Справа № 742/557/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/446/24
Категорія - - ч.2 ст.125 КК України Доповідач ОСОБА_2
22 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
з участю: прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12023275420000007 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 лютого 2024 року,
Цим вироком:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Уральськ рф, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає у АДРЕСА_2 , одружений, пенсіонер, раніше не судимий,
засуджений за ч.2 ст.125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
Долю речових доказів вирішено у порядку ст.100 КПК України.
Вироком місцевого суду встановлено, що 29 грудня 2022 року близько 10 год 30 хв, ОСОБА_8 , перебуваючи на АДРЕСА_3 , неподалік ТОВ «Прилуцький ринок 1», на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_10 , умисно наніс останній два удари лівою рукою в область обличчя, чим заподіяв потерпілій легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Не погоджуючись із рішенням суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок місцевого суду скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 закрити. Апелянт зазначає, що оскаржуваний вирок не містить аналізу доказів, а висновок про їх узгодженість та взаємозв'язок - безпідставний, оскільки суд не проаналізував і не співставив фактичні дані, отримані з різних процесуальних джерел доказів. Вказав, що його підзахисний не наносив удари ОСОБА_10 по обличчю, так як остання ухилилася від них. Зазначив, що місцевим судом не було надано оцінки наданому ОСОБА_8 відеозапису, на якому зафіксована розмова потерпілої з працівниками поліції. При цьому, на відеозаписі у ОСОБА_10 відсутні будь-які тілесні ушкодження чи їх ознаки. Тому обвинувачений просив призначити повторну судово-медичну експертизу для надання експертом об'єктивних висновків щодо наявності у потерпілої тілесних ушкоджень, з урахуванням даних, що містяться на відеозаписі, проте, судом невмотивовано та безпідставно було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання. Зазначив, що дізнання у рамках кримінального провадження здійснювалось дізнавачами, які не були визначені для цього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, а тому не були уповноважені на його здійснення. Крім того, копії матеріалів дізнання, в порушення вимог ч.5 ст.301 КПК України, не були вручені підозрюваному. Наведені обставини свідчать про недопустимість доказів у кримінальному провадженні.
Заслухавши доповідь судді; захисника обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; думку прокурора, котрий просив вирок місцевого суду залишити без змін; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
За змістом ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку суду.
У судовому засіданні місцевого суду обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку не визнав та пояснив, що вранці 29.12.2022 він ішов зі своєю дружиною по АДРЕСА_3 , неподалік ТОВ «Прилуцький ринок 1», і їм назустріч рухався автомобіль «джип». ОСОБА_8 підійшов до транспортного засобу та сказав потерпілій, яка була за кермом, що вона порушила правила дорожнього руху. В цей час ОСОБА_10 з автомобіля здійснила плювок йому в обличчя. У відповідь він намагався вдарити потерпілу, але не попав по ній, після чого пішов. Жодних ушкоджень ОСОБА_10 він не наніс. Остання вийшла із авто, бігла за ними та кричала. Потім приїхали працівники поліції і стали розбиратися щодо конфлікту.
Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, його вина знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, вона відображена низкою доказів, яким суд дав належну оцінку.
Так, допитана в місцевому суді потерпіла ОСОБА_10 показала, що 29.12.2022 вона під'їхала за ліками до аптеки, розташованої неподалік ринку, що знаходиться по АДРЕСА_3 , та зупинилася біля пішохідного переходу. У цей час підійшов ОСОБА_8 та почав робити їй зауваження, що вона неправильно припаркувалася, а потім він ударив її двічі рукою в обличчя. Після цього потерпіла викликала поліцію та звернулася за медичною допомогою.
Допитана в якості свідка ОСОБА_11 , мати потерпілої, у суді першої інстанції показала, що того дня захворів онук, і вони із ОСОБА_10 приїхали в аптеку по АДРЕСА_3 . Була повітряна тривога, аптека зачинена. В цей час дорогу переходили невідомі люди і обвинувачений почав кричати. Жінка, що була поряд, постійно підбурювала його. Вікно в салоні автомобіля було відкрито і ОСОБА_8 ударив доньку через прочинене вікно. Потім потерпіла вийшла з авто, була штовханина, викликали поліцію. ОСОБА_8 почав тікати до кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », після чого ОСОБА_10 звернулася до лікарні.
Крім показань потерпілої та свідка, вина обвинуваченого підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами:
- висновком судово-медичної експертизи №21 від 23.01.2023, з якого слідує, що у потерпілої ОСОБА_10 мали місце наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, садно перенісся, синець лобної ділянки, які в комплексі відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Дані тілесні ушкодження утворились, не менше ніж від двох травматичних дій тупого предмету, за механізмом удару та тертя, по давності можуть відповідати 29.12.2022. Крім того, експерт зазначив, враховуючи анатомічну локалізацію даних тілесних ушкоджень, останні могли утворитись, у тому числі, за обставин, викладених в описовій частині постанови дізнавача, та не могли утворитись при падінні на площині (а.к.п.38-41);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 28.01.2023 з участю потерпілої ОСОБА_10 , згідно з яким остання розповіла та показала, за яких обставин вона отримала тілесні ушкодження, як саме та куди ОСОБА_8 наносив їй удари, де знаходилися та в якому положенні були потерпіла й обвинувачений під час отримання ударів (а.к.п.58-62).
Отже, місцевий суд, дослідивши, перевіривши та проаналізувавши в судовому засіданні всі вищевказані докази в їх сукупності, як такі, що узгоджуються між собою та не викликають сумніву, правильно дійшов висновку про необхідність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.2 ст.125 КК України, як умисне нанесення легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, з чим погоджується і колегія суддів.
Доводи сторони захисту про відсутність належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_8 кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, не заслуговують на увагу.
Так, матеріалами кримінального провадження підтверджується, і не заперечується самим обвинуваченим, факт конфліктної ситуації між ним та ОСОБА_10 , яка виникла 29 грудня 2022 року.
Разом з тим, саме показання потерпілої ОСОБА_10 про факт спричинення їй тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_8 об'єктивно підтверджується показаннями свідка ОСОБА_11 , а також узгоджуються із висновком судово-медичної експертизи №21 від 13.01.2023 щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень, їх локалізації.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_8 намагався вдарити потерпілу, але не дістав, так як вона відхилилась, також спростовується вищевказаним висновком судово-медичної експертизи, де експерт, зокрема, зазначив, що враховуючи анатомічну локалізацію даних тілесних ушкоджень, останні могли утворитись, в тому числі за обставин викладених в описовій частині постанови дізнавача, та не могли утворитись при падінні на площині.
Посилання захисника на порушення судом принципу змагальності сторін, внаслідок безпідставної відмови обвинуваченому у задоволенні клопотання про призначення повторної судово-медичної експертизи, колегія суддів вважає неспроможними, виходячи з наступного.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що під час розгляду кримінального провадження стороною захисту було заявлено клопотання про призначення повторної судово-медичної експертизи.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 19 грудня 2023 року, було відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про призначення повторної судово-медичної експертизи у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_8 за ч.2 ст.125 КК України (а.к.п.80).
Суд у своєму рішенні зазначив, що по справі під час досудового розслідування проводилася судово-медична експертиза, наявний висновок щодо встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень потерпілої ОСОБА_10 , а докази, які б в сукупності вказували на необхідність призначення повторної судово-медичної експертизи, відсутні.
Крім того, відповідно до ст.332 КПК України, призначення експертизи є правом суду, а не його обов'язком.
А тому, зважаючи на відсутність підстав для призначення повторної судово-медичної експертизи у кримінальному провадженні, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання захисника, належним чином мотивувавши своє рішення, з чим погоджується і колегія суддів.
Стосовно доводів апеляційної скарги захисника в частині здійснення дізнання неуповноважними особами, колегія суддів зазначає таке.
06 січня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за заявою потерпілої ОСОБА_10 про нанесення їй тілесних ушкоджень 29.12.2022 невідомим чоловіком, попередня правова кваліфікація - ч.1 ст.125 КК України (а.к.п.21).
06 січня 2023 року постановою заступника начальника сектору дізнання Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_12 було визначено дізнавачів у цьому кримінальному провадженні (а.к.п.22).
Як слідує з посадової інструкції заступника начальника сектору дізнання Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_12 : заступник заступника начальника сектору дізнання - службова особа сектору дізнання або уповноважена особа іншого підрозділу поліції, яка уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних проступків. У разі відсутності начальника сектору дізнання, виконує його обов'язки.
За наведених обставин відсутні підстави для твердження, що дізнання проводилось неуповноваженими на те особами.
Доводи сторони захисту про те, що копії матеріалів дізнання, в порушення вимог ч.5 ст.301 КПК України, не були вручені ОСОБА_13 , є безпідставними та спростовуються наданими прокурором копіями повідомленням про завершення досудового розслідування від 01.02.2023, повідомленням про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів від 01.02.2023, протоколом про надання доступу матеріалів досудового розслідування від 01.02.2023, на якому, зокрема, містяться підписи ОСОБА_8 та його захисника, а також особисто написане клопотання ОСОБА_8 про допит лікаря; а також розпискою ОСОБА_8 про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування від 01.02.2023.
Отже, проявів упередженості щодо обвинуваченого з боку органів досудового розслідування і місцевого суду вивченням матеріалів кримінального провадження не виявлено. Та обставина, що суд по-іншому оцінює наведені у вироку докази порівняно з оцінкою їх обвинуваченим та його захисником у апеляційній скарзі, не свідчить про необ'єктивність чи упередженість суду.
Відтак, позицію сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_8 складу кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, колегія суддів вважає як захисну, з метою уникнення останнім відповідальності за скоєне, так як вона повністю спростовується вищенаведеними доказами, у зв'язку з чим не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого.
Згідно положень ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінального правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи ОСОБА_8 міру покарання, місцевий суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, з достатньою повнотою врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального проступку, ставлення обвинуваченого до скоєного; дані про його особу, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався; на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, є пенсіонером, за місцем проживання характеризується виключно позитивно; відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання; та дійшов правильного висновку про призначення йому покарання у виді штрафу у розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст.125 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, з чим погоджується і колегія суддів.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що вирок місцевого суду є законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм кримінального та кримінального процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст.404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 лютого 2024 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4