Провадження № 11-сс/4823/181/24 Слідчий суддя ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
25 квітня 2024 рокум. Чернігів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
з участю: прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Менського районного суду Чернігівської області від 10 квітня 2024 року,
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання дізнавача Відділення поліції № 1 (м. Мена) Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024275370000034, внесеному до ЄРДР 07 березня 2024 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, а саме накладенні арешту із забороною відчуження на легковий автомобіль марки «Renault Duster», 2016 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який знаходиться у власності ОСОБА_9 .
Слідчий суддя зазначив, що не вбачає підстав для задоволення клопотання, оскільки вартість майна, яке належить арештувати, не є співмірним із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а дізнавачем не надано доказів, які б підтверджували, що незастосування заборони відчужувати рухоме майно призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі цього майна.
Не погодившись із рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді як незаконну і постановити нову, якою накласти арешт із забороною відчуження на легковий автомобіль марки «Renault Duster», 2016 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , що знаходиться у власності ОСОБА_9 . В обґрунтування скарги посилається на те, що з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно, оскільки незастосування арешту на майно може призвести до його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, зникнення, втрати або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Апелянт вказує, що дізнавачем обрано найменш обтяжливий спосіб арешту майна, оскільки у підозрюваного, крім зазначеного транспортного засобу, у власності є квартира та земельна ділянка.
Заслухавши доповідь судді; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; захисника підозрюваного, який просив ухвалу слідчого судді залишити без змін; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження КПК визначає: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
При цьому слідчим суддям та суду слід враховувати, що обов'язок доведення існування зазначених обставин КПК покладає на слідчого, прокурора, який звертається із відповідним клопотанням.
Водночас, КПК встановлює загальне положення, відповідно до якого для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
За змістом ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе, зокрема, необхідність такого арешту.
Згідно з ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу)); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як слідує з матеріалів справи, Корюківським РВП ГУ НП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024275370000034, внесеному до ЄРДР 07 березня 2024 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.249 КК України.
07.03.2024 проведено огляд місця події, у ході якого виявлено та вилучено:
- рибу: лящ - 45 шт, судак звичайний - 3 шт, білизна звичайна - 2 шт, головень європейський - 3 шт, плоскирка - 2 шт, рак - 2 шт;
- одну сітку звичайну;
- дерев'яний човен з одним дерев'яним веслом;
- легковий автомобіль марки «Renault «Duster», р.н. НОМЕР_1 (а.с.п 10-13).
Постановою дізнавача Корюківського районного відділу поліції від 07 березня 2024 року ОСОБА_8 вказане майно, в тому числі і транспортний засіб, визнані речовими доказами та передані на зберігання (а.с.п.14-15).
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 15 березня 2024 року, клопотання дізнавача Корюківського РВП ГУ НП в Чернігівській області ОСОБА_8 про арешт майна у даному кримінальному провадженні задоволено частково, при цьому відмовлено у накладені арешту на транспортний засіб марки «Renault», моделі «Duster», р.н. НОМЕР_1 (а.с.п.19-23).
Як убачається з висновку експерта № СЕ-19/125-24/3542-ФХЕД від 28 березня 2024 року, внаслідок проведення вилову водних біоресурсів, розмір екологічної шкоди, завданої навколишньому середовищу, складає 102 850,00 грн (а.с.п.50-56).
05 квітня 2024 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.249 КК України (а.с.п.32-34).
Згідно із цивільним позовом, поданим прокурором Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сосницької селищної ради до ОСОБА_9 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а саме внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, ціна позову складає 102 850,00 грн (а.с.п. 44-47).
Відповідно до відомостей з бази даних Єдиного державного реєстру МВС, у власності ОСОБА_9 перебуває транспортний засіб «Renault» моделі «Duster», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , білого кольору, 2016 року випуску, вартістю 307 625,00 грн.
Згідно з Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , ОСОБА_9 є власником транспортного засобу «Renault» моделі «Duster», р.н. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , білого кольору, 2016 року випуску.
Кримінальний закон не вимагає аби зібрані органом досудового розслідування на підтвердження вчинення кримінального правопорушення докази були достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
З матеріалів клопотання не вбачається, які саме перешкоди кримінальному провадженню може завдати ненакладення арешту із забороною відчуження на транспортний засіб «Renault Duster», р.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_9 .
Отже, висновок слідчого судді місцевого суду, що дізнавач не надав доказів, які б підтверджували, що незастосування заборони відчужувати рухоме майно призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, є обґрунтованим.
Крім того, вартість майна, яке належить арештувати, не є співмірною із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, оскільки вартість майна у три рази більша від розміру шкоди.
Тобто, колегія суддів погоджується з позицією слідчого судді місцевого суду, що дізнавачем не наведено переконливих даних, які б вказували на необхідність накладення арешту із забороною відчуження на легковий автомобіль, який знаходиться у власності ОСОБА_9 , і накладення арешту є розумним та співмірним із завданнями кримінального провадження.
Відтак, доводи прокурора про незаконність ухвали слідчого судді не заслуговують на увагу, в зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення його апеляційної скарги.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі слідчим суддею рішення, не вбачається.
Керуючись ч.3 ст.407, ст.422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Менського районного суду Чернігівської області від 10 квітня 2024 року про відмову у накладенні арешту на майно - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4