Справа № 489/2108/24
Провадження № 3/489/1171/24
Ленінський районний суд міста Миколаєва
Постанова
іменем України
26 квітня 2024 року місто Миколаїв
Суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва Гриненко Михайло Вікторович, розглянувши матеріали справи, які надійшли з Управління патрульної поліції в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4 та 124 КУпАП,
встановив:
Протоколами про адміністративне правопорушення серії ААД №560914 від 18.03.2024 та серії ААД №560915 від 18.03.2024 ОСОБА_1 інкримінується, що 21.11.2023 о 16.40 год. у Львівській області, с. Зубра, на автодорозі М-06, "Київ-Чоп", 350 км + 300 м, він, керуючи транспортним засобом "DAF FTS 95.430", д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом "CHEREAU CD 382", д.н.з. НОМЕР_3 , в порушення вимог пунктів 2.3 "б", 13.1 ПДР України, був неуважний, не слідкував за дорожньою обстановкою, не обрав безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем "VOLKSWAGEN POLO", д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 , що рухався попереду. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Після того він, в порушення вимог п. 2.10"а" ПДР України, залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої був причетним.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, до суду не надходило клопотання про відкладення розгляду справи. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Натомість в судове засідання з'явився захисник, який заперечив винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому правопорушенні та просив закрити провадження у справі через недоведеність вчинення останнім вказаних порушень.
Вислухавши захисника, дослідивши письмові матеріали справи (протоколи про адміністративне правопорушення; схем місця ДТП від 21.11.2023; письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; реєстраційні картки транспортних засобів), суддя дійшов таких висновків.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
Системний аналіз положень ст. 124 та 122-4 КУпАП України, відповідальність за якою поширюється на невизначене коло осіб та передбачає накладення стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортним засобом, дозволяє дійти до висновку, що за своєю суттю це є кримінальним порушенням/обвинуваченням.
При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції.
Диспозиція ст. 124 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Диспозицією ст. 122-4 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Разом з тим, при розгляді справи в суді з пояснень захисника встановлено, що сторона захисту заперечувала факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за вказаних у протоколі обставин та вчинення зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_2 за вказаних у протоколі обставин.
При цьому ні протокол, ні додані матеріали як окремо, так і в сукупності не містять жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували вказані твердження сторони захисту про не вчинення ОСОБА_1 інкримінованих правопорушень та підтверджували факт керуванням ним транспортним засобом та вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Зокрема, до матеріалів справи не було додано відповідного протоколу огляду автомобіля марки "DAF FTS 95.430", д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом "CHEREAU CD 382", д.н.з. НОМЕР_3 , яким, на думку посадової особи, яка склала протокол, керував ОСОБА_1 , на якому були б зафіксовані сліди пошкодження в результаті дорожньо-транспортної пригоди під час зіткнення з автомобілем "VOLKSWAGEN POLO" д. н. з. НОМЕР_4 , за вказаних у протоколі обставин.
Також викладені в протоколах обставини не підтверджені висновками (дослідженнями) автотехнічної та транспортно-трасологічної експертиз, які б підтверджували, що пошкодження на вказаних транспортних засобах утворилися саме в результаті їхнього контактування між собою, зокрема в ході дорожньо-транспортної пригоди, обставини скоєння якої викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, досліджені суддею докази викликають обґрунтовані сумніви в тому, що ОСОБА_1 за вказаних у протоколі обставин, керуючи транспортним засобом, допустив зіткнення з автомобілем потерпілої.
Більш того, з письмових пояснень потерпілої слідує, що після контактування іншого транспортного засобу з її автомобілем вона побачила номерний знак в задній частині того транспортного засобу НОМЕР_5 .
Проте до матеріалів справи не додано будь-яких документів, що вказаним транспортним засобом із номерним знаком НОМЕР_5 керував саме ОСОБА_1 . Натомість згідно з доданою до матеріалів справи реєстраційною карткою ТЗ, напівпричіп "CHEREAU CD 382", д.н.з. НОМЕР_3 , яким, на думку посадової особи, яка склала протокол, керував ОСОБА_1 , зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3 .
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі "Лавентес проти Латвії" та від 08.02.2011 року по справі "Берктай проти Туреччини" наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій".
Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) також визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Натомість суддя не має права за своєю ініціативою збирати додаткові докази винуватості особи.
За такого, до зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення відомостей, як до доказу в розумінні ст. 251 КУпАП, з урахуванням зазначених вище обставин, суддя відноситься критично, оскільки інші належні та допустимі докази у справі не підтверджують того факту, що особа дійсно керувала транспортним засобом та допустила зіткнення з іншим транспортним засобом.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведення винуватості особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеності невинуватості цієї особи.
Таким чином, оскільки в судовому засіданні не встановлено, що ОСОБА_1 за вказаних у протоколі обставин, керуючи транспортним засобом, вчинив зіткнення з іншим автомобілем, тому суддя приходить до висновку, що в його діях також відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого диспозицією ст. 122-4 КУпАП, - залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, яке є похідним від правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, вчинення якого останнім не доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до положень ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Отже, дослідивши усі обставини справи в їх сукупності та оцінюючи зібрані у справі докази, суддя вважає, що матеріалами справи не доведено наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, події та складу інкримінованих адміністративних правопорушень поза розумним сумнівом, а викладені в протоколах про адміністративне правопорушення обставини вчинених діянь не підтверджені належними та допустимими доказами.
Зазначене є підставою для закриття провадження у зв'язку з недоведеністю належними доказами складу адміністративних правопорушень, оскільки до протоколів про не додано доказів вчинення адміністративних правопорушень, що не дає змоги встановити винуватість особи в інкримінованих їй діяннях, у зв'язку з чим висновок особи, яка склала протоколи, є необґрунтованим належним чином та суперечить чинним нормативним актам, внаслідок чого такий висновок носить суб'єктивний характер та не відповідає вимозі щодо його допустимості та достатності.
Керуючись статтями 247,252,265,280,283,291,294 КУпАП, суддя
постановив:
Справи про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтями 122-4 та 124 КУпАП, згідно з протоколами про адміністративне правопорушення серії ААД №560914 від 18.03.2024 (справа №489/2109/24, провадження №3/489/1172/24) та серії ААД №560915 від 18.03.2024 (справа №489/2108/24, провадження №3/489/1171/24) - об'єднати в одне провадження, присвоївши єдиний номер 489/2108/24 (провадження №3/489/1171/24).
Провадження в справі про адміністративні правопорушення за статтями 122-4 та 124 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень, передбачених диспозиціями статей 122-4 та 124 КУпАП.
Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Миколаєва.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя М.В. Гриненко