Справа № 490/8527/15-ц
нп 4-с/490/2/2024
Центральний районний суд м. Миколаєва
26 квітня 2024 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Черенкової Н.П.,
при секретарі - Романовій К.Т.,
за участю особи, дії якої оскаржуються - головного державного виконавця - Лемещенко А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на дії та рішення головного державного виконавця Центрального районного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_1 , заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована компанія «Фарес», боржники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,-
У лютому 2022 року представник АТ «Укрсиббанк» звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення головного державного виконавця Центрального районного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_1 , зацікавлена особа ТОВ «Спеціалізована компанія «Фарес», боржники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
В обгрунтування скарги скаржник вказав наступне.
Головним державним виконавцем Лемещенко А.П. винесена постанова 27.01.2022 року про закінчення виконавчого провадження № 67171515 на підставі положення п. 34. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку зі смертю боржника ОСОБА_2 .
В межах вказаного виконавчого провадження № 67171515 здійснювалось примусове виконання судового рішення на підставі наступного виконавчого документа: виконавчий лист № 490/8527/15-ц виданий Центральним районним судом м. Миколаєва 17.03.2016 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «УКРСИББАНК» заборгованість за кредитним договором №№ 11211976000 від 07.09.2007 року у загальному розмірі 23 709,04 дол. США та 33 122 грн. 95 коп., з яких 21 965,62 дол. США заборгованість за кредитом, 1 743,42 дол. США заборгованість за процентами; 28 208 грн. 79 коп. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості кредитом; 4 914 грн. 16 коп. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами та судовий збір у розмірі 1 218 грн.
При винесенні оскаржуваної постанови посадова особа органу державної виконавчої служби не врахувала відповідні вимоги чинного законодавства, щодо можливого правонаступництва, тобто, не було здійснено перевірку наявності спадкоємців після смерті боржника ОСОБА_2 .
Посадова особа органу державної виконавчої служби не врахувала, що відповідно до положень ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником, а заяву про заміну сторони правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Таким чином, Стягувач у даній скарзі наголошує, що у разі встановлення виконавцем при здійсненні виконавчого провадження факту смерті фізичної особи сторони виконавчого провадження, виконавець повинен перевірити чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, тобто здійснити перевірку наявності спадкоємців після смерті вказаної особи, а після такої перевірки врахувати положення ст. 442 ЦПК України про заміну сторони виконавчого провадження.
Дана правова позиція Стягувача АТ «УКРСИББАНК» повністю відповідає правовій позиції Верховного Суду, що була викладена у постанові Верховного Суду (у складі Великої Палати Верховного Суду) від 03.11.2020 року у справі № 916/617/17, провадження № 12-48гс20.
За такого, враховуючи вищевказане скаржник просив:
- визнати дії державного виконавця Центрального відділу ДВС у м. Миколаєві ПМУМІЮ (м. Одеса) Лемещенко Анастасії Павлівни щодо винесення постанови від 27.01.2022 року про закінчення виконавчого провадження № 67171515 неправомірними
- скасувати постанову від 27.01.2022 року про закінчення виконавчого провадження № 67171515 винесену державним виконавцем Центрального відділу ДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) Лемещенко Анастасією Павлівною.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.06.2022 року дану скаргу прийнято до розгляду і призначено судове засідання.
19.09.2022 року від головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) Лемещенко А.П. надійшло заперечення на скаргу, в якому просила відмовити в задоволенні скарги з наступних причин.
27.01.2022 року нею винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав визначених п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону «Про виконавче провадження». У вищевказаній постанові виконавець зазначає, що згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану № 00034766562 від 27.01.2022 р. боржник померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , факт чого підтверджено актовим записом № 1139 від 22.03.2019 р.
17.02.2022 року на адресу Відділу надійшла скарга представника АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «СК» «Фарес» Захарчук Т.Є., в якій у керівника Центрального ВДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) вимагалось скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.01.2022. За результатами розгляду скарги надано відповідь листом Відділу від 21.02.2022, яким скаржника поінформовано, що в діях державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа порушень законодавства про виконавче провадження не виявлено та перевірка інформації щодо наявності спадкоємців після смерті боржника до обов'язків державного виконавця не відноситься. Скаржник з вказаними у відповіді твердженнями не погодився, та 23.06.2022 направив скаргу до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області ПМУМЮ (м.Одеса), де вимагалось, винести постанову про перевірку законності виконавчого провадження, визнати дії головного державного виконавця Відділу Лемещенко А.П. та виконуючого обов'язки начальника Центрального ВДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) Матвійчука І.В. незаконними та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.01.2022. За результатами розгляду скарги, скаржнику було надано відповідь де зазначалось, що за інформацією відділу ДВС, в діях державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа порушень законодавства про виконавче провадження не виявлено та перевірка інформації щодо наявності спадкоємців після смерті боржника до обов'язків державного виконавця не відноситься.
З вищезазначеними твердженнями скаржник знову не погоджується, та 23.06.2022 направляє директору Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_4 скаргу, в якій серед аналогічних вимог, що були викладені вище, вимагає визнати бездіяльність заступника начальника ПМУМЮ начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області ПМУМЮ (м. Одеса) Голотребчука Ю.А.; визнати дії головного державного виконавця Лемещенко А.П. та виконуючого обов'язки начальника Центрального ВДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) Матвійчука І.В. незаконними та притягнути їх до дисциплінарної відповідальності.
Директором Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кисельовим М.Є. було видано доручення від 26.07.2022 за № 60970/67243-33-22/20.4.2 щодо проведення перевірки законності виконавчого провадження.
02.08.2022 заступником начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області ПМУМЮ (м. Одеса) Голотребчуком Ю.А. в порядку ст. 74 Закону винесено постанову про перевірку законності виконавчого провадження від 02.08.2022 за № 02.02-06/4.
Дослідивши матеріали виконавчого провадження АСВП № 67171515 3 примусового виконання виконавчого листа № 490/8527/15-ц, виданого 17.03.2016 Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення боргу з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , у солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за Договором про надання кредиту № 11211976000 від 07.09.2007 року у загальному розмірі 23709,04 дол. США та 33122,95 грн., з яких: 21965,62 дол. США заборгованість за кредитом: 1743,42 дол США заборгованість за процентами, 28208,79 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 4914,16 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами та судовий збір по 1218,00 грн. з кожного, заступником начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області ПМУМЮ (м. Одеса) Голотребчуком Ю.А. встановлено в діях головного державного виконавця Лемещенко А.П. факт порушення вимог частин 2, 3 статті 13, частини 1 статті 18. частини 8 статті 48, частини 2 статті 56 Закону.
Крім цього, вказаною постановою визначено, що дії головного державного виконавця відділу ДВС Лемещенко А.П. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження відповідають Закону, який не зобов'язує державного виконавця здійснювати перевірку інформації щодо наявності спадкоємців після смерті боржника оскільки, відповідно до вимог пункту 3 частини 1 та частини 2 статті 39 Закону, які визначають обставини, що зумовлюють закінчення виконавчого провадження у зв'язку зі смертю боржника та обов'язок виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини
Таким чином, твердження скаржника щодо порушення головним державним виконавцем Лемещенко А.П. під час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження норм законодавства, якими передбачено обов'язок державного виконавця перевіряти наявність спадкоємців після смерті боржника. При цьому скаржник чітко зазначає, що виконавець повинен перевірити чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, опираючись у своєму твердженні на правову позицію Верховного Суду, що була викладена у постанові Верховного Суду (у складі Великої Палати) від 03.11.2020 року у справі № 916/617/17. Проте, скаржником було проігноровано той факт, що державний виконавець у своїй професійній діяльності керується ЗУ «Про виконавче провадження», яким чітко закріплено обов'язки державного виконавця, серед яких відсутній обов'язок перевіряти наявність спадкоємців після смерті боржника. Крім вищевказаного, скаржником не вказується на наявність правонаступництва в кредитному договорі на підставі якого було винесено судове рішення. До того ж, скаржником не долучається копій кредитного договору за допомогою якого державний виконавець мав би змогу переконатися про наявність чи відсутність правонаступництва в таких правовідносинах. Обґрунтування твердження про порушення державним виконавцем норм статті 442 ЦПК України, має суттєву прогалину, оскільки зверненню державного виконавця до суду з заявою про заміну вибулої сторони виконавчого провадження правонаступником, передує заява заінтересованої сторони виконавчого провадження, де буде вказано якою саме особою та на яких підставах належно замінити вибулу сторону, а такої заяви державному виконавцю не надходило. Крім цього, як вже зазначалось вище, керівниками вищого рівня визнано правомірними дії головного державного виконавця Лемещенко А.П. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.01.2022, проте скаржнику цього було недостатньо і він не зважаючи на те, що в Центральному районному суді м. Миколаєва перебуває на розгляд скарга від 10.02.2022 про визнання неправомірними дій головного державного виконавця та скасування постанови, продовжує направляти скарги з одним і тим самим змістом до посадових осіб Міністерства юстиції, що свідчить про зухвалість скаржника та неможливість тверезо оцінювати ситуацію.
Також державний виконавець, вважає за необхідне зазначити, що на виконанні в Центральному ВДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) перебуває виконавче провадження за АСВП № 63200820 з примусового виконання виконавчого листа № 490/8527/15-ц, виданого 17.03.2016 Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення боргу з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , у солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за Договором про надання кредиту № 11211976000 від 07.09.2007 року у загальному розмірі 23709,04 дол. США та 33122,95 грн., з яких 21965,62 дол. США - заборгованість за кредитом, 1743,42 дол. США заборгованість за процентами; 28208,79 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 4914,16 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами. та судовий збір по 1218,00 грн. з кожного, боржником за яким визначено ОСОБА_3 тобто солідарного боржника.
Тому, державний виконавець стверджує, що примусове виконання вказаного виконавчого документу не припинилось з закриттям виконавчого провадження за АСВП № 67171515 де боржником визначено ОСОБА_2 і очевидним є те, що поки примусове виконання триває, державними виконавцями Центрального ВДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса), будуть вживатись всі передбачені чинним законодавством заходи спрямовані на виконання рішення суду, на підставі якого було видано вищезазначений виконавчий документ. Зокрема за рахунок належного боржнику на праві власності майна. В обґрунтування своїх тверджень, зазначає, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта У Реєстрі права власності на нерухоме майно відомості про наявне у боржника нерухоме майно виявлено, що у боржника ОСОБА_2 у власності перебуває двокімнатна квартира розташована за адресою. АДРЕСА_1 яка згідно запису від 07.09.2007 обтяжена іпотекою, де іпотекодержателем виступає ПАТ «УкрСиббанк» у скаржника є право звернутись до суду з заявою про звернення стягнення на вказане майно яке є предметом іпотеки, та таким чином задовольнити свої вимоги.
За такого, враховуючи вищевказане, головний державний виконавець ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні скарги, оскільки її дії були проведені з врахуванням норм чинного законодавства та не суперечать їх змісту.
26.09.2022 року від в.о. начальника Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) Матвійчука І. надійшов відзив на скаргу АТ «Укрсиббанк» в якому вказав наступне.
У Центральному відділі ДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) здійснювалось виконавче провадження № 67171515 з виконання виконавчого листа Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.03.2016 за №490/8527/15-ц про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за договором про надання кредиту №11211976000 від 07.09.2007 у загальному розмірі 23709,04 дол. США та 33122,95 грн, з яких 21965,62 дол. США заборгованість за кредитом, 1743.42 дол. США заборгованість за процентами; 28208,79 грн пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 4914,16 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами та судовий збір по 1218,00 грн з кожного (далі виконавчий лист). Боржником згідно з виконавчим листом визначено ОСОБА_2 .
Виконавче провадження відкрито 19.10.2021 року.
В ході здійснення виконавчого провадження, 27.01.2022 року головним державним виконавцем відділу ДВС Лемещенко А.П. сформовано витяг № 00034766562 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, згідно з яким встановлено, що боржник ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить актовий запис за № 1139 (реєстраційний № 00139391659) від 22.03.2019. Таким чином, боржник ОСОБА_2 померла ще до пред'явлення виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження № 67171515. З огляду на встановлену обставину смерть боржника, 27.01.2022 року головним державним виконавцем відділу ДВС Лемещенко А.П., керуючись пунктом 3 частини 1 статті 39 Закону, винесено оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження.
Приймаючи оскаржувану постанову, державний виконавець виходив з того, що за приписами п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Тобто, закінчення виконавчого провадження у разі смерті сторони виконавчого провадження пов'язується тільки із фактом смерті стягувача чи боржника і додаткових умов для закінчення виконавчого провадження, наприклад відсутність правонаступників стягувача чи боржника тощо, законом не встановлено та на виконавця не покладається. Зазначені положення Закону є імперативними і фактично зобов'язують виконавця до єдиного варіанту рішення, яке виконавець має прийняти у разі встановлення смерті стягувача чи боржника винесення постанови про закінчення виконавчого провадження. При цьому, за приписами ч. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», така постанова має бути винесена в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Посилання Заявника, як на підставу своєї скарги, на положення ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» та п.п. 12, 13 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (в редакції затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), щодо заміни сторони виконавчого провадження, є загальними та можуть застосовуватися у ряді випадків заміни сторони виконавчого провадження, однак не підлягають застосуванню у випадку вибуття сторони виконавчого провадження у зв'язку з її смертю, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника,
Оскільки наслідком таких обставин є застосування спеціальних положень п. 3 ч. 1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження», за якими процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні у разі смерті боржника не допускається, а відповідне виконавче провадження підлягає закінченню. При цьому, доводи скарги про те, що державний виконавець має з'ясовувати інформацію про спадкоємців боржника, звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого та зупиняти виконавче провадження, не ґрунтуються на чинному законодавстві.
З огляду на наведене, приймаючи рішення про закінчення виконавчого провадження державний виконавець діяв виключно в межах своєї компетенції та відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим, підстави для визнання такого рішення неправомірним, відсутні. Жодна з наведених заявником обставин та факти, якими обгрунтовано скаргу, не є такими, що за законодавством передбачають задоволення скарги Враховуючи викладене, ОСОБА_5 просив у задоволенні скарги АТ «УКРСИББАНК» на постанову головного державного виконавця Центрального відділу ВДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) від 27.01.2022 року про закінчення виконавчого провадження, відмовити повністю.
27.10.2022 року від представника Центрального районного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшло клопотання про зупинення провадження у справі за скаргою до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою ВС справи №523/2357/20 (провадження №14-11цс22).
14.11.2022 року від від в.о. начальника Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) Матвійчука І. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії матеріалів виконавчого провадження №63200820 з примусового виконання виконавчого листа №490/8527/15-ц від 17.03.2016 року.
Ухвалою суду від 01.12.2022 року клопотання задоволено, провадження у справі зупинено до розгляду ВП ВС справи №523/2357/20 (провадження №14-11цс22).
11.10.2023 року Великою Палатою ВС розглянуто справу №523/2357/20 (провадження №14-11цс22) та винесено постанову.
Ухвалою суду від 09.02.2024 року поновлено провадження у справі № 490/8527/15-ц, щодо розгляду скарги АТ «Укрсиббанк» на дії та рішення головного державного виконавця Центрального районного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_1 , заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована компанія «Фарес», боржники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.03.2024 року на 09.00 год.
Представник АТ «Укрсиббанк» до судового засідання не з'явився, вимоги скарги підтримав, просив про розгляд справи у їх відсутності.
Інші сторони до судового засідання не з'явились, та слухання справи відкладено на 23.04.2024 року.
Представник заявника ОСОБА_6 до судового засідання не з'явилась, просила про розгляд справи у їх відсутності, вимоги скарги підтримала у повному обсязі та просила про її задоволення.
Головний державний виконавець Центрального районного відділу Центрального районного відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - Лемещенко А.П. свої заперечення повністю підтримала, просила у задоволенні скарги відмовити, та додатково пояснила суду, що підстав для задоволення скарги немає, оскільки вказана постанова не порушує прав та інтересів банку; її дії щодо винесення вказаної постанови не визнані неправомірними, не покладено обов'язок щодо її скасування. Окрім того, у своїй діяльності вона повинна виключно керуватись ЗУ «Про виконавче провадження», Інструкцією, а інші нормативні акти, в тому числі і роз'яснення Верховного Суду на її думку не є для неї обов'язковими, що не суперечить принципу верховенства права.
Інші учасники процесу досудового засідання не з'явились, заперечень, клопотань не надали.
Судом постановлено про розгляд справи у відсутності сторін,які не з'явились,що відпоаідає приписам ст. 450 ЦПК України.
Обставини справи, встановлені судом.
У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк», банк) подало позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 07 вересня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 11211976000, за умовами якого банк надав останньому кредит в іноземній валюті у сумі 39 980 доларів США, зі сплатою 12,4% річних зі строком повернення не пізніше 07 вересня 2017 року. У забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору, 07 вересня 2007 року між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було укладено окремі договори поруки.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 10 серпня 2015 року складала 23 709,04 доларів США.
Посилаючись на викладене, ПАТ «УкрСиббанк» просило суд стягнути із відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в сумі 23 709,04 доларів США по кредиту та процентах і по пені 33 122 грн 95 коп.
23 грудня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним.
Позовні вимоги ОСОБА_3 мотивував тим, що спірний кредитний договір, всупереч положенням статей 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» та Постанови НБУ № 168 від 10 травня 2007 року, не містить інформації про сукупну вартість кредиту та детального розпису загальної вартості кредиту, а також інформації про можливість різкого і значного подорожчання кредиту через зміну курсу долара США до гривні, не надано інформації про вірогідність і наслідки такого подорожчання. Під час укладення договору його навмисно було введено в оману щодо обставин, які мають істотне значення, та кредитний договір містить несправедливі умови, що поставило його в невигідне становище і порушує його права, як споживача. Крім того, не було надано до суду доказів того, що він отримав кредит в іноземній валюті, та не надано первинних документів, які б підтверджували стан розрахунків між банком та ним. Банк неправомірно нараховував пеню на прострочені відсотки та в супереч ст. 61 Конституції України двічі вимагав стягнення пені за несвоєчасне виконання одного зобов'язання.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просив суд визнати кредитний договір, укладений між ним та банком, недійсним.
23 грудня 2015 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов про визнання припиненим договору поруки, укладений між нею та банком.
ОСОБА_2 свої вимоги мотивувала тим, що обсяг її зобов'язань за кредитним договором у зв'язку з укладанням між банком і позичальником додаткової угоди від 28 серпня 2011 року було збільшено без її згоди, також вказує про те, що банком було порушено шестимісячний строк для звернення кредитора до поручителя з вимогою про стягнення заборгованості, що є підставами вважати поруку припиненою.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 звернулася до суду з окремим позовом до ПАТ «УкрСиббанк», в якому просила суд визнати договір поруки припиненим з тих же підстав.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2015 року позов ПАТ «УкрСиббанк», зустрічні позови в ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , а також позов ОСОБА_8 об'єднані в одне провадження.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 січня 2016 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Стягнуто із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання кредиту № 11211976000 від 07 вересня 2007 року у загальному розмірі 23 709,04 доларів США та 33 122 грн 95 коп., з яких: 21 965,62 доларів США - заборгованість за кредитом, 1 743,42 доларів США - заборгованість за процентами, 28 208 грн 79 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 4 914 грн 16 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у солідарному порядку на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання кредиту № 11211976000 від 07 вересня 2007 року у загальному розмірі 23709,04 доларів США, та 33 122 грн 95 коп., з яких: 21 965,62 доларів США - заборгованість за кредитом, 1 743,42 доларів США - заборгованість за процентами, 28 208 грн 79 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 4 914 грн 16 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами.
У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та позову ОСОБА_8 до ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
18.02.2016 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права.
17.03.2016 року Центральним районним судом м.Миколаєва видано виконавчий лист на виконання від 05.01.2016 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості.
У березні 2016 року ОСОБА_9 , в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , подав касаційні скарги на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 18 лютого 2016 року.
12 травня 2016 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за поданими касаційними скаргами.
14 листопада 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за позовом ПАТ «УкрСибБанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСибБанк» про визнання кредитного договору недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСибБанк» про визнання договору поруки припиненим та за позовом ОСОБА_7 до ПАТ «УкрСибБанк» про визнання договору поруки припиненим призначено до судового розгляду.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Відповідно до пункту 4 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
04 січня 2018 року справу за позовом ПАТ «УкрСибБанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСибБанк» про визнання кредитного договору недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСибБанк» про визнання договору поруки припиненим та за позовом ОСОБА_7 до ПАТ «УкрСибБанк» про визнання договору поруки припиненим передано до Верховного Суду.
У касаційних скаргах представник ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_10 - ОСОБА_9 просить скасувати оскаржені судові рішення, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2018 року у справі № 490/8527/15-ц (провадження № 61-923св18) рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 18 лютого 2016 року залишено без змін.
Постановою головного державного виконавця Централдьного ДВС Левицькою В.Ю. від 06.10.2020 року відкрито виконавче провадження №63200820 по виконанню виконавчого листа № 490/8527/15-ц, виданого Центральним судм м. Миколаєва 17.03.2016 року про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором.
06.10.2020 року головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Левицькою В.Ю. винесено постанови про стягнення з ОСОБА_3 витрат на проведення виконавчих дій, виконавчого збору, про арешт майна та про арешт коштів боржника.
19.10.2020 року головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Левицькою В.Ю. винесено постанови про внесення зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість Резолютивна частина: Стягнути з боржника на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість у розмірі 23709,04 дол. США та судовий збір у розмірі 1218,00 грн. Зазначено: Резолютивна частина: Стягнути з боржника на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість у розмірі 23709,04 дол. США, 33122,95 грн та судовий збір у розмірі 1218,00 грн, а також винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, якою внесено виправлення до документу “Постанова про відкриття виконавчого провадження” від 19.10.2020: Внести зміни замість ""Стягнути з боржника на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість у розмірі 23709,04 дол. США та судовий збір у розмірі 1218,00 грн." зазначити "Стягнути з боржника на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість у розмірі 23709,04 дол. США, 33122,95 грн та судовий збір у розмірі 1218,00 грн."
Також 19.10.2020 року головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Левицькою В.Ю. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_3 .
26.11.2020 року головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Левицькою В.Ю. винесено постанову про зняття арешту що містяться на розрахунковому рахунку боржника, який є рахунком для зарахування пенсійних виплат боржника, накладених постановою про арешт коштів боржника №63200820 від 06.10.2020 року в межах суми 26079,94 USD та 1708,80 грн.: 14360570, АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , що належать боржнику ОСОБА_3 .
01.02.2021 року та 09.07.2021 року головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Левицькою В.Ю. винесено постанови про про зміну (доповнення) реєстраційних даних.
03.11.2023 року головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кірток А.А. винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, Реєстраційний номер виконавчого провадження: 63200820 що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_3 .
Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мурзою Ю.В. 19.10.2021 року відкрито виконавче провадження №67171515 на виконання виконавчого листа № 490/8527/15-ц виданого 17.03.2016 року Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором.
19.10.2021 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мурзою Ю.В. винесено постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, виконавчого збору.
09.11.2021 року в.о. начальника відділу Кирилян С. видано доручення про передачу виконавчого провадження 671171515 на подальше виконання державному виконавцю Лемещенко А.П.
09.11.2021 року Головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемещенко А.П. винесено постанову про прийняття даного виконавчого провадження .
Постановою від 12.11.2021 року державним виконавцем Лемещенко А.П. накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_2
12.11.2021 року виконавцем направлена вимога на отримання інформації, яка містить банківську таємницю до АТ КБ «Приватбанк» щодо ОСОБА_2
12.11.2021 року отримана відповідь, з якої вбачається, що боржник ОСОБА_2 за вказаним номером паспорта на обліку в органах ДФС не перебуває.
27.01.2022 року о 8:46 год виконавцем отримано витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, щодо актового запису про смерть ОСОБА_2 .
Згідно отриманого актового запису № 1139 від 22.03.2019 року ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27.01.2022 року Головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемещенко А.П. винесена постанова про закриття виконавчого провадження №67171515 та припинена чинність арешту майна боржника ОСОБА_2 та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Супровідним листом за №8206 від 27.01.2022 року дана постанова та виконавчий лист направлена Головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемещенко А.П. стягувачу АТ «УкрСибБанк» на підставі ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження».
10.02.2022 року представником АТ «УкрСибБанк» Захарчук Т.Є. направлена скарга на постанову про закриття виконавчого провадження на адресу начальника Центрального відділу ДВС м.Миколаєва ПМУМЮ (м.Одеса) та копія Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м.Одеса) у м.Миколаєві.
21.02.2022 року за №17298 в.о. начальника відділу Центрального ДВС Матвійчук І. направлена відповідь на вказане звернення представника АТ «УкрСибБанк» Захарчук Т.Є., в якому вказано наступне.
Щодо порушення державним виконавцем Відділу під час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження норм законодавства, якими передбачено обов'язок державного виконавця перевіряти наявність спадкоємців після смерті боржника. При цьому скаржник чітко зазначає, що виконавець повинен перевірити чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво. Також скаржник у своєму твердженні щодо наявності такого обов'язку у державного виконавця спирається на правову позицію Верховного Суду, що була викладена у постанові Верховного Суду (у складі Великої Палати) від 03.11.2020 року у справі № 916/617/17. Проте, скаржником було проігноровано той факт, що державний виконавець у своїй професійній діяльності керується Законом України «Про виконавче провадження», яким чітко закріплено обов'язки державного виконавця, серед яких відсутній обов'язок перевіряти наявність спадкоємців після смерті боржника. В діях державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження порушень Закону не виявлено.
Аналогічна відповідь надана Управлінню забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області за №17295 21.02.2022 року.
Аналогічну скаргу АТ «Укрсиббанк» 23.06.2022 року направив Департаменту ДВС Міністерства юстиції України.
27.07.2022 року заступником начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Голотребчуком Ю.А., на виконання доручення директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кисельова М.Є від 26.07.2022 за №60970/67243-33-22/20.4.2 про проведення перевірки законності вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 67171515, яке перебувало на примусовому виконанні Центральному відділі державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), постановлено:
1. Витребувати із Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) копії матеріалів виконавчого провадження № 67171515 з виконання виконавчого листа № 490/8527/15-ц виданого 17.03.2016 Центральним районним судом міста Миколаєва про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в солідарному порядку, на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за договором про надання кредиту № 11211976000 від 07.09.2007 у загальному розмірі 23709,04 дол. США та 33122,95 грн, з яких 21965,62 дол. США заборгованість заборгованість за процентами, 28208,79 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за за кредитом; 1743,42 дол. США кредитом, 4914,16 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованост за процентами та судовий збір по 1218,00 грн з кожного.
2. В.о. начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколасні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Матвійчуку І.В., забезпечити направлення копій матеріалів виконавчого провадження № 67171515 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у строк до 28.07.2022.
3. Перевірку законності вищевказаного провести у строк до 02.08.2022. виконавчого провадження
4. Постанову направити до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та директору Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кисельова М. Є.
02.08.2022 року винесено постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження №67171515, якою встановлено наступне.
18.10.2021 на адресу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі відділ ДВС) надійшла заява представника АТ «УкрСиббанк» Захарчук Т.Є. із долученням виконавчого листа Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.03.2016 за №490/8527/15-ц про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за договором про надання кредиту №11211976000 від 07.09.2007 у загальному розмірі 23709,04 дол. США та 33122,95 грн, з яких 21965,62 дол. США заборгованість за кредитом, 1743,42 дол. США заборгованість за процентами; 28208,79 грн несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 4914,16 грн пеня за пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами та судовий збір по 1218,00 грн з кожного (далі - виконавчий лист). Боржником згідно з виконавчим документом визначено ОСОБА_2 19.10.2021 року старшим державним виконавцем відділу ДВС Мурзою Ю.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої адресовано сторонам виконавчого провадження за вих. № 62495 від 19.10.2021.
За умовами частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого проваджения, про повернених виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються сторонам рекомендованим поштовим відправленням.
Оскільки в матеріалах виконавчого провадження №67171515 відсутнє підтвердження щодо направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.10.2021 рекомендованою кореспонденцією вбачається, що старшим державним виконавцем відділу ДВС Мурзою Ю.В. порушено вимоги частини 1 статті 28 Закону.
19.10.2021 року старшим державним виконавцем відділу ДВС Мурзою Ю.В. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження за вих. № 62497 від 19.10.2021 19.10.2021 старшим державним виконавцем відділу ДВС Мурзою Ю.В. винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження за вих. № 62498 від 19.10.2021 року.
09.11.2021 року, на підставі доручення від 09.11.2021 року, в.о. начальника відділу ДВС Кириляна С.С., головним державним виконавцем відділу ДВС Лемещенко А.П., прийнято виконавче провадження про що винесено відповідну постанову, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження за вих. № 70365 від 09.11.2021.
12.11.2021 року головним державним виконавцем відділу ДВС Лемещенко А.П. винесено постанову про арешт коштів боржника, копію якої направлено до банківських установ для виконання.
За умовами частини 3 статті. 13 Закону, платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.
Платіжні вимоги про списання коштів з арештованих рахунків боржника державним виконавцем не направлялись внаслідок чого головним державним виконавцем відділу ДВС Лемещенко А.П. порушено вимоги частини 3 статті 13 Закону.
Здійснюючи виконавче провадження з виконання виконавчого листа головним державним виконавцем відділу ДВС Лемещенко А.П. встановлено, що за боржником зареєстрована квартира АДРЕСА_2 в, яка перебуває в іпотеці ПАТ «УкрСиббанк». За даними ДФС України боржника знято з обліку та інформація про номери рахунків, відкриті у банках та інших фінансових установах України не надходила. Згідно з інформацією ПФУ боржник на обліку в органах Пенсійного фонду України не перебуває та інформації про осіб- боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи не знайдено. За даними МВС транспортні засоби за боржником не зареєстровано. Відповідно до частини 2 статті 13 Закону передбачено, що арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення. Згідно з частиною 2 статті 56 Закону встановлено, що постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Відповідно до наданих копій матеріалів виконавчого провадження старшим державним виконавцем Мурзою Ю.В. та головним державним виконавцем відділу ДВС Лемещенко А.П. рішення щодо арешту майна боржника не приймалось, що суперечить вимогам частини 2 статті 13 та частини 2 статті 56 Закону.
Крім того, за умовами частини 8 статті 48 Закону, виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Згідно частини 1 статті 18 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Проте, перевірка майнового стану боржника здійснювалася старшим державним виконавцем відділу ДВС Мурзаю Ю.В. та головним державним виконавцем відділу ДВС Лемешенко А.П. не з періодичністю, встановленою частини 8 статті 48 Закону.
27.01.2022 року головним державним виконавцем відділу ДВС Лемещенко А.П. сформовано, витяг №00034766562 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, згідно з яким встановлено, що боржник ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено актовий запис за №1139 (реєстраційний № 00139391659) від 22.03.2019.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 39 Закону передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи сторони вихонавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Згідно з частиною 2 статті 39 Закону визначено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
27.01.2022 року головним державним виконавцем відділу ДВС Лемещенко А.П., у зв'язку зі смертю боржника ОСОБА_2 , керуючись пунктом 3 частини 1 статті 39 Закону, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Таким чином, дії головного державного виконавця відділу ДВС Лемещенко А.П. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження відповідають Закону, який не зобов'язує державного виконавця здійснювати перевірку інформації щодо наявності спадкоємців після смерті боржника оскільки, відповідно до вимог пункту 3 частини 1 та частини 2 статті 39 Закону, які визначають обставини, що зумовлюють закінчення виконавчого провадження у зв'язку зі смертю боржника та обов'язок виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження в день настания відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Представником стягувача, відповідно до ст. 74 Закону, подано скаргу від 10.02.2022 на постанову про закінчення виконавчого провадження до начальника відділу ДВС.
За результатом розгляду скарги, в.о. начальника відділу ДВС Матвійчуком І.В. листом від 21.02.2022 року надано відповідь представнику АТ «Укрсиббанк» з висновком про те, що в діях державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження порушень Закону не виявлено.
При цьому, в.о. начальника відділу ДВС Матвійчуком І.В. не враховано, що частиною 3 статті 74 Закону передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
В свою чергу, частиною 1 статті 13 Закону встановлено, що під ча здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подання складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання, запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовим актами. Аналогічні положення встановлені пунктом 6 розділу І Інструкції організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012. № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) (далі Інструкція). За змістом положень пункту 7 розділу ХІІ Інструкції передбачено, що результати перевірки законності виконавчого провадження начальником відділу державної виконавчої служби процесуально оформляються відповідною постановою. Таким чином, розгляд та прийняття рішення в.о. начальника відділу ДВС ОСОБА_11 за скаргою представника стягувача без оформлення відповідної постанови суперечить положенням частини 1 статті 13, частини 3 статті 74 Закону та пункту 7 розділу ХІП Інструкції.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження», постановлено:
1. Визнати дії старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мурзи Ю. В. при здійсненні виконавчого провадження № 67171515 такими, що вчинено з порушенням вимог частини 2 статті 13, частини 1 статті 18, частини 1 статті 28, частини 8 статті 48, частини 2 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження».
2. Визнати дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемещенко А.П. при здійсненні виконавчого провадження №67171515 такими, що вчинено з порушенням вимог частин 2, 3 статті 13, частини 1 статті 18, частини 8 статті 48, частини 2 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження».
3. Визнати дії в.о. начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Матвійчука І.В. щодо розгляду скарги представника АТ «Укрсиббанк» від 10.02.2022 такими, що вчинені з порушенням частини 1 статті 13, частини 3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 7 розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5).
4. Копію постанови направити до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та директору Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кисельову М. Є.
29.08.2022 року представником АТ «Укрсиббанк» на ім'я директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кисельова М.Є. подана скарга в порядку ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», в якій просили визнати дії заступника начальника Управління, а також державного виконавця такими, що суперечать засадам виконавчого провадження визначених ст. 23 ЗУ «Про виконавче провадження». Також просив зобов'язати начальника Центрального ДВС скасувати постанову від 27.01.2022 року про закінчення виконавчого провадження №67171515 та зобов'язати державного виконавця відновити виконавче провадження.
Постановою №06/203-20/22 від 26.09.2022 року вказаною службовою особою постановлено про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів.
17.10.2022 року винесена постанова №06/203-20/22 про результи перевіки законності виконавчого провадження та встановлено наступне.
На виконання до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі відділ) 18.10.2021 за вхідним № 20089 надійшла заява представника Акціонерного товариства «УкрСиббанк» ТОВ «СК «Фарес» Захарчук Т.С. від 28.09.2021 про прийняття до примусового виконання виконавчого листа Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.03.2016 року 490/8527/15-ц про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за договором про надання кредиту № 11211976000 від 07.09.2007 у загальному розмірі 23 709,04 доларів США та 33 122,95 грн, з яких 21 965,62 доларів США заборгованість за кредитом; 1 743,42 доларів США заборгованість за процентами; 28 208,79 грн пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 4914,16 грн пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами та судовий збір по 1218,00 грн з кожного.
Боржником за виконавчим документом є ОСОБА_2 .
Старшим державним виконавцем відділу Мурзою Ю.В. 19.10.2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67171515, яку скеровано сторонам виконавчого провадження для відома та виконання.
В порушення вимог частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), яка передбачає направлення сторонам постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовий відправленням, зазначена постанова надіслана адресатам простим поштовим відправленням 19.10.2021 за № 62495.
Також, старшим державним виконавцем відділу Мурзою Ю.В. 19.10.2021 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 23 70,90 доларів США та постанову про стягнення витрат виконавчого провадження у сумі 258,28 гривень.
В матеріалах виконавчого провадження міститься доручення в.о. начальника відділу Кириляна С.С. від 09.11.2021, відповідно до якого виконавче провадження № 67171515 передано від старшого державного виконавця відділу Мурзи Ю.В. головному державному виконавцю Лемещенко А.П. для подальшого виконання, у зв'язку з перерозподілом навантаження між державними виконавцями.
Головним державним виконавцем Лемещенко А.П. 12.11.2021 винесено постанову про арешт коштів боржника, копії якої надіслано на виконання до банківських установ та до відома сторонам виконавчого провадження.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його вняаления, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Відповідно до частини третьої статті 13 Закону платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня для отримання інформації про наявність коштів на рахунках.
Відповідно до частини другої статті 56 Закону арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Всупереч вимогам частини другої статті 13, частини другої, статті 56 Закону, старшим державним виконавцем відділу Мурзою Ю.В. та головним державним виконавцем відділу Лемещенко А.П. постанова про арешт майн боржника не виносилась.
Всупереч вимогам частини третьої статті 13 Закону головним державним виконавцем відділу Лемещенко А.П. платіжні вимоги про списання коштів не виносились та до банківських установ не направлялись.
Перевіркою, встановлено, що згідно відповідей Державної фіскальної служби України від 19.10.2021 № 119079239, від 19.10.2021 № 119079240, від 12.11.2021 № 122480976 та від 12.11.2021 № 122481000 у боржника ОСОБА_2 номери рахунків боржника, відкриті у банках та інших фінансових установах України відсутні та джерел отримання доходів боржника не виявлено.
Також згідно з відповідями Пенсійного фонду України від 20.10.2021 № 1076585909 та від 20.10.2021 № 1076561108, боржник ОСОБА_2 на обліку в органах Пенсійного фонду України не перебуває, не працює за трудовими та цивільно-правовими договорами та інформації про останнє місце роботи боржника не знайдено.
Згідно відповідей Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2021 та від 12.11.2021, дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби відсутні.
В матеріалах виконавчого провадження міститься довідка № 3044459 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якої за боржником на праві власності зареєстрована квартира АДРЕСА_2 , яка перебуває в іпотеці Акціонерного товариства «УкрСиббанк».
Частиною восьмою статті 48 Закону передбачено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Разом з цим старшим державним виконавцем відділу Мурзою Ю.В. та головним державним виконавцем відділу Лемещенко А.П. не дотримано вимоги частини восьмої статті 48 Закону щодо порядку та строків проведення перевірки майнового стану боржника.
В матеріалах виконавчого провадження міститься витяг від 27.01.2022 № 00034766562 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть боржниці ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить актовий запис за №1139 (реєстраційний № 00139391659) від 22.03.2019 року.
27.01.2022 року державним виконавцем, керуючись вимогами пункту 3 частини першої статті 39 Закону, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Постанову про закінчення виконавчого провадження направлено стягувачу до відома та зазначену постанову разом з виконавчим документом направлено до Центрального районного суду міста Миколаєва листами від 27.01.2022 № 8296.
Представником Акціонерного товариства «УкрСиббанк» ТОВ «СК «Фарес» Захарчук Т.Є. в порядку статті 74 Закону 10.02.2022 року начальнику відділу подано скаргу на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, яка зареєстрована у відділі 17.02.2022 за вх. №4659, результатами розгляду скарги, в.о. начальника відділу Матвійчуком І.В., в порушення вимог частини третьої статті 74 Закону та пункту 7 розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 № 489/20802 (далі - Інструкція), які передбачають порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, постанова про перевірку не виносилась, а лише надано відповідь представнику стягувача листом від 21.02.2022 № 17298. Також в матеріалах виконавчого провадження міститься постанова заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Голотребчука Ю.А. про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів від 27.07.2022 № 67171515, якою визнано дії старшого державного виконавця відділу Мурзи Ю.В. та головного державного виконавця відділу Лемещенко А.П. при здійсненні виконавчого провадження № 67171515 такими, що вчинені з порушенням вимог частини другої та третьої статті 13, частини першої статті 18, частини першої статті 28, частини восьмої статті 48, частини другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження». Дії начальника відділу ОСОБА_11 визнано такими, що вчинені з порушенням частини першої статті 13, частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 7 розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) щодо розгляду скарги представника Акціонерного товариства «УкрСиббанк» ТОВ «СК «Фарес» Захарчук Т.С. від 10.02.2022 року.
В матеріалах виконавчого провадження міститься ухвала Центрального районного суду міста Миколаєва від 21.06.2022 року № 490/8527/15-ц, якою скаргу Аціонерного товариства «УкрСиббанк» на дії та рішення державного виконавця Центрального районного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято до розгляду.
Інші документи на момент проведення перевірки в матеріалах виконавчого провадження відсутні.
Зважаючи на викладене, під час перевірки законності виконавчого провадження заступником начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) Голотребчуком Ю.А. у постанові про результати перевірки законності виконавчого провадження, від 02.08.2022 № 67171515 у повному обсязі надана оцінка діям державних виконавців під час здійснення виконавчого провадження № 67171515.
Враховуючи викладене, керуючись статтею 74 Закону та розділом ХII Інструкції, постановлено:
1. Дії старшого державного виконавця Мурзи Ю.В. та головного державного виконавця Лемещенко А.П. Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) при здійсненні виконавчого проваджения № 67171515 визнати такими, що вчинені з порушенням вимог частини другої та третьої статті 13, частини першої статті 18, частини першої статті 28, частини восьмої статті 48, частини другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження».
2. Дії начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Матвійчука І.В. визнано такими, що вчинені з порушенням частини першої статті 13, частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 7 розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) шодо порядку розгляду скарги представника Акціонерного товариства «УкрСиббанк» ТОВ «СК «Фарес» Захарчук Т.Є. від 10.02.2022.
3. Дії заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Голотребчука Ю.А. щодо перевірки законності виконавчого провадження № 67171515 визнати такими, що вчинені у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Конституція України визначає, що судове рішення є обов'язковим до виконання (частина п'ята статті 124 у редакції, чинній до 30 вересня 2016 року; стаття 129-1 у редакції, що набрала чинності 30 вересня 2016 року). Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (частини друга та третя стаття 129-1 Основного Закону у редакції, що набрала чинності 30 вересня 2016 року).
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 18 ЦПК України у редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Аналогічні положення були у частинах першій і другій статті 14 ЦПК України у редакції, що діяла до 14 грудня 2017 року включно.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII)). Близьке за змістом визначення виконавчого провадження було і у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, що був чинним до 05 січня 2017 року (далі - Закон № 606-XIV).
Отже, виконання судового рішення є заключним етапом цивільного процесу щодо захисту порушеного права чи законного інтересу особи, що звернулась до суду за захистом.
Питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною першою статті 55 ЦПК України у редакції, чинній із 15 грудня 2017 року, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу (частина перша статті 37 ЦПК України у редакції, чинній до 14 грудня 2017 року включно).
Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі статті 442 ЦПК України у редакції, чинній із 15 грудня 2017 року (статті 378 ЦПК України у редакції, чинній до 14 грудня 2017 року включно). Частинами першою та другою статті 442 ЦПК України у редакції, чинній із 15 грудня 2017 року, визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. За змістом пункту 5 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 15 цього Закону.
У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником (частина перша статті 378 ЦПК України у редакції, що була чинною на час смерті ОСОБА_12 ). За змістом абзацу другого частини другої статті 39 Закону № 606-XIV виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених, зокрема пунктом 1 частини першої статті 37 Закону № 606-XIV (смерть, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво).
Смерть боржника слід розглядати як вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження. Велика Палата Верховного Суду вважає, що вказаними нормами права, виходячи з їх системного тлумачення, передбачено заміну сторони виконавчого провадження (у разі її смерті) правонаступником.
У свою чергу відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У спірних правовідносинах до складу спадщини входить, зокрема, обов'язок з відшкодування шкоди, що належав спадкодавцю ( ОСОБА_2 ) за життя. Цей обов'язок не припинився внаслідок смерті боржника та продовжує існувати.
Відтак процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні у разі смерті боржника (фізичної особи) є цілком можливим.
При вирішенні питання заміни учасника справи правонаступником та заміни сторони виконавчого провадження у разі смерті фізичної особи (боржника, відповідача) судам перш за все необхідно з'ясувати коло всіх спадкоємців померлої особи, а також встановити, чи пред'явлено кредитором вимоги до спадкоємців боржника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункт 101)).
У разі смерті фізичної особи-сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні. Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв'язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв'язку зі смертю боржника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункти 78-79)).
У статті 1281 ЦК України у редакції, чинній на час смерті ОСОБА_2 , було передбачено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Оскільки зі смертю боржника його грошові зобов'язання включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред'явлення таких вимог, застосовується і до боргових зобов'язань. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права) за основним і додатковим зобов'язаннями, а також припинення таких зобов'язань (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (пункти 57-62), від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (пункт 69.5), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 39), від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункти 99-100)).
Відповідно до положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
За змістом наведених вище норм права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись в межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Звідси обов'язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише в межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункт 98)).
Невизначення вартості успадкованого майна не впливає на вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Водночас задовольняючи заяву про заміну учасника справи, боржника у виконавчому провадженні, який помер, його спадкоємцем, суд відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України має визначити розмір боргу, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та вказати, що така заміна здійснюється в межах вартості майна, одержаного у спадщину (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункт 109)).
Виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва (пункт 3 частини першої статті 49 Закону N 606-XIV).
При цьому пунктом 1 частини першої статті 37 Закону N 606-XIV було передбачено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі смерті боржника, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво.
Спірні правовідносини у справі № 490/8527/15-ц допускають правонаступництво, а тому державний виконавець повинен був зупинити виконавче провадження та вирішити питання про залучення правонаступників.
Згідно з абзацом першим частини п'ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
У пункті 5 частини першої статті 34 цього Закону визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 15 цього Закону.
Виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника (пункт 3 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII).
Однак таке буквальне розуміння норм Закону № 1404-VIII є помилковим. Як Закон N 606-XIV, так і Закон № 1404-VIII передбачають обов'язок державного виконавця зупинити виконавче провадження та вирішити питання про залучення правонаступників, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, як у справі № 490/8527-15-ц. Положення щодо закінчення виконавчого провадження у разі смерті боржника (пункт 3 частини першої статті 39 Закон № 1404-VIII; пункт 3 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV) слід розуміти так, що вони стосуються, зокрема, випадків, коли правовідносини не допускають правонаступництва.
Велика Палата Верховного Суду 03 листопада 2020 року розглянула справу № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) за заявою Южненської міської ради Одеської області про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 916/617/17 за позовом Южненської міської ради Одеської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_13 про стягнення 290 404,81 грн.
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 99 - 101 вказаної постанови повторила висновок про те, що «оскільки зі смертю боржника грошові зобов'язання включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред'явлення таких вимог, застосовується і до боргових зобов'язань. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а також припинення таких зобов'язань (подібний правовий висновок викладено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження 14-397цс19)). Звідси сплив строків, визначених частиною четвертою статті 1281 ЦК України, має своїм наслідком і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. За таких обставин при вирішенні питання заміни учасника справи правонаступником в порядку статті 52 Господарського процесуального кодексу України та заміни сторони виконавчого провадження в порядку статті 334 цього ж Кодексу у разі смерті фізичної особи (боржника, відповідача) судам перш за все необхідно з'ясувати коло всіх спадкоємців померлої особи, а також встановити, чи пред'явлено кредитором вимоги до спадкоємців боржника».
Також у пункті 117 згаданої постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що звернення кредитора безпосередньо до суду, зокрема із заявами про процесуальне правонаступництво та (або) про заміну сторони виконавчого провадження, слід розглядати як пред'явлення кредитором вимог до спадкоємця боржника в порядку статті 1281 ЦК України.
У пунктах 99-100, 111, 113-114, 117, 158 - 161 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду нагадала її попередній висновок про те, що кредитор може пред'явити вимогу до спадкоємців боржника (зокрема і заяву про процесуальне правонаступництво чи про заміну сторони виконавчого провадження) лише у межах строків, встановлених статтею 1281 ЦК України.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) зроблено правовий висновок про те, що зі смертю боржника його зобов'язання включаються до складу спадщини і відповідно строки пред'явлення вимог до спадкоємців, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
Підстав для відступу від наведених у цій постанові у справі № 916/617/17 висновків Великої Палати Верховного Суду немає, вони повністю узгоджуються між собою та із положеннями чинного законодавства України.
Відповідно до ст.ст.1,2 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:
1) верховенства права;
2) обов'язковості виконання рішень;
3) законності;
4) диспозитивності;
5) справедливості, неупередженості та об'єктивності;
6) гласності та відкритості виконавчого провадження;
7) розумності строків виконавчого провадження;
8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;
9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
За такого, слід керуватись Конституцією України, законами, міжнародними договорами, іншими правовими актами, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У відповідності до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У разі смерті сторони виконавчого провадження виконавець має перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво. Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв'язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував вимоги законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв'язку зі смертю боржника. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 року у справі №916/617/17 пункти 78-79).
Смерть боржника слід розглядати як вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження. Законодавство передбачає заміну сторони виконавчого провадження (у разі її смерті) правонаступником.
На цьому серед іншого наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20.
Зокрема, в цій справі Велика Палата ВС послалася на свою ж постанову від 3 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, в якій виснувала, що у разі смерті фізичної особи - сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні.
За приписами ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У відповідності до приписів ст.451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанова головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Лемещенко А.П. є такою, що прийнята не у відповідності до закону, а за такого скарга підлягає задоволенню.
Постанова від 27.01.2022 року про закінчення виконавчого провадження підлягає скасуванню з визнанням дій головного державного виконавця Лемещенко А.П. щодо винесення вказаної постанови неправомірними.
Заперечення головного державного виконавця Лемещенко А.П. є такими, що не відповідають приписам закону.
Суд також враховує, що положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст.4, 18, 28, 56, 74 Закону України «Про виконавче провадження»; ст.ст. 4, 12, 13, 26, 76, 81, 447, 449, 451 ЦПК України, суд, -
Скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на дії та рішення головного державного виконавця Центрального районного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Лемещенко Анастасії Павлівни, заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована компанія «Фарес», боржники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - задовольнити.
Визнати дії головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у м. Миколаєві ПМУМІЮ (м. Одеса) Лемещенко Анастасії Павлівни щодо винесення постанови від 27.01.2022 року про закінчення виконавчого провадження № 67171515 - неправомірними.
Постанову від 27.01.2022 року про закінчення виконавчого провадження № 67171515 винесену головним державним виконавцем Центрального відділу ДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) Лемещенко Анастасією Павлівною - скасувати.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.
Повний текст ухвали складений 26 квітня 2024 року.
Суддя Н.П. Черенкова