Справа № 477/3493/23
Провадження № 1-кп/477/108/24
26 квітня 2024 року м. Миколаїв
Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:- головуючого у справі - судді ОСОБА_1 , з секретарем - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 62023150010001412, по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Михайло-Ларине Жовтневого (нині Миколаївського) району Миколаївської області, громадянина України, з повною середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді командира мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), у військовому званні «старший сержант», не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України,
з участю сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
Обвинувачений ОСОБА_3 01.06.2020 року уклав з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_2 контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб солдатського сержантського та старшинського складу, строком на 3 (три) роки.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 01.06.2020 року № 94-РС старшого сержанта ОСОБА_3 призначено на посаду командира мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.06.2020 року № 150 старшого сержанта ОСОБА_3 було зараховано до списків особового складу вказаної військової частини, поставлено на всі види забезпечення; визначено таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою, шпк «молодший сержант».
Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації, є день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Відтак, з 01.06.2020 року, тобто з моменту зарахування обвинуваченого ОСОБА_3 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , він набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу, та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Військова частина НОМЕР_1 станом на червень 2022 року, на підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року залучена до здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії і знаходиться у районі ведення бойових дій на території Миколаївської області у складі створених (діючих) угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, а саме угрупування військ «ПІВДЕНЬ», а особовий склад військової частини НОМЕР_1 , зокрема старший сержант ОСОБА_3 , виконував бойові завдання на лінії безпосереднього збройного зіткнення із супротивником у районі проведення бойових дій.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це час, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це час період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, з 17.03.2014 року по теперішній час в Україні діє особливий період.
Указом Президента України «Про введення в України воєнного стану» № 64/2022 від 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан.
Указ затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022 року.
3 моменту видання Президентом України Указу «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року на території України почав діяти воєнний стан, який триває дотепер.
Згідно п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби в умовах воєнного стану обвинуваченому - старшому сержанту ОСОБА_3 достеменно було відомо, і до часу самовільного залишення місця служби, останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.
Проходячи військову службу, обвинувачений - старший сержант ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 16, 49, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Однак, діючи в порушення вимог вищезазначених нормативних актів, обвинувачений - старший сержант ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, проходячи військову службу на посаді командира мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, в порушення вимог вищевказаного законодавства, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби в умовах воєнного стану, 03.06.2022 року самовільно залишив місце служби у АДРЕСА_3 , та незаконно перебував поза межами місця несення служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, приховуючи свою належність до Збройних Сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця, що самовільно залишив місце несення військової служби, до 15.08.2022 року.
15.08.2022 року обвинувачений - старший сержант ОСОБА_3 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 та повідомив про себе як військовослужбовця, що ухиляється від військової служби.
Відповідальність за вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 діяння передбачена частиною 5 статті 407 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 визнав вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті. Суду пояснив, що є військовослужбовцем за контрактом з 01.06.2020 року. Брав участь у бойових діях в зоні АТО та має статус учасника бойових дій. Через надмірну втому та нервове напруження 02.06.2022 року у нього раптово виникло бажання залишити військову службу. Після чого він сів у попутний транспорт, залишив військову частину та поїхав додому, де і перебував. Десь через два тижні він зателефонував до військкомату і попросив перевести його у іншу частину. Він періодично звертався до військкомату для того щоб його поновили на службі, але безрезультатно. У серпня 2022 року приїхав до військкомату, після чого його відвезли до військової служби правопорядку та прокуратури.
Щиро розкаявся у вчиненому та просив суворо не карати.
Вважає недоцільним дослідження доказів, що підтверджують його вину та обставини вчинення злочину, оскільки він їх не оспорює.
На підставі ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів у справі стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу.
Судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності його позицій немає, а також йому зрозуміло, що він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Аналізуючи докази в сукупності, суд вважає повністю доведеним те, що обвинувачений ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем за контрактом, самовільно залишив місце служби в умовах воєнного стану, і його дії за частиною 5 статті 407 КК України органами досудового розслідування кваліфіковані вірно.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є з'явлення із зізнанням до правоохоронних органів, щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлені.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України, належить до категорії тяжких злочинів, стан здоров'я обвинуваченого, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання обвинуваченого, а також дані про особу обвинуваченого.
Обвинувачений судимості не має, до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має статус учасника бойових дій та нагороди, одружений, має на утриманні неповнолітню доньку, щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем служби.
З урахуванням щирого каяття, яке полягає у тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалась, маючи на меті продовжити службу у Збройних Силах України та належним чином виконувати обов'язки, спрямовані на відсіч та стримування збройної агресії російської федерації, з'явлення із зізнанням, активного сприяння у розкритті злочину, відсутності обтяжуючих обставин, даних про особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, має статус учасника бойових дій та нагороди, позитивно характеризується за місцем проживання, суд вважає за можливе, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, застосувати положення ч. 1 ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті особливої частини цього Кодексу за вказаний злочин, а також, призначивши остаточне покарання, застосувавши ст. 58 КК України, враховуючи, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем за контрактом.
Призначаючи покарання як кару суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, враховує, що призначення покарання у виді службового обмеження буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових злочинів.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, клопотань від учасників про обрання запобіжного заходу обвинуваченому не надходило.
Керуючись статтями 370, 371, 373, 374 КПК України,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням положень ч.1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 58 КК України замінити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі на службове обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням 15 (п'ятнадцяти) відсотків суми грошового забезпечення в дохід держави.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1