Справа № 308/15036/23
Закарпатський апеляційний суд
23.04.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І.В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав адвокат Дрюченко О. С.,
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2023 року,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , ніде не працюючу,
визнано винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Згідно з постановою, 28.07.2023, о 18 год 01 хв, у м. Ужгород, на площі Б.Хмельницького, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «HYUNDAI GETZ» д.н.з. НОМЕР_1 , була не уважна, не стежила за дорожньою обстановкою, не витримала безпечного інтервалу руху, та здійснила зіткнення з припаркованим автомобілем марки «AUDI» д.н.з. НОМЕР_2 . Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.10.1, 13.1Правил дорожнього руху України та вчинила адміністративне правопорушення, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Крім того, 27.07.2023, о 18 год 01 хв, у м. Ужгород, на площі Б. Хмельницького 2, водійка ОСОБА_1 , будучи учасницею ДТП зникла з місця ДТП, чим порушила вимоги п. 2.10.а ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 122-4 КУпАП.
В апеляційній скарзі адвокат Дрюченко О. С. просить поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки про дату та час розгляду справи сторону захисту повідомлено не було, а постанову суду адвокатом Дрюченком О.С. отримано лише 09 листопада 2023 року, що підтверджується відповідною розпискою. Вказує і на те, що постанова є незаконною, просить її скасувати. Вважає, що жоден з наявних у матеріалах справи доказів не доводить винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень. Так, схема місця ДТП від 27.07.2023 взагалі не містить жодних посилань на прізвище ОСОБА_1 та її транспортний засіб. У рапорті поліцейського також відсутні відомості про учасників ДТП. Окрім цього, відповідно до пояснень гр. ОСОБА_2 , невідома особа на невідомому автомобілі допустила зіткнення з її припаркованим автомобілем. Просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника, адвоката Дрюченка О. С., водночас, беручи до уваги положення ст. 294 КУпАП, вказані обставини не перешкоджають її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та її захисника, адвоката Дрюченка О. С., враховується і те, що ОСОБА_1 та її захисник належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними довідками про доставку SMS - повідомлень від 12.02.2024, клопотань та заяв про відкладення розгляду справи від вказаних осіб до апеляційного суду не надходило. За таких обставин, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, сформованої у справі «Пономарьов проти України», де зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та що заявник має сприяти розгляду справи, оскільки є найбільш зацікавленим в її розгляді та беручи до уваги те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, і що адвокатом Дрюченко О. С., саме в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, тому апеляційний суд, з огляду на приписи ст. 294 КУпАП, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 та її захисника, адвоката Дрюченка О. С.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Щодо доводів про поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення апеляційний суд зазначає, що постановою Закарпатського апеляційного суду від 08.02.2024 поновлено адвокату Дрюченко О.С. строк на апеляційне оскарження постанови.
Апеляційний суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбачених ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП адміністративних правопорушень підтверджується сукупністю зібраних у справі, досліджених суддею місцевого суду та перевірених апеляційним судом доказів, яким дана правильна оцінка у постанові.
Апеляційний суд, враховуючи положення ст. 294 КУпАП, переглядає справу у межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності, а відповідно до ст. 280 цього ж Кодексу, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст. 252 цього Кодексу передбачено, що орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Апеляційний суд, дослідивши зібрані у справі докази, перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що при розгляді справи щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону судом першої інстанції дотримано.
Так, статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Статтею 122-4 КУпАП передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Приймаючи оскаржувану постанову, якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень за ст. ст. 124, 122-4 КУпАП, суд першої інстанції взяв до уваги докази, які повністю підтверджують вину ОСОБА_1 , а саме такі.
Так, із протоколу серії ААД №095451 убачається, що 27.07.2023, о 18 год 01 хв, у м. Ужгород, на площі Б.Хмельницького, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «HYUNDAI GETZ» д.н.з. НОМЕР_1 , була не уважна, не стежила за дорожньою обстановкою, не витримала безпечного інтервалу руху, та здійснила зіткнення з припаркованим автомобілем марки «AUDI» д.н.з. НОМЕР_2 . Своїми діями порушила вимоги п.10.1, 13.1Правил дорожнього руху України та вчинила адміністративне правопорушення, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Відповідно до змісту протоколу ОСОБА_1 своїми підписами у протоколі підтвердила, що з протоколом ознайомилась, копію його отримала.
Із протоколу серії ААД № 095192 від 28.07.2023, убачається, що 27.07.2023, о 18 год 01 хв., в м. Ужгород, на площі Б. Хмельницького 2, водійка ОСОБА_1 , будучи учасницею ДТП зникла з місця ДТП. Чим порушила вимоги п. 2.10.а ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 122-4 КУпАП. Даними протоколу підтверджується, що ОСОБА_1 надала пояснення, зміст яких свідчить про те, що вона заперечує факт залишення місця ДТП, оскільки не відчула зіткнення автомобілів. Своїми підписами підтвердила, що з протоколом ознайомилась, копію його отримала.
Зазначені у протоколі обставини також підтверджуються приєднаною до матеріалів справи схемою місця ДТП, яка підписана потерпілою ОСОБА_2 , та яка складена на місці дорожньо-транспортної пригоди 27.07.2023 (а. с. 2). На схемі місця ДТП зафіксовано: місце зіткнення, розташування автомобіля марки «Аudi А4» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , що належить потерпілій ОСОБА_2 , а також пошкодження, які транспортний засіб отримав внаслідок ДТП ( а. с. 2); письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 27.07.2023, у яких вона зазначає, що залишила свій транспортний засіб у м. Ужгород, на площі Б.Хмельницького, о 10 год 00 хв, відтак повернувшись увечері до автомобіля, а саме о 18 год, помітила пошкодження правого заднього бамперу, після чого зателефонувала у поліцію (а. с. 4).
Рапортом поліцейського ОСОБА_3 підтверджується, що обставини, викладені у протоколах про адміністративне правопорушення та інших процесуальних документах мали місце за участі потерпілої ОСОБА_2 . Окрім того, у рапорті поліцейський зазначив, що на місці події наявні камери відеоспостереження, відтак складено схему місця ДТП та відібрано пояснення у потерпілої (а. с. 3).
На відеозаписі, який наявний на DVD-диску зафіксовано факт складення відносно ОСОБА_1 протоколів про адміністративні правопорушення за ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП, при цьому, з відеоматеріалу убачається, що ОСОБА_1 не заперечувала свою причетність до дорожньо-транспортної пригоди, під час спілкування з поліцейськими зазначила, що не відчула момент зіткнення, жодних заперечень щодо змісту протоколів не висловлювала, своїми підписами та письмовими поясненнями засвідчила, що саме вона, а не інша особа була на місці події.
Аналізуючи та оцінюючи зібрані у справі докази, апеляційний суд враховує і те, що вимоги КУпАП та інших нормативно-правових актів при їх збиранні та фіксуванні обставин дорожньо-транспортної пригоди порушені не були.
Апеляційний суд, дослідивши вищевказані докази, вважає, що суддею місцевого суду дана правильна оцінка наявним у справі доказам, а тому висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбачених ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП адміністративних правопорушень є таким, що відповідає фактичним обставинам справи, наявним у матеріалах справи доказам та узгоджується з вимогами закону.
При цьому, під час розгляду справи не встановлено яких-небудь відомостей, які можуть слугувати підставою вважати, що працівники патрульної поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були упереджені під час складання протоколів про адміністративні правопорушення, при відібранні пояснень від потерпілої у ДТП та при складанні схеми місця дорожньо-транспортної пригоди за ознаками передбаченого ст. 124 КУпАП адміністративного правопорушення, що у поліцейських були підстави для фальсифікації протоколів чи інших процесуальних документів чи обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, - у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги і на такі не міститься посилання в апеляційній скарзі.
На переконання апеляційного суду, підстави не довіряти або мати сумніви щодо правдивості та об'єктивності показів потерпілої ОСОБА_2 - відсутні, оскільки потерпіла була ознайомлена зі своїми обов'язками та правами, визначеними ст. 63 Конституції України, її покази є послідовними та логічними і не спростовуються іншими доказами у справі.
У матеріалах справи про адміністративні правопорушення також відсутні будь-які відомості, які можуть свідчити про зацікавленість вищевказаних осіб: поліцейських та потерпілої у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних належні докази відсутні у матеріалах справи, їх також не додано і до апеляційної скарги.
При оцінці доводів апелянта про те, що матеріалами справи не доведено причетність ОСОБА_1 до вказаної ДТП, а саме у схемі місця ДТП взагалі не міститься жодних посилань на прізвище ОСОБА_1 та її транспортний засіб; у рапорті поліцейського також відсутні відомості про учасників ДТП; відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 , невідома особа на невідомому автомобілі допустила зіткнення з її припаркованим автомобілем, апеляційний суд такі вважає безпідставними.
Апеляційний суд, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, а також зміст відеозапису, вважає, що такі є підставою для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень як за ст. 124 КУпАП, так і за ст. 122-4 КУпАП. При цьому, з відеозапису чітко убачається, що ОСОБА_1 визнала факт своєї присутності у вказаному у протоколах місці та в зазначений час, вказавши при цьому, що не відчула момент зіткнення її транспортного засобу з іншим автомобілем.
У матеріалах справи відсутні докази того, що під час розгляду справи у місцевому суді від апелянта, чи від особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 надходили клопотання щодо витребування яких-небудь додаткових доказів, у тому числі відеоматеріалів з місця ДТП. Водночас, на переконання апеляційного суду, місцевим судом досліджено достатньо письмових доказів та відеозапис, на підставі яких суд правильно встановив, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП та ст. 122-4 КУпАП. При цьому апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що сторона захисту, маючи достатньо часу та можливості, будь-яких доказів у підтвердження цих доводів не надала, що обов'язок збирання доказів у підтвердження доводів покладається на сторону захисту, яка не вказувала на наявність об'єктивних перешкод в отриманні тих чи інших доказів.
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП та ст. 122-4 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як спосіб самозахисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.
На інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнана винуватою у вчиненні передбачених ст. 124 КУпАП та ст. 122-4 КУпАП адміністративних правопорушень; що адміністративне стягнення на неї накладено в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративних правопорушень, так і особі правопорушниці, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подана стороною захисту апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, - без задоволення.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу стороною захисту не заявлялось; що ОСОБА_1 та адвокат Дрюченко О. С., не з'явившись на розгляд справи, позбавили себе можливості довести обґрунтованість доводів апеляційної скарги та надати відповідні докази в їх підтвердження.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав адвокат Дрюченко О. С. в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від від 27 жовтня 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124, 122-4 КУпАП, - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Іван СТАН