26 квітня 2024 року справа № 580/2869/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
22.03.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (юридична адреса: 08500, Київська обл., м.Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд.10, поштова адреса: 08001, Київська обл., смт.Макарів, вул.Варшавська, 3-Б; код ЄДРПОУ 22933548) (далі - відповідач 2) про:
визнання протиправним рішення відповідача 2 від 14.02.2024 №230950002801 про відмову у призначенні пенсії з інвалідності;
зобов'язання відповідача 1 зарахувати до її страхового стажу періоди роботи та заробітної плати з 19.07.1988 до 15.12.1991, з 01.04.1996 до рік та повторно розглянути її заяву про призначення пенсії з інвалідності.
Обгрунтовуючи позов зазначила, що неодноразово зверталася до органів Пенсійного фонду щодо призначення пенсії з інвалідності та відповідачі відмовили у її призначенні у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Не зарахували до її страхового стажу періоди роботи відповідно до записів у трудовій книжці: з 19.07.1988 до 15.12.1991 та з 01.04.1996 до 30.03.2000. Вважає, що відповідачі порушуючи закон відмовили у призначені пенсії.
Ухвалою суду від 27.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Вказану ухвалу відповідачі отримали 29.03.2024, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
12.04.2024 на адресу суду надійшов відзив відповідача 1 з проханням у задоволенні позову відмовити повністю. Вказує, що позивачка 07.02.2024 звернулася до нього із заявою про призначення пенсії з інвалідності. За принципом екстериторіальності виконавцем визначено відповідача 2 та за розглядом заяви позивачки 14.02.2024 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії з інвалідності відповідно до Закону №1058-VI. За результатами розгляду наданих позивачкою документів встановлено, що загальний страховий стаж становить 10 років 23 дні. Таким чином, у позивачки відсутній страховий стаж, передбачений статтею 32 Закону №1058-VI. При розгляді наданих позивачкою документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 25.01.2023 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Волинській області від 05.02.2024 (рішення, які позивачкою не оскаржуються) не зараховано до стажу періоди її роботи: з 19.07.1988 до 15.12.1991, оскільки відсутня назва організації при прийняті на роботу, з 01.04.1996 до 30.03.2000, оскільки наявна розбіжність між датою прийняття на роботу і датою наказу на прийняття (минуло більше місяця), з 31.03.2000 до 31.12.2003 (довідка ОК-5) зараховано частково за даними персоніфікованого обліку. Посилався на дискреційні повноваження щодо призначення пенсії.
Відповідач 2 правом подати відзив не скористався, про причини суд не повідомив.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з відомостями паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 позивачка народилася 28.05.1970.
Довідкою Обласної МСЕК №2 до акта огляду серії 12 ААВ №643781 підтверджується, що позивачці 06.12.2022 встановлена ІІ група інвалідності.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення від 25.01.2023 №230950002801 та Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області прийнято рішення від 05.02.2024 №230950002801 (ці рішення позивачкою не оскаржуються) про відмову у призначенні пенсії з інвалідності у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До розрахунку страхового стажу відповідно до записів у трудовій книжці не враховано періоди: з 19.07.1988 до 15.12.1991, оскільки відсутня назва організації при прийняті на роботу та номер наказу на прийняття, з 01.04.1996 до 30.03.2000, оскільки наявна розбіжність між датою прийняття на роботу і датою наказу на прийняття (минуло більше місяця) 01.02.1997, з 31.03.2000 до 31.12.2003 (довідка ОК-5) зараховано частково за даними персоніфікованого обліку, оскільки відсутня дата підстави про прийняття на роботу.
07.02.2024 позивачка повторно звернулася заявою до відповідача 1, а саме Жашківського відділу обслуговування громадян, в якій просила призначити їй пенсію з інвалідності. Вказана заява прийнята 07.02.2024 і зареєстрована за №332. До заяви додала перелік документів.
14.02.2024 відповідач 2 прийняв рішення №230950002801 про відмову у призначенні пенсії з інвалідності. У рішенні зазначив, що вік заявниці 53, страховий стаж роботи - 10 років 23 днів. Необхідний страховий стаж, визначений ст.32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для осіб з інвалідністю ІІ групи у віці 52 років до досягнення 55 років включно, становить 13 років. Позивачка 30.01.2024 звернулась до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії з інвалідності та вказаним вище рішенням від 05.02.2024 відмовлено у призначенні пенсії. При зверненні 07.02.2024 додаткових документів не надано. Тому право на пенсійну виплату відсутнє.
Листом від 16.02.2024 №2300-0215-8/11283 відповідач 1 на заяву позивачки від 07.02.2024 повідомив про прийняте рішення відповідачем 2.
Тому позивачка звернулася в суд з позовом.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Для єдності умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих 5 листопада 1991 року Верховна Рада України ухвалила Закон №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII).
Статтею 2 вказаного Закону передбачено види державних пенсій: трудові пенсії: за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років.
Водночас принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій регулює Закон України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до ч.1 ст.9 Закон №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком, 2) пенсія по інвалідності, 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Порядок надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до п.1.8 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Абзаци перший-другий п.1.9 Порядку №22-1 встановлюють, що призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Абзацом п'ятим вказаного пункту визначено, якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон). Відповідно до п.1.10 Порядку №22-1 особам, які одержують пенсію, призначену органами Пенсійного фонду за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 1.9 цього розділу.
Тобто, призначення пенсії відбувається за заявочним принципом.
Відповідно до п.4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів працівник сервісного центру:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Відповідно до п.4.8 Порядку №22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію, за правилами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №55 «Деякі питання документування управлінської діяльності».
Відповідно до ч.5 ст.45 Закону України №1058-VI документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Отже, за результатами розгляду заяви особи територіальний орган Пенсійного фонду не пізніше 10 днів зобов'язаний прийняти рішення. Рішення щодо розгляду заяви позивачки прийняв та, відповідно, обчислення стажу здійснював саме відповідач 2.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.30 Закону №1058-ІV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Відповідно до ч.1 ст.32 Закону №1058-ІV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III груп: від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років.
Отже, з досягненням особою віку від 52 років та за наявності страхового стажу 13 років особа має право на отримання пенсії з інвалідності.
Відповідач 2 у спірному рішенні зазначив, що вік позивачки становить 53 роки, страховий стаж роботи - 10 років 23 дні. Зважаючи, що він не зарахував до загального страхового стажу позивачки періоди роботи та заробітної плати з 19.07.1988 до 15.12.1991, з 01.04.1996 до рік суд врахував.
Статтею 24 Закону №1058-IV закріплено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До дати набрання чинності Законом №1058-IV, а саме до 01.01.2004 стаж вимірювався часом роботи - трудовий стаж. Так, відповідно до норм Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР», який набрав чинності 15.05.1990, норм Закону України «Про пенсійне забезпечення», що набрав чинності 01.01.1992 та в редакції Закону від 11.02.1998, що діяла станом на 18.08.1999 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників на той час регулювався Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників (далі - Основні положення), які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310.
Отже, до стажу роботи має бути зараховано роботу, виконану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
На підставі ч.1 ст.62 Закону №1788 основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише за відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію за віком, підтверджуючими документами можуть бути довідки підприємств, установ, організацій та їх правонаступників.
Щодо записів трудової книжки про спірний період роботи позивачки.
Відповідно до записів №№1-4 трудової книжки позивачки серії НОМЕР_3 вона у спірному періоді, а саме з 19.07.1988 прийнята на посаду діловода-друкарки (Розпорядження від 19.07.1988). 15.11.1991 звільнена у зв'язку з ліквідацією організації, позивачка знаходилася у відпустці по догляду за дитиною до 3 років (наказ обл. конференції №ХІХ від 14.11.1991). 01.04.1996 прийнята в КСП «Безпечна» різноробочою в бригаду (Наказ №1 від 01.02.1997). 30.03.2000 членство КСП припинено у зв'язку з реорганізацією КСП «Безпечна» в ПСП «Безпечна» (Наказ №2 від 30.03.2000).
Записи щодо спірного періоду виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності, завірені підписом та печаткою роботодавця, що відповідають відомостям архівних довідок, які позивачка додавала до заяви про призначення пенсії.
Докази, які би свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці, відсутні.
Для підтвердження відомостей про роботу позивачки у спірному періоді відповідач 2 безпідставно не врахував надані нею відповідачам архівні довідки: Уманської районної державної адміністрації Черкаської області від 05.01.2023 №05/04-04, від 05.01.2023 №06/04-04, Комунальної архівної установи міста Жашкова від 06.01.2023 №20 та від 06.01.2023 №21, якими підтверджується робота позивачки в КСП «Безпечна» та виплата заробітної плати у період з 1997 до 2000 років, Черкаської обласної військової адміністрації від 18.01.2024 №Х-1.
Згідно зі вказаними документами позивачка працювала з 19.07.1988 до 15.11.1991 в Уманському райкомі ЛКСМ України, що підтверджується відповідним штампом підприємства під записом про звільнення позивачки, а також вказаними вище архівними довідками. Тому доводи відповідачів щодо відсутності підтвердження стажу позивачки за вказаний період її роботи не обґрунтовані.
Щодо доводів відповідачів та неврахування до страхового стажу періоду роботи з 01.04.1996 до 30.03.2000, оскільки наявна розбіжність між датою прийняття на роботу і датою наказу на прийняття (минуло більше місяця), суд урахував. Так, дійсно, у трудовій книжці щодо зазначеного періоду роботи, а саме щодо дати прийняття позивачки - 01.04.1996 роботодавець вказав дату документу, на підставі якого вона прийнята, як 01.02.1997. Тобто, містяться розбіжності.
Водночас щодо вказаних обставин суд урахував, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.93 №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
У постанові Верховного Суду (далі - ВС) від 21.02.2018 у справі №687/975/17, викладена правова позиція, в якій вказано, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
ВС у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд також врахував висновки ВС, викладені у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а, в якій наголошено: «Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист».
Отже, не обґрунтовано покладати на позивачку дотримання порядку заповнення її трудової книжки.
Вказані вище записи трудової книжки та архівні довідки підтверджують наявність у позивачки стажу за періоди роботи з 19.07.1988 до 15.11.1991 з 01.04.1996 до 30.03.2000, для врахування його при обчисленні і призначенні пенсії з інвалідності.
Належних, допустимих та достатніх доказів обґрунтованого неврахування до страхового стажу вказаних вище періодів роботи, відповідачі не надали.
Встановлені обставини свідчать, що у заявлених правовідносинах відповідач 1 виконав виключно 2 функції: прийняв документи та листом повідомив про результати їх розгляду. Безпосередній розгляд матеріалів, доданих до заяви позивачки від 07.02.2024 про призначення пенсії з інвалідності, обчислення стажу та прийняття акту владно-розпорядчого характеру (результат) у формі рішення від 14.02.2024 №230950002801 здійснив відповідач 2.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/2743/21 після прийняття рішення за результатами розгляду звернення неправомірність окремих дій чи бездіяльності цього суб'єкта владних повноважень під час розгляду звернення не може бути предметом окремого позову.
Врахувавши зазначене суд дійшов висновку, що повідомляючи листом від 16.02.2024 №2300-0215-8/11283 позивачку про результати розгляду її заяви щодо відмови у призначення пенсії та сукупності обчисленого страхового стажу відповідач 1 не допустив порушення заявленого права позивачки на призначення пенсії та діяв відповідно до вказаної вище норми Порядку №22-1 щодо такого інформування.
Відповідно до ч.5 ст.45 Закону України №1058-VI документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Зважаючи, що у заявлених спірних правовідносинах позивачка зверталася заявою до відповідача 1, за результатами розгляду її заяви про призначення пенсії з інвалідності саме відповідач 2 прийняв рішення від 14.02.2024 №230950002801 про відмову в призначенні пенсії з підстав, що не узгоджуються зі вказаними вище нормами. Це рішення безпосередньо порушує заявлене право на пенсійне забезпечення. Тому позовна вимога позивачки про визнання його протиправним і скасування обґрунтована та підлягає задоволенню.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Згідно з абз. 2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Оскільки, розглядаючи звернення пенсіонера про призначення пенсії, відповідач 1 зобов'язаний виконати таке повноваження за наявності законних підстав, воно не є дискреційним.
Для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України щодо ефективного способу повного захисту порушеного права, наявні обґрунтовані підстави зобов'язати саме відповідача 2, що безпосередньо порушив заявлене право, у порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, повторно розглянути її заяву від 07.02.2024 про призначення пенсії з інвалідності та зарахувати до страхового стажу періоди її роботи з 19.07.1988 до 15.12.1991, з 01.04.1996 до 30.03.2000.
Отже, заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у вказаних вище частинах.
Зважаючи на відсутність доказів понесення позивачкою судових витрат зі сплати судового збору за звернення з позовною заявою до адміністративного суду, відсутні підстави для їх розподілу відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (юридична адреса: 08500, Київська обл., м.Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд.10, поштова адреса: 08001, Київська обл., смт.Макарів, вул.Варшавська, 3-Б; код ЄДРПОУ 22933548) від 14.02.2024 №230950002801 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії з інвалідності.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (юридична адреса: 08500, Київська обл., м.Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд.10, поштова адреса: 08001, Київська обл., смт.Макарів, вул.Варшавська, 3-Б; код ЄДРПОУ 22933548) у порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 07.02.2024 про призначення пенсії з інвалідності та зарахувати до страхового стажу періоди її роботи з 19.07.1988 до 15.12.1991, з 01.04.1996 до 30.03.2000.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Анжеліка БАБИЧ
Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 26.04.2024.