П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/21546/23
Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді - доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.
розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Одеської митниці на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року у справі за позовом адвоката Колеснікова Віталія Валерійовича, який діє в інтересах Приватного підприємства «Захід» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації
У серпні 2023 року адвокат Колесніков В.В., який діє в інтересах Приватного підприємства «Захід» (далі - ПП «Захід») звернувся до суду першої інстанції з позовом до Одеської митниці (далі - відповідач, Митниця), в якому просив
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500370/2023/000012/2 від 11.02.2023;
- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500370/2023/000033 від 11.02.2023.
Окрім цього, позивач просив стягнути з митниці, за рахунок її бюджетних асигнувань, на користь підприємства витрати на правничу допомогу в сумі 25 000 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у письмовому провадженні, позов ПП «Захід» - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA500370/2023/000012/2 від 11.02.2023.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500370/2023/000033 від 11.02.2023.
Суд стягнув на користь ПП «Захід», за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 28 227,90 грн.
20 жовтня 2023 року адвокат Колесніков В.В., посилаючись на положення статей 134, 143 КАС України, подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив вирішити питання щодо стягнення з відповідача на його користь судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.
В обґрунтування даної заяви адвокат указує, що під час підготовки подання позову, його складення, розгляду даної справи в суді ПП «Захід» отримало послуги адвоката, які оцінені в сумі 25 000 грн., що є фіксованим гонораром.
Указане, як стверджує адвокат, підтверджується копіями договору про надання правової допомоги від 02.09.2022, додаткової угоди від 24.07.2023 до договору про надання правової допомоги від 02.09.2022, детальний опис наданих послуг від 20.10.2023, платіжна інструкція від 20.10.2023 та інформаційне повідомлення про зарахування коштів №82 від 20.10.2023 (а.с.198-201, т.1).
Дана заява була направлена адвокатом на електронну адресу відповідача, на яку відповідач подав клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року суд стягнув з Одеської митниці, за рахунок її бюджетних асигнувань, на користь ПП «Захід» судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.
Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції, встановив, що сплачені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн. пов'язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, ці витрати відповідають критерію співмірності, наведеному у частині 5 статті 134 КАС України, та підтверджуються належними доказами.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове - про відмову в задоволенні заяви.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що аналіз положень КАС України та Закону України від 05.07.2012 № 5076- VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дозволяє дійти висновку, що витрати на правничу допомогу адвоката мають бути підтверджені:
- договором про надання правової допомоги;
- документами, які підтверджують їх фактичне надання (зокрема, актами наданих послуг тощо), які повинні мати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом,
- документами, які підтверджують оплату послуг адвоката.
На переконання скаржника, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 25000 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, а стягнення витрат на правову допомогу, в зазначеній сумі, не відповідає критеріям розумності та співмірності.
Також скаржник звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, в якій суд касаційної інстанції дійшов висновку проте, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на правову допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості і верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним, враховуючи такі критерії як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторін.
Адвокат Колесніков В.В., який діє в інтересах ПП «Захід» у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про безпідставність доводів апеляційної скарги, зокрема, щодо завищеної суми гонорару та про недоречність доводів про те, що справа є справою незначної складності, з огляду на ціну позову, яка складає 1 702 926,97 грн.
За таких підстав, адвокат просить в задоволенні такої скарги відмовити, а додаткове рішення - залишити без змін.
Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
За правилами статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Положення статті 59 Конституції України закріплюють, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.12.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пункт 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VІ встановлює, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Частини 1 та 2 статті 30 Закону № 5076-VI встановлюють, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 по справі № 922/1964/21, зауважила на тому, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України визначає, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Стаття 134 КАС України передбачає, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наведене свідчить, що норми КАС України передбачають такі критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Скаржник, посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанови від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, зазначає, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, адже суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи обставини, чи були вони фактично понесені, а також оцінювати їх необхідність.
Відповідаючи на доводи скаржника колегія суддів зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання
Як свідчать матеріали справи, на підтвердження понесення ПП «Захід» витрат на правничу допомогу, адвокат Колесніков В.В. (Ордер серії ВЕ №1095611 від 11.08.2023) надав такі докази:
1) договір про надання правничої допомоги від 02.09.2022, який укладений між адвокатським бюро «Колесніков Лігал» (далі - АБ «Колесніков Лігал»), в особі адвоката Колеснікова В.В. та ПП «Захід», відповідно до умов якого, сторони узгоджують розмір гонорару додатково у додатках або додаткових угодах до цього договору;
2) додаткову угоду №КМВ-03/23 від 24.07.2023, якою сторони погодили гонорар у фіксованому розмірі, що складає 25 000 грн.
2) Детальний опис наданих послуг по справі №420/21546/23 від 20.10.2023;
3) Рахунок на оплату №КМБ/420-21546/01 від 19.10.2023;
4) Платіжна інструкція від 20.10.2023 на суму 25000 грн.;
5) Інформаційне повідомлення про зарахування коштів №82 від 20.10.2023, згідно якого платник ПП «Захід» сплатив на користь АБ «Колесніков Лігал» кошти у сумі 25000 грн., призначення платежу: за представництво інтересів у суді першої інстанції справа №420/21546/23).
Виходячи з детального опису наданих послуг, адвокат Колесніков В.В. підготовив та подав до суду позовну заяву. Цьому передувало аналіз документів які були надані та додатково витребувані, а також пояснень митного брокера, формування комплектів документів для суду та відповідача. Окрім того, в опис наданих послуг увійшло підготовка відзиву та участь у двох судових засіданнях, включно з часом очікування.
Згідно рахунку на оплату від 19.10.2023 вартість послуг складає 25000 грн, платіжна інструкція № 82 від 22.10.2023, свідчить про оплату ПП «Захід» послуг адвоката щодо представництва інтересів у суді першої інстанції у розмірі 25000 грн.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що гонорар адвоката Колеснікова В.В. є завищеним, становить надмірний тягар, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно матеріалів справи, ПП «Захід» та АБ «Колесніков Лігал» уклали договір, в межах якого адвокат надав послуги загальним обсягом 13,5 годин, в тому числі, з представництва інтересів позивача у 2-х судових засіданнях загальною тривалістю 1,8 години (по 56 хв. кожне).
Матеріалами справи підтверджується надання таких послуг та їх фактична оплата на підставі платіжної інструкції №82 від 20.10.2023. Перелік послуг та їх оплата свідчать, що витрати на правничу допомогу були фактичними і об'єктивними.
Слід врахувати, що внаслідок оскаржуваного рішення позивач збільшив митну вартість товару на суму 8 514 634,83 грн., що призвело до прямих втрат ПП «Захід» у розмірі 1 702 926,97 грн. (ціна позову), а також протиправного безпроцентного користування державою коштами, що триває.
Також колегія суддів враховує, що витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. складають лише 1,47 % ціни позову, і є розумними.
Тобто, виходячи з обсягу наданих послуг (13,5 год) без врахування інших часових витрат, які не заявлені через їх невідповідність вимогам КАС України для цілей розподілу судових витрат (переговори із представниками позивача, оформлення договірних відносин, постановка, контроль завдань, діловодство, підготовка заяв та опису наданих послуг тощо) вартість за 1 оплачувану годину роботи адвоката склала 1851,85 грн.
Окрім цього, слід врахувати, що представник відповідача подав клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження, в якому доводив, що дана справа не є справою незначної складності, має значну ціну позову у розмірі 1 702 926,97 грн., і виняткове значення для митниці, який буде змушений у випадку задоволення позову повернути протиправно набуте майно.
Суд першої інстанції, задовольнив клопотання митниці та розглядав справу у відкритому судовому засіданні, зокрема, у 2-х судових засіданнях, а тому колегія суддів погоджується із зауваженнями адвоката, що саме поведінка відповідача призвела до додаткових витрат.
При цьому, колегія суддів вважає недоречними посилання митниці на те, що витрати на правову допомогу становлять «надмірний тягар», який вона вимушена нести.
Так, поняття «індивідуальний та надмірний тягар» (an individual and excessive burden) застосовує ЄСПЛ для цілей тлумачення Конвенції у випадках, коли носій конвенційного права змушений нести індивідуальні негативні наслідки всупереч вимозі справедливого балансу між публічним та приватним інтересом.
Оскільки митниця є державним органом та не є носієм жодного з конвенційних прав, тому будь-яке судове рішення не може призвести до покладення на неї індивідуального та надмірного тягаря.
На переконання колегії суддів, скаржник не довів того, що надані послуги були необґрунтованими, а також того, що сума гонорару адвоката є завищеною.
Дослідивши матеріали справи, а також додані до заяви документи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, зміст, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для спору, колегія суддів вважає, що складність справи, з урахуванням ціни позову, виконана представником робота (надані послуги), обсяг наданих послуг та виконаних робіт, в даному випадку, є співмірними розміру витрат на професійну правничу допомогу у цій справі та складає 25000 грн.
Відтак, на думку колегії суддів суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
ЄСПЛ у справі «Stankiewicz v. Poland», заява № 46917/99 дійшов висновку, що відмова національних судів у відшкодуванні заявникам судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, в якому вони оскаржували накладення державною інспекцією з праці штрафів і за результатами якого вони домоглися скасування цих рішень як необґрунтованих, становило порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції незалежно від сум цих витрат. Водночас витрати не мають бути понесені безвідповідально чи без належного обґрунтування.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у правомірності висновку суду першої інстанції, скаржник в апеляційній скарзі не навів.
Будь-яких інших обставин, які б підтверджували безпідставність висновку суду першої інстанції про задоволення заяви про відшкодування витрат ПП «Захід» на правничу допомогу, суд апеляційної інстанцій не встановив.
Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
З огляду на викладене, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 252, 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року у справі за позовом адвоката Колеснікова Віталія Валерійовича, який діє в інтересах приватного підприємства «Захід» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Ю. М. Градовський
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 25.04.2024.