26 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 727/3529/21
провадження № 61-5418ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Кутровською Наталією Михайлівною, на постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір'ю, відібрання дитини та повернення її матері, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа - служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком,
15 квітня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Кутровська Н. М. в інтересах ОСОБА_1 , відправлена поштовим відправленням 10 січня 2024 року, яка не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (чинний на момент пред'явлення позову) розмір судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру становив 1 відсоток розміру ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а для немайнового характеру становив 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 2 270,00 грн.
Розмір судового збору, що підлягав сплаті при поданні касаційної скарги за три вимоги немайнового характеру (визначення місця проживання дитини з матір'ю, відібрання дитини та повернення її матері та за зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини з батьком) становив 5 448,00 грн (2 270,00 грн * 0,4 * 3 * 200 %).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду касаційної інстанції відповідний документ.
Окрім цього, у касаційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету (пункт 2 частини другої статті 392 ЦПК України).
Подана касаційна скарга не містить відомості про наявність або відсутність електронного кабінету особи, яка подала касаційну скаргу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржених судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 27 листопада 2020 року в справі № 400/829/17, від 23 травня 2018 року у справі № 682/966/17, від 20 березня 2019 року у справі № 363/3907/16-ц, від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 718/1768/18, від 18 грудня 2018 року у справі № 610/2531/17, від 29 травня 2019 року у справі № 357/17852/15-ц.
Разом з тим, зміст оскаржених судових рішень, обґрунтування та доводів касаційної скарги, з урахуванням фактичних обставин цієї справи, не дозволяють зробити висновок, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду, на які заявник посилається у касаційній скарзі, і що такі правовідносини є подібні до правовідносин в цій справі.
Доводи касаційної скарги переважно зводяться до переоцінки доказів, проте обов'язковою умовою касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України) є обґрунтованість підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Крім цього, постанова Верховного Суду у справі № 761/259113/14-ц відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Ураховуючи наведене, заявникові необхідно подати до Верховного Суду підписану касаційну скаргу у новій редакції, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, в якій вказати відомості про наявність або відсутність електронного кабінету заявника, додати до неї копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Згідно частин другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (касаційна скарга залишається без руху з наданням строку для виправлення її недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 390, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 грудня 2023 року залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, настануть наслідки передбачені статтями 393, 394 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков