іменем України
25 квітня 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 734/616/22
Головуючий у першій інстанції - Домашенко Ю. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/50/24
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Скрипки А.А.
суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.
сторони:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок
Комфорту"
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області у складі судді Домашенка Ю.М. від 13 березня 2023 року, місце ухвалення рішення смт Козелець, дата складання повного тексту рішення - 17 березня 2023 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Комфорту" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У лютому 2022 року (а.с.32) Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок Комфорту" звернулось до суду з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило: стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості в розмірі 111 920,40 грн. за договором №1144200821012 оренди майна з правом викупу від 21.08.2020 року. Також позивач ставив питання про відшкодування суми сплаченого ним судового збору в розмірі 2 481 грн. В обґрунтування вимог заявленого позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок Комфорту" зазначало, що 21.08.2020 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди майна з правом викупу №1144200821012, шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію". Відповідно до умов договору, позивач передав відповідачу в строкове платне володіння та користування майно, а саме, мобільний телефон Samsung Galaxy A71 6/128 GB Blue (SM-НОМЕР_1), із наступним переходом права власності на зазначене майно позивача до відповідача. Вартість майна при його викупі за 18 місяців становила 39 042 грн., строк оренди - 18 місяців, щомісячний платіж за договором - 2 169 грн. Позивач вказував, що свої зобов'язання за договором він виконав у повному обсязі, а саме, надав у користування майно, натомість відповідач свої зобов'язання за укладеним договором не виконує, та не вносить орендні платежі, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 28.01.2022 року становить 111 920,40 грн., і складається із: суми прострочених орендних платежів - 36 873,00 грн., суми пені за прострочені орендні платежі - 17 568,90 грн., суми штрафу за розірвання договору (50% вартості об'єкта оренди), суми вартості об'єкта оренди - 39 042,00 грн. Позивач стверджує, що заборгованість у добровільному порядку відповідачем не погашена. Враховуючи, що відповідач не виконує належним чином зобов'язання за договором оренди від 21.08.2020 року, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 111 920,40 грн., а також ставив питання про відшкодування понесених по справі судових витрат.
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 13.03.2023 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Комфорту" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Комфорту" заборгованість у розмірі 54 441 грн. 90 коп. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Комфорту" судовий збір у розмірі 1 206 грн. 84 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 13.03.2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 13.03.2023 року є незаконним та необґрунтованим, і тому підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначають, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 спірний договір та Правила ні власноручно, ні жодним іншим способом, в тому числі, електронним, не підписувала, об'єкт оренди не отримувала, гроші за об'єкт оренди не сплачувала та взагалі жодної заявки на отримання у позивача майна не направляла. Апелянт стверджує, що позивач не надав належних, допустимих та достовірних доказів щодо укладення спірного договору, а отже, не довів факт його укладення та наявність волевиявлення ОСОБА_1 на підписання спірного договору. Доводи апеляційної скарги вказують, що Правила не можна вважати складовою частиною укладеного сторонами договору, оскільки вони не містять підпису орендаря, а тому неустойка (пеня) не підлягає стягненню з відповідача. За доводами апелянта, в самому договорі чітко не вказано, які саме Правила (найменування Правил, № та дата прийняття) застосовуються до вказаного договору. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не було враховано, що позивачем пропущено строки позовної давності щодо стягнення неустойки, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про її стягнення. Доводи апеляційної скарги зазначають, що позивач вказував, що про порушення зобов'язання відповідачем дізнався 22.09.2020 року, а позов до суду було подано у 2022 році, тобто, після спливу річного строку позовної давності щодо вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені). Апелянт стверджує, що доводи позивача щодо отримання відповідачем об'єкта оренди не підтверджується оператором поштового зв'язку "Нова Пошта". За доводами апелянта, позивачем не доведено, що річ, яка є об'єктом оренди, є власністю позивача, оскільки право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Відповідно до приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 13.03.2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Комфорту" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Як вбачається із повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с.233,234), сторони по справі отримали копії ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до ч.1 статті 367 ЦПК України, яка регламентує межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 21.08.2020 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди майна з правом викупу №1144200821012, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в строкове платне володіння та користування майно, а саме, мобільний телефон Samsung Galaxy A71 6/128 GB Blue (SM-НОМЕР_1) з наступним переходом права власності на зазначене майно відповідачу (а.с.11).
Відповідно до п.п.2,3 даного договору, вартість об'єкта оренди складає 39 042 грн. Передача об'єкта оренди здійснюється за товарно-транспортною накладною або іншим документом, що підтверджує факт передачі об'єкта оренди у користування. Сплата орендної плати у розмірі 2 169 грн. здійснюється відповідачем до 21-го числа (включно) кожного наступного календарного місяця, що слідує за місяцем укладення договору протягом усього строку оренди, який становить 18 місяців, де днем внесення останнього платежу є 21.02.2022 року.
Згідно з реєстром (переліком) адресатів (одержувачів) ТОВ "Нова Пошта", зазначений об'єкт оренди - мобільний телефон Samsung Galaxy A71 6/128 GB Blue (SM-НОМЕР_1) відповідач отримала 25.08.2020 року (а.с.162-163).
Відповідно до роздруківки послідовності дій позивача та клієнта - відповідача ОСОБА_1 щодо укладення договору №1144200821012 від 21.08.2020 року вбачається, що 20.08.2020 року о 19.46 год. через особистий кабінет відповідачем особисто ініційовано вхід до особистого кабінету, в подальшому відбулось заповнення заявки/завантаження документів, надано необхідну інформацію для вчинення електронного правочину, отримано повідомлення про прийняте рішення шляхом надсилання смс-повідомлення, здійснено ознайомлення з офертою (шляхом обрання опції "підписати"), підписання електронного повідомлення одноразовим ідентифікатором 21.08.2020 року о 14.33 год. та підтвердження вчинення правочину шляхом відправлення на е-мейл електронного договору (а.с.17).
Згідно із розрахунком позивача, заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 28.01.2022 року становить 111 920,40 грн. та складається із: 36 873 грн. - заборгованість по орендних платежах; 17 568,90 грн. - заборгованість за пенею; 39 042 грн. - заборгованість по вартості викупу майна об'єкта оренди; 18 436,50 грн. - заборгованість по штрафам за розірвання договору - 50 % від прострочених орендних платежів (а.с.7-10).
13.01.2022 року за вих. №б/н позивачем було направлено відповідачу повідомлення-вимогу щодо одностороннього розірвання договору та стягнення заборгованості у судовому порядку (а.с.23,24).
Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 13.03.2023 року, частково задовольняючи вимоги позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Комфорту", суд першої інстанції визнав доведеним факт належного укладення між сторонами договору оренди майна з правом викупу №1144200821012 від 21.08.2020 року в електронній формі, та погодився із наданим позивачем розрахунком заборгованості відповідача ОСОБА_1 за вказаним договором, внаслідок невнесення ОСОБА_1 орендної плати. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по орендних платежах в розмірі 36 873 грн., а також заборгованість за пенею в розмірі 17 568,90 грн., яка передбачена п.5 укладеного між сторонами даного спору договору. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 18 436,50 грн. заборгованості по штрафам за розірвання договору, суд першої інстанції виходив із тих обставин, що письмові умови договору оренди з правом викупу не визначають право позивача на штраф за розірвання договору, і позивачем не надано доказів на підтвердження отримання відповідачем повідомлення про одностороннє розірвання договору, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 39 042 грн. заборгованості по вартості викупу майна об'єкта оренди, суд першої інстанції виходив із тих обставин, що відповідно до умов укладеного між сторонами даного спору договору оренди з правом викупу, орендар набуває право власності на об'єкт оренди після сплати всіх орендних платежів, і тому вартість об'єкта оренди фактично включена до складу орендних платежів за договором. У зв'язку із даними обставинами, задоволення позову в частині стягнення 39 042 грн. вартості об'єкта оренди призведе до подвійного стягнення вартості набутого відповідачем майна, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що у вказаній частині позовні вимоги є необґрунтованими, і задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначають, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 спірний договір та Правила ні власноручно, ні жодним іншим способом, в тому числі, електронним, не підписувала, об'єкт оренди не отримувала, гроші за об'єкт оренди не сплачувала та взагалі жодної заявки на отримання у позивача майна не направляла. Апелянт стверджує, що позивач не надав належних, допустимих та достовірних доказів щодо укладення спірного договору, а отже, не довів факт його укладення та наявність волевиявлення ОСОБА_1 на підписання спірного договору.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для відмови у задоволенні у повному обсязі вимог заявленого до ОСОБА_1 позову, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Так, із наявної в матеріалах справи роздруківки послідовності дій позивача та клієнта - відповідача ОСОБА_1 щодо укладення договору №1144200821012 від 21.08.2020 року, вбачається, що 20.08.2020 року о 19.46 год. через особистий кабінет відповідачем особисто було ініційовано вхід до особистого кабінету, в подальшому відбулось заповнення заявки/завантаження документів, надано необхідну інформацію для вчинення електронного правочину, отримано повідомлення про прийняте рішення шляхом надсилання смс-повідомлення, здійснено ознайомлення з офертою (шляхом обрання опції "підписати"), підписання електронного повідомлення одноразовим ідентифікатором 21.08.2020 року о 14.33 год., та підтвердження вчинення правочину шляхом відправлення на е-мейл електронного договору.
Таким чином, апелянтом не спростовано, що в ході судового розгляду даної справи було доведено факт укладення договору оренди майна з правом викупу №1144200821012 від 21.08.2020 року в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та підписанням електронної форми цього договору за допомогою електронного підпису, що відповідає вимогам ч.4, ч.6, ч.11, ч.12 статті 11, статті 12 Закону України "Про електронну комерцію". Особу клієнта - ОСОБА_1 під час підписання даного договору було ідентифіковано: за номером її телефону 380935378515, ксерокопією аркушів паспорта ОСОБА_1 , та копією власноручно зробленого ОСОБА_1 власного фото разом із її розгорнутим паспортом на підтвердження його належності саме їй (а.с.124,125,127). При цьому, ОСОБА_1 не надано доказів на спростування факту укладення спірного договору саме нею.
Крім того, згідно з реєстром (переліком) адресатів (одержувачів) ТОВ "Нова Пошта", зазначений об'єкт оренди - мобільний телефон Samsung Galaxy A71 6/128 GB Blue (SM-НОМЕР_1) отримала особисто ОСОБА_1 25.08.2020 року.
Доводи апеляційної скарги вказують, що Правила не можна вважати складовою частиною укладеного сторонами договору, оскільки вони не містять підпису орендаря, а тому неустойка (пеня) не підлягає стягненню з відповідача. За доводами апелянта, в самому договорі чітко не вказано, які саме Правила (найменування Правил, № та дата прийняття) застосовуються до вказаного договору. Апелянт стверджує, що доводи позивача щодо отримання відповідачем об'єкта оренди не підтверджується оператором поштового зв'язку "Нова Пошта". За доводами апелянта, позивачем не доведено, що річ, яка є об'єктом оренди, є власністю позивача, оскільки право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для відмови у повному обсязі у задоволенні вимог заявленого до ОСОБА_1 позову, виходячи із наступного.
Ухвалюючи оскаржуване апелянтом рішення від 13.03.2023 року, суд першої інстанції не посилався на Правила надання майна у оренду ТОВ "Будинок Комфорту", а виходив виключно з умов укладеного між сторонами договору №1144200821012 від 21.08.2020 року. Факт отримання ОСОБА_1 об'єкта оренди підтверджено реєстром (переліком) адресатів (одержувачів) ТОВ "Нова Пошта", згідно якого зазначений об'єкт оренди - мобільний телефон Samsung Galaxy A71 6/128 GB Blue (SM-НОМЕР_1) відповідач отримала особисто 25.08.2020 року (а.с.162-163). Право власності позивача на об'єкт оренди ніким не оспорюється, тому відсутні підстави не вважати позивача ТОВ "Будинок Комфорту" власником цього майна на момент укладення між сторонами спору договору оренди майна з правом викупу №1144200821012 від 21.08.2020 року.
Доводи апеляційної скарги зазначають, що позивач вказував, що про порушення зобов'язання відповідачем дізнався 22.09.2020 року, а позов до суду було подано у 2022 році, тобто, після спливу річного строку позовної давності щодо вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 відносно того, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору по суті не було враховано, що позивачем пропущено річний строк позовної давності щодо вимоги про стягнення неустойки (пені).
При цьому, необхідно зазначити, що підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається статтею 610 ЦК України.
Відповідно до умов договору (п.5) за прострочення орендних платежів орендар зобов'язується сплатити на користь орендодавця пеню в розмірі 3% від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення, починаючи з другого дня прострочення, але не більше 50% від загальної суми прострочених орендних платежів за цим договором (а.с.11).
Згідно ч.2 статті 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.
Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Отже, аналіз норм статті 266, ч.2 статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
У постанові Верховного Суду від 21.10.2020 року у справі №509/3589/16-ц, провадження №61-16895св18, зазначено наступне:
''… Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.
Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова "лише" (аналог "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі, позовна давність судом не застосовується.
Виходячи із основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин та аналізуючи норми розділу V ЦК України "Строки та терміни. Позовна давність" у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми частини третьої статті 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.
Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише із наявністю про це заяви сторони.
Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність."
Як вбачається із матеріалів справи, до суду з даною позовною заявою позивач звернувся 22.02.2022 року (а.с.32). Таким чином, пеня за порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди майна з правом викупу від 21.08.2020 року може бути стягнута за період з 22.02.2021 року по 22.02.2022 року.
У відзиві на позовну заяву (а.с.67-71), який надійшов на адресу суду першої інстанції 16.06.2022 року, відповідачем ОСОБА_1 , інтереси якої представляла адвокат Панова І.Ю., було зроблено заяву про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки.
За даних обставин, відповідно до приписів статті 267 ЦК України, суд першої інстанції повинен був застосувати позовну давність до вимог про стягнення неустойки (пені).
Згідно розрахунку позивача, правильність якого відповідачем не спростована, за період з 22.02.2021 року по 22.02.2022 року розмір нарахованої пені за договором оренди майна з правом викупу №1144200821012 від 21.08.2020 року, становить 12 623,58 грн. (а.с.8-10).
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції від 13.03.2023 року підлягає зміні, шляхом зменшення суми стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Комфорту" заборгованості за договором оренди майна з правом викупу №1144200821012 від 21.08.2020 року з 54 441 грн. 90 коп. до 49 496 грн. 58 коп., з яких: 36 873 грн. - сума прострочених орендних платежів, 12 623 грн. 58 коп. - сума пені за прострочені орендні платежі.
Відповідно до приписів ч.13 статті 141 ЦПК України, апеляційний суд вважає за необхідне здійснити перерозподіл судових витрат по справі, зменшивши розмір стягнутого судом першої інстанції з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Комфорту" судового збору з 1 206 грн. 84 коп. до 1 097 грн. 10 коп. - пропорційно розміру задоволених позовних вимог (44,22%).
Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 апеляційним судом задоволено частково, а саме, на 9,08%, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Комфорту" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 337 грн. 91 коп., в рахунок часткового відшкодування документально підтвердженого (а.с.222,зворот) сплаченого при поданні апеляційної скарги судового збору.
Керуючись статтями: 141, 367, 368, 369, 374; п.1, п.4 ч.1, ч.2 статті 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 13 березня 2023 року змінити, зменшивши суму стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Комфорту" заборгованості за договором оренди майна з правом викупу №1144200821012 від 21.08.2020 року з 54 441 грн. 90 коп. до 49 496 (сорок дев'ять тисяч чотириста дев'яносто шість) грн. 58 коп., та зменшивши розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Комфорту" судового збору з 1 206 грн. 84 коп. до 1 097 (одна тисяча дев'яносто сім) грн. 10 коп.
В іншій частині рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 13 березня 2023 року, залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Комфорту" на користь ОСОБА_1 337 (триста тридцять сім) грн. 91 коп., в рахунок часткового відшкодування сплаченого при поданні апеляційної скарги судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Дата складення повної постанови - 25.04.2024 року.
Головуючий: Судді: