Справа №127/7004/24
Провадження №1-кп/127/195/24
25 квітня 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,
інших учасників судового процесу: потерпілої ОСОБА_6 , представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі № 12 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.11.2023 за № 12023020010001770,
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
У судовому засіданні, яке відбулось 04.04.2024, представник потерпілої - адвокат ОСОБА_7 подала суду клопотання потерпілої ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження на підставі положень статті 46 КК. Клопотання мотивоване тим, що обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі відшкодував завдану їй шкоду, у зв'язку з чим потерпіла жодних претензій до обвинуваченого не має.
Потерпіла та її представник подане клопотання підтримали та просили його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник у судовому засіданні підтримали клопотання потерпілої. Крім того, заявили аналогічне клопотання та просили звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням останнього з потерпілою. При цьому обвинувачений зазначив, що наслідки звільнення від кримінальної відповідальності йому зрозумілі.
Прокурор проти задоволення заявленого клопотання не заперечував. Разом з тим, просив приєднати до матеріалів справи відомості щодо речових доказів, накладеного у кримінальному провадженні арешту, а також щодо вартості проведених під час досудового розслідування кримінального провадження судових експертиз.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, суд дійшов до такого висновку.
З частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) випливає, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
Частиною четвертою статті 286 КПК регламентовано, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Як суд зазначив вище, обвинувачений проти його звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілою не заперечував, зауваживши, що розуміє, що таке звільнення є звільненням з нереабілітуючих підстав.
Зі змісту статті 46 КК випливає, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Згідно з обвинувальним актом, 24.11.2023 близько 13:00 год. ОСОБА_5 , керуючи технічно-справним автомобілем марки Opel, д.н. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом по проїзній частині між будинками № 12 та АДРЕСА_1 , не переконався, що його дії не створять небезпеку іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до інших осіб, не був особливо уважним та обережним до особи похилого віку, внаслідок чого, з необережності, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка рухалась по правовому краю проїзної частини в попутному напрямку, позаду вищевказаного транспортного засобу.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді: «сполучна травма тіла, відкрита черепно-мозкова травма (струс головного мозку, забійна рана волосяної ділянки голови, пара орбітальні гематоми), закритий перелом правої променевої кістки в нижній третині та закритий перелом лівої ліктьової кістки в нижній третині, садна обох кистей, міжм'язова гематома лівої стегнової ділянки та рана ділянки лівої гомілки», які за ступенем тяжкості належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки не являються небезпечними для життя в момент заподіяння та не супроводжувались загрозливими для життя явищами, але потягли за собою тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я.
В цій дорожній ситуації в діях водія автомобіля Opel, д.н. НОМЕР_1 , убачається невідповідність вимогам пунктів 10.9, 26.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), при цьому невідповідність дій ОСОБА_5 вимогам пункту 10.9 ПДР, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв'язку з виникненням події цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, ОСОБА_5 порушив вимоги пунктів 1.7, 10.1, 10.9, 26.1 ПДР, згідно з якими: пункт 1.7 ПДР - «Водії зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходи. Усі учасники дорожнього руху повинні бути особливо обережними до дітей, людей похилого віку та осіб з явними ознаками інвалідності»; пункт 10.1 ПДР - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; пункт 10.9 ПДР - «Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб»; пункт 26.1 ПДР - «Пішоходам дозволяється рухатися у житловій та пішохідній зоні як по тротуарах, так і по проїзній частині. Пішоходи мають перевагу перед транспортними засобами, але не повинні створювати безпідставних перешкод для їхнього руху».
Порушення вимог пункту 10.9 ПДР водієм ОСОБА_5 знаходяться у причинному зв'язку з наслідками.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_5 кваліфіковані за частиною першою статті 286 КК за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. ОСОБА_5 проти такої кваліфікації його дій не заперечував.
Отже в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 вчинив необережний нетяжкий злочин. З наданих суду матеріалів випливає, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, тобто вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення вперше, з потерпілою примирився, повністю відшкодував завдані їй збитки, та остання претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не має. Також суд враховує, що проти звільнення від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених статтею 46 КК, ОСОБА_5 не заперечував.
З огляду на викладене, суд вважає, що правові підстави, які б унеможливлювали закриття кримінального провадження, встановлені частиною восьмою статті 284 КПК, в судовому засіданні встановлені не були, а отже, клопотання необхідно задовольнити.
Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до приписів статті 100 КПК.
Разом з тим, згідно з наданою стороною обвинувачення копією ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 29.11.2023 на речові докази у кримінальному провадженні накладено арешт, який згідно з приписами частини четвертої статті 174 КПК доцільно скасувати.
Суд також враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 17.06.2020 (справа № 598/1781/17), згідно з якою КПК не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат, у тому числі витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
А тому, суд дійшов до переконання, що згідно з частиною другою статті 124 КПК судові витрати необхідно покласти на обвинуваченого.
Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд
Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, на підставі статті 46 Кримінального кодексу України у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.11.2023 за № 12023020010001770, - закрити.
Речові докази:
- автомобіль марки Opel, д.н. НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_8 , - залишити останньому;
- DVD-диск з відеозаписом, який приєднаний до матеріалів кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Арешт, накладений на речові докази, на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 29.11.2023, - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 3566 (три тисячі п'ятсот шістдесят шість) гривень 20 (двадцять) копійок витрат на залучення експертів.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: