Справа № 369/10754/22 Головуючий у І інстанції Янченко А.В.
Провадження №22-ц/824/6812/24 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
17 квітня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Слюсар Т.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - адвоката Андрєєва Микити Андрійовича на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 в якості третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу від 19.12.2019 року, реєстраційний номер 2768 з дати його укладення та застосування наслідків недійсності попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу від 19.12.2019 року, реєстраційний номер 2768 в рамках розгляду цивільної справи № 369/10754/22.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2023 року відмовлено у клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору та позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
У мотивувальній частині ухвали про залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків ОСОБА_1 роз'яснено обов'язок сплати судового збору у розмірі 3021,50 грн та надання суду документу на підтвердження сплати судового збору.
26 жовтня 2023 року та 02 грудня 2023 року ОСОБА_1 подано заяви про усунення недоліків одночасно із повторними клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 грудня 2023 року позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачеві.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що вона є незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального права, просить ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 грудня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції порушено вимоги ч. 1, 2 ст. 10, частини 4 ст. 263 ЦПК України та не враховано висновок Верховного Суду щодо застосування норм права щодо заявленого відводу складу суду, який не був розглянутий судом першої інстанції, і у яких Верховним Судом застосовано принцип верховенства права з урахування судової практики Європейського суду з прав людини.
Вказує, що 14 грудня 2023 року судді Янченко А.В. було заявлено відвід, який станом на 25 грудня 2023 року не був розглянутий іншим суддею в силу вимог частини 3 ст. 40 ЦПК України. Крім того, оскаржувана ухвала поставлена суддею, якому було заявлено відвід, а ухвалою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 27 грудня 2023 року постановлено відвести суддю Янченко А.В. від участі у розгляді справи.
Також, не погоджуючись з даною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 - адвокат Андрєєв М.А. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що вона є незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального права, просить ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 грудня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, з урахуванням висновків апеляційного суду щодо першочерговості вирішення судом питання юрисдикції спору.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував висновки Великої Палати Верховного суду, яка виклала у своїй постанові від 23 листопада 2023 року у справі № 990/124/22 та наголосила на першочерговості вирішення судом питання юрисдикції спору.
Вважає, що перш ніж постановляти оскаржувану ухвалу суду про повернення позовної заяви, суд повинен був визначити, чи підлягає вказана позовна заява розгляду в порядку цивільного судочинства.
В порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
За правилом пункту 6 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно приписів ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити з таких підстав.
Повертаючи позовну заяву позивачу, суд виходив з того, що у встановлений судом строк позивач не виконав вимоги ст.ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України, не усунув зазначені в ухвалі суду недоліки.
Крім того, судом також зазначено, що позивачем за зустрічним позовом не було доведено свій важкий майновий стан, відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не зроблено із порушенням вимог процесуального права, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначені в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».
У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Згідно положення частини четвертої статті 177 Цивільного процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно частин 1 та 2 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З матеріалів справи вбачається, що третя особа, звертаючись до суду із самостійним позовом, ставила питання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2023 року відмовлено у клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору та позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
26 жовтня 2023 року та 02 грудня 2023 року третьою особою, з самостійними вимогами на предмет спору до канцелярії суду подано заяви про усунення недоліків одночасно із повторними клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Крім того, 15.12.2023 року представником третьої особи ОСОБА_1 - адвокатом Тарасовим С.О. подано до суду заяву про відвід судді Янченко А.В.
У частині першій статті 36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), зокрема якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 ЦПК України, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи (частина друга статті 39 ЦПК України).
За змістом частини третьої статті 39 ЦПК України відвід повинен бути мотивований і заявлений протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу визначений у статті 40 ЦПК України відповідно до якої питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що до вирішення суддею заяви про відвід цей суддя не може вчиняти будь-яких інших процесуальних дій, пов'язаних із подальшим процесуальним рухом справи. За результатами розгляду заяви, поданої у строки, встановлені частиною третьою статті 39 ЦПК України, суд може постановити ухвалу або про її задоволення, або про відмову у задоволенні. У разі подання такої заяви з порушенням процесуальних строків, або повторно з підстав заявлених раніше, вона має бути залишена без розгляду.
При цьому відповідно до вимог частини одинадцятої статті 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Однак в порушення зазначених вимог ЦПК України, заява третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_1 про відвід судді, отримана судом 15 грудня 2023 року, була розглянута лише 25 грудня 2023 року. Крім цього, визнавши відвід необґрунтованим та передавши заяву про відвід для розгляду іншому судді, суддя Янченко А.В., в порушення вимог процесуального законодавства, до вирішення питання про обґрунтованість заявленого відводу іншим суддею, ухвалою від 25 грудня 2023 року вважав неподаною та повернув ОСОБА_1 позовну заяву.
За таких обставин доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки суддя до вирішення заяви про його відвід не відповідає вимогам «незалежного та неупередженого суду, встановленого законом» й, відповідно, не може вирішувати жодне процесуальне питання, крім вирішення заявленого відводу.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 27 травня 2020 року по справі № 2-18/11 (провадження № 61-12956св19).
Виходячи з вищевикладеного, ухвала про повернення позовної заяви позивачу у зв'язку із не усуненням її недоліків є передчасною та не ґрунтується на нормах процесуального права, у зв'язку із чим відповідно до положень статті 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Щодо апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Андрєєва М.А., колегія суддів доходить висновку про її часткове задоволення, оскільки встановлено підстави для її скасування, з огляду на порушення судом порядку вирішення відводу суду.
Разом з тим, колегія судів роз'яснює, що питання юрисдикції поданої позовної заяви може бути вирішено на стадії відкриття позовного провадження в тому випадку, коли позовна заява відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, тому доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права в цій частині апеляційним судом відхиляються.
Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права.
Керуючись ст. 7, 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Андрєєва Микити Андрійовича задовольнити частково.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 грудня 2023 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складений 17 квітня 2024 року.
Судді: Д.О. Таргоній
С.А. Голуб
Т.А. Слюсар