Справа № 620/11009/23 Суддя (судді) першої інстанції: Виноградова Д.О.
24 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Грибан І.О.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі- також позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі також відповідач), у якому просить:
визнати рішення Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про відмову ОСОБА_1 у перереєстрації мисливської зброї від 12.04.2023 - протиправним та скасувати його;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області перереєструвати ОСОБА_1 мисливську зброю.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні дозволу на перереєстрацію мисливської зброї із посиланням на те, що він не надав договір страхування для продовження терміну дії дозволу на зберігання, носіння мисливської вогнепальної гладкоствольної зброї, оскільки останній звільнений від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України відповідно до статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. У апеляційній скарзі позивач, здійснюючи ретроспективний аналіз статті 1187 Цивільного кодексу України, вважає, що мисливська вогнепальна зброя, діяльність пов'язана з використанням та зберіганням якої, як механізмом, є джерелом підвищеної небезпеки. Оскільки діюче законодавство України містить норми, які регулюють правовідносини щодо обов'язкової цивільно-правової відповідальності громадян, лише у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому у відповідності до частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини. Таким чином, власник наземного транспортного засобу, як джерела підвищеної небезпеки, який є особою з інвалідністю внаслідок війни - звільняється від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тому і власник мисливської вогнепальної гадкоствольної зброї, як джерела підвищеної небезпеки також повинен бути звільнений від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.
15.04.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни (а.с.4).
Позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області з письмовою заявою про продовження терміну дії дозволу на зберігання та носіння мисливської вогнепальної гладкоствольної зброї.
Листом від 12.04.2023 № 2952/124/48/701/2023 відповідач повідомив, що згідно з абзацом 19 пункту 12.5 «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 за № 622, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.10.1998 за № 637/3077 для перереєстрації мисливської мисливської вогнепальної зброї, позивачем було надано необхідний перелік документів, але не пред'явлено договір страхування. У зв'язку з вищевикладеним, заява позивача залишена без задоволення (а.с. 3).
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, розглядаючи заяву позивача, діяв у межах повноважень та строку, який не перевищує терміну, визначеного 12.2 глави 12 розділу ІI Інструкції № 622, та не відмовив у продовженні дії дозволу, а зазначив на необхідності надання додаткових документів. У свою чергу, позивач не надав відповідачу необхідні документи. Відтак, при розгляді заяви позивача не вбачається протиправних дій з боку відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Пунктом 21 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань, крім іншого, здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, у тому числі за наявністю договорів страхування відповідальності осіб, які мають у власності чи іншому законному володінні/користуванні зброю, за шкоду, яку може бути заподіяно третій особі внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї, укладених за класом страхування 13, визначеним статтею 4 Закону України "Про страхування".
Підпунктом 16 частини 1 статті 26 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція засобами інформаційно-комунікаційної системи наповнює та підтримує в актуальному стані реєстри та бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, стосовно: зброї, що перебуває у володінні та користуванні фізичних і юридичних осіб, яким надано дозвіл на придбання, зберігання, носіння, перевезення зброї.
За визначенням пункту 1 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 (далі - Положення № 576), дозвільна система - це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.
Згідно з пунктом 2 Положення № 576 до предметів, матеріалів і речовин, на які поширюється дозвільна система, поміж іншого, належить вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї тощо.
Пунктом 3 Положення № 576 визначено, що громадяни мають право у встановленому порядку використовувати, зберігати, перевозити предмети, матеріали і речовини, на які поширюється дозвільна система.
Право на володіння вогнепальною зброєю посадовими особами та громадянами і умови її застосування визначаються в порядку, встановленому законодавством України (пункт 4 Положення № 576).
Згідно з пунктом 9 Положення № 576, видача дозволів в тому числі на вогнепальну зброю (нарізну воєнних зразків, несучасну стрілецьку, спортивну, навчальну, охолощену, мисливську нарізну і гладкоствольну), бойові припаси до неї, холодну зброю, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, встановлюється у порядку, визначеному МВС.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 затверджено Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (далі - Інструкція № 622).
Відповідно до пункту 1.3 глави 1 розділу I Інструкції №622 основними завданнями органів поліції є запобігання порушенням порядку виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення та використання вогнепальної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 мм та швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду (далі - пневматична зброя) і холодної зброї (арбалети, луки з зусиллям натягу тятиви більше ніж 20 кг, мисливські ножі тощо (далі - холодна зброя)), пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії (далі - пристрої), та патрони до них, основних частин зброї бойових припасів до зброї і охолощеної зброї, вибухових матеріалів і речовин, попередження випадків їх втрати, крадіжок, використання не за призначенням та з протиправною метою.
Пунктом 12.5 глави 12 розділу ІІ Інструкції № 622 передбачено, що для прийняття Рішення про продовження строку дії дозволу на зберігання та носіння зброї, основних частин зброї, пристроїв у порядку, визначеному пунктом 1.5 глави 1 розділу І цієї Інструкції, подаються такі документи: заява; медична довідка; копія договору страхування; довідка про огляд технічного стану і відстріл нарізної зброї, її основних частин, пристрою, видана установами Експертної служби МВС не пізніше як за 60 календарних днів до дня звернення (якщо такої інформації немає в ЄРЗ), або довідка про огляд технічного стану мисливської гладкоствольної зброї, її основних частин, охолощеної зброї, газових пістолетів (револьверів), видана установами Експертної служби МВС не пізніше як за 60 календарних днів до дня звернення (якщо такої інформації немає в ЄРЗ); документи, визначені пунктом 3 Тимчасової інструкції про порядок придбання, зберігання, обліку, використання та застосування пристроїв або пунктом 6 розділу II Інструкції про умови та порядок придбання, зберігання, обліку, використання та застосування пристроїв (для пристроїв); платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги. На підставі Рішення про продовження строку дії дозволу на зберігання та носіння зброї, основних частин зброї, пристроїв формується Витяг з ЄРЗ про наявність дозволу на зберігання, носіння зброї. Продовження строку дії дозволу на зберігання та носіння охолощеної зброї не потребується.
Абзацом 2 пункту 2.4 Інструкції № 622 передбачено, що у разі подання неповного переліку документів (відомостей) та/або їх недостовірності, органом (підрозділом) поліції приймається Рішення про відмову в наданні дозволу, наданні направлення на комісійний продаж, продовженні строку дії дозволу, переоформленні зброї, основної частини зброї, пристрою, зміні місця зберігання зброї, боєприпасів до неї, основної частини зброї, пристрою та патронів до нього (постановці на облік власника за новим місцем проживання).
Позивач не заперечує, що останнім до заяви про продовження терміну дії дозволу на зберігання та носіння мисливської вогнепальної гадкоствольної зброї не було додано договору страхування.
При цьому, позивач вважає, що у даному слід за застосовувати аналогію Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким передбачено, що власник наземного транспортного засобу, як джерела підвищеної небезпеки, який є особою з інвалідністю внаслідок війни - звільняється від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Колегія суддів відхиляє вказані доводи апелянта, з огляду на наступне.
Відповідно до частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Таким чином, аналогія закону та аналогія права допускається для застосування адміністративним судом виключно з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень та лише у випадку взагалі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини.
У даному ж випадку Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
У свою чергу, страхування відповідальності осіб, які мають у власності чи іншому законному володінні/користуванні зброю, за шкоду, яку може бути заподіяно третій особі внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї здійснюється шляхом укладення договорів за класом страхування 13, визначеним статтею 4 Закону України "Про страхування".
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що позивачем не було надано повного пакету документів до заяви про продовження терміну дії дозволу на зберігання та носіння мисливської вогнепальної гадкоствольної зброї, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана відмова відповідача є правомірною, а правові підстави для зобов'язання Головне управління Національної поліції в Чернігівській області перереєструвати ОСОБА_1 мисливську зброю - відсутні.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки їх суть зводиться до власного тлумачення норм законодавства, а не помилок чи то порушень судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, за таких обставин доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
Судовою колегією враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан