іменем україни
31 жовтня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Берднік І.С., Костенка А.В., Данчука В.Г., Пшонки М.П., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми за договором позики та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 травня 2006 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 23 серпня 2006 року,
У червні 2004 року ОСОБА_1 звернулася в суд із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що в травні 2001 року відповідачка взяла в неї в борг 5 880 доларів США та 2 000 грн. і зобов'язалася повернути в жовтні 2001 року 8 820 доларів США та 3 000 грн. Добровільно борг ОСОБА_2 не повертає, тому позивачка просила суд стягнути з неї 46 746 грн. боргу в повернення боргу та 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 травня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки 31 694 грн. боргу та 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 23 серпня 2006 року рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди скасовано та в цій частині позову відмовлено, у решті - рішення суду залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судових рішень із підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 374 ЦК УРСР, на підставі якої вирішено спір судами, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.
Задовольняючи позовні вимоги, міськрайонний суд, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що між сторонами у травні 2001 року укладено договір позики 5 880 доларів США та 2 000 грн. строком до жовтня 2001 року, умову якого про повернення боргу відповідачка не виконала.
З таким висновком погодитися не можна, оскільки його зроблено в порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України без належного з'ясування питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають з установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_2 посилалася на те, що зазначені в розписці від 10 жовтня 2001 року суми свідчать не про наявність договору позики, а про наявність відносин зі спільних дій з обробітку землі, отримання коштів, їх витратою на придбання насіння, посіву, збору урожаю та розрахунків прибутку врожаю.
Ці доводи судом залишені поза увагою, як і зміст розписки від 10 жовтня 2001 року та пояснення позивачки ОСОБА_1
Розписка від 10 жовтня 2001 року (а.с. 4, 195а) містить запис про те, що ОСОБА_2 зайняла в ОСОБА_1 у травні 2001 року для обробітку землі, висіву насіння соняшнику 5 880 доларів США та 2 000 грн. з проведенням розрахунку в жовтні 8 820 доларами США та 3 000 грн. після збору врожаю.
Місцевий суд останню частину розписки розцінив як відсотки за користування позиченими коштами й залишив поза увагою пояснення ОСОБА_1 (а.с. 197, 198) про те, що відповідачка не виконувала своїх обов'язків щодо розрахунку та що сума боргу за розпискою перевищує отриману суму, оскільки згідно з господарськими відносинами, які діють у сільгоспвиробників, весняний зерновий борг на посів повертається в кратному розмірі, а гроші передавалися без процентів. Відповідачка засівала належну їй земельну ділянку в 100 га за її - ОСОБА_1 кошти, а тому між ними виник конфлікт при збиранні врожаю.
За таких обставин висновок суду про наявність між сторонами договору позики коштів, які підлягають поверненню, є передчасним та свідчить про неправильне вирішення справи, тому судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 травня 2006 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 23 серпня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
І.С. Берднік
В.Г. Данчук
А.В. Костенко
М.П. Пшонка