26 квітня 2024 року справа № 580/2860/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
22.03.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (Черкаська обл., Звенигородський р-н., с.Матусів; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльності щодо розгляду її заяви від 12.09.2023 про призначення страхових виплат у разі втрати годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався у Товаристві з обмеженою відповідальністю «БІОХІМЕКСПОРТ» 16.03.2023 з підсобним працівником ОСОБА_2 ;
зобов'язання відповідача повторно розглянути її заяву від 12.09.2023 про призначення страхових виплат у разі втрати годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався у Товаристві з обмеженою відповідальністю «БІОХІМЕКСПОРТ» 16.03.2023 з підсобним працівником ОСОБА_2 , та прийняти рішення у формі постанови про призначення належних їй страхових виплат зі втрати годувальника відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Обґрунтовуючи зазначила, що відповідач відмовив у призначені страхових виплат у разі втрати годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві у зв'язку з тим, що вона не досягла необхідного пенсійного віку. Вважає, що відповідач порушуючи норми законодавства відмовив у призначені страхових виплат.
Ухвалою суду від 27.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд правилами спрощеного письмового провадження відповідно до ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Також встановлено відповідачу строк, тривалістю 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву та доказів. Вказану ухвалу відповідач отримав 29.03.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його електронний кабінет.
16.04.2024 від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зазначив, що відповідно до наданих документів позивачки, на день смерті ОСОБА_2 її страховий стаж складав 16 років 04 місяці 05 днів. Таким чином, на момент смерті ОСОБА_2 позивачка хоча і досягла 60 років, проте не набула страхового стажу, відповідно до Закону України №1058-VI. Тому в розумінні положень Закону України №1105-XIV не було досягнуто всіх необхідним умов на одержання щомісячних страхових виплат в разі смерті потерпілого. Отже, його дії є правомірними та відповідають чинному законодавству України, а вимоги позивачки не підлягають до задоволенню.
Оцінивши доводи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
16 березня 2023 року о 14.40 год. в ТОВ «БІОХІМЕКСПОРТ» стався груповий нещасний випадок через вибух парогенератора, внаслідок якого загинув син позивачки ОСОБА_2 , підсобний працівник ТОВ «БІОХІМЕКСПОРТ». Даний нещасний випадок визнано пов'язаним з виробництвом, як такий, що підпадає під дію вимог підпункту 1 пункту 52 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 17.03.2019 року №337, про що складено Акт № 2 за формою Н-1/П від 09.08.2023.
12.09.2023 позивачка звернулася заявою до відповідача, в якій просила призначити їй страхові виплати у зв'язку з втратою годувальника, так як вона є матір'ю загиблого ОСОБА_2 , досягла законодавчо встановленого пенсійного віку, на час загибелі сина виповнилося 62 роки (27.11.1960) і не працює.
Листом від 19.12.2023 №2300-0311-8/85380 відповідач повідомив, що за наявними документами, на день смерті ОСОБА_2 страховий стаж позивачки складав 16 років 4 місяці 5 днів, відповідно до ст.26 Закону України №1058-VI право на пенсію настане в 65 років. Оскільки на момент настання нещасного випадку позивачка не досягла пенсійного віку право на отримання страхових виплат як особі, яка досягла пенсійного віку відсутнє.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо розгляду її заяви про призначення страхових виплат позивачка звернулася в суд з позовом.
Суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров'я визначає Закон України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - ЗУ №1105-XIV).
Згідно з ч.1 ст.4 ЗУ №1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.30 ЗУ №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про охорону праці".
Підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.
Згідно з ч.1 ст.35 ЗУ №1105-XIV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.
Пунктом 3 ч.2 ст.35 ЗУ №1105-XIV визначено, що непрацездатними особами, передбаченими частиною першою цієї статті, є особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють.
Відповідно до ч.5 ст.36 ЗУ №1105-XIV у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім'ї виплачуються:
1) одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату;
2) одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Позивачка зверталася до відповідача заявою від 12.09.2023 щодо призначення їй страхових виплат у зв'язку з втратою годувальника, так як є матір'ю загиблого сина ОСОБА_2 , досягла законодавчо встановленого пенсійного віку і не працює.
Згідно з ч.1 ст.37 ЗУ №1105-XIV для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України.
За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник.
Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.
Частиною 2 ст.37 ЗУ №1105-XIV визначено, що територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій:
1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами;
2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності;
3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат;
4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат;
5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання;
6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання;
7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання;
8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів;
9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи;
10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до ч.3 ст.37 ЗУ №1105-XIV потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.38 ЗУ №1105-XIV територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
Отже, за результатами розгляду заяви особи територіальний орган Пенсійного фонду зобов'язаний протягом 10 календарних днів прийняти рішення - акт владно-розпорядчого характеру, чого у спірних правовідносинах не встановлено.
Встановлені обставини доводять, що відповідач не розглянув заяву позивачки від 12.09.2023 про призначення їй страхових виплат у зв'язку з втратою годувальника щодо дотримання форми заяви та не з'ясував чи подано повний пакет документів доданих до неї, а також не прийняв рішення - акту владно-розпорядчого характеру у формі постанови.
Лист відповідача від 19.12.2023 №2300-0311-8/85380 про відмову позивачці у виплаті страхових виплат у зв'язку з не досягненням пенсійного віку не узгоджується зі вказаним вище способом дій такого суб'єкта владних повноважень щодо обов'язку винести акт владно-управлінського характеру (постанову). Свідчить про вчинення дій щодо розгляду заяви позивачки та бездіяльність щодо винесення за результатом такого розгляду постанови.
Зважаючи, що відповідач не прийняв акту владно-розпорядчого характеру щодо отриманої заяви позивачки від 12.09.2023 про призначення їй страхових виплат у зв'язку з втратою годувальника, не з'ясовував передбачених ЗУ №1105-XIV підстав для такої виплати, порушення заявленого права допущене відповідачем саме бездіяльністю щодо прийняття постанови за результатами розгляду її заяви.
Правовідносини щодо призначення належних позивачці страхових виплат зі втрати годувальника відповідно до вимог ЗУ №1105-XIV не виникли на дату розгляду цієї справи судом, з огляду на що у відповідній частині права позивачки не порушені. Завдання адміністративного судочинства згідно зі ст.2 КАС України полягає у захисті саме порушеного права особи в спосіб відправлення правосуддя та не надає повноваження суду замінити орган державного управління в процедурі прийняття відповідних видів рішень, коли такі не прийнято. Тому позовна вимога в частині прийняття рішення у формі постанови саме про призначення належних їй страхових виплат зі втрати годувальника відповідно до вимог ЗУ №1105-XIV не обґрунтована.
Для забезпечення виконання завдання адміністративного суду щодо ефективного способу повного захисту порушеного права позивачки суд дійшов висновку визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо прийняття рішення у формі постанови за результатами розгляду заяви позивачки від 12.09.2023 та зобов'язати його повторно розглянути з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом, заяву позивачки від 12.09.2023 про призначення страхових виплат у разі втрати годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався у Товаристві з обмеженою відповідальністю «БІОХІМЕКСПОРТ» 16.03.2023 з підсобним працівником ОСОБА_2 , та за результатами її розгляду прийняти рішення у формі постанови з урахуванням викладених судом мотивів у цьому рішенні.
Отже, заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у вказаних вище частинах.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Зважаючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору за звернення з позовною заявою до адміністративного суду та відсутні докази понесення нею витрат на професійну правничу допомогу, відсутні підстави для їх розподілу відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 90, 132-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо прийняття рішення у формі постанови за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.09.2023 про призначення страхових виплат у разі втрати годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався у Товаристві з обмеженою відповідальністю «БІОХІМЕКСПОРТ» 16.03.2023 з підсобним працівником ОСОБА_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) повторно розглянути з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом, заяву ОСОБА_1 (Черкаська обл., Звенигородський р-н., с.Матусів; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 12.09.2023 про призначення страхових виплат у разі втрати годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався у Товаристві з обмеженою відповідальністю «БІОХІМЕКСПОРТ» 16.03.2023 з підсобним працівником ОСОБА_2 , та за результатами її розгляду прийняти рішення у формі постанови з урахуванням викладених судом у цьому рішенні мотивів.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Анжеліка БАБИЧ
Рішення ухвалене, виготовлене в повному обсязі та підписане 26.04.2024.