нп 2-а/490/3/2024 Справа № 489/1320/21
Центральний районний суд м. Миколаєва
24 квітня 2024 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Черенкової Н.П.,
з участю секретаря судового засідання - Романовій К.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, третя особа Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),-
Позиція позивача.
Позивач звернувся до Центрального районного суд м. Миколаєва з позовом до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу про скасування постанови № 64 від 02.11.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 15300 грн; та справу про адміністративне правопорушення - закрити,третя особа Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 зазначив, що 02.11.2020 року інспектором з охорони навколишнього середовища державної екологічної інспекції у Миколаївській області Мельник І.Л. винесено оскаржувану постанову, яку він вважає незаконною і такою, що підлягає скасуванню із закриттям провадженням у справі. Він заперечує вчинення адміністративного правопорушення, оскільки оскаржувана постанова винесена за його відсутності та ґрунтується лише на складеному відносно нього протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 77-1 КУпАП №000803 від 22.10.2020 року, в якому викладені обставини не підтверджені доказами та свідками. Вважає, що протокол не може бути визнаний належним доказом по даній справі, оскільки він не є самостійним беззаперечним доказом вчинення адміністративного правопорушення, і викладені в ньому обставини повинні бути підтверджені іншими доказами. Окрім того, зазначив, що він не знаходився у м. Первомайську під час складання протоколу, та відповідно не міг відмовитися від його підписання. У протоколі також невірно зазначено документ, який посвідчує особу, а саме: паспорт НОМЕР_1 , тоді як у нього паспорт у вигляді пластикової картки за № НОМЕР_2 , виданий 03.02.2020 року. Крім того, його обмежено у праві на захист, не було надано можливості ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення ні 22.10.2020 року, ні 02.11.2020 року. Розгляд справи відбувся за його відсутності, про наявність виконавчого провадження йому стало відомо через додаток «Дія» 22.02.2021 року, та лише 25.02.2021 року копію оскаржуваної постанови він отримав електронною поштою. За наведених обставин вважає, що оскаржувана постанова є необ'єктивною, необґрунтованою, винесеною з порушенням встановленого законодавством порядку та за відсутності достатніх даних про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 77-1 КУпАП.
Рух справи в суді.
15.03.2021 року дана позовна заява надійшла до Ленінського районного суду м. Миколаєва.
Ухвалою суду від 16.03.2021 року адміністративну справу направлено за підсудністю до Центрального районного суду м. Миколаєва.
Ухвалою судді Гуденко О.А. від 19.04.2021 року відкрито провадження та призначено її до судового розгляду у спрощеному позовному провадженні. Також ухвалою суду від 19.04.2021 року задоволено заяву про забезпечення позову та зупинено стягнення у виконавчому провадженні №63859526 з примусового виконання постанови №64 від 02.11.2020 року.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 12.10.2021 року відмовлено у поновленні строку для звернення до суду, та даний позов залишено без розгляду.
27.01.2022 року надійшла апеляційна скарга від ОСОБА_1 .
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 12.10.2021 року скасовано, справу направлено до суду для продовження розгляду.
Ухвалою від 11.07.2022 року суддею Гуденко О.А. заявлено самовідвід та справу передано до апарату суду для визначення судді в порядку, передбаченому ст. 31 КАС України.
Розпорядженням в.о. керівника апарату №700 від 12.07.2022 року призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Протоколом автоматизованого розподілу від 12.07.2022 року дана справа передана на розгляд судді Черенковій Н.П.
Ухвалою судді від 13.07.2022 року дана справа прийнята до провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 26.09.2022 року.
Ухвалою суду від 29.09.2022 року заява адвоката Порхун В.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції повернута.
Ухвалою суду від 03.11.2022 року клопотання задоволено та постановлено про проведення судових засідань в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 05.12.2022 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 21.02.2023 року.
Слухання справи неодноразово відкладалось із- за неявки сторін.
Сторони до судового засідання не з'явились, просили про розгляд справи у їх відсутності.
При цьому позивач позов підтримав, просив про його задоволення, представник відповідача просила врахувати надані заперечення.
08.10.2021 року до Централдьного районного суду м. Миколаєва надійшов відзив на позов Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу, в якому зазначено наступне.
Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 77-1 ч.1 КУпАП, яка передбачає адміністартивну відповідальність за випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків та опалого листя на землях сільськогосподарських призначень, у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дотримання порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Протоколи про такі правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього середовища (п.7 ч.2 ст. 255 КУпАП).
15.10.2020 року о 16.00, під час обстеження території Лисогірської сільської ради Первомайського району ТОВ СГП «Співдружність», державними інспекторами з охорони навколишньго середовища Миколаївської області Мельник І.Л. із залученням секретаря сільської ради Маліченко Оксани та землевпорядника Ніни Жуматій, встановлено, що обстежені земельні ділянки, після збирання врожаю кукурудзи горять. Підпалено стерні кукурудзи та її природні залишки на землях сільськогосподарського призначення, які обробляються позивачем за Договором оренди землі, що є порушенням ст. 27 ЗУ «Про рослинний світ», ст.ст. 20, 40, 60 ЗУ «Про охорону навколишнього середовища».
При складанні Протоколу про адміністративне правопорушення 22.10.2020 року, ОСОБА_1 відмовився від його підписання. Протокол був направлений 23.10.2020 року, але позивач у зазначений час та місце складання Постанови не з'явився.
Постанова №64 від 02.11.2020 року була направлена ОСОБА_1 поштою 04.11.2020 року.
Посилаючись на викладене, приписи ст.ст.26, 40 ЗУ «Про рослинний світ», відповідач просив у задоволенні позову відмовити.
Судом постановлено про розгляд справи у відсутності сторін.
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Позиція суду.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КУпАП, оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Інспектором з охорони природного середовища державної екологічної інспекції у Миколаївській області Мельник І.Л, щодо позивача ОСОБА_1 , 22.10.2020 року складено протокол про адміністративне правопорушення №000803 за ч.1 ст.77-1 КУпАП, відповідно до якого 15.10.2020 року о 16-00 год., при обстеженні території в межах Лисогірської сільської ради Первомайського району, ТОВ СГП «Співдружність» здійснювало випалювання стерні кукурудзи та її природних залишків на землях сільськогосподарських призначень, які ним обробляються за договорами оренди землі, що є порушенням ст. 27 ЗУ «Про рослинний світ», ст.ст. 20, 40, 60 ЗУ «Про охорону навколишнього середовища» .
Для вирішення справи відомостями являється акт обстеження від 15.10.2020 року.
Наявний запис про відмову ОСОБА_1 від підпису. Протокол підписаний ОСОБА_2 , та свідком ОСОБА_3
15.10.2020 року державним інспектором з охорони навколишнього середовища Миколаївської області Мельник І.Л., секретаря сільської ради Маліченко Оксани та землевпорядника Ніни Жуматій, складено Акт обстеження території Лисогірської сільської ради (землі колишнього колголспу «Маяк» о 16-00.
Результатами обстеження встановлено, що земельні ділянки після збирання врожаю кукурудзи горять, підпалено стерню кукурудзи на землі сільськогосподарського призначення, приблизно 55,7135 га, та приблизно 8,719 га. Користувачами зазначених ділянок є підприємство «Співдружність».
При встановленні даного факту користувачів земельної ділянки не було.
Акт підписаний інспекторами ОСОБА_2 , Гавва П., секретарем сільської ради Маліченко О., та землевпорядником Жуматій Н.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Копія протоколу про адміністративне правопорушення №000803 за ч.1 ст.77-1 КУпАП ОСОБА_1 не вручена, протокол не підпианий з відміткою про відмовлення, та з відміткою про направлення рекомендованим листом від 23.10.2020 року. Крім того в протоколі міститься повідомлення про час, дату та місце розгляду протоколу (11:00 год. 02.11.2020 року).
На підставі вказаного вище протоколу, державний інспектор Мельник І.Л. винесла 02.11.2020 року, щодо позивача ОСОБА_1 постанову №64 про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.77-1 КУпАП, згідно з якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 15300 гривень.
Відповідно до оскаржуваної постанови, 15.10.2020 року о 16-00 год., при обстеженні території в межах Лисогірської сільської ради Первомайського району, ТОВ СГП «Співдружність» здійснювало випалювання стерні кукурудзи та її природних залишків на землях сільськогосподарських призначень, які ним обробляються за договорами оренди землі, що є порушенням ст. 27 ЗУ «Про рослинний світ», ст.ст. 20, 40, 60 ЗУ «Про охорону навколишнього середовища» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.77-1 КУпАП.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1-2 ст.242-1 КУпАП передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 47 - 50, частиною першою статті 52 , статтями 53, 53-1, 54, 59 - 77-1, статтею 78 (крім порушень санітарних норм), статтями 78-1, 79, 79-2, статтями 80-83 (крім порушень санітарних норм), частинами першою і третьою статті 85, статтями 86-1, 87, статтею 89 (щодо диких тварин), статтею 90-1 (крім порушень санітарних норм), статтями 91-1 - 91-4, статтею 95 (крім порушень санітарних норм та норм ядерної безпеки), статтею 153, статтею 167 (щодо реалізації нафтопродуктів, екологічні показники яких не відповідають вимогам стандартів, норм та правил) і статтею 188-5 цього Кодексу.
Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право Головний державний інспектор України з охорони навколишнього природного середовища та його заступники, старші державні інспектори України з охорони навколишнього природного середовища, державні інспектори України з охорони навколишнього природного середовища, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та їх заступники, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Чорного і Азовського морів та їх заступники, старші державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища, державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій.
У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Справа про адміністративне правопорушення відповідно до частини першої статті 268 КУпАП розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, а також якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Уповноважені посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про пожежну і техногенну безпеку та здійснює державний ринковий нагляд у сфері своєї відповідальності, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідно до статті 278 КУпАП вирішують такі питання:
чи належить до їх компетенції розгляд цієї справи;
чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
За положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Слід вказати про те, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Отже, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен довести фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справа № 463/1352/16-а.
Згідно статті 77-1 КУпАП, яка складається з двох частин, передбачено відповідальність за випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків та опалого листя на землях сільськогосподарського призначення, у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дотримання порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища (частина 1), а також за ті самі дії, вчинені в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду (частина 2).
Об'єктивна сторона полягає, зокрема, у вчиненні дій, спрямованих на випалювання сухої природної рослинності або її залишків без відповідного дозволу або з порушенням умов такого дозволу.
Суб'єктивна сторона цього правопорушення може характеризуватися у формі умислу або необережності.
Згідно ч.3 ст.27 Закону України «Про рослинний світ» та ч.6 ст.39 Закону України «Про тваринний світ» випалювання сухої рослинності або її залишків без дотримання порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, забороняється.
Відповідно до ч. 1ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі№536/583/17).
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності, згідно з наведеною постановою був протокол про адміністративне правопорушення №000803 за ч.1 ст.77-1 КУпАП, та Акт обстеження від 15.10.2020 року, згідно яких зафіксовано порушення вимог Закону, та відсутні відомості про те, ким саме вчинено підпал стерні кукурудзи на землях сільськогосподарського призначення, та які відносяться до оренди землі ТОВ СГП «Співдружність».
При цьому, в матеріалах справи наявні фотокопії фрагментів земельної ділянки щодо фіксації правопорушення, які не зазначені у протоколі або додатках до нього, на них відсутня дата, кадастровий номер. При цьому, на даних фотокопіях не зафіксовано, що Позивач є присутнім та своїми діями підтримує горіння.
Випалювання залишків сухої рослинності допускається у наступних випадках:
для приготування їжі (у печі, на мангалі чи за допомогою іншого обладнання), обігріву оселі (дрова, хмиз, брикети);
у традиційно-культурних цілях (багаття на Івана Купала, тощо). Таке випалювання здійснюється за попереднім узгодженням місця та часу з органами місцевого самоврядування.
Забороняється проводити будь-які випалювання у вітряну погоду, окрім випалювання залишків сухої рослинності у закритих приміщеннях. Розпалювання багать для випалювання залишків сухої рослинності має проводитись у відповідності до Правил пожежної безпеки в Україні затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697 та інших норм законодавства.
Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що спалювання залишків сухої рослинності на відкритій території, не у печі, мангалі чи не за допомогою іншого обладнання, є прямим порушенням.
Однак, суд вважає,що відповідач не довів скоєння правопорушення саме ОСОБА_1 , та не спростував доводів позивача, про те, що він не вчиняв адміністративного правопорушення передбаченого ст. 77-1 КУпАП, оскільки жодний із наданитх доказів, наявних в матеріалах справи, цього не містить.
Частиною 1 ст. 77-1 КУпАП передбачено, що за випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянки із степовою, водно-болотного та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків та опалого листя на землях сільськогосподарського призначення, у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дотримання порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста вісімдесяти до трьохсот шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від дев'ятисот до однієї тисячі двохсот шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до вимог статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В протоколі про адміністративне правопорушення від 22.10.2020 року є інформація про час, дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак відсутній підпис його в протоколі, та відсутній акт про відмову від його підписання у присутності свідків.
Судом не добуто належних даних щодо отримання ОСОБА_1 даного протоколу до 02.11.2020 року.
Розгляд протоколу також відбувався у відсутності позивача, із Постанови не вбачається, на підставі яких доказів суб'єкт оскарження встановив, що саме ним вчинено дане правопорушенння.
Згідно ч.4,5 ст. 78 КАС України підставами звільнення від доказування є обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені
За постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2022 року по даній справі зазначено наступне.
«Відповідно до ч. 2 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
З матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що з адміністративним позовом, вимог якого є скасування постанови № 64 від 02 листопада 2020 року, позивач звернувся лише 10 березня 2020 року, тобто з пропуском строку, визначеного ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
У своєму клопотанні про поновлення строку на звернення до суду позивач зазначав, що до 22.02.2021 року йому було не відомо про оскаржувану постанову, в його присутності вона не складалась, не була вручена, поштою не направлялась.
Суд першої інстанції відхилив такі доводи та вважав їх не поважними.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на те, що в матеріалах справи відсутній оригінал поштового повідомлення, відповідно до якого було надіслано позивачу саме оскаржувану постанову. Також, слід зазначити, що з тієї копії, яка наявна в матеріалах справи нібито отримання позивачем оскаржуваної постанови не вбачається на яку саме адресу було здійснено направлення та чий саме підпис наявний на вказаному повідомленні.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини , на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
За таких обставин колегія суддів вважає, що позивачу стало відомо про існування даного рішення 22.02.2021 року, після того, як встановлено додаток «Дія» на особистий телефон, а тому не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови у задоволенні клопотання про поновлення строку на оскарження постанови.
Згідно із правовим висновком ,зробленим в ухвалі Верховного Суду від 13.03.2018 року по справі № 800/474/17, строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день надходження поштового відправлення, в якому особі надіслано рішення, яке вона оскаржує.
Строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов'язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов'язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" від 25.01.2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані ( див.пункі 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998р.)
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. (див.пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 р.).
Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена.
Враховуючи вище викладене, колегія судів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасування, з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду».
03.03.2021 року в результаті електронного листування позивачем було отримано від відповідача протокол про адміністративне правовпорушення та постанову.
Враховуючи вищевиписане, суд приходить до висновку, що строк на оскарження позивачем не пропущений.
Відтак, із врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що вина позивача у вчиненні даного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 77-1 КУпАП, не доведена. факт порушення зафіксований Актом обстеження 15.10.2020 року також не підтверджує скоєння правопорушення саме позивачем. Такі докази, представлені відповідачем, в силу ст. ст. 251, 252 КУпАП суд вважає неналежними та не є допустимими.
При цьому суд враховує, що відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визначені у ч. 1 ст. 34 КУпАП до яких відносяться щире розкаяння винного; відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; вчинення правопорушення неповнолітнім; вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 КУпАП законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі.
Враховуючи, те, що при винесенні постанови стосовно ОСОБА_1 інспектор не з'ясувала усіх обставин, визначених ст. 280 КУпАП, зокрема, не врахувала характер вчиненого правопорушення, ступінь вини, його майновий стан, то і розмір штрафу визначений з порушенням зазначених норм закону.
Таким чином із урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд також враховує, що положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Керуючись ст. ст.257-263, 286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, третя особа Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) -задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення №64 від 02.11.2020 року, винесену інспектором з охорони навколишнього середовища державної екологічної інспекції у Миколаївській області Мельник Іриною Леонардівною про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.77-1 КУпАП та накладення штрафу в сумі 15300,00 грн, справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Дата складення повного рішення суду 24 квітня 2024 року.
Суддя : Черенкова Н.П.