Справа № 305/512/24
Закарпатський апеляційний суд
25.04.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/283/24 за апеляційною скаргою захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Поштак Ю. С. на постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 06.03.2024.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 (п'ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 148640 від 20.02.2024 та постанови судді від 06.03.2024 вбачається, що прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» було виявлено та затримано на напрямку прикордонного знаку № 369, околиця населеного пункту Розтоки (територія Богданської сільської громади, Рахівського району Закарпатської області) ОСОБА_1 , який спільно з громадянами України ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України у складі групи осіб. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон Украйни» від 04.11.1991, тобто вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Поштак Ю. С. уважає оскаржувану постанову незаконною, яка підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю з підстав відсутності події і складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 . Суд вирішуючи питання по суті, помилково дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП враховуючи те, що в протоколі про адміністративне правопорушення та в матеріалах справи не зазначено, якими саме діями ОСОБА_1 вчинив незаконну спробу перетину державного кордону. Для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП необхідно встановити наявність прямого умислу, суб'єктивну та об'єктивну сторони у особи, яка вчиняє вказане правопорушення, однак такі докази у справі відсутні.
-2-
Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Поштак Ю. С. на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з'явилися, судову кореспонденцію отримували, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд уважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_6 та його захисника-адвоката Поштак Ю. С., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість та незаконність судового рішення апеляційний суд відхиляє з таких підстав.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, відповідно до приписів ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.
Апеляційний суд уважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, за спробу незаконного перетину державного кордону України, вчиненого групою осіб, всупереч доводів апеляційної скарги захисника, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення.
-3-
Не дивлячись на доводи апеляційної скарги захисника, наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, підтверджується зібраними у справі про адміністративне правопорушення й дослідженими в судовому засіданні доказами, яким дана правильна юридична оцінка.
Даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 148640 від 20.02.2024 стверджується, що прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» було виявлено та затримано на напрямку прикордонного знаку № 369, околиця населеного пункту Розтоки (територія Богданської сільської громади, Рахівського району Закарпатської області) ОСОБА_1 , який спільно з громадянами України ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України у складі групи осіб. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон Украйни» від 04.11.1991, тобто вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджуються вищевказаним протоколом про адміністративне правопорушення; протоколом про адміністративне затримання від 19.02.2024; протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 19.02.2024; рапортом заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) лейтенанта ОСОБА_7 ; копіями паспортів ОСОБА_1 та іншим матеріалами справи.
Вищенаведені докази, є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991, та його вину у вчиненні, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення.
Твердження захисника в апеляційній скарзі проте, що наявність протоколу про адміністративне правопорушення, протоколу затримання, пояснень інспектора ВІПС, у відсутність інших належних та допустимих доказів є недостатніми для здійснення переконливих висновків, які поза всяким сумнівом доводять вину особи у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення - є безпідставними, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 252 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є самостійним доказом у справі про адміністративне правопорушення, та має бути оцінений за правилами оцінки доказів.
Апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відповідає вимогам КУпАП та Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом МВС України № 898 від 18.09.2013, такий, всупереч доводів захисника, складений уповноваженою особою Державної прикордонної служби, в присутності ОСОБА_1 . Зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_1 роз'яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, в тому числі право мати захисника, однак ОСОБА_1 від надання пояснень та від підпису у протоколі про адміністративне правопорушення відмовився у присутності двох свідків, про що в протоколі наявна відповідна відмітка.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення є належним та допустимим доказом у справі та обґрунтовано покладений судом в обґрунтування доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
-4-
Твердження захисника про відсутність намірів у ОСОБА_1 на перетин державного кордону, апеляційний суд не визнає переконливими з огляду на те, що наявні у матеріалах справи докази беззаперечно свідчать про факт перебування ОСОБА_1 , мешканця м. Київ, у нічний час, у зимовий період, під час дії воєнного стану та тимчасової заборони чоловікам у віці від 18 до 60 років перетину державного кордону України, в межах 369 прикордонного знаку та про порушення ОСОБА_1 вимог cт. 9, 12 Закону України «Про державний кордон Украйни» від 04.11.1991, відтак вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, за вказаних у протоколі обставин.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави уважати, що заступник начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) ОСОБА_7 був упередженим при складанні щодо ОСОБА_8 протоколу про адміністративне правопорушення за ознаками передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не посилався захисник.
Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що заступник начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) ОСОБА_7 діяв у межах наданих йому повноважень.
Водночас, апеляційним судом не встановлено і будь-яких фактів про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, які би призвели до визнання ним вини та підписання протоколу про адміністративне правопорушення та інших документів, які містяться у матеріалах справи.
Доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази того, що ОСОБА_1 вчинив спробу перетнути державний кордон України, оскільки відсутні: наявність прямого умислу, суб'єктивна та об'єктивна сторони у особи правопорушення, є неприйнятними, з огляду на таке.
Відповідно до диспозиції частини другої статті 204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , суть вчиненого ним правопорушення полягає у спробі незаконного перетину державного кордону України поза пунктом пропуску в складі групи осіб.
Згідно ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
-5-
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Отже, ознакою об'єктивної сторони правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною другою статті 204-1 КупАП є, зокрема, перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, вчинене у складі групи осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень.
Зі змісту рапорту заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) лейтенанта ОСОБА_7 яке наявне в матеріалах справи (а. с. 4) вбачається, що 20.02.2024 близько 22 год, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль», у контрольованому прикордонному районі на напрямку прикордонного знаку № 369 на околиці с. Розтоки (територія Богданської сільської громади Рахівського району Закарпатської області), було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 спільно з громадянами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордону України, у складі групи осіб,.
Таким чином, незважаючи на наведені в апеляційній скарзі доводи, а також те, що ОСОБА_1 не мав умислу незаконно перетинати державний кордон з України в Румунію, апеляційний суд оцінює, як обрану лінію захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності, оскільки вони спростовуються сукупністю належних та допустимих доказів, повно та всебічно досліджених судом першої інстанції.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1 20.02.2024 в період часу з 21 по 22 год, спільно з громадянами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон України в межах контрольованого прикордонного району, на напрямку 369 прикордонного знаку (територія Богданської селищної громади Рахівського району Закарпатської області), внаслідок чого ОСОБА_1 був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль».
Доводи апеляційної скарги про те, що в ході розгляду справи суд першої інстанції формально та однобічно підійшов до розгляду справи, внаслідок чого постановив незаконне рішення, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, що в свою чергу дає обґрунтовані підстави уважати, що вказані доводи спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує те, що в апеляційній скарзі захисник не посилався на конкретні докази та обставини, які б підтверджували вказані факти та спростовували б висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не мав наміру незаконно перетинати кордон, винуватим себе не визнає, умислу на перетин державного кордону не мав, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не підтверджені будь-якими доказами й повністю спростовуються наведеним вище.
-6-
Таким чином, докази покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, визнаються належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, та є такими, що не викликають сумніву.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину.
Також, апеляційний суд констатує, що при вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд першої інстанції належним чином врахував вимоги ст. 33 КУпАП, характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, і прийшов до вірного висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, яке на думку апеляційного суду, сприятиме вихованню правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, тобто відповідає передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі захисником не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника-адвоката Поштак Ю. С. - без задоволення.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Поштак Ю. С. залишити без задоволення, а постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 06.03.2024, щодо ОСОБА_9 , - без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя