1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 18 квітня 2024 року, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2024 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Верхньодніпровськ Верходніпровського р-ну, Дніпропетровської обл., громадянина України, одруженого, на утриманні має двоє малолітніх дітей, з вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (гуртожиток), та проживаючого у тому жмісті по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч. 3 ст. 369-2 КК України,
за участі: прокурора в режимі відеоконференцзв'язку захисника підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_8 , погоджене прокурором першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування до 22 квітня 2024 року включно, одночасно визначено заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень, та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , або будь-який інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою. В разі залишення застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити розмір застави в межах п.2 ч. 5 ст.182 КПК України.
Захисник вважає оскаржувану ухвалу незаконною через істотні порушення вимог КПК України та невідповідністю завданням кримінального провадження.
Зазначає, що ризики передбачені ст. 177 КПК України не підтверджено, які зазначено формально.
Звертає увагу на те, що існування ризику впливу на свідків, потерпілих та інших підозрюваних не підтверджено, оскільки жодної заяви зі сторони учасників процесу щодо впливу на них прокурором не надано.
Вважає, що ризик перешкоджання кримінальному провадженню необґрунтований, з тих підстав, що у підозрюваного відсутня така можливість, оскільки про спільників вчинення кримінального правопорушення, слідчому та прокурору відомо за результатами проведення НСРД про, що складено відповідні протоколи.
Звертає увагу на те, що слідчим суддею не враховано особу підозрюваного, який є працівником поліції, має стаж роботи 22,5 роки, раніше не судимий, одружений, має двох неповнолітніх дітей, постійне місце проживання, під час служби неодноразово нагороджений грамотами та відзнаками, на даний час ад'юнт в Дніпровському державному університеті внутрішніх справ, позитивно характеризується за місцем проживання.
Також визначена сума застави є занадто непомірною для підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 13 липня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42023000000001167, за підозрою, у тому числі ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
23 січня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
31 січня 2024 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначення розміру застави на рівні 4 996 200 грн..
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року як альтернативний запобіжний захід підозрюваному визначено розмір застави, яка була б достатньою для забезпечення виконання ним обов'язків, а саме у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 514 000 гривень у національній грошовій одиниці.
Оскаржуваною ухвалою підозрюваному ОСОБА_6 продовжено раніше застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 22 квітня 2024 року.
Колегія суддів погоджується із прийнятим рішенням слідчого судді, вважає його законним, вмотивованим, та обґрунтованим з наступних підстав.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування та продовження запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з положеннями ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з вимогами ст. ст. 197, 199 КПК України, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами, сукупність яких є достатньою для продовження дії запобіжного заходу, оскільки ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати.
Для того, щоб арешт на підставі обґрунтованої підозри був виправданий у відповідності до статті 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні в момент перебування під вартою (Brogan and Others v. the United Kingdom, judgment of 29 November 1988, § 53). Також не обов'язково, щоб затриманій особі, було в подальшому висунуто обвинувачення або щоб справа проти особи була надіслана до суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке має підтвердити або спростувати підозру, яка є підставою для затримання (Murray v. the United Kingdom, judgmentof 28 October 1994, § 55).
Слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для продовження застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення.
Обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
В клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_6 до вчинення вказаного кримінального правопорушення та висновку про обґрунтованість повідомленої йомупідозри.
При аналізі питання наявності зазначених стороною обвинувачення ризиків, слідчий суддя дійшла висновку про їх наявність з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та відомості про особу ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, максимальним покаранням, яке може бути призначене у виді позбавлення волі до восьми років з конфіскацією майна, така тяжкість кримінального правопорушення є вагомим доводом, що збільшує ризик переховування від суду, а відтак існує ризик, що підозрюваний зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Також, слідчим суддею зі змісту клопотання встановлено, що ОСОБА_6 може чинити тиск на свідків та інших підозрюваних в даному кримінальному провадженні.
Разом з тим, як правильно зазначив в оскаржуваному рішенні слідчий суддя прокурором не доведено наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, можливість вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаного не надано ні слідчому судді ні суду апеляційної інстанції, а тому такі твердження є лише припущеннями з боку сторони обвинувачення.
Зазначені ризики є суттєвими, і, як засвідчили обставини, якими обґрунтовується клопотання, їм неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_6 будь-якого іншого запобіжного заходу, крім тримання під вартою.
Слідчий суддя прийшов до обгрунтованного висновку, що ризики, які були підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, об'єктивно продовжують існувати та для їх запобігання необхідно продовжити підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Оцінюючи наявність обставин, які перешкоджали завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання підозрюваного під вартою, слідчий суддя виходив з того, що слідчим в клопотанні доведено та прокурором в суді обґрунтовано існування потреби у подальшому проведенні ряду слідчих (розшукових) та процесуальних дій, обсяг яких є доволі значним і проведення/завершення, яких є дійсно необхідним для забезпечення повного та неупередженого досудового розслідування, виявлення і дослідження усіх обставин, які підлягають доказуванню у відповідності до вимог ч. 2 ст. 91 КПК України.
При вирішенні питання про продовження застосованого до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінив в сукупності також існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.3 ст. 369-2 КК України, який раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, хронічні хвороби, а також те, що на його утримані двоє малолітніх дітей
Продовживши строк утримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою, слідчий суддя встановлюючи розмір застави, врахував обставини підозри, кримінальне покарання, що загрожує ОСОБА_6 в разі визнання його винним, а також те, що кримінальне правопорушення, яке йому інкримінується, його майновий стан, те, що підозрюваний перебував у розшуку, що свідчить про неналежну процесуальну поведінку, а також врахував суму неправомірної вигоди в розмірі 7000 доларів США, одержання якої інкриміновано ОСОБА_6 , які свідчать про виключність випадку, у зв'язку з чим вважав, що застава у визначених ч.5 ст.182 КПК України розмірах не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, і повинна бути призначена в розмірах, що перевищує визначений ч. 5 ст. 182 КПК України, що також узгоджується із розміром застави, визначеним особі апеляційним судом.
В той же час, з огляду на тривалість досудового розслідування, з урахуванням наведеного, слідчий суддя визначив ОСОБА_6 заставу у 300 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень, оскільки такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і таким, що не суперечить положенням ч.5 ст.182 КПК України та вимогам ст.ст.178, 182, 183 КПК України.
З таким рішенням слідчого судді погоджується і колегія суддів, оскільки такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не встановлено.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 376 404, 405, 418, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2024року, відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12
Єдиний унікальний № 761/9779/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Провадження № 11-сс/824/2899/2024 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК України