) сформульовано висновки про те, що такий cпociб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Taкi висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), пунктах 33.4.-33.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 Судове рішення щодо правових наслідків недійсного правочину, в якому суд у мотивувальній частині робить висновки щодо дійсності чи нікчемності правочину, відповідає зазначеному принципу.
За наданою Банком випискою з рахунку позичальника щодо простроченої комісії за кредитами у період з 04 січня 2019 року до 18 січня 2021 року, ОСОБА_1 сплатив 57 222 грн. (т. 1 а.с. 8-9,14)
З урахуванням викладеного, апеляційний суд погодився з доводами відповідача, що вказаний пункт договору є нікчемним, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності нарахування комісії за обслуговування кредиту.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зменшення суми заборгованості на суму сплаченої боржником ОСОБА_1 комісії у вказаний період - 57 222 грн., а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості - 228 344 грн. 83 коп. (285 566,83 грн. - 57 222 грн.).
Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 09 лютого 2024 року у справі № 337/3703/22 (провадження № 61-13859св23).
Врахувавши вищевказане рішення районного суду підлягає зміні, сума стягнення заборгованості зменшенню з 285 566 грн. 83 коп. до 228 344 грн. 83 коп. Визначена районним судом загальна сума - 289850 грн. 33 коп. заборгованості за кредитним договором, до якої суд включив суму 4283 грн. 50 коп. стягнутого судового збору за розгляд справи районним судом, підлягає виключенню, як помилкова.
Інші доводи апеляційної скарги зведені до тлумачення законодавства, цих висновків суду не спростовують, тому апеляційним судом відхилені.
При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 листопада 2023 року -змінити.
Зменшити суму стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» (код ЄДРПОУ - 41153878) в рахунок стягнення заборгованості за комплексним договором № 3/3302868 від 05 грудня 2018 року з 285 566 грн. 83 коп. до 228 344 грн. 83 коп., виключивши з резолютивної частини оскаржуваного рішення суму 289 850 грн. 33 коп.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 26 квітня 2024 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова