Справа № 320/16521/23 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.
24 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства закордонних справ України, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Міністерства закордонних справ України, щодо видачі довідки, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина Російської Федерації у країні своєї громадянської належності, громадянину ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Міністерство закордонних справ України розглянути заяву громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 09.09.2021, про видачу довідки, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина російської федерації у країні своєї громадянської належності з урахуванням усунених недоліків віл 18.01.2022.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду зазначені ОСОБА_1 . Позовну заяву - повернуто.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Станом на 24 квітня 2024 року відповідачем не надано до суду письмового відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні підстави, з яких строк звернення до суду було пропущено та надати належні та допустимі докази на підтвердження поважності пропущення такого строку.
На виконання вимог вказаної вище ухвали суду, позивачем була подана до суду заява про поновлення пропущеного строку.
В обґрунтування поданої заяви, позивач послався на обставини того, що в лютому 2022 року позивачем було подано до Київського окружного адміністративного суду позовну заяву про скасування рішення органу владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 справу було передану до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.07.2022 позовну заяву було залишено без руху в зв'язку з несплатою судового збору.
В зв'язку з тим, що позивачем не було сплачено судовий збір, Окружним адміністративним судом м. Києва 16.11.2022 було ухвалено повернути адміністративний позов.
Позивач звернув увагу, що останнім днем строку звернення до адміністративного суду для оскарження рішення відповідача про відмову у видачі довідки сплинув 28.06.2022.
Вказані вище обставини за твердженням позивача свідчать про те, що вперше, позов був поданий в межах строку встановленого законом, про що свідчать ухвали постановлені судом у справі №320/2310/22.
В зв?язку з терміновим виїздом за кордон через збройну агресію рф проти України, позивач не отримував кореспонденцію від суду за зареєстрованим місцем проживання в Україні. В процесі здійснення виїзду з України, позивач тимчасово не мав доступу до мережі Інтернет та до своєї електронної пошти, оскільки займався побутовими питаннями та оформленням документів для легального проживання в Німеччині. Позивач не мав можливості та достатніх знань в сфері права для того, щоб дізнатися про рух справи №320/2310/22 у суді. На території Німеччини позивач не мав можливості отримати правову допомогу з питань, що виникають в українській юрисдикції.
В обгрунтування підстав пропуску строку звернення до Київського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом позивач зазначив, що оскільки довгий час він не отримував жодних процесуальних документів від суду, у березні 2023 року шляхом пошуку на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, за номером справи №320/2310/22, позивач виявив, що його позов, ухвалою від 12.07.2022, був залишений без руху та в подальшому, ухвалою від 16.11.2022 повернутий.
Позивач був необізнаний, що слідкувати за інформацією про рух справи можливо у відповідному реєстрі, про таку можливість позивач дізнався самостійно шляхом здійснення пошуку інформації в мережі інтернет. Саме цим зумовлено тривалий час між поверненням позову та повторним зверненням до суду.
На підставі викладених вище аргументів та висновків, позивач просив суд поновити строк на звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У відповідності до ч.2 ст.122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем оскаржується рішення Міністерства закордонних справ України від 28.01.2022 про відмову у видачі довідки, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина рф у країні своєї громадянської належності, однак, суд звертає увагу, що з даною позовною заявою позивач звернувся до суду лише 27.03.2023.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Так, з аналізу вказаних приписів КАС України слідує, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або направлення адвокатом запитів до відповідних органів з метою виконання укладеного між позивачем та адвокатом договору про надання правової допомоги не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45).
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач звернувся до суду з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, встановленого приписами КАС України, при цьому не навів обставин, які об'єктивно перешкоджали зверненню до суду та не залежали від волі позивача.
Посилання позивача на обставини того, що протягом довгого періоду часу останній не мав можливості дізнатись про хід розгляду його позовної заяви, що спричинило пропуск тривалого часу між поверненням позову та повторним зверненням до суду, суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Так, в контексті вказаного суд звертає увагу на висновки викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» викладену у рішенні від 03.04.2008, згідно якої сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Вищезазначені положення у сукупності зобов'язують заявника до активної ролі в судовому розгляді справи для забезпечення найкоротшого строку вирішення спору та усунення обставин, що призводять до затягування адміністративного процесу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 200/14688/19-а від 13.09.2021.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, обґрунтовано зазначивши про наявність правових підстав для повернення позовної заяви на підставі ч. 2 ст. 123 КАС України, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, в зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Сорочко Є.О.
Суддя Чаку Є.В.