Справа № 580/5139/23 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ
24 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути на його користь 39403,16 грн адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2022 році та 2017,28 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій на його рахунок.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем не виконано норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю та не сплачено самостійно адміністративно-господарські санкції та пеню, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції в сумі 39 403,16 грн (тридцять дев'ять тисяч чотириста три гривні шістнадцять копійок) за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2022 році та пеню в розмірі 2 017,28 грн (дві тисячі сімнадцять гривень двадцять вісім копійок) за несвоєчасну сплату зазначений санкцій.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не довів суду, що вживав залежні від нього, передбачені законодавством заходи для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що в період з 01.01.2022 по 31.12.2022 рік середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача не перевищувала 8 осіб, а тому відсутні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів та стягнення пені..
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024 року та від 05.03.2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Від Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до суду 12.03.2024 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що за даними централізованого банку даних з проблем інвалідності, середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача в 2022 році становила 8 осіб.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, листом від 02.06.2023 року №941/01-28 позивач повідомив відповідача про невиконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та необхідність провести оплату розрахунків сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 8 осіб, таким чином середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", повинна складати 1 особу.
За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано відповідачу адміністративно - господарські санкції у розмірі 39403,16 грн, виходячи з розрахунку розміру середньої річної заробітної плати.
Вважаючи наявними порушення з боку відповідача, що призвели до застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 39403,16 грн адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2022 році та 2017,28 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вважає необхідним вказати наступне.
Положення про Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129, передбачає, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.
Так, спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 875-ХІІ).
Відповідно до положень частини третьої статті 18 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з приписами частин першої, третьої статті 19 Закону № 875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Згідно змісту статті 20 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно - господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другої вказаної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
З наведеного слідує, що суб'єкт господарювання звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
Таким чином, в силу вимог п.4 частини третьої статті 50 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI «Про зайнятість населення» роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 8 осіб, таким чином середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», ФОП ОСОБА_1 повинна складати 1 особа.
Згідно з відомостями про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам від 15.04.2022 року у відповідача працювало та отримувало заробітну плату 7 осіб. Записами за №№29-30 в трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 підтверджується, що вона 11.04.2022 прийнята на роботу до відповідача бухгалтером (наказ від 09.04.2022 №4), внаслідок чого кількість працівників зросла до 8 осіб. 17.11.2022 року вказана громадянка звільнена з роботи за угодою сторін (наказ від 17.11.2022 №2).
Окрім цього, відомостями про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам від 11.07.2022, 07.10.2022 та від 30.01.2023 підтверджується, що у відповідача працювало та отримувало заробітну плату 8 осіб.
Крім того, листом від 22.05.2023 №04-15/284 Уманське відділення Уманської філії Черкаського обласного центру зайнятості повідомила позивача, що у продовж 2022 року інформація про попит на робочу силу (вакансії) з відміткою про необхідність працевлаштування осіб з інвалідністю форми №3-НП відповідачем не подавалася.
Також, із матеріалів справи вбачається, що Золотоніська філія Черкаського обласного центру зайнятості листом від 22.05.2023 року №37.03-01/303 повідомила позивачу на його запит, що протягом 2022 року від відповідача звітність форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», у т. ч. з відміткою про необхідність працевлаштування осіб з інвалідністю не надходила.
Виходячи із зазначеного, доказів стосовно створення робочого місця для особи з інвалідністю, подання відповідної звітності для інформування про створення такої вакантної посади, звернення осіб з інвалідністю за працевлаштуванням на підприємстві, або самостійного повідомлення відповідачем не було надано.
Отже доводи апелянта про відсутність у нього обов'язку щодо створення одного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю є безпідставними.
Таким чином, за 2022 рік відповідач мав обов'язок створити одне робоче місце для осіб з інвалідністю або самостійно розрахувати та сплатити в строк до 15 квітня 2023 року адміністративно-господарські санкції відповідному відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Отже, відповідач не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2022 році особи з інвалідністю та самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції та пеню за одне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте ними.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за невиконання нормативу по працевлаштуванню одної особи з інвалідністю на відповідача має бути накладено адміністративно господарську санкцію в розмірі 39403,16 грн.
Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме: позовну заяву підписано представником за дорученням, а не довіреністю ОСОБА_3 , колегія суддів зазначає наступне.
Так, в матеріалах справи міститься доручення №6 від 03.04.2023 року №332/01-28, згідно якого вбачається, що Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в особі директора дорученням уповноважує провідного юрисконсульта ОСОБА_4 представляти інтереси вести справи у всіх судах, у усіма правами, наданими законодавством позивачу, відповідач, третій особі, в тому числі з правом повної або часткової відмови від позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, оскарження рішення і ухвали суду.
Колегія суддів зазначає, що застосування слів, однакових за значенням (доручення/довіреність) не свідчить про те, що зазначений документ не дійсний для представлення інтересів сторони в судах.
Більше того, в матеріалах справи міститься також довіреність №6 від 03.04.2023 року №332/01-28, що спростовує доводи апелянта про те, що у ОСОБА_5 відсутні повноваження на підпис позовної заяви та представлення інтересів Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року у справі №580/5139/23- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді М.І. Кобаль
Л.О. Костюк