Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
26 квітня 2024 р. справа № 520/30583/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання без повідомлення (виклику) осіб справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль М" до Харківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -
встановив:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Текстиль М" (далі за текстом - заявник, підприємство, ТОВ "Текстиль М"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати противоправним та скасувати рішення Харківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000266/2 від 26.05.2023.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним, а тому, підлягає скасуванню. Оскільки, при здійсненні митного оформлення для підтвердження митної вартості конкретної поставки товару та її визначення за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) позивачем було надано усі документи, які передбачені чинним законодавством. На думку позивача, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів контролюючий орган діяв з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки надані на митне оформлення документи не містять жодних розбіжностей та в повному обсязі підтверджують ціну товару, визначену контрактом.
Відповідач - Харківська митниця Державної митної служби України (далі за текстом - владний суб'єкт, орган публічної адміністрації, Митниця), з поданим позовом не погодився, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що в спірних правовідносинах митниця діяла з дотриманням норм чинного законодавства України, а тому, оскаржуване рішення є правомірним, підстави для його скасування відсутні. Документі надані позивачем під час розмитнення товару містили розбіжності, а також не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Суд, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
За матеріалами справи судом встановлено, що 28.02.2020р. між ТОВ "Текстиль М" та "KAUSAR PROCESSING INDUSTRIES (PVT) LTD.", компанією, зареєстрованою у Ісламській Республіці Пакистан, укладено договір купівлі-продажу - зовнішньоекономічний контракт №КРІ/786/9391/2020 (S), відповідно до якого остання продає ТОВ "Текстиль М" тканини виробництва Ісламської Республіки Пакистан.
Відповідно до абз. 2 п. 1, абз. 1, 2 п. 2, абз. 1 п. 3 вказаного договору продавець - "KAUSAR PROCESSING INDUSTRIES (PVT) LTD." і ТОВ "Текстиль М" погодили, що кількість, вартість, умови поставки товару зазначаються окремо в інвойсі, а зміни умов можуть відбуватись шляхом укладення додаткових угод.
Відповідно до абз. 3 п. 2 вказаного договору ТОВ "Текстиль М" здійснює оплату у розмірі 100% від загальної вартості товару, що поставляється, після отримання товару.
Згідно інвойсу № КРІ/786/10650/2023 від 27.03.2023, сертифікату якості б/н від 27.03.2023, коносаменту № AF/0179188 від 05.04.2023 - 433 баули тканини вагою брутто 24600,2 кг, довжиною 92525 м.п., загальною вартістю 101.460,76 доларів США транспортуватиметься з м. Карачі (Пакистан) до м. Константа (Румунія) на умовах CIF.
На виконання умов вказаного договору на адресу ТОВ "Текстиль М" 26.05.2023р. надійшли: 1) тканина вибілена текстильна, полотняного переплетення, просочення, дублювання та покриття пластмасами які спостерігаються неозброєним поглядом відсутні: виготовлена з синтетичних штапельних поліефірних волокон (50,5-81)% і бавовняних волокон (49,5-19)% загальна максимальна +/-5см, шириною 220+/-5см, поверхнева щільність 116(+/-10) г/м2, 8221,40 M2. - 3737 м.п., Країна виробництва - РК Торговельна марка - нема даних Виробник - "KAUSAR PROCESSING INDUSTRIES (PVT.) LTD."- товарна позиція 5513119 відповідно до діючої на момент укладення договору Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності; 2) тканина пофарбована текстильна, полотняного переплетення, просочення, дублювання та покриття пластмасами, які спостерігаються неозброєним поглядом, відсутні: виготовлена з синтетичних штапельних поліефірних волокон (50,5-81)% і бавовняних волокон (49,5-19)% шириною 22, Поверхнева щільність 116(+/-10) г/м2, 17446,00 M2. - 7930 м.п., Країна виробництва - РК Торговельна марка - нема даних Виробник - "KAUSAR PROCESSING INDUSTRIES (PVT.) LTD." - товарна позиція 551321 відповідно до діючої на момент укладення договору Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності; 3) тканина вибивна текстильна, полотняного переплетення, з надрукованим малюнком, просочення, дублювання та покриття пластмасами, які спостерігаються неозброєним поглядом, відсутні: виготовлена з синтетичних штапельних поліефірних волокон (50,5-81)% та бавовняних волокон (49,5-29)+/-5см, поверхнева щільність 119(н7-10) г/м2, 177887, 60 M2. - 80858 м.п., Країна виробництва - РК Торговельна марка - нема даних Виробник - "KAUSAR PROCESSING INDUSTRIES (PVT.) LTD." - товарна позиція 551341 відповідно до діючої на момент укладення договору Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.
26.05.2023 року до митного поста "Барабашово" Харківської митниці ТОВ "Текстиль М" була подана митна декларація за №UA807200/2023/006097 (23UA807200006097U1) від 26.05.2023, на товар №1 Тканина вибілена текстильна полотняного переплетення, виготовлена з комплексних синтетичних штапельних поліефірних волокон ….., код товару 5513119000, №2 Тканина пофарбована текстильна синтетична полотняного переплетення, виготовлена з синтетичних штапельних поліефірних волокон …. код товару 5513210000, №3 Тканина вибивна текстильна синтетична полотняного переплетення, виготовлена з синтетичних штапельних поліефірних волокон ……. код товару 5513410000, що надійшли на адресу ТОВ "Текстиль М" за зовнішньоекономічним контрактом з KAUSAR PROCESSING INDUSTRIES , LTD, 1 K.M. JARANWALA ROAD. KHURRIANWALA. FAISALABAD, PAKISTAN.
Вартість Товару декларантом визначено за першим методом: 101.460,76 доларів США.
На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом подано: Сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 27.03.2023; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № КРІ/786/10650/2023 від 27.03.2023; Коносамент (Bill of lading) № AF/0179188 від 05.04.2023; Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 19.05.2023; Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № PTEA-SVC-F-001 від 13.04.2023; Банківський платіжний документ, що стосується товару № 56 від 08.05.2023; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 19/05/17003 від 19.05.2023; Страховий поліс №04/М/С200/0506828/0423101 від 10.04.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) дод. угода б/н від 27.02.2021; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) дод. угода б/н від 25.02.2022; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) дод. угода б/н від 24.02.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № КРІ/786/9391/2020 (S) від 28.02.2020; Договір про надання послуг митного брокера № 6 від 12.09.2022; Інші некласифіковані документи - Рішення суду № 520/15885/20 від 21.04.2020; Інші некласифіковані документи - Рішення суду №520/9861/21 від 02.09.2021; Копія митної декларації країни відправлення № 2854 від 29.03.2023.
Під час контролю митної вартості товару за митною декларацією №UA807200/2023/006097 (23UA807200006097U1) від 26.05.2023р. митним органом на адресу позивача направлений запит від 26.05.2023р, в якому зазначено, що у зв'язку з наданням недостовірних документів щодо складової митної вартості спрацювала система АСАУР та запропоновано надати пояснення та додаткові документи, зокрема: рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; договір та рахунок на здійснення транспортних виплат; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організація про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, як переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 №476.
Заявник повідомив контролюючий орган листом від 26.05.2023р. №26/05 про надання усіх документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів, та просив надати рішення коригування митної вартості по поданій декларації.
За результатами проведеної перевірки відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом (резервним методом) у відповідності до статті 64 МК України: №UA807000/2023/000266/2 від 26.05.2023р.
Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у розмірі 142.428,42 доларів США.
Джерелом інформації для даного рішення стала наявна в митному органі інформація за фактом митних оформлень ЄАІС: ЕМД №UA500080/2023/1781 від 29.03.2023.
Різниця вартості Товару, обчислена декларантом та митним органом, склала: 285.231,90 грн.
На підставі прийнятого рішення про визначення митної вартості товарів відповідачем видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000281 від 26.05.2023 року.
Учасниками справи ці обставини визнані у порядку ч.1 ст.78 КАС України.
Заявник виконав владні вимоги Митниці і з метою уникнення простою подав нову вантажну митну декларацію від 26.05.2023р. №23UA807200006142, де зазначив обчислений Митницею показник митної вартості товару.
Не погоджуючись із винесеним рішенням про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000266/2 від 26.05.2023р., підприємство звернулось до суду з даним позовом.
Як встановлено під час розгляду справи, юридичною підставою для прийняття оскаржених рішень владний суб'єкт обрав положення ст.ст. 54-64 Митного кодексу України.
З відзиву на позов судом встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржених рішень слугувало судження суб'єкта владних повноважень про спрацювання модуля АСАУР, недостатність поданих документів для визначення складових митної вартості, наявності розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, зокрема:
1. Задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше. У результаті порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, було встановлено, що: товар № 1 рівень митної вартості згідно ЄАІС - 5,86 дол. США/кг., задекларований рівень митної вартості - 4,08 дол. США/кг., товар №2 рівень митної вартості згідно ЄАІС - 5,86 дол. США/кг., задекларований рівень митної вартості - 4,39 дол. США/кг., товар № 3 рівень митної вартості згідно ЄАІС - 5,86 дол. США/кг., задекларований рівень митної вартості - 4,08 дол. США/кг (джерело: ЕМД №UA500080/2023/1781 від 29.03.2023р.).
2. Зазначені при митному оформленні документи містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 2.1. декларантом не надано документів, щодо вартісних характеристик від виробника товару (прайс-листи, калькуляція); 2.2. декларантом не надано висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 2.3. у банківському документі (платіжне доручення №56 від 08.05.2023) відсутня підпис відповідальної особи (підпис платника); 2.4. в наданому в контракті №KPI/786/9391/2020 (S) від 28.02.2023, та специфікації №б/н від 25.02.2022, наданих до митного оформлення, підписи керівника "KAUSAR PROCESSING INDUSTRIES (PVT.) LTD." не співпадають; 2.5. декларантом у графі 44 зазначеної ЕМД за кодом "9610" надана декларація країна відправлення №2854 від 29.03.2023, де зазначено умови поставки CIF без зазначеного географічного пункту; 2.6. декларантом не надані рахунок та договір на здійснення транспортних послуг, що свідчить про можливе не додання всіх складових до розрахунку митної вартості.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.
У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
З 01.06.2012 року суспільні відносини з приводу справляння митних платежів, зокрема, зміст та обсяг повноважень митниць на перевірку правильності визначення платниками податків розміру митної вартості товару в операціях з імпорту до України, а також приводи, способи та порядок реалізації таких повноважень унормовані приписами Митного кодексу України.
Так, згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.53 названого кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 1 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
У силу ч.3 ст.53 Митного кодексу України підставами для видання органом доходів і зборів письмової вимоги про подання платником додаткових документів є: 1) розбіжності у вже наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознаки підробки поданих документів; 3) відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Окрім того, у силу ч.4 ст.53 названого кодексу обґрунтоване припущення Митниці про існування взаємозв'язку між продавцем і покупцем дозволяє додатково витребувати інформацію, зокрема, про вартість товару в звичайних умовах.
Таким чином, у порядку ч.1 ст.54 Митного кодексу України владним суб'єктом здійснюється контроль за правильністю самостійно обчисленого платником податків показника митної вартості товару, зокрема, у спосіб згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України та згідно з ч.4 ст.53 Митного кодексу України.
Суд доходить до переконання про те, що згаданий контроль втілюється у двох взаємопов'язаних, але цілком окремих процедурах, де здійснюються незалежні одне від одного управлінські волевиявлення, а саме: 1) у перевірці правильності обчисленого декларантом показника митної вартості товару у порядку ст.54 Митного кодексу України; 2) у власному обчисленні митної вартості товару у порядку ст.55 Митного кодексу України.
При цьому, неправильність визначення митної вартості товару декларантом не знаходиться у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку із достовірністю показника власно обчисленої контролюючим органом митної вартості товару.
Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що відповідно до ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57); застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57); у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (ч. 5 ст. 57); при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57); методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 7 ст. 57); у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57).
Правила визначення митної вартості за ціною договору викладені законодавцем в ст.58 Митного кодексу України, згідно з ч. 4 якої митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
При цьому, у силу п.п.5, 6, 7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.
Згідно з ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною п'ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Отже, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.04.2018р. у справі № 826/27058/15.
За наявними в матеріалах справи документами вбачається, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.
Відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги приписи ч.3 ст.54 Митного кодексу України, де указано, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.55 цього ж кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Таким чином, у порядку ч.1 ст.55 Митного кодексу України владний орган - Митниця - приймає власне рішення про визначення митної вартості товару і у силу ч.2 ст.2 КАС України дане рішення повинно бути обґрунтовано належними юридичними і фактичними мотивами, до яких не належить неправильність первісного визначення митної вартості товару платником, адже ця подія є виключно приводом для ініціювання процедури консультацій, а не єдиною і достатньою підставою для прийняття остаточного управлінського рішення.
За правилами ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч.1 ст.64); Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64).
Відтак, суд повторює, що відсутність підстав для визнання показника митної вартості товару декларанта не означає виникнення безумовної підстави для самостійного визначення такої митної вартості Митницею без урахування усіх юридично значимих факторів.
До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст.60 Митного кодексу України, де, зокрема, указано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч.2 ст.60); Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч.3 ст.60); Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч.4 ст.60); У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.5 ст.60).
Суд відмічає, що текст рішення Митниці про коригування митної вартості товару, не містить відомостей ані про подібність товарів за поданими позивачем через декларанта митною декларацією товарам за іншою митною декларацією, ані про схожість умов поставки, а саме: за ЕМД №UA500080/2023/1781 від 29.03.2023р., на яку посилається відповідач.
Окрім того, дослідивши подану декларантом митну декларацію та ЕМД №UA500080/2023/1781 від 29.03.2023р., на яку посилається відповідач, суд не знаходить підстав вважати вказані в цих деклараціях товари однаковими, оскільки показники товарів по деяким позиціям є різними.
Тобто, вважати зазначені товари подібними (аналогічними) не можливо, а ні по характеристикам (застосовуються в різних галузях), а ні по комерційним взаємовідносинам (умови закупки, поставки, об'єми та інше).
Суд вважає, що відсутність установленого адміністративним органом із дотриманням визначеної законом процедури та доведеного поза розумним сумнівом факту подібності товару та/або факту подібності умов імпорту не дозволяє використовувати у різних господарських операціях рівні показники митної вартості товару.
Наведене підтверджується змістом Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (затверджені наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012р. за №883/21195; далі за текстом Правила №598), позаяк у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Проте, текст оскарженого рішення про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, а також про обсяги партій, про умови поставки, про інші комерційні умови, зокрема, виконання зобов'язань з оплати вартості товару тощо.
Додатково суд бере до уваги, що у даному конкретному випадку застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України без з'ясування юридично значимих факторів кожної окремої господарської операції слід визнати необґрунтованим, позаяк самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів.
Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані адміністративним органом лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості та про умови поставки раніше імпортованого товару.
Проте, у спірних правовідносинах, як з'ясовано судом, Митницею такого порівняння зроблено не було.
Також і у ході розгляду справи до суду не було подано документів, котрі б висвітлювали суттєві параметри умов поставки та характеристики того товару, митна вартість якого була взята Митницею за зразок для обчислення.
А відтак, висновок Митниці про наявність у даному конкретному випадку правових підстав для визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого іншими суб'єктами господарювання товару слід визнати недоведеним адміністративним органом за правилами ч.2 ст.77 КАС України як через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим, так і через відсутність доказів прийнятної подібності умов поставки.
Стосовно ненадання декларантом прайс-листів, калькуляції, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, суд зазначає, що, вказані документи не є основними документами відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, які підтверджують митну вартість товарів.
Неподання таких документів саме по собі не може бути підставою для коригування митної вартості товару. Адже, ч. 4 ст.53 Митного кодексу України передбачає, що додаткові документи на вимогу митного органу подаються за їх наявності в декларанта. А якщо певний додатковий документ на вимогу митного органу не поданий декларантом, то митний орган зобов'язаний навести обґрунтування, чому той чи інший документ необхідний для підтвердження складових митної вартості товару.
У постанові від 21 квітня 2021 у справі № 809/1838/15 Верховний Суд зробив висновок про те, що установивши відсутність достатніх відомостей, шо підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, вказані доводи відповідача не є належним обґрунтуванням коригування митної вартості товару.
Твердження митного органу про не співпадіння в наданому в контракті №KPI/786/9391/2020 (S) від 28.02.2023, та специфікації №б/н від 25.02.2022, наданих до митного оформлення, підпису керівника "KAUSAR PROCESSING INDUSTRIES (PVT.) LTD.", суд вважає необґрунтованим, оскільки вказані недоліки не впливають на числові значення складової митної вартості товарів, також в матеріалах справи відсутнє рішення відповідного органу, що свідчило б про фіктивність цих документів.
Отже, вказані доводи відповідача не є належним обґрунтуванням коригування митної вартості товару.
Стосовно твердження відповідача про те, що у банківському документі (платіжне доручення №56 від 08.05.2023) відсутня підпис відповідальної особи (підпис платника), суд зазначає, що відповідно до п.4 ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163 (яка є чинною з 01.08.2022р.) передбачені, зокрема, порядок виконання платіжних операцій за допомогою електронного розрахункового документу.
Як вбачається з матеріалів справи, сплату за товар здійснено за допомогою електронного розрахункового документу, а тому роздрукована електронна квитанція, яка містить обов'язкові реквізити електронного розрахункового документа, визначені положеннями вказаної Інструкції, є документом, що посвідчує здійснену позивачем на рахунок продавця оплату за товар, що поставляється, і печаткою банку вона не завіряється.
Відтак, зазначені доводи митного органу є необґрунтованими та такими, що не підлягають врахуванню.
Щодо не зазначення у декларації країни відправлення №2854 від 29.03.2023 географічного пункту, суд зазначає, що вказані доводи відповідача не є належним обґрунтуванням коригування митної вартості товару, оскільки декларація країни відправлення складається саме постачальником та не впливає на митну вартість товару.
Стосовно не надання декларантом рахунку та договору на здійснення транспортних послуг, що свідчить про можливе не додання всіх складових до розрахунку митної вартості, то суд зазначає, що заявником надано до митного оформлення відповідну довідку щодо вартості витрат на транспортування від 19.05.2022р. на морське перевезення контейнеру СМАU7314688 з вантажем - тканина маршрутом Константа (Румунія) - Орлівка, митний кордон України, відповідно до якої загальна вартість послуг з компенсації мультимодального обслуговування за територією України та послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом Константа (Румунія) - Орлівка, митний кордон України, складає 42400,00 грн. Довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31.05.2019р. у справі №804/16553/14, де указано: "Суд зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів."
Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, зазначені доводи митного органу є необґрунтованими та такими, що не підлягають врахуванню.
З урахуваннями викладеного, суд приходить до висновків, що позивачем подано до митниці пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Продовжуючи розгляд справи, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом", у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей".
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владними суб'єктами не подано докази відповідності закону оскарженого рішення, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення, а також не доведено поза розумним сумнівом ідентичності (адекватної чи прийнятної подібності) як самого товару у розумінні речі матеріального світу, так і умов поставки товару за іншими вантажними митними деклараціями інших суб'єктів господарювання умовам формування митної вартості товару у спірній ВМД.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 11 КАС України, суд зазначає, що владний суб'єкт при виданні оскаржених рішень не дотримався вимог ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини події з'ясував неповно, діяння особи кваліфікував не правильно, не оцінив усіх юридично значимих факторів.
Факт порушення суб'єктивного права заявника знайшов своє підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат по справі зі сплати судового збору слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000266/2 від 26.05.2023 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль М" (61010, м. Харків, вул. Греківська, буд.25, код ЄДРПОУ - 40811887) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України (місцезнаходження - 61003, м. Харків, вул. Короленко, 16-Б, код ЄДРПОУ - 44017626) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4278,48 (чотири тисячі двісті сімдесят вісім гривень 48 копійок).
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Суддя О.В. Старосєльцева