вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" квітня 2024 р. Справа№ 910/11342/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.;
представників сторін
позивача: Суходольська А.А.;
від відповідача 1: Одринський К.А.;
від відповідача 2: Міщенко С.Г.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконфкренції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар'єр"
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 (оприлюднено 20.11.2023)
у справі №910/11342/23 (суддя Бойко Р.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар'єр"
до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс"
2. Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"
про визнання недійсним договору
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Тернопільський кар'єр" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" та Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", в якому просить суд визнати недійсним укладений відповідачами договір факторингу №17/01-2023 від 17.01.2023.
В обґрунтування позовних вимог Приватне акціонерне товариство "Тернопільський кар'єр" вказало, що йому не було надіслано письмового повідомлення про відступлення несплачених прав вимог за договором факторингу №17/01-2023 від 17.01.2023, як це передбачалось пунктом 9.1 укладеного між Приватним акціонерним товариством "Тернопільський кар'єр" та Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" договору факторингу з регресом №LVO-Ф-4973 від 21.11.2018, а також вартість, за яку було придбано право вимоги за договору факторингу з регресом №LVO-Ф-4973 від 21.11.2018, не відповідає умовам п. 9.4 відповідного договору.
Крім того, Приватне акціонерне товариство "Тернопільський кар'єр" стверджувало, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" відсутня ліцензія та воно не внесено до реєстру фінансових установ, а відтак, не вправі надавати фінансові послуги.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 24.10.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд вказав, оскільки підстави для поширення статті 9 договору факторингу з регресом на оспорюваний договір факторингу №17/01-2023 від 17.01.2023 немає, то відсутні підстави для висновку про невідповідність договору статті 516 Цивільного кодексу України.
Також суд зазначив, що ТОВ "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" отримано ліцензії Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, які необхідні для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, що підтверджується відповідними розпорядженнями. Отже, матеріалами справи підтверджується те, що відповідач-1 має право на здійснення таких фінансових послуг, а відтак відсутні підстави для висновку про невідповідність договору факторингу статті 1054 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що наведені позивачем підстави недійсності договору факторингу №17/01-2023 від 17.01.2023 спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а відтак позов Приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар'єр" не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Тернопільський кар'єр" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 у справі №910/11342/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що суд не врахував та не здійснив належного дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються спірного договору факторингу №17/01-23 від 17.01.2023 підписаного АТ «ПУМБ» з ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів, визначених ГПК України.
Апелянт вказує, що йому не було надіслано письмового повідомлення про відступлення несплачених прав вимог за договором факторингу №17/01-2023 від 17.01.2023, як це передбачалось пунктом 9.1 укладеного між Приватним акціонерним товариством "Тернопільський кар'єр" та Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" договору факторингу з регресом №LVO-Ф-4973 від 21.11.2018, а також вартість, за яку було придбано право вимоги за договору факторингу з регресом №LVO-Ф-4973 від 21.11.2018, не відповідає умовам п. 9.4 відповідного договору.
Також апелянт звертає увагу, що відповідно до п.10.2.5 Банк (фактор) має право здійснювати наступне відступлення прав вимог третім особам договоруфакторінгу із регресом від 21.11.2018 №№LVO-Ф-4973, але ж договором факторингу із регресом не передбачалося, що Банк має право підписувати без відома ПрАТ «Тернопільський кар'єр» договір факторингу з третіми особами. Тому мали застосовуватися положення пункту 9.1 договору факторингу з регресом, в якому зазначалось, що відступлення несплачених прав вимог здійснюється без необхідності укладення між сторонами будь-яких додаткових правочинів на підставі письмового повідомлення.
Крім того, апелянт зауважує, що суд безпідставно відхилив клопотання позивача про виклик свідка, а також вирішуючи спір, суд не надав оцінку всім аргументам наведеним позивачем у позовній заяві, зокрема суд не проаналізував аргументи позивача, що договір факторингу з регресом є змішаним, до відносин сторін в цьому договорі застосовуються положення договору поруки, встановлені ст.ст. 553-559 ЦК України (п.3.1 договору).
Скаржник також зазначає, що суд не надав оцінку науково-правового висновку за результатами науково-правового дослідження договору факторингу з регресом, а лише послався на ст. 109 ГПК Українита не зробив самостійні висновки щодо відповідних питань.
Апелянт також звертає увагу, що у ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» відсутня ліцензія, яка необхідна для надання послуг факторингу, тому воно не внесено до реєстру фінансових установ, а відтак не вправі надавати фінансові послуги.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу відповідача-1
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач-1 у своєму відзиві, наданому до суду 13.03.2024, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.
Крім того, відповідач-1 вказує, що АТ «ПУМБ» було здійснено відступлення прав вимог третій особі (а не ПрАТ «Тернопільський кар'єр») - Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс", що виключає застосування у даному випадку положень ст. 9 (в тому числі п. 9.1) договору факторингу з регресом.
Відповідач-1 також звертає увагу, що обґрунтованість та дійсність підстав виникнення вимог ТОВ «ФК «Мустанг- Фінанс» до ПрАТ «Тернопільський кар'єр» (в тому числі й оскаржуваний договір факторингу) встановлено Господарським судом Запорізької області у справі № 908/2465/22 про банкрутство ПрАТ «ММК ім. ІЛЛІЧА» і вони не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
Також відповідач-1 зазначає, що посилання позивача на невідповідність оскаржуваного договору факторингу умовам п. 9.4 договору факторингу з регресом не відповідає дійсності, оскільки стаття 9 договору факторингу з регресом регулює відносини щодо зворотного викупу прав вимоги клієнтом - тобто самим ПрАТ «Тернопільський кар'єр», відповідно зазначена норма договору не може бути застосована у даному випадку, оскільки AT «ПУМБ» було здійснено відступлення прав вимоги третій особі - ТОВ «ФК «Мустанг - Фінанс».
Відповідач -1 вказує, що 17.01.2023 між AT «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Мустанг- Фінанс» був укладений договір факторингу № 17/01-2023, згідно з яким до ТОВ «ФК «Мустанг- Фінанс» перейшли права вимоги до боржника, які належали AT «ПУМБ», за рядом договорів/контрактів. ТОВ «ФК «Мустанг- Фінанс» належним чином та у повному обсязі виконало свої обов'язки за вказаним договором факторингу, сплативши на користь AT «ПУМБ» суму фінансування у встановлені договором факторингу розмірі та строки, що підтверджується платіжними дорученнями № 295 від 17.01.2023 р. та № 299 від 17.01.2023, а також листом ТОВ «ФК «Мустанг- Фінанс» вих. № 17/01-2023д від 17.01.2023.Належне виконання ТОВ «ФК «Мустанг- Фінанс» своїх зобов'язань за договором факторингу та перехід до ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» відповідних прав вимоги підтверджується також Актом приймання-передачі відступлених прав, який підписаний між AT «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Мустанг- Фінанс». У зв'язку з укладенням відповідного договору, AT «ПУМБ» 24.01.2023 на адресу Клієнта (ПрАТ «Тернопільський кар'єр») було надіслано повідомлення вих. № КНО-61.1.1/11 від 24.01.2023, в якому повідомлялось про укладення договору факторингу та про перехід прав вимоги до ТОВ «ФК «Мустанг- Фінанс». Таким чином, на думку відповідач-1, твердження позивача про порушення п. 9.4 договору факторингу з регресом при укладенні 17.01.2023 між AT «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Мустанг- Фінанс» договору факторингу № 17/01-2023 щодо вартості відступлених прав вимоги є безпідставним та необґрунтованим.
Стосовно доводів апелянта про відсутність у ТОВ «ФК «Мустанг- Фінанс» ліцензії, відповідач-1 зазначає, у 2016 році ТОВ «ФК «Мустанг- Фінанс» отримала свідоцтво про реєстрацію фінансової установи та на сьогодні веде активну діяльність на ринку фінансових послуг. ТОВ «ФК «Мустанг- Фінанс» отримано ліцензії Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, які необхідні для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, що підтверджується відповідними розпорядженнями. Таким чином, ТОВ «ФК «Мустанг- Фінанс» має право на здійснення таких фінансових послуг та договір факторингу № 17/01-2023 сторонами укладено відповідно до вимог ст. 1079 ЦК України, а позов щодо визнання його недійсним є безпідставним та надуманим.
Стосовно всіх інших доводів позивача, відповідач-1 зауважує, що всі аргументи відповідача були досліджені у судовому засіданні та судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному розумінні, а зроблені в процесі розгляду даного господарського спору заяви позивача не спростовували обставин, встановлених на підставі наявних у справі доказів.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу відповідача-2
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач-1 у своєму відзиві, наданому до суду 13.03.2024, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.
Крім того, відповідач-2 заперечує доводам позивача, що договір факторингу з регресом №LVO-Ф-4973 від 21.11.2018 є змішаним договором, який містить в собі елементи як договору факторингу, так і договору поруки. Банк стверджує, що відповідальність клієнта в порядку поруки (п. 3 спірного договору) та право Банка здійснити зворотне відступлення набутих прав вимоги (п. 9 спірного договору) - це різні відносини, не пов'язані між собою. Так, Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" вказує, що відступило відповідачу-1 права вимоги за рядом договорів/контрактів, які належать Банку, в тому числі до боржника - ПАТ "ММК ім. Ілліча" та до ПАТ "Тернопільський кар'єр", водночас зворотного відступлення не відбулося. При цьому, Банк звертає увагу суду, що на підставі договору факторингу №17/01-2023 від 17.01.2023 ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.03.2023 у справі №908/2465/22 про банкрутство ПАТ "ММК ім. Ілліча" було визнано кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" в повному обсязі.
Також Банк звертає увагу суду, що у 2016 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" отримало свідоцтво про реєстрацію фінансової установи, має відповідну ліцензію та на сьогодні веде активну фінансову діяльність.
Відповідач-2 також вважає, що даний спір був ініційований ПАТ "Тернопільський кар'єр" з метою зловживання своїми процесуальними правами, а обраний ним спосіб захисту є неефективним.
Крім того, відповідач-2 зазначає, що положення п. 9.4 договору факторингу з регресом №LVO-Ф-4973 від 21.11.2018 стосуються процедури зворотного відступлення, натомість за договором факторингу №17/01-2023 від 17.01.2023 процедура зворотного відступлення не застосовувалась.
Також відповідач-2 вказує, що Приватне акціонерне товариство "Тернопільський кар'єр", укладаючи договір №LVO-Ф-4973 від 21.11.2018 та приймаючи умови набуття статусу поручителя за виконання ПАТ "ММК ім. Ілліча" зобов'язань за договором №01-08-2017-01-1637 від 01.08.2017, усвідомлювало та прийняло правові наслідки укладення такого договору та свою майбутню можливу відповідальність як поручителя ПАТ "ММК ім. Ілліча", що підтверджується фактом отримання від Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" коштів у вигляді авансових платежів за договором факторингу.
Також відповідач-2 вказує на зловживання позивачем своїми процесуальними правами, оскільки Приватне акціонерне товариство "Тернопільський кар'єр" подало два окремі безпідставні позови в Господарський суд міста Києва, а не скористалось правом на подання зустрічного позову в межах справи №921/364/23.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2023 справу № 910/11342/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11342/23.
25.12.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/11342/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар'єр" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 у справі №910/11342/23 залишено без руху та надано строк для надання доказів надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення відповідачам та надання доказів наявності електронного кабінету у представника Приватного акціонерного товариства «тернопільський кар'єр» (Суходольської Анастасії Андріївни).
16.01.2024 від представника позивача надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення відповідачам та доказами про наявність електронного кабінету у представника Приватного акціонерного товариства «тернопільський кар'єр» (Суходольської Анастасії Андріївни).
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2024, у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному, справу № 910/11342/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 прийнято до провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар'єр" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 у справі №910/11342/23 у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Сулім В.В.
Поновлено Приватному акціонерному товариству "Тернопільський кар'єр" процесуальний строк на оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 у справі № 910/11342/23.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар'єр" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 у справі №910/11342/23 та призначено справу до розгляду на 26.02.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 розгляд справи №910/11342/23 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар'єр" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 відкладено на 25.03.2024.
У судовому засіданні 25.03.2024 оголошено перерву у розгляді справи №910/11342/23 до 15.04.2024.
25.03.2024 від Приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар'єр" надійшли заперечння на відзиви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" та Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", які є ідентичними за змістом до апеляційної скарги.
Розгляд клопотань
У судовому засіданні 15.04.2024 представником Приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар'єр" заявлено усне клопотання про приєднання доказів відповідно до ст. 80 ГПК України, а саме: відео з проведеною нарадою, яка відбулась між представниками Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" та Приватним акціонерним товариством "Тернопільський кар'єр" 10.01.2023.
Протокольною ухвалою колегії суддів апеляційної інстанції на підставі ст. 207 ГПК України залишено без розгляду клопотання Приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар'єр" про долучення доказів, оскільки зазначені докази позивачем без поважних причин не були заявлені в строк, визначений судом.
Позиції учасників справи
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 15.04.2024 підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні апеляційної інстанції 15.04.2024 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Представник відповідача-2 у судовому засіданні апеляційної інстанції 15.04.2024 також заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
17.01.2023 між Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" (фактор) укладено договір факторингу №17/01-2023 (надалі - договір факторингу).
Відповідно до п. 1.1 договору факторингу фактор передає клієнту грошові кошти у розпорядження (надалі - сума фінансування) за винагороду, яка розраховується, як різниця між сумою фінансування та вартістю отриманих прав вимоги, а клієнт безумовно та безвідклично відступає (передає) фактору, який набуває (приймає) від клієнта усі права клієнта за контрактами незалежно від того, чи існують вони зараз або виникнуть у майбутньому, в тому числі, але не обмежуючись, усі права вимоги (як цей термін визначено нижче в п. 1.2 цього договору).
На підставі положень п. 1.1 цього договору, клієнт безумовно та безвідклично відступає (передає), а фактор набуває (приймає) від Клієнта відповідні права грошової вимоги на отримання від боржників, визначених у додатку №1 до цього договору (надалі - боржники), всієї заборгованості за контрактами, включаючи права на отримання вартості майна (продукції) виконаних робіт/наданих послуг, суми будь-який штрафних санкцій (неустойок, штрафів, пені) та суми інших платежів, що виникли/виникнуть на підставі контрактів, вказаних у додатку №1 до цього договору (п. 1.2 договору факторингу).
Згідно з додатком №1 до договору факторингу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" перейшли права вимоги за рядом договорів/контрактів, які належали Акціонерному товариству "Перший український міжнародний банк", у тому числі права вимоги до боржника ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та до Приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар'єр", як поручителя боржника.
Судом першої інстанції встановлено, що виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" своїх зобов'язань за договором факторингу із сплати Акціонерному товариству "Перший український міжнародний банк" суми фінансування у встановлені договором факторингу розмірі та строки підтверджується платіжними дорученнями №295 від 17.01.2023 на суму 1 112 361,46 грн та №299 від 17.01.2023 на суму 44 476,85 грн.
Відповідачі вказували, що при оформленні вказаних платіжних доручень у графі призначення платежу через технічну описку, помилково було зазначено неправильний номер договору факторингу, за яким проводилась оплата, а саме: "Сплата коштів згідно договору факторинга №17/01-22023 від 17.01.23". Водночас правильним є призначення платежу такого змісту: "Сплата коштів згідно договору факторинга №17/01-2023 від 17.01.23".
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" повідомило Банк листом від 17.01.2023 вих. №17/01-2023д про вказану помилку та правильне призначення платежу.
Зважаючи на суть помилки у номері договору факторингу та відсутність в матеріалах справи доказів укладення відповідачами іншого договору факторингу, за яким і було здійснено оплату за вказаними платіжними дорученнями, у суду відсутні були підстави вважати, що здійснена відповідачем-1 на користь відповідача-2 оплата була проведена не за договором факторингу.
17.01.2023 відповідачами було складено акт приймання-передачі відступлених прав, згідно з яким Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" відступило (передало), а Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" набуло (прийняло) усі права банку незалежно від того чи існують вони зараз або виникнуть у майбутньому за контрактами, вказаними у додатку №1 до договору, з усіма змінами, доповненнями і додатками до них, що укладені між клієнтами та боржниками; право грошової вимоги на отримання всіх грошових коштів (заборгованості) за контрактами, включаючи права на отримання вартості майна (продукції) виконаних робіт/наданих послуг, суми будь-який штрафних санкцій (неустойок, штрафів, пені) та суми інших платежів, що виникли/виникнуть на підставі контрактів; всі інші права вимог банку до боржників та їх поручителів, що виникають із контрактів, зокрема, але не виключено, право вигодо набувача за договорами страхування, права на забезпечення, що передане боржником (-ами)за контрактами тощо (у разі їх наявності та можливості відступлення). У акті відповідачі підтвердили повну оплату фактором та отримання клієнтом суми фінансування.
24.01.2023 Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" направило Приватному акціонерному товариству "Тернопільський кар'єр" повідомлення вих. №КНО-61.1.1/11 від 24.01.2023 про відступлення грошових вимог за рядом договорів/контрактів та договором факторингу, в тому числі права вимоги заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами станом на 16.01.2023 (включно), в якому повідомлялось про укладення договору факторингу та про перехід прав вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс". Направлення даного повідомлення відповідачу підтверджується описом вкладення у лист від 24.01.2023, фіскальним чеком відділення поштового зв'язку від 24.01.2023 та накладною відділення поштовго зв'язку №0102122209455.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" стало новим кредитором за вимогами до Приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар'єр" за договором факторингу з регресом №LVO-Ф-4973 від 21.11.2018.
Щодо виникнення права вимоги у Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", які було передано новому кредиторові, судом встановлено наступне.
21.11.2018 між Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" (фактор) та Приватним акціонерним товариством "Тернопільський кар'єр" (клієнт) укладено договір факторингу з регресом №LVO-Ф-4973 (надалі - договір факторингу з регресом).
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору факторингу з регресом в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов'язується за плату на умовах факторингу з регресом здійснювати факторингове фінансування із лімітом 40 000 000,00 грн із строком дії до 25.10.2023 (в редакції додаткової угоди №7 від 25.01.2022).
Внаслідок відступлення права вимоги фактор змінює клієнта як кредитора боржника, у зв'язку з чим до фактора переходять відповідні права кредитора за контрактом, включаючи права на отримання вартості майна (продукції)/виконаних робіт/наданих послуг, суми будь-яких штрафних санкцій (неустойок, штрафів, пені) та суми інших платежів за контрактом. (п. 1.5 договору факторингу з регресом).
Згідно додатку №1 до договору факторингу з регресом (в редакції додаткової угоди №6 від 27.07.2021) до факторингового фінансування приймався договір поставки №01-08-2017-01/1637 від 01.08.2017, за яким боржником є ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".
За умовами п. 2.4 договору факторингу з регресом після здійснення клієнтом на підставі контракту поставок товарів/виконання робіт/надання послуг, клієнт надає факторові, документи, що підтверджують дійсність права вимоги стосовно поставок товарів, виконання робіт або надання послуг, а також реєстр за формою згідно додатку №2 цього договору.
У разі прийняття фактором рішення про придбання права вимоги за поданими клієнтом документами, фактор зі своєї сторони підписує та скріплює печаткою реєстр і один його примірник повертає клієнту. У разі відмови фактора від придбання прав вимоги, фактор повертає реєстр клієнту без його підписання зі своєї сторони (п. 2.7 договору факторингу з регресом).
У пункті 9.1 договору факторингу з регресом сторонами погоджено, що зворотне відступлення несплачених боржниками прав вимог здійснюється без необхідності укладення між сторонами будь-яких додаткових правочинів на підставі письмового повідомлення, яке фактор має право направити клієнту у наступних випадках:
- у випадках настання будь-якої негативної подій, визначених у п. 8.2 цього договору (в тому числі, але не виключено, якщо фактору стане відома інформація про наявність обставин, передбачених п. 6.3 цього договору);
- якщо фактору стала відома інформація про оспорювання (у т.ч. в судовому порядку) контракту/документів та/або прав вимоги з ініціативи боржника , клієнта або третіх осіб, у т.ч. щодо визнання їх недійсними/припиненими/розірваними або такими, що не підлягають виконанню з будь-яких інших причин, у т.ч. через неналежне виконання клієнтом своїх обов'язків за контрактом;
- якщо фактору стала відома інформація про обставини, що свідчать, що при укладенні/виконанні цього договору/реєстрів та будь-яких документів, пов'язаних із ними та/або при складанні/наданні факторові документів/контрактів мали місце підробка документів, шахрайство чи фальсифікація, у т.ч. внаслідок неналежних дій працівників клієнта/боржників;
- якщо фактору стала відома інформація про неналежне виконання клієнтом зобов'язань за контрактом перед боржником.
Фактор вважається таким, що відступив, а клієнт вважається таким, що прийняв (набув) права вимоги у порядку зворотного відступлення, з дати, вказаної у відповідному письмовому повідомленні фактора клієнту. Зворотне відступлення права вимоги здійснюється за вартістю цього права, яке не було сплачене боржником. В письмовому повідомленні зазначається перелік та вартість прав вимоги, щодо яких здійснюється зворотне відступлення, підстави зворотного відступлення, а також ціна, яку клієнт має сплатити фактору за зворотне відступлення (п. 9.2 договору факторингу з регресом).
Пунктом 9.4 договору факторингу з регресом передбачено, що зворотне відступлення прав вимоги здійснюється за ціною, що відповідає залишку заборгованості боржника за такими правами вимоги, але у розмірі, що не перевищує розміру авансового платежу за цими правами вимоги. Ціна зворотного відступлення підлягає сплаті клієнтом на користь фактора не пізніше 3 банківських днів з дати зворотного відступлення.
Звертаючись з позовом до суду, Приватне акціонерне товариство "Тернопільський кар'єр" зазначило про недійсність укладеного відповідачами договору факторингу №17/01-2023 від 17.01.2023, за яким відповідач-2 передав відповідачу-1 права вимоги до позивача за договором факторингу з регресом №LVO-Ф-4973 від 21.11.2018, з підстав порушення п. 9.1 договором факторингу з регресом в частині надсилання позивачу письмового повідомлення про відступлення несплачених прав вимог за договором факторингу №17/01-2023 від 17.01.2023 та п. 9.4 договором факторингу з регресом в частині вартості (ціни) права вимоги, які були відчужені за договором факторингу. Також позивач стверджував про відсутність у відповідача-1 дозвільних документів на здійснення фінансової діяльності.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Пунктом 2 статті 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двохстороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215 та 216 Цивільного кодексу України.
За приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
В силу приписів частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частинами другою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Звертаючись з позовними вимогами, позивач послався на порушення ст. 516 Цивільного кодексу України в частині можливості кредитора відступити право вимоги без згоди боржника через порушення встановленої пунктами 9.1, 9.4 договору факторингу з регресом особливості відступлення та порушення ст. 1054 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач-1 не є спеціалізованою установою.
При цьому, позивач вказує, що договір факторингу з регресом, зобов'язання за яким відступлено на підставі оспорюваної угоди містить особливості заміни кредитора у зобов'язанні, які наведені у п. 9.1 та у п. 9.4 договору факторингу з регресом. Оскільки вони недотримані, то згідно ст. 516 Цивільного кодексу України позивач вважає такий договір недійсним.
Колегія суддів зазначає, що стаття 9 договору факторингу з регресом має назву "Зворотне відступлення", а пункт 9.1 регулює особливості зворотного відступлення прав за цим договором.
Відповідно до п. 9.4 договору факторингу з регресом фактор вважається таким, що відступив, а клієнт вважається таким, що прийняв (набув) права вимоги у порядку зворотного відступлення, з дати, вказаної у відповідному письмовому повідомленні фактора клієнту. Зворотне відступлення права вимоги здійснюється за вартістю цього права, яке не було сплачене боржником. В письмовому повідомленні зазначається перелік та вартість прав вимоги, щодо яких здійснюється зворотне відступлення, підстави зворотного відступлення, а також ціна, яку клієнт має сплатити фактору за зворотне відступлення
За визначенням термінів, яке міститься на першому та другому аркуші договору факторингу з регресом під "зворотнім відступленням/викупом прав вимоги" сторони розуміють правочин, відповідно до якого без укладення сторонами будь-яких додаткових угод/договорів та оформлення документів, фактор вважається таким що відступив, а клієнт вважається таким, що набув/прийняв від фактора право вимоги.
Тобто системний аналіз вказаних норм договору факторингу з регресом свідчить про те, що стаття 9 договору факторингу з регресом (в т.ч. п.п. 9.1, 9.4 покладені в основу позову) регулюють викуп права вимоги клієнтом - тобто позивачем.
Наведені норми договору не поширюються на відступлення прав вимоги іншому суб'єкту.
Зміст п. 10.2.5 договору факторингу з регресом, яким сторони передбачили право Банку (фактору) здійснювати наступне відступлення прав вимоги третім особам, підтверджує правильність висновку суду першої інстанції про необхідність розмежування: "зворотного відступлення" (права клієнта набути права вимоги) та "наступного відступлення права вимоги" (права Банку розпорядитися правом вимоги на власний розсуд).
Так, посилання позивача на невідповідність оскаржуваного договору факторингу умовам п. 9.4 договору факторингу з регресом є необгрунтованими, оскільки стаття 9 договору факторингу з регресом регулює відносини щодо зворотного викупу прав вимоги клієнтом - тобто самим ПрАТ «Тернопільський кар'єр», відповідно зазначена норма договору не може бути застосована у даному випадку, оскільки AT «ПУМБ» було здійснено відступлення прав вимоги третій особі - ТОВ «ФК «Мустанг - Фінанс».
17.01.2023 між AT «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Мустанг - Фінанс» був укладений договір факторингу № 17/01-2023, згідно з яким до ТОВ «ФК «Мустанг - Фінанс» перейшли права вимоги до Боржника, які належали AT «ПУМБ», за рядом договорів/контрактів.
ТОВ «ФК «Мустанг - Фінанс» належним чином та у повному обсязі виконало свої обов'язки за вказаним договором факторингу, сплативши на користь AT «ПУМБ» суму фінансування у встановлені договором факторингу розмірі та строки, що підтверджується платіжними дорученнями № 295 від 17.01.2023 та № 299 від 17.01.2023, а також листом ТОВ «ФК «Мустанг - Фінанс» вих. № 17/01-2023д від 17.01.2023.
За відступлені права Фактор сплачує Клієнту суму фінансування у розмірі 1% від суми прав вимоги на дату відступлення (пункт 2.1 договору факторингу).
Сума фінансування вважається отриманою клієнтом, а зобов'язання щодо оплати фактором суми фінансування повністю виконаним в дату зарахування суми фінансування в повному обсязі на рахунок клієнта, вказаний в пункті 2.2 цього договору (пункт 2.3 договору факторингу).
Належне виконання ТОВ «ФК «Мустанг - Фінанс» своїх зобов'язань за договором факторингу та перехід до ТОВ «ФК «Мустанг - Фінанс» відповідних прав вимоги підтверджується також Актом приймання-передачі відступлених прав, який підписаний між AT «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Мустанг - Фінанс».
У зв'язку із укладенням відповідного договору, AT «ПУМБ» 24.01.2023 на адресу клієнта (ПрАТ «Тернопільський кар'єр») було надіслано повідомлення вих. № КНО-61.1.1/11 від 24.01.2023, в якому повідомлялось про укладення договору факторингу та про перехід прав вимоги до ТОВ «ФК «Мустанг - Фінанс».
Таким чином, АТ «ПУМБ» було здійснено відступлення прав вимог третій особі - ТОВ «ФК «Мустанг - Фінанс», що виключає застосування у даному випадку положень ст.9 (п.9.1, п.9.4) договору факторингу з регресом.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для висновку про невідповідність договору статті 516 Цивільного кодексу України, оскільки відсутні підстави для поширення статті 9 договору факторингу з регресом на оспорюваний договір факторингу №17/01-2023 від 17.01.2023.
Стосовно посилання позивача на порушення ст. 1054 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач-1 не є спеціалізованою установою, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
У 2016 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг фінанс" отримало свідоцтво про реєстрацію фінансової установи (відповідно до розпорядження Нацкомфінпослуг №3104 від 13.12.2016).
Також Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" отримано ліцензії Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, які необхідні для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, що підтверджується такими розпорядженнями:
- від 16.03.2017 №585, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг фінанс" видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на: надання послуг з факторингу: надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;
- від 10.01.2019 №41, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг фінанс" видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання послуг фінансового лізингу.
Вказана інформація є у вільному доступі в мережі Інтернет, на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг фінанс" https://mustangfinance.com.ua/.
Основним видом діяльності ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» є інші види грошового посередництва (код 64.19), до інших видів діяльності відноситься: Фінансовий лізинг, Інші види кредитування, Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н.в.і.у., що відображено у Виписці з Єдиного державного реєстру, дану інформацію також можна отримати в публічному доступі на сайті https://opendatabot.ua/.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Відтак, матеріалами справи підтверджується те, що відповідач-1 має право на здійснення таких фінансових послуг, а тому колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що відсутні підстави для висновку про невідповідність договору факторингу статті 1054 Цивільного кодексу України.
Щодо наданого позивачем науково-правового висновку за результатами науково-правового дослідження положень договору №LVO-Ф-4973 від 21.11.2018, Господарський суд м. Києва надав правильну оцінку наданому позивачем науково- правовому висновку за результатами науково-правового дослідження положень договору №ЬУО-Ф-4973 від 21.11.2018, зробивши висновок, що в силу статті 109 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.
Отже, позивачем не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання оспорюваних договорів недійсними.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
З огляду на вказане вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що наведені позивачем підстави недійсності договору факторингу №17/01-2023 від 17.01.2023 спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому вимоги позову Приватному акціонерного товариства "Тернопільський кар'єр" не підлягають задоволенню.
Таким чином, доводи скаржника про недійсність договору факторингу №17/01-2023 від 17.01.2023, а також про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо тверджень позивача про ненадання судом оцінки всім аргументам позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 8 ст. 80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, іцо не залежали від неї.
Крім того, всі аргументи позивача були досліджені у судовому засіданні та не наводилися у рішенні, позаяк не покладалися судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Питання обсягу дослідження доводів учасників даної справи позиція суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «ГІроніна проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному розумінні, а зроблені в процесі розгляду даного господарського спору заяви не спростовували обставин, які встановлені на підставі наявних у справі доказів.
Також судом першої інстанції повно та всебічно було досліджено всі обставини у справі та надано їх належну оцінку.
На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар'єр" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 у справі №910/11342/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 у справі №910/11342/23 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар'єр" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 у справі №910/11342/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 у справі №910/11342/23 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/11342/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 24.04.2024.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк