Справа №592/18006/18 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/133/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом
Іменем України
17 квітня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 592/18006/18 за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 03.09.2021, за яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Червоне Сумського району Сумської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1
визнана невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 209 КК України та виправдана у зв'язку з недоведенням стороною обвинувачення наявності в її діях складу кримінального правопорушення,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченої - ОСОБА_9 ,
захисника - адвоката ОСОБА_10 ,
установила:
У поданій апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_11 просить скасувати вирок суду першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, і ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК, і призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки з позбавленням права обіймати на підприємствах керівні посади строком 2 роки та з конфіскацією майна, крім житла, судові витрати покласти на ОСОБА_9 . Вимоги обгрунтовані тим, що висновки місцевого суду про те, що наявність вироку щодо вчинення ОСОБА_9 предикатного злочину, як підстави для притягнення останньої за ч. 1 ст. 209 КК, є безпідставними. Крім того, суд відмовив у задоволенні клопотання про допит спеціаліста та дійшов необгрунтованого висновку про недопустимість його висновку.
Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 03.09.2021 ОСОБА_9 визнана невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 209 КК та виправдана у зв'язку з недоведенням стороною обвинувачення наявності в її діях складу кримінального правопорушення.
Органом досудового розслідування ОСОБА_9 пред'явлене обвинувачення у вчиненні фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів - ч. 1 ст. 209 КК (в ред. станом на 29.12.2016 р.). ОСОБА_9 , обіймаючи посаду директора ТОВ «КОЛПРО» та будучи єдиним засновником вказаного товариства, і виконуючи адміністративно- господарські та організаційно-розпорядчі функції, після надходження о 13:25 29.12.2016 на поточний рахунок цього підприємства грошових коштів від КУ Сумська гімназія № 1 м. Суми за платіжним дорученням № 5 від 28.12.2016 у розмірі 948243 грн, усвідомлюючи незаконність одержання частини вищезазначених коштів внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК, в сумі 131072 грн, 29.12.2016 о 15:41, перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з метою надання правомірного вигляду отриманню вказаних коштів та їх використанню, здійснила фінансову операцію з коштами на загальну суму 970000 грн, у тому числі з коштами, отриманими внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння в сумі 131072 грн, перерахувавши їх у рамках здійснення господарської діяльності ТОВ «КОЛПРО» на рахунок ТОВ «Елівар» з призначенням платежу: «За ТМЦ зг.дог.23 від 28.12.2016 року, без ПДВ».
Розглянувши кримінальне провадження, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в ході судового розгляду обвинувального акту відносно ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК, факт одержання нею коштів внаслідок вчинення предикатного діяння не підтверджений відповідним вироком суду, у зв'язку з чим жоден із наданих прокурором доказів не доводить, що ОСОБА_9 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 209 КК.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи прокурора ОСОБА_8 , який підтримав свою апеляційну скаргу, доводи обвинуваченої ОСОБА_9 та її захисника ОСОБА_10 , які заперечили проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Органом досудового розслідування ОСОБА_9 пред'явлене обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК, тобто у вчиненні фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів - ч. 1 ст. 209 КК (в ред. станом на 29.12.2016 р.)., що виразилося в тому, що ОСОБА_9 , обіймаючи посаду директора ТОВ «КОЛПРО», після надходження на поточний рахунок цього підприємства грошових коштів від КУ Сумська гімназія № 1 м. Суми, усвідомлюючи незаконність одержання частини вищезазначених коштів внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК, в сумі 131072 грн, з метою надання правомірного вигляду отриманню вказаних коштів та їх використанню, здійснила фінансову операцію з коштами на загальну суму 970000 грн, у тому числі з коштами, отриманими внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння в сумі 131072 грн, перерахувавши їх у рамках здійснення господарської діяльності ТОВ «КОЛПРО» на рахунок ТОВ «Елівар».
Під час розгляду висунутого ОСОБА_9 обвинувачення прокурором надано докази, з яких встановлено, що ОСОБА_9 є директором ТОВ «КОЛПРО», яке здійснює серед іншого будівельні, ремонтні та реставраційні роботи (а. с. 139-154, т. 2).
21.12.2016 між КУ Сумська гімназія № 1 та ТОВ «КОЛПРО» укладено договір № 116 на капітальний ремонт стрілкового тиру вказаної комунальної установи, вартість виконання робіт згідно договору та локального кошторису складала 1105000 грн (а. с. 48-50, 54-55, 56-67, т. 2).
28.12.2016 між КУ Сумська гімназія № 1 та ТОВ «КОЛПРО» укладено додаткову угоду № 1 до вказаного договору, згідно якої зменшено вартість робіт капітального ремонту до 948243 грн, тобто до суми, яка була визначена замовником і виконавцем у відповідній довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (а. с. 51, 53, т. 2). 28.12.2016 згідно платіжного доручення № 5 здійснено оплату вказаної суми згідно додаткової угоди на розрахунковий рахунок ТОВ «КОЛПРО» (а. с. 52 т. 2).
29.12.2016 грошові кошти в сумі 970000 грн перераховані з розрахункового рахунку ТОВ «КОЛПРО» на розрахунковий рахунок ТОВ «Елівар» (а. с. 125, т. 2).
Згідно висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 1312/1606 від 26.09.2018 за даними аналізу наданої експертам документації, проведеного натурального обстеження, протоколу результатів лабораторних випробувань зразків розчину встановлено часткову невідповідність обсягів виконаних робіт з капітального ремонту стрілкового тиру даним акту № 1 за грудень 2016 р. та даними локального кошторису до договірної ціни, всього на суму 131072 грн. Через ненадання органами досудового розслідування на дослідження усіх необхідних експертам документів, останні не мали можливості надати відповіді на питання: щодо відповідності вартості фактично виконаних робіт по договору проектно-кошторисній документації та вимогам нормативно-правових актів в галузі будівництва, щодо відповідності проектної документації на об'єкт вимогам нормативно-правових актів в галузі будівництва та наведеним розрахункам; щодо вартості фактично виконаних робіт на об'єкті «Капітальний ремонт стрілкового тиру КУ Сумська гімназія № 1 м. Суми Сумської області» (а. с. 71-110, т. 2).
31.10.2018 затверджений обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК.
Також прокурором надано висновок спеціаліста - головного державного ревізора-інспектора сектору боротьби з відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДФС у Сумській області від 14.11.2018 № 31/18-28-16-0006/40464884, у якому зазначено, що враховуючи встановлення ознак вчинення посадовою особою ТОВ «Колпро» предикатного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК, щодо заволодіння грошовими коштами в сумі 131072 грн, а також вчинення фінансових операцій з даними коштами в діях посадової особи ТОВ «Колпро» можуть вбачатися ознаки вчинення фінансових операцій з коштами 131072 грн, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, тобто вчинення легалізації (відмивання) коштів у сумі 131072 грн, одержаних злочинним шляхом (а. с. 25-33 т. 3).
Відповідно висновку судової економічної експертизи № 1883 від 22.11.2018 висновки дослідження ГУ ДФС у Сумській області від 14.11.2018 № 31/18-28-16-0006/40464884: 1) щодо документального та нормативного обгрунтування правопорушення стосовно «ознак вчинення посадовою особою ТОВ «Колпро» предикатного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК щодо заволодіння грошовими коштами в сумі 131072 грн, а також вчинення фінансових операцій з даними коштами в діях посадової особи ТОВ «Колпро» можуть вбачатися ознаки вчинення фінансових операцій з коштами у сумі 131072 грн, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, тобто вчинення легалізації (відмивання) коштів у сумі 131072 грн, одержаних злочинним шляхом» потребують правової оцінки дій посадової особи та встановлення фактичних даних справи, що не є предметом судової економічної експертизи та виходить за межі компетенції судового експерта; 2) підтверджуються документально щодо проведеної оплати вартості робіт по капітальному ремонту стрілкового тиру КУ Сумська гімназія № 1 м. Суми Сумської області на загальну суму 948243 грн відповідно умов укладеного договору № 116 від 21.12.2016 на підставі акту № 1 від 28.12.2018 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 р. (а. с. 37-43 т. 3).
Під час апеляційного розгляду прокурор надав копію ухвали Сумського районного суду Сумської області від 04.01.2022, згідно якої ОСОБА_9 звільнена від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито.
Суд першої інстанції дослідив зазначені докази, перевіривши доводи обвинувачення та захисту, забезпечивши сторонам кримінального провадження передбачені КПК умови для реалізації їхніх процесуальних прав і виконання ними процесуальних обов'язків, та, витлумачивши, як того і вимагає процесуальний закон, усі сумніви на користь обвинуваченої, виправдав ОСОБА_9 у зв'язку з недоведенням наявності в її діях складу кримінального правопорушення.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам і матеріалам кримінального провадження, належним чином умотивовані та ґрунтуються на досліджених у суді першої інстанції доказах, які за клопотанням прокурора повторно досліджені і судом апеляційної інстанції (ч. 3 ст. 404 КПК).
Зокрема, положення ст. 17 КПК констатують, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ст. 22 КПК).
Відповідно ч. 1 ст. 84 КПК, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
У кримінальному провадженні, крім іншого, підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ст. 91 КПК).
Дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
В кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати у світлі п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободі 1950 р. (Далі - Конвенція), що, крім іншого, вимагає щоб тягар доказування лежав саме на стороні обвинувачення (рішення ЄСПЛ від 13.01.2005 у справі «Капо проти Бельгії» (заява № 42914/98).
Положеннями ч. 1 ст. 337 КПК визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Як зазначено вище, ОСОБА_9 пред'явлене обвинувачення в тому, що після надходження на рахунок підприємства грошових коштів від КУ Сумська гімназія № 1 м. Суми, з метою надання правомірного вигляду їх отриманню та використанню, здійснила фінансову операцію з коштами отриманими внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння в сумі 131072 грн, чим вчинив легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом.
Диспозицією ч. 1 ст. 209 КК передбачена відповідальність за вчинення фінансової операції чи правочину з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів (в ред. ЗУ № 770-VIII від 10.11.2015).
Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є встановлений з метою протидії залученню в економіку майна, одержаного злочинним шляхом, та виконання Україною взятих на себе міжнародно-правових зобов'язань порядок здійснення підприємницької та іншої господарської діяльності, а також порядок вчинення цивільно-правових угод в частині особистого та іншого подібного використання майна, не пов'язаного з господарською діяльністю. Додатковим безпосереднім об'єктом виступають інтереси правосуддя, нормальне функціонування фінансової системи, засади добросовісної конкуренції. Предмет цього злочину - майно, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом.
Згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» доходи, одержані злочинним шляхом, - це будь-які активи, одержані прямо чи опосередковано внаслідок вчинення злочину, зокрема валютні цінності, рухоме та нерухоме майно, майнові та немайнові права, незалежно від їх вартості.
Майно виступає предметом легалізації за умови, що його одержання відбулося заздалегідь і було поєднано з порушенням норм тільки кримінального законодавства України або іншої держави. Майно вважається таким, що одержане злочинним шляхом, якщо воно прямо або опосередковано отримано в результаті вчинення кримінального правопорушення. Наприклад, предметом такого злочину слід визнавати те майно, яке отримане в обмін на здобуте злочинним шляхом або внаслідок його іншої реалізації. Головне, щоб винна особа, яка опинилась на кінці цього своєрідного ланцюжка, усвідомлювала відповідне джерело походження майна.
Об'єктивну сторону злочину характеризують альтернативно зазначені в ч. 1 ст. 209 КК дії, які утворюють дві групи з різною конструкцією об'єктивної сторони.
Першу групу утворюють дії, які вчинюються з майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, а саме: 1) набуття майна; 2) володіння майном; 3) використання майна; 4) розпорядження майном; 5) переміщення майна; 6) зміна форми (перетворення) майна. До другої групи відносяться дії, спрямовані на приховування, маскування: 1) походження такого майна; 2) володіння майном; 3) права на таке майно; 4) джерела походження майна; 5) місцезнаходження майна.
Для кваліфікації кримінально караного діяння за ст. 209 КК майно, що є об'єктом злочину, має бути прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом, а факт одержання майна злочинним шляхом - це злочин, який може встановити тільки суд, оголошуючи обвинувальній вирок, що насамперед випливає зі ст. 17 КПК «Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини»: «Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Доказами у кримінальному провадженні можуть бути або фактичні дані, отримані в поточному провадженні, або обвинувальний вирок суду в іншому проваджені.
Вказівка на винятково злочинний характер одержання майна - предмета кримінально караної легалізації означає, що обов'язковою умовою для застосування ст. 209 КК є майно щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, що може бути встановлено: 1) обвинувальним вироком суду, де особу засуджено за злочин, в якому вона отримала майно злочинним шляхом; 2) обвинувальним вироком суду, де іншу особу засуджену за злочин, в якому вона отримала майно злочинним шляхом, та наявні докази, що цьому випадку злочинні діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом; 3) особа підозрюється у злочині з одержання майна злочинним шляхом та у злочині за ст. 209 ККУ (легалізація такого майна). Наслідком має бути одночасне засудження особи за обидва злочини.
В іншому випадку в діях особи немає об'єкту злочину за ст. 209 КК.
Однак стороною обвинувачення, як того вимагають приписи ст. 92 КПК, не доведено того, що грошові кошти, з якими ОСОБА_9 вчинила фінансові операції, були отримані нею внаслідок суспільно небезпечного протиправного діяння (незаконної діяльності).
Зокрема, не надано обвинувального вироку суду, де ОСОБА_9 була б визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, у якому вона отримала майно злочинним шляхом чи інша особа визнана винною у вчиненні правопорушення, в якому вона отримала майно злочинним шляхом, та наявні докази, що в цьому випадку злочинні діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом.
У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_9 також не було пред'явлено обвинувачення в одержанні майна злочинним шляхом, проведення судового розгляду за яким одночасно із обвинуваченням за ч. 1 ст. 209 КК надавало б суду процесуальну можливість здійснити оцінку наданих доказів на предмет легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом.
З наведеного слідує, що докази, якими сторона обвинувачення доводить одержання майна злочинним шляхом самі по собі (без відповідного обвинувачення) в розумінні ст. 91 КПК не можуть встановлювати наявність або відсутність фактів та обставин, які б мали значення для кримінального провадження за ч. 1 ст. 209 КК та підлягали доказуванню, тому доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині є необгрунтованими.
Так само не є підтвердженням факту одержання майна злочинним шляхом і ухвала Сумського районного суду Сумської області від 04.01.2022, згідно якої ОСОБА_9 звільнена від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито, оскільки ОСОБА_9 під час розгляду вказаної справи свою вину не визнала, але і проти закриття провадження на підставі ст. 49 КК не заперечила. При цьому слід зазначити, що невизнання обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження щодо такого звільнення, якщо є згода цих осіб на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, а також за умови, що суд роз'яснив їм суть підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження, вказана правова позиція міститься в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 552/5595/18.
Таким чином вказане рішення про звільнення від кримінальної відповідальності не може підтверджувати вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння (предикатного злочину), оскільки протилежний висновок суперечив б принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, закріпленому в ст. 17 КПК, незважаючи на те, що таке рішення не є реабілітуючим.
В аспекті того чи є предметом злочину, передбаченого ст. 209 КК кошти, одержані на рахунок підприємства на виконання умов договору та якими службова особа заволоділа (ст. 191 КК) необхідно враховувати, що джерело походження злочинних доходів та відображення зв'язку легалізації (відмивання) з предикатним злочином, внаслідок якого безпосередньо отримані злочинні доходи, що легалізується, є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони, важливою з точки зору кваліфікації.
За змістом пред'явленого ОСОБА_9 обвинувачення грошові кошти, одержані внаслідок вчинення злочину, передбаченого ст. 191 КК, не можуть бути предметом злочину, передбаченого ст. 209 КК, так як ці кошти були отримані легально/офіційно - на виконання умов договору капітального ремонту та через фінансові установи, джерело їх походження так само відповідає критеріям «легальності», тому не мало місця приховування незаконного походження доходів, спотворення інформації про природу їхнього походження, рух, надання їм у будь-яких формах правомірного вигляду, що лежить в основі відмивання коштів і є тими визначальними факторами, які вказують на існування об'єктивної сторони легалізації майна, одержаного злочинним шляхом, чого в цій справі не встановлено.
Суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги висновок спеціаліста - головного державного ревізора-інспектора сектору боротьби з відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДФС у Сумській області від 14.11.2018 № 31/18-28-16-0006/40464884, навівши з цього приводу належні мотиви, а саме: 1) відсутні відомості, що особа, яка надавала такий висновок, мала право відповідно на проведення експертизи та попереджена згідно ст. 70 КПК про відповідальність за завідомо неправдивий висновок; 2) висновок не відповідає вимогам ст. 101, 102 КПК щодо порядку проведення експертного дослідження та його змісту; 3) зроблений спеціалістом висновок стосується питань права.
Твердження апеляційної скарги прокурора про те, що вказаний висновок з точки зору його процесуального джерела слід оцінювати не як висновок експерта, а як документ, не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки згідно ч. 1 ст. 99 КПК документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених ч. 1 цієї статті, можуть належати: 1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп'ютерні дані); 2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії; висновки ревізій та акти перевірок.
Вказаний висновок від 14.11.2018 № 31/18-28-16-0006/40464884 не відповідає ані критеріям висновку експерта, ані документу як джерела доказів, тому є недопустимим доказом, а доводи апеляційної скарги про те, що цей документ не порушує права та свободи ОСОБА_9 є неприйнятними.
Що стосується висновку судової економічної експертизи № 1883 від 22.11.2018, то надаючи відповідь на поставлене питання експерт встановив, що висновки дослідження ГУ ДФС у Сумській області від 14.11.2018 № 31/18-28-16-0006/40464884 (який і так визнаний недопустимим доказом) підтверджуються документально тільки в частині проведеної оплати вартості робіт по капітальному ремонту стрілкового тиру КУ «Сумська гімназія № 1» АДРЕСА_2 на загальну суму 948243 грн відповідно умов укладеного договору № 116 від 21.12.2016 на підставі акту № 1 від 28.12.2018 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 р.
Не є порушенням і відмова суду у задоволенні клопотання прокурора про допит спеціаліста, оскільки кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ст. 22 КПК).
Тобто завдання суду щодо здійснення правосуддя насамперед повинно відповідати засадам верховенства права та полягати в забезпеченні кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, на що жодним чином не повинні впливати невиправдані очікування сторін кримінального провадження.
Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Конституційний Суд України також зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ від 26.02.2019 № 1-р/2019).
Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, обставин і фактів, які могли б вплинути на законність, вмотивованість та/чи обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, і які б не були досліджені чи належним чином не оцінені цим судом, під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного, оскаржене судове рішення є законним, обґрунтованим і належним чином умотивованим, тому вирок суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України, -
постановила:
Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 03.09.2021 відносно ОСОБА_12 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на цей вирок - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4