25 квітня 2024 року м.Суми
Справа №585/3862/23
Номер провадження 22-ц/816/476/24
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»
на заочне рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 жовтня 2023 року у складі судді Євтюшенкової В.І., ухваленого в м. Ромни Сумської області, повний текст рішення складено 25 жовтня 2023 року,
в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»)звернулося до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 09 січня 2018 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 23 серпня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 47 759 грн 33 коп., яка складається із: 38 613 грн 99 коп. - заборгованість за кредитом; 9145 грн 34 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за комісією; 0,00 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, яку позивач і просив стягнути на свою користь.
Заочним рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 жовтня 2023 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 38 613 грн 99 коп. заборгованості за кредитним договором № б/н від 09 січня 2018 року, яка виникла станом на 23 серпня 2023 року та 2170 грн 05 коп. сплаченого судового збору, загалом 40 784 грн 04 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне встановлення обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 9145,34 грн, в іншій частині рішення залишити без змін; стягнути з відповідача судові витрати.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що з моменту підписання відповідачем заяви, між банком та відповідачем був укладений договір в порядку ч. 1 ст. 634 ЦК України шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору.
Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи, що на думку скаржника, свідчить про укладення сторонами кредитного договору. Банком надані суду первісні банківські документи про видачу та сплату коштів за кредитним договором. Отже, відповідач не лише отримав кредитну картку, а й визнав укладення кредитного договору та погодився з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на виконання укладеного договору та його умов, в т.ч. щодо сплати процентів.
Вважає помилковим висновок суду щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача процентів по кредиту.
Зазначає, що судом не наведено жодних правових підстав існування у відповідача права на користування коштами банку без сплати процентів.
Судом не взято до уваги те, що 29 вересня 2021 року відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, яка містить основні умови кредитування, в т.ч. розмір процентної ставки. Тобто відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування, зокрема щодо сплати процентів, та, починаючи з 29 вересня 2021 року проценти нараховувалися відповідно до підписаної відповідачем заяви. Однак вказана заява не була належним чином досліджена судом.
Факт наявності заборгованості за процентами відповідачем не спростований.
Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні процентів за користування кредитом, оскільки відповідач визнав укладення кредитного договору та погодився з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на виконання укладеного договору та його умов, в т.ч. щодо сплати процентів за користування коштами.
Вважає, що якщо суд вважав розмір процентної ставки непогодженим, то в такому разі підлягала застосуванню ст. 1048 ЦК України, якою встановлено розмір процентів на рівні облікової ставки НБУ.
Тобто, на думку скаржника, якщо суд не погодився з наданим банком розрахунком заборгованості за процентами, він повинен був встановити дійсний розмір заборгованості за процентами, а не відмовляти у відповідних вимогах.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористався.
Рішення суду в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту не оскаржується, а тому відповідно до приписів ч. 1 ст. 367 ЦПК України колегією суддів не переглядається.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 09 січня 2018 року відповідач підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розмір процентної ставки вказана заява не містить (а. с. 26, на звороті).
Також банком було надано копію заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, підписану відповідачем 29 вересня 2021 року, яка містить основні умови кредитування для різних видів кредитних карток (а.с. 15-26).
На підтвердження своїх вимог банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які відповідачем не підписані (а.с. 32; 33-78).
Також позивачем було надано виписку з рахунку (а.с. 86-102).
Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» відповідачу за кредитним договором було видано наступні кредитні картки №№: НОМЕР_1 (дата відкриття - 09 січня 2018 року, термін дії - 09/21, тип картки - Карта Універсальна); 4149629351533906 (дата відкриття - 29 вересня 2021 року, термін дії - 11/25, тип картки - Картка «Універсальна» GOLD) (а.с. 13).
Також позивачем надано довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , та паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем 29 вересня 2021 року (а.с. 14; 27-31).
Відповідно до розрахунку банку, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 23 серпня 2023 року становить 47 759 грн 33 коп., з яких: 38 613 грн 99 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 9145 грн 34 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом (а.с. 6-12).
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за процентами, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», на який позивач посилається на підтвердження своїх позовних вимог, розумів відповідач та погодився з ним, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», а також, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах розмірі і порядках нарахування, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги.
Банк при зверненні до суду з даним позовом на підтвердження своїх вимог посилається, зокрема, на Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як частину укладеного між сторонами кредитного договору.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Зокрема, встановивши обставини того, що в Анкеті-заяві позичальника від 09 січня 218 року процентна ставка не зазначена, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів, оскільки позивач не довів, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, на які послався банк як на підставу для задоволення позову, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, а також те, що вказані документи взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.
Таким чином, враховуючи, що Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 09 січня 2018 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена зокрема у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Вказане узгоджується з висновками щодо застосування відповідних норм права, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Стосовно доводів АТ КБ «ПриватБанк», що позивачем 29 вересня 2021 року було підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, яка містить основні умови кредитування, в т.ч. і розмір процентної ставки, колегія суддів зазначає, що підставами звернення до суду з даним позовом АТ КБ «ПриватБанк» зазначає невиконання відповідачем зобов'язань саме за кредитним договором, укладеним 09 січня 2018 року шляхом підписання останнім відповідної заяви. Доказів того, що заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг, підписана відповідачем 29 вересня 2021 року, є складовою частиною кредитного договору, укладеного між сторонами 09 січня 2018 року, позивачем не надано.
Стосовно тверджень скаржника, що у разі, якщо суд вважав розмір процентної ставки непогодженим, то в такому разі підлягала застосуванню ст. 1048 ЦК України, якою встановлено розмір процентів на рівні облікової ставки НБУ, слід зазначити наступне.
До основних засад (принципів) цивільного судочинства належить диспозитивність.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Колегія суддів зауважує, що позивачем вимог про стягнення процентів відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України на рівні облікової ставки НБУ в даній справі не заявлялося.
Виходячи із зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості за процентами.
Таким чином доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 381-382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 жовтня 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
В. Ю. Рунов