Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
26 квітня 2024 р. № 520/7484/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, буд. 14,м. Київ,01135) про визнання протиправними та скасування постанов,-
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд:
1. Визнати протиправною та скасувати постанову в. о. начальника Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Арутюняна С.С. №302913 від 28.12.2021 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову в.о.начальника Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Арутюняна С.С. №302914 від 28.12.2021 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000,00 грн.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса: вул. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь позивача понесені судові витрати.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані постанови в. о. начальника Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Арутюняна С.С. №302913 від 28.12.2021 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. та №302914 від 28.12.2021 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000,00 грн. є такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 19.12.2023 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Представником відповідача 03.01.2024 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що оскаржувані позивачем постанови є законними та таким, що винесені в межах чинного законодавства України, а тому не підлягають скасуванню.
15.01.2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
22.01.2024 року до суд від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567), 15.11.2021 співробітниками Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проводилась рейдова перевірка на а/д М-03 «Київ-Харків-Довжанський», 674 км + 499 м.
Порядок зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 20.05.2013 (далі - Порядок № 422).
Відповідно до пункту 3, 4 Порядку № 422, співробітниками відповідача був зупинений транспортний засіб марки MAЗ 544008, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача - ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 та або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
За результатами габаритно-вагового контролю, використовувались ваги «Ваги автомобільні для зважування в русі 20ВА-Д-2-1WWS-0,9, серійний № 2059, згідно талону № 445 від 15.11.2021 зважування на вагах виявило, що: - навантаження на здвоєну вісь транспортного засобу становить 20,98 т при нормативно допустимому 16 т.
На підставі пункту 6 Порядку № 422, у зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, контролюючими особами Відділу, було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0053815 від 15.11.2021 та Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 050849 від 15.11.2021.
На момент проведення перевірки також установлено: - відсутність товарно-транспортної накладної встановленої форми на вантаж.
Також судом встановлено, що у зв'язку з виявленням вищезазначеного порушення, державними інспекторами було складено акт № 323072 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 15.11.2023, в якому зафіксовано рух транспортного засобу з перевищенням вагових обмежень при перевезенні подільного вантажу, зафіксовано.
З зазначеним актом позивача було ознайомлено під підпис із зазначенням «З актом ознайомлений».
Повідомленням № 108149/28.1/24-21 від 23.12.2021, направленим засобами поштового зв'язку з повідомленням № 6102256642459, позивача було викликано для розгляду акту на 28.12.2021 з 9.00 до 12.00. Однак позивач на розгляд справи не з'явився.
У зв'язку з вищезазначеним, відповідачем за результатами розгляду акту № 323072 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 15.11.2023 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 302913 від 28.12.2021 за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, та відповідно до абз.15, ч.1, ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф та постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 302914 від 28.12.2021.
Копія постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу № 302913 від 28.12.2021 та № 302914 від 28.12.2021 були направлені на адресу позивача повідомленням № 10770/28.4/24-21 від 30.12.2021, засобами поштового зв'язку листом з повідомленням № 6102256641835.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт».
На підставі частини 1 статті 5 Закону України «Про автомобільний транспорт», основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Положення Закону України «Про автомобільний транспорт» визначають можливість застосування штрафів до осіб, які порушують визначені законодавством вимоги. За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», є адміністративно - господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб'єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до частини першої статті 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Таким чином, суб'єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», може бути лише суб'єкт господарювання.
- державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2);
- органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи (пункт 3);
- державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4);
- рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12);
- рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (пункт 14);
- рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (пункт 19). Крім того, пунктом 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: - наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Пунктом 22 Порядку № 1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акту перевірки суб'єкта господарювання або акту перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Згідно з положеннями статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж інші документи, передбачені законодавством.
Крім того, відповідно до частини другої статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов'язок з забезпечення, а водія - пред'явлення для перевірки відповідних документи.
Законом України № 54-ІХ від 11.09.2019р., який набув чинності 25.09.2019 та Законом України № 1534-IX від 03.06.2021 який набув чинності 01.10.2021, внесено ряд змін до Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, частину першу статті 60 цього закону доповнено новими абзацами:
абзац 3 перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
абзац 14 - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
абзац 15 - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
абзац 16 - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
абзац 17 - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За результатами габаритно-вагового контролю, згідно талону № 445 від 15.11.2021 зважування на вагах виявило, що: - навантаження на здвоєну вісь транспортного засобу становить 20,98 т при нормативно допустимому 16 т.
Спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України №1007/1207 від 10.12.2013р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.02.2014р. за №215/24992, затверджено Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування (далі - Порядок № 1007/1207).
На підставі пункту 6 Порядку № 422, у зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, контролюючими особами Відділу, було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0072766 від 03.10.2023 та Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0063318 від 03.10.2023.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994р, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями, та залізничними переїздами, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30).
Пунктом 4 Правил № 30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», зазначає про те, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Таким чином суд дійшов висновку, що допущене позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт підпадає під дію абзацу 12 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.
Відповідно до приписів пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну можна оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Відповідно до положень пункту 11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Таким чином, із системного аналізу наведених положень законодавства вбачаються основні вимоги, яким повинні відповідати належним чином заповненні товарно транспортні накладні, а видаткова накладна, яка надана водієм при перевірці та додається Позивачем до справи, не є належним документом, з огляду на відсутність обов'язкових реквізитів, встановлених законодавством.
Відповідальність у вигляді адміністративно - господарського штрафу передбачена саме за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», товарно-транспортна накладна обов'язково повинна бути наявна у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, учасниками яких є три сторони - перевізник, вантажовідправник та вантажоодержувач, тобто відповідальність за наявність товарно - транспортної накладної під час перевезення вантажів на договірних умовах несуть саме перевізники.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який надано до суду в розділі видів економічної діяльності у останнього навіть зазначено вид економічної діяльності « 49.41 Вантажний автомобільний транспорт», що свідчить про відповідність його видів економічної діяльності до приналежності статусу «автомобільного перевізника».
Таким чином суд зазначає, що позивачем здійснювалось надання послуг з перевезення вантажу, що підпадає під визначення «автомобільний перевізник» у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».
Також суд зазначає, що відповідно до пунктів 12-13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Як вже було встановлено судом вище, при здійсненні габаритно-вагового контролю на а/д М-03 «Київ-Харків-Довжанський», 674 км + 499 м. транспортного засобу марки MAЗ 544008, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , використовувались ваги «Ваги автомобільні для зважування в русі ВА-Д».
Відповідно до Сертифіката відповідності UA.TR.113-0076/23F-20 від 17.09.2021 (первісний сертифікат) та Свідоцтва про повірку від 22.08.2023, ваги пройшли періодичну повірку, як того вимагає Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та Порядок № 879.
Крім того суд зазначає, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р., (далі - Правила № 363).
Відповідно до п. 2.5 Правил № 363, за способом вантаження і розвантаження вантажі бувають: штучними, сипучими, навалочними і наливними.
Пунктом 12.5 Правил № 363 встановлено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
З огляду на зазначене, навіть при перевезенні подільного вантажу перевізник зобов'язаний не лише рівномірно розміщувати його в кузові, але й повинен забезпечити таке кріплення вантажу, щоб він не зміщувавсь під час руху.
Як вбачається з матеріалів перевірки, позивач здійснював перевезення подільного вантажу, однак невірно розподілив навантаження на осі транспортного засобу, що призвело до перевищення максимальних вагових параметрів осьових навантажень.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що оскаржувані позивачем постанови в. о. начальника Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Арутюняна С.С. №302913 від 28.12.2021 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. та №302914 від 28.12.2021 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000,00 грн. є такими, що винесені в межах чинного законодавства України, а тому не підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, буд. 14,м. Київ,01135) про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.