23 жовтня 2007 року м. Київ
Верховного Суду України у складі:
Головуючого:
Барбари В.П.,
суддів:
Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., Новікової Т.О. Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., Шицького І.Б., Щотки С.О.,
за участю представників:
позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
відповідача - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Українська Музична Видавнича група» на постанову Вищого господарського суду України від 10 липня 2007 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Українська Музична Видавнича група» до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) “Телерадіокомпанія “Студія 1+1» про виплату компенсації за порушення виключних майнових авторських прав у сумі 3 750 000 грн.,
У серпні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю “Українська Музична Видавнича Група» звернулось у господарський суд міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія “Студія 1+1» про стягнення компенсації за порушення виключних майнових авторських прав у сумі 3 750 000, 00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем використано музичний твір «Ты далеко» при сповіщанні телевізійного багатосерійного фільму “Не родись вродлива» без письмового дозволу позивача, якому власник - товариство з обмеженою відповідальністю “Первое музыкальное издательство» передав майнові права на використання вищенаведеного твору за договором № 4001/06 від 22 грудня 2005 року, та без сплати авторської винагороди, що є порушенням авторського права і у відповідності до ст. 50 Закону України “Про авторське право і суміжні права» дає підстави для судового захисту.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що сповіщення ним твору у складі багатосерійного телевізійного фільму “Не родись вродлива» є цілком правомірним на підставі ліцензійної угоди, укладеної між Компанією “ Innova Film GmbH» від 1 вересня 2005 року та відповідачем, за яким останній отримав виключне право на публічне сповіщення цього фільму.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18 грудня 2006 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 187 500 грн. компенсації за порушення авторських прав, стягнуто до Державного бюджету України штраф у сумі 18 750 грн. (10 % суми, присудженої судом на користь позивача). У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Суд виходив з того, що порушено майнові авторські права позивача на отримання, відповідно до ч.2 ст. 17 Закону, справедливої винагороди за оприлюднення і кожне публічне виконання, показ, демонстрацію чи сповіщення аудіовізуального твору, оскільки таке право зберігається за всіма авторами цього аудіовізуального твору, а позивачу передано майнові права автора на цей музичний твір і згідно ст. 15 Закону він має право на нього так саме як і автор твору.
Відмовляючи в решті позовних вимог, суд виходив з того, що відповідачем було одержане право на сповіщання аудіовізуального твору на законних підставах і сповіщення музичного твору, як його складової частини, не потребувало отримання дозволу позивача на його використання.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 березня 2007 року рішення місцевого господарського суду у справі скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 10 липня 2007 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 березня 2007 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився і суд касаційної інстанції, виходив з того, що відповідачем було правомірно публічно сповіщено музичний твір, що увійшов як складова частина до іншого цілісного аудіовізуального твору (телевізійного фільму). Згідно ст. 50 Закону України “Про авторське право і суміжні права» підставою для стягнення компенсації за порушення майнового авторського права може бути лише неправомірне використання твору, яке в даному випадку відсутнє.
Оскільки позивачем заявлено позов про стягнення компенсації за порушення його виключного майнового права, а не про стягнення винагороди за використання музичного твору, підстави для його задоволення відсутні.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України з підстави неправильного застосування норм матеріального права.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30 серпня 2007 року порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 10 липня 2007 року у справі № 21/482.
Заслухавши суддю - доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ст. 111-18 ГПК України, Верховний Суд України за результатами розгляду справи має право залишити постанову без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова Вищого господарського суду України ухвалена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Доводи, наведені у касаційній скарзі не спростовують висновки Вищого господарського суду України.
Виходячи з наведеного, Судова палата не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.
Керуючись ст. 11117 - 11120 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Українська Музична Видавнича Група» залишити без задоволення.
Постанову Вищого господарського суду України від10 липня 2007 року у справі № 21/482 залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Барбара В.П.
судді: Гуль В.С., Карпечкін П.Ф. Колесник П.І. Новікова Т.О. Потильчак О.І. Черногуз Ф.Ф. Шицький І.Б. Щотка С.О.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до ліцензійної угоди б/н від 1 вересня 2005 року, укладеної між Компанією “Innova Film Gmbh» та ТОВ “Телерадіокомпанія “Студія 1+1» та прокатного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування, останнє отримало виключне майнове право на публічне сповіщення телевізійного багатосерійного фільму “Не родись вродлива» ( аудіовізуального твору) на території України.
Позивач на підставі договору № 4001/06 від 22 грудня 2005 року укладеного між позивачем та ТОВ “Первое Музыкальное Издательство», а також договору №114/03 від 1 лютого 2005 року між ТОВ “Первое Музыкальное Издательство» та автором музики і тексту - ОСОБА_1 набув виключні майнові права автора на використання музичного твору пісні “Ты далеко» та право на дозвіл чи заборону використовувати музичний твір іншими особами, зокрема його публічне сповіщення.
26 травня 2006 року підчас демонстрації в ефірі телевізійного серіалу “Не родись вродлива» відбулося сповіщення вказаного музичного твору.
Згідно з ст. 50 Закону України “Про авторське право та суміжні права» порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені ст. 15 Закону, з урахуванням передбачених ст.ст. 21-25, 42, 43 Закону обмежень майнових прав.
В даному випадку сповіщення відповідачем аудіовізуального твору, здійснено правомірно на підставі відповідних договорів щодо передачі права на його використання.
Як встановлено ч.2 ст. 17 Закону, якщо інше не передбачено у договорі про створення аудіовізуального твору, автори, які зробили внесок або зобов'язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і передали майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру аудіовізуального твору, не мають право заперечувати проти виконання цього твору, його відтворення, розповсюдження, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення, а також субтитрування і дублювання його тексту, крім права на окреме публічне виконання творів, включених до аудіовізуального твору. За оприлюднення і кожне публічне виконання, показ, демонстрацію чи сповіщення аудіовізуального твору, його здавання у майновий найм і ( або) комерційний прокат його примірників за всіма авторами аудіовізуального твору зберігається право на справедливу винагороду, що розподіляється і виплачується організаціями колективного управління або іншим способом.
Враховуючи викладене, публічне сповіщення музичного твору як складової частини аудіовізуального твору, під час публічного сповіщення останнього, є також цілком правомірним і у позивача, як суб'єкта авторських прав на музичний твір відсутні підстави заперечувати проти цього.
За таких обставин