26 березня 2024 року місто Київ
справа № 369/3852/23
апеляційне провадження № 22-ц/824/6413/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у складі судді Дубас Т.В. від 29 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за попереднім договором купівлі-продажу,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за попереднім договором купівлі-продажу.
Позов мотивовано тим, що 30 серпня 2019 року між ОСОБА_3 (покупець) та ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 (продавець) укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, відповідно до пункту 1 якого продавець у строк до 30 січня 2020 року зобов'язався передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити квартиру № 54, загальною площею 29,4 кв.м., секція 2 в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1002 га, кадастровий номер 3222486200:03:006:0020, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 4 попереднього договору, на підтвердження намірів сторін покупець передав, а продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 391 275 грн (еквівалентно 15 496 доларів США).
Всупереч умовам договору, ОСОБА_1 до 30 січня 2020 року не виконала свої зобов'язання щодо передачі квартири та взагалі не добудувала будинок. При цьому суму авансу відповідач також не повернула.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила стягнути з ОСОБА_1 борг за попереднім договором в розмірі 391 275 грн; три проценти річних за прострочення виконання зобов'язання, починаючи з дня його виникнення і до дня ухвалення рішення у справі, в сумі 36 192 грн 94 коп. та інфляційні втрати, починаючи з дня виникнення прострочення і до дня ухвалення рішення у справі, в сумі 167 856 грн 98 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2023 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 391 275 грн боргу за попереднім договором від 28 грудня 2018 року, три відсотки річних (за період з 1 березня 2020 року по 29 листопада 2023 року) в розмірі 44 026 грн. 48 коп., інфляційні втрати (за період з 1 квітня 2020 року по 29 листопада 2023 року) в розмірі 203 154 грн 75 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 6 590 грн.
Ухвалюючи рішення, суд виходив із того, що відповідач не виконала взяті на себе зобов'язання у встановлені договором строки, а тому на користь позивача підлягають стягненню сплачені грошові кошти за правочином в повному розмірі, з урахуванням трьох процентів річних та інфляційних втрат з дня виникнення прострочення зобов'язання по день ухвалення судового рішення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, а саме в частині стягнення боргу за попереднім договором купівлі-продажу в розмірі 391 275 грн.
Скаржник зазначає, що суд формально підійшов до розгляду справи, оскільки в описовій та мотивувальній частині рішення помилково зазначено про укладення попереднього договору купівлі-продажу від 30 серпня 2019 року, в резолютивній частині вказано - 28 грудня 2018 року, однак в дійсності правочину було укладено 13 серпня 2019 року, що підтверджується матеріалами справи.
Судом не в повній мірі досліджено пункт 5 попереднього договору купівлі-продажу, який передбачав, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об'єкту будівництва незаконною забудовою, або за наявності підстав для визнання забудови як об'єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, продавець повинен повернути покупцю одержану від нього суму авансу в розмірі 391 275 грн, що на день укладення договору еквівалентно 15 496 доларам США протягом одного місяця. Оскільки наслідки за вказаним пунктом договору могли настати в будь-який момент, то
застосуванню має підлягати положення частини 2 статті 530 ЦК України тобто місячний строк повинен рахуватися з дня пред'явлення відповідної вимоги. Позивач з вимогою про повернення коштів не зверталася, а тому обов'язок з їх повернення не настав, що виключає можливість стягнення коштів за прострочення виконання зобов'язання на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що відповідач не виконав зобов'язання за договором, а тому наявні підстав як для стягнення боргу так і для стягнення коштів на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що 13 серпня 2019 року між ОСОБА_3 (покупець) та ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 (продавець) укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М., зареєстрований в реєстрі за № 2593.
Відповідно до пункту 1 попереднього договору продавець у строк до 30 січня 2020 року зобов'язався передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити квартиру № 54, загальною площею 29,4 кв.м., секція 2 в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1002 га, кадастровий номер 3222486200:03:006:0020, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 4 попереднього договору, на підтвердження намірів сторін покупець передав, а продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 391 275 грн (еквівалентно 15 496 доларів США).
Відповідно до пункту 5 попереднього договору сторони домовилися, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартир у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об'єкту будівництва незаконною забудовою, або наявність підстав для визнання забудови як об'єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, продавець повинен повернути покупцю одержану від нього всю суму авансового платежу протягом одного місяця.
ОСОБА_1 не виконала свої зобов'язання у встановлений договором строк.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
За частиною 1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з положеннями частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановивши, що ОСОБА_1 не виконала своїх зобов'язань за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 13 серпня 2019 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для стягнення з неї отриманого авансу з урахуванням трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що умовами договору чітко не вказаний строк повернення авансу у випадку невиконання умов договору, позивач не зверталася з досудовою вимогою про повернення коштів, а тому обов'язок з їх повернення згідно частини 2 статті 530 ЦК України не настав, що виключає можливість стягнення коштів за прострочення виконання зобов'язання на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів.
Пунктом 5 попереднього договору купівлі-продажу квартири сторони чітко передбачили, що у випадку невиконання продавцем обов'язку з продажу квартири у строк, передбачений цим договором (згідно пункту 1 договору - до 30 січня 2020 року) продавець повинен повернути покупцю одержану від нього всю суму авансового платежу протягом одного місяця.
Згідно положення вказаного договору прострочення боржника почалося з 1 березня 2020 року. Твердження скаржника про відсутність встановленого строку виконання зобов'язання і необхідності застосування положення частини 2 статті 530 ЦК України, коли зобов'язання виникає з моменту пред'явлення вимоги, є хибними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні, як умов договору, так і норм матеріального права.
Посилання у апеляційній скарзі на невірне зазначення в рішенні суду дати укладення попереднього договору купівлі-продажу не є тією підставою з якою процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування правильного по своїй суті судового рішення. Така неточність може бути усунута за заявою учасників справи шляхом постановлення ухвали про виправлення описки.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2023 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2023 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді: