П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/21546/23
Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді - доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року у справі за позовом адвоката Колеснікова Віталія Валерійовича, який діє в інтересах Приватного підприємства «Захід» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації
Короткий зміст позовних вимог.
У серпні 2023 року адвокат Колесніков В.В., який діє в інтересах Приватного підприємства «Захід» (далі - ПП «Захід») звернувся до суду першої інстанції з позовом до Одеської митниці (далі - відповідач, Митниця), в якому просив
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500370/2023/000012/2 від 11.02.2023;
- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500370/2023/000033 від 11.02.2023.
Окрім цього, адвокат просив стягнути з Митниці, за рахунок її бюджетних асигнувань, на користь підприємства, витрати на правничу допомогу в сумі 25 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог адвокат Колесніков В.В., зазначає, що у суб'єкта владних повноважень відсутні законодавчо визначені підстави для застосування, при розмитненні товару, резервного методу, оскільки обставини, що містяться у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, не впливають на ціноутворення та не спростовують реальну вартість товару, яка зазначена у контракті та інвойсі.
Як пояснює адвокат ПП «Захід», надані документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, за ціною контракту, не містили розбіжностей, не ставили під сумнів числові значення складових митної вартості, у них були відсутні ознаки підробки та їх зміст мав достатні відомості на підтвердження ціни, яка сплачена за товар.
За твердженням адвоката, митний орган формально послався на те, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими
Таким чином, на думку позивача, спірне рішення про коригування митної вартості та картка відмови, є протиправними, оскільки прийняті з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, позов ПП «Захід» - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA500370/2023/000012/2 від 11.02.2023.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500370/2023/000033 від 11.02.2023.
Суд стягнув на користь ПП «Захід», за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 28 227,90 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, на підтвердження митної вартості товарів, за ціною контракту, надав необхідний перелік документів, що надають можливість перевірити правильність обчислення митної вартості товарів.
Суд зазначив, що згідно наданих чинним законодавством повноважень, митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Як зазначив суд першої інстанції, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Суд визнав, що відповідач не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення митного органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги Митниця зазначає про свою незгоду з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи надавали підстави для розмитнення товару за ціною договору, адже аналіз митної декларації свідчить про те, що в поданих документах містилися розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, які підтверджують митну вартість товару.
При цьому, скаржник посилається на десять пунктів, які були зазначені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, зокрема, на обставини того, що в наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані про включення до митної вартості товару таких складових, як вартість упаковки, витрати на навантаження товарів для їх транспортування, про витрати на оплату фрахту за відповідним договором за чартер партію, за умови передоплати.
Відсутність даних про вказані складові свідчить про неможливість перевірити правильність визначення митної вартості товару.
Далі, скаржник заявляє, що декларантом наданий Контракт купівлі-продажу товарів від 06.12.2018 №ТGВZ-061218, аркуші якого з першого по сьомий не пронумеровані та не підписані іншою стороною договору, що в свою чергу може свідчити, що даний документ може містити ознаки підробки.
Також, за твердженням скаржника, в наданому до митного оформлення договорі про перевезення від 16.01.2023 б/н відсутня нумерація сторінок та відсутні підписи сторін з першого по четвертий аркуші.
Окрім того, скаржник вважає, що надана митна декларація країни відправлення №23ВG004006АА975020 містить розмитості та ділянки тексту, який не можливо роздивитися, що може свідчити про можливі ознаки створення за допомогою графічних редакторів.
Доводами апеляції є також те, що в наданому, до митного оформлення, сертифікаті про походження товару від 06.02.2023 № 00002080780390029898, вказана загальна кількість вантажу, що не дає змоги однозначно ідентифікувати партію, в розрізі окремих товарів, а висновок про цінові характеристики, ввезеного товару, Миколаївської торгово-промислової палати від 10.02.2022 120-0038 не містить посилання на інформаційні джерела, які роз'яснюють та підтверджують припущення та розрахунки.
За твердженням скаржника, подані до митного оформлення рахунок-фактура (інвойс) від 31.01.2023 №0000117507 та рахунок-фактура (інвойс) від 06.02.2023 №0000117579 містять дані щодо передоплати за товар, проте надане до митної декларації платіжне доручення від 18.01.2023 №396 не відповідає вартості товару за інвойсами.
Окрім цього, скаржник зазначає про те, що згідно пункту 3.2 Контракту купівлі-продажу товарів, поставка товару здійснюється партіями, сформованими на підставі замовлень покупця. Зазначені документи до митного оформлення не надано.
Також скаржник не погоджується з доводами суду першої інстанції про відсутність підстав для витребування у декларанта додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України.
Обґрунтовуючи свій аргумент, скаржник указує, що Митний кодекс України встановлює його право письмово запитувати від декларанта додаткові документи, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання митної вартості товарів.
Оскільки, подані, на підтвердження митної вартості, документи містять розбіжності, то відповідно, як вважав митний орган, у нього було право витребувати відповідні додаткові документи.
Водночас, за твердженням митниці декларант відмовив у наданні будь-яких додаткових документів, зокрема, рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації; каталогів, специфікацій виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини за наявності, а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Наведене, на думку скаржника свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції про необґрунтованість застосування митним органом при розмитненні товару резервного методу для визначення митної вартості товару.
Адвокат ПП «Захід», скориставшись процесуальним правом, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на доводи, які ідентичні доводам, викладеним у позовній заяві та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції, зазначає про безпідставність апеляційної скарги та обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції.
Адвокат просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду - залишити без змін.
Також адвокат, діючи в інтересах ПП «Захід», подав клопотання про стягнення з Одеської митниці на користь підприємства, витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в сумі 7 500 грн.
На підтвердження, понесених ПП «Захід» витрат на професійну правничу допомогу адвокат надав від документ від 26.12.2023 про внесення змін до додаткової угоди від 24.07.2023 до договору про надання правової допомоги від 02.09.2022, детальний опис наданих послуг від 05.01.2024, рахунок на оплату №КМВ/420-21546/02 від 03.01.2024, платіжну інструкцію № 225 від 05.01.2024 та інформаційне повідомлення про зарахування коштів №225 від 05.01.2024.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Фактичні обставини справи.
ПП «Захід» (код ЄДРПОУ 32333300) 22.01.2003 зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Основний вид економічної діяльності: 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям
Інші: 46.15 Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами
06 грудня 2018 року між Тракія Глас Болгарія ЕAД / Trakya Glass Bulgaria EAD, (Продавець) та ПП «Захід» (Покупець) укладений контракт №TGBZ-061218 на продаж товарів (далі - Контракт).
Тракія Глас Болгарія ЄAД є виробником скла та дзеркал
Відповідно до пункту 1.1. Контракту Продавець зобов'язується відвантажити товари на умовах FOB Варна (Інкотермс-2010) або іншими базисами, зазначеними в інвойсах.
Згідно пункту 2.1. Контракту всі ціни на товари обумовлюються в пропозиціях продавця та зазначаються у доларах США.
Пункт 2.2. Контракту визначає, що у вартість товару включені:
- вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
-вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
-витрати на завантаження, вивантаження та обробку товарів.
Відповідно до пункту 3.2 Контракту поставка товару здійснюється партіями, сформованими на основі замовлень Покупця, а згідно пункту 1.2 Контракту кількість кожної партії товару, що поставляється, повинна бути визначена у інвойсах Продавця в метрах квадратних.
Пункт 4.1 Контракту передбачає, що поставлені товари будуть оплачені шляхом банківського переказу на рахунок Продавця протягом 120 днів, з моменту вивантаження товарів в порту призначення або по мірі реалізації товарів.
Додатковими угодами від 12.12.2019, 25.11.2021, 27.11.2020 та 18.04.2022 сторони, зокрема: домовились про право Покупця здійснювати передоплату за товар; про пролонгацію Контракту до 31.12.2023.
Також сторони змінили вимоги щодо строку дії банківської гарантії (останній строк - до 31.12.2023), збільшили загальну вартість Контракту (до 35 000 000 дол. США) та, у зв'язку з військовою агресією РФ, погодили порядок використання «Зворотної тари», у розумінні Додатку В.3 до Конвенції про тимчасове ввезення від 26.06.1990 («Стамбульська конвенція»).
На виконання умов контракту, ПП «Захід» здійснило оплату за контрактом, відповідно до рахунку AT «Укрексімбанк» на суму 450 000,00 дол. США за платіжним дорученням в іноземній валюті №396 від 18.01.2023.
Trakya Glass Bulgaria EAD виставило 2 інвойси на поставку виробів зі скла, зокрема дзеркала 4 мм. за ціною 6,05 дол. США за 1 м. кв. на умовах FOB порт Болгарії:
№0000 117 507 від 31.01.2023 та №0000 117 579 від 06.02.2023.
Товар за вказаними інвойсами, був поставлений на умовах FOB RUSE (BG). Доставка на митну територію України здійснена на т/х RBT 2 до порту Ізмаїл. Загальна вартість фрахту - 47 684,88 євро.
ПП «Захід» також здійснило страхування всього вантажу на підставі договору №09/01- 181442 від 06.02.2023, страховий платіж склав 102 129,06 грн.
З метою здійснення митного оформлення ввезених товарів, декларант подав до Одеської митниці Митну декларація (МД) №23UA500370000988U4 від 11.02.2023, відповідно до якої, за умовами поставки FOB на митну територію України, надійшов товар на адресу ПП «Захід».
У графі 31 Митної декларації вказаний опис товару 1: дзеркала скляні, без рам, не оброблені оптично, без конструктивних особливостей у листах товщиною 4 мм, розміром 3210x2250 мм, марки MIRROR: 218 каркасів з деревини по 33 листа у кожному каркасі - всього - 51940,68 м2. Для будівельної галузі.
Опис товару 2: скло (виготовлено методом - флоат) прозоре, термічно поліроване, безбарвне, в листах, одношарове, неармоване, без подальшого оброблення товщиною 4 мм розміром 3210х2250 мм - CLEAR FLOAT GLASS - спаковано у 264 дерев'яних каркасах по 33 листа в кожному - 62900,64 м2; CLEAR FLOAT GLASS (GREENARY QUALITY) - спаковано у 37 дерев'яних каркасах по 33 листа в кожному - 8815,62 м2; CLEAR FLOAT GLASS - підкладочний лист - 45 листів 324,90 м2 використовується для транспортування енергозберігаючого скла (товар 3), по 1 листу в кожному каркасі. Для будівельної галузі.
Опис товару 3: скло листове флоат (термічно полірованне), не армоване, незабарвлене, в листах, енергозберігаюче, з поглинальним, відбивальними шарами, без невідбивального шару, завтовшки 4 мм розміром 3210х2250 мм скло LOW-E (на одній стороні листа скла - низькомісійне покриття для підвищеної теплоізоляції), 45 каркасів з деревини по 32 листів скла в кожному каркасі - 10396,80 м2. Для будівельної галузі.
Опис товару 4: скло (виготовлено методом - флоат) прозоре, термічно поліроване, безбарвне, в листах, одношарове, неармоване, без подальшого оброблення, розміром 3210х2250 мм - CLEAR FLOAT GLASS 6 мм - 50 дерев'яних каркаси по 22 листів в кожному - 7942,00 м2; CLEAR FLOAT GLASS 8 мм - 23 дерев'яних каркаси по 16 листів в кожному - 2656,96 м2; CLEAR FLOAT GLASS 10 мм - 28 дерев'яних каркаси по 13 листів в кожному - 2628,08 м2. Для будівельної галузі.
Для підтвердження заявленої митної вартості, разом з митною декларацією, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України декларант надав відповідні документи, а саме:
- пакувальний лист (Packing list) № 0000117507 від 31.01.2023;
- пакувальний лист (Packing list) № 0000117579 від 06.02.2023;
- рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 0000117507 від 31.01.2023;
- рахунок-фактуру (інвойс) (Commercialinvoice) № 0000117579 від 06.02.2023;
- коносамент (Bill oflading) № 001-R від 05.02.2023;
- вантажну відомість (Cargo Manifest) б/н від 05.02.2023;
- сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 0000208078 0390029898 від 06.02.2023;
- загальну декларацію прибуття№ 23UA141000130954Z8 від 10.02.2023;
- некласифікований комерційний документ (Комерційна пропозиція) від 03.02.2023;
- банківський платіжний документ, що стосується товару № 396 від 18.01.2023;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 07022023 від 07.02.2023;
- документ, що підтверджує вартість страхування (Договір) № 09/01 - 181442 від 06.02.2023;
- прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 03.02.2023;
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 120-0038 від 10.02.2023;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 27.11.2020;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 18.04.2022;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 25.11.2021;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/'або внутрішніх) договорів № TGBZ-061218вiд 06.12.2018;
- договір (контракт) про перевезення б/н від 31.01.2023;
- декларацію-інвойс, що складена уповноваженим (схваленим) експортером №0000117507 від 31.01.2023;
- декларацію-інвойс, що складена уповноваженим (схваленим) експортером №0000117579 від 06.02.2023;
- інші некласифіковані документи - (Сертифікат якості) від 20.04.2022;
- копію митної декларації країни відправлення № 23BG004006AA975020 від 06.02.2023;
- інші некласифіковані документи - (Сертифікат якості) від 01. 06.2022;
- інші некласифіковані документи - (Сертифікат якості) № EN 1096-4 від 01.06.2022;
- інші некласифіковані документи - (Сертифікат якості) №10 від 17.06.2022;
- інші некласифіковані документи - (Сертифікат якості) № 6 від 17.06.2022;
- інші некласифіковані документи - (Сертифікат якості) № 8 від 17.06.2022.
За результатами розгляду, Митницею, наведених вище документів, Декларант отримав повідомлення, де містилося пропозиція про надання, для підтвердження митної вартості товару:
1) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
2) виписку з бухгалтерської документації;
3) каталоги, специфікації виробника товару;
4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
У відповідь, агент з митного оформлення ПП «Захід», листом від 11.02.2023 повідомив, що не планує надавати інші документи та просив продовжити процедуру митного оформлення товарів за поданими документами.
11.02.2023 Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару №UA500370/2023/000012/2 за резервним методом (а.с.52).
Обґрунтування рішення, складалося з такого:
1) в порушення підпункту «в» пункту 2 частини 10 статті 58 Митного кодексу України до митної вартості не включена така складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
2) в порушення пункту 6 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за оцінювані товари, не додана така складова, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до борту судна, в порту вивезення країни виробника товару;
3) у наданому до митного оформлення коносаменті від 05.02.2023 №001-R містяться відомості щодо оплати фрахту за чартер партією за умови передоплати, проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо), відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
4) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 06.12.2018 №ТGВZ-061218, має не пронумеровані та не підписані іншою сторонами договору аркуші з першого по сьомий, що в свою чергу може свідчити, що даний документ має ознаки підробки. Аркуші контракту містить ознаки неодноразового сканування;
5) у наданому до митного оформлення сертифікаті про походження від 06.02.2023 №0000208078 0390029898, вказана загальна кількість вантажу, що не дає змоги однозначно ідентифікувати партію в розрізі окремих товарів;
6) у наданому до митного оформлення договорі про перевезення від 16.01.2023 б/н відсутня нумерація сторінок та відсутні підписи сторін з першого по четвертий аркуші. Крім того вартість перевезення в рази нижче ніж попередні перевезення аналогічних товарів у цього перевізника;
7) у висновку Миколаївської торгово-промислової палати від 10.02.2022 120-0038 щодо визначення цінових характеристик ввезеного товару у графі «Аналіз ринку продажу» зазначено лише посилання на інтернет-ресурси, що не може бути взято до уваги, оскільки відповідно до пункту 56 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» від 10.09.2003 №1440 звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз'яснюють і підтверджують припущення та розрахунки;
8) рахунок-фактура (інвойс) від 31.01.2023 №0000117507 та рахунок-фактура (інвойс) від 06.02.2023 №0000117579 містять дані щодо передоплати за товар, проте надане до МД платіжне доручення від 18.01.2023 №396 не відповідає інвойсам;
9) згідно пункту 3.2 контракту поставка товару здійснюється партіями, сформованими на підставі замовлень Покупця. Зазначені документи до митного оформлення не надано;
10) надана до МД митна декларація країни відправлення №23ВG004006АА975020 містить розмитості та ділянки тексту, який не можливо роздивитися, що може свідчити про можливі ознаки створення за допомогою графічних редакторів».
Також, за результатами перевірки митної декларації ПП «Захід» митницею була прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500370/2023/000033 від 11.02.2023.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Досліджуючи на перший довід апеляції про законність та обґрунтованість прийнятих митним органом рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, оскільки надані Декларантом документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціна, що була фактично сплачена або підлягала сплаті, а також про те, що Декларант відмовився надати додаткові документи на спростовування виявлених розбіжностей, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частина 1 статті 49 Митного кодексу України передбачає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частина 1 статті 52 Митного кодексу України встановлює, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою .
Частинами 1, 2, 3, 5 та 6 статті 53 Митного кодексу України унормовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів є:
декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Колегія суддів проаналізувавши підстави, покладені в основу рішення про коригування митної вартості, дійшла таких висновків.
Як стверджує скаржник, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення до митної вартості до ціни товару такої складової: як вартість упаковки, витрати на навантаження товарів, та щодо оплати фрахту за чартер партією за умови передоплати, а тому неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
За приписами частини 10 статті 58 Митного Кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися, зокрема, вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням).
Поряд із цим, як згадувалося вище, за умовами пункту 2.2. Контракту, у вартість товару включено: - вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упакований товар, або іншої упаковки.
За таких обставин, твердження Митниці про зворотне є безпідставними.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Проаналізувавши пункт 2.2. Контракту є колегія суддів установила, що у вартість товару включено: витрати на навантаження, вивантаження та обробку товарів.
За змістом інвойсів, товар постачається на умовах FOB порт Болгарії, що передбачає обов'язок Продавця здійснити завантаження товару на борт судна.
У коносаменті зазначено «freight payable as per с/р», що означає фрахт до сплати відповідно до charter/party (чартер-партії), тобто договору фрахту.
Про те, що оплата фрахту здійснюється на умовах відстрочення платежу, а не на умовах передплати, як помилково зазначив митний орган, свідчить пункті 15 чартеру від 16.01.2023, де вказано про оплату протягом 360 календарних днів, з дати вивантаження вантажу.
Отже, за проаналізованими вище документами, є підстави стверджувати про необґрунтованість доводів Митниці, що витрати на навантаження товару не включені у митну вартість товару.
Також Одеська митниця, в апеляції, акцентувала увагу про неналежне оформлення контракту, договору про перевезення товару, митної декларації країни відправлення що виразилося у про відсутності нумерації деяких сторінок, підписів сторін та розмитості ділянок тексту. На думку скаржника, це може свідчити про ознаки підробки.
Для оцінки вказаного доводу, колегія суддів звертається до статті 77 КАС України, яка унормовує, що в адміністративному судочинстві діє презумпція неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, який зобов'язаний у порядку визначеної процесуальним законом судової процедури довести суду їх правомірність.
Отже, презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, та спростувати обґрунтоване твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Водночас, доказів про, що документи, надані Декларантом для розмитнення ввезеного товару є підробленими, Митниця до суду не представила.
Вивчаючи довід скаржника, що наданий до митного оформлення висновок Миколаївської торгово-промислової палати від 10.02.2022 120-0038 не відповідає вимогам пункту 56 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, якою затверджено Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та не містить документальне підтвердження числових значень, колегія суддів установила, що даний пункт унормовує загальні вимоги до складання звіту про оцінку та
підготовки висновку про вартість майна.
Разом із тим, колегія суддів зауважує, що Декларант подав митному органу не Звіт про оцінку майна суб'єкта оціночної діяльності, а експертний висновок регіональної торгово-промислової палати, який за своїм змістом є документом, зазначеним у пункті 8 частини 3 статті 53 Митного кодексу України, а саме: висновком про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, а тому такі доводи скаржника колегія суддів вважає недоречними.
Стосовно тверджень скаржника щодо неналежного оформлення сертифікату про походження товару, оскільки відсутня можливість однозначно ідентифікувати партію товару, колегія суддів поділяє позицію суду першої інстанції, що відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України сертифікат про походження товару, не є документом, що підтверджує митну вартість До того ж, слід нагадати, що сертифікат містить пряме посилання на два інвойси, які декларант надав митному органу.
Також скаржник в апеляційній скарзі зазначив, що подані до митного оформлення рахунок-фактура (інвойс) від 31.01.2023 №0000117507 та рахунок-фактура (інвойс) від 06.02.2023 №0000117579 містять дані щодо суми передоплати за товар, проте з наданого до митної декларації платіжного доручення від 18.01.2023 №396 вбачається невідповідність суми вартості товару за інвойсами.
З цього приводу слід зазначити, що умови пункту 4.1. Контракту передбачають оплату товару на умовах відстрочення платежу до 120 днів, а розділ 10 Контракту передбачає банківські гарантії щодо відстрочки на строк 180 днів з дня відправки товару, водночас згідно додаткової угоди від 12.12.2019 сторонами визначена можливість здійснення передоплати.
За таких підстав, з урахуванням умов договору та додаткової угоди, надане платіжне доручення від 18.01.2023 №396 щодо передплати було достатньою підставою для відвантаження продавцем товару до ПП «Захід».
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані декларантом документи надавали відповідачу змогу достовірно і повно перевірити правильність обчислення митної вартості.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що скаржник не довів, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Слід також зазначити, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім аргументом для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Отже колегія суддів приходить до висновку, що митний орган протиправно витребував додаткові документі, а покликання скаржника на те, що декларант не виконав вимоги про надання витребуваних документів не засноване на доказах, що містяться в матеріалах справи.
Досліджуючи обґрунтованість доводів митниці про правомірне застосування резервного методу для визначення митної вартості товару, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частина 1 статті 55 Митного кодексу України визначає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Згідно матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу.
Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Згідно пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Як мовилося вище, митна вартість товарів скоригована та визначена за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України, на підставі інформації, наявної у митного органу, що міститься в спеціалізованому програмно - інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), Автоматизованій системі митного огляду (АСМО) «Інспектор».
Як пояснює митний орган, за вказаними джерелами інформації, встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже завершено є більшим та становить а саме 1,12 дол. США/кг.
Проаналізувавши наведене, колегія суддів відзначає, що Верховний Суду справі від 27.04.2020, у справі №140/804/19 справі зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.
Також слід врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Резюмуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, які містили достовірні числові дані та підтверджували митну вартість товарів за ціною контракту, відповідно до вимог статті 58 Митного кодексу України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих декларантом документах не впливають на ціну товару.
Отож, колегія суддів дійшла висновку про відсутність будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товарів за ціною контракту, скаржник в апеляційній скарзі не навів.
Будь-яких інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ПП «Захід» митної вартості товару, суд апеляційної інстанцій не встановив.
Стосовно вимог, заявлених ПП «Захід» про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500370/2023/000033 від 11.02.2023, колегія суддів зазначає таке.
Відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу фіскальної служби про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою відповідних умов.
Таке рішення оформляється у вигляді картки відмови.
Оформлення карток відмови регулюється розділом VIII Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.20212 №631.
Так, відповідно до пунктів 8.1 - 8.2, 8.5 розділу VIII наведеного Порядку, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.
У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
Картка відмови роздруковується у двох примірниках і підписується посадовою особою митного органу, яка прийняла рішення про відмову, а в разі електронного декларування формується тільки як електронний документ.
Один примірник оформленої картки відмови на паперовому носії невідкладно вручається (надсилається) Декларанту під його особистий підпис у другому примірнику.
Картка відмови, оформлена як електронний документ, або електронний примірник картки відмови на паперовому носії надсилається Декларанту електронним повідомленням, засвідченим КЕП посадової особи митного органу, яка прийняла рішення про відмову.
Так, як мовилося вище у всіх випадках після прийняття рішення про корегування митної вартості товарів, оформлюється картка відмови.
Тобто, коригування митної вартості слугує підставою для видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
За такого правового регулювання, визнання протиправними рішення про корегування митної вартості автоматичне тягне протиправність картки відмови в прийнятті митної декларації. При цьому підстави для такого висновку є однаковими.
Розглядаючи клопотання адвоката Колеснікова В.В., про стягнення з Одеської митниці, на користь ПП «Захід» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7500 грн, колегія суддів враховує наявні в матеріалах справи докази, перелік яких наведений вище.
Також колегія суддів враховує, що за приписами частин 1 та 2 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частини 4-7 статті 134 КАС України унормовують, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частина 9 статті 139 КАС України передбачає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Митниця подала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, в якому зазначає, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 7500 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, а стягнення витрат на правову допомогу у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності та співмірності.
Досліджуючи питання обґрунтованості заявленої суми у відшкодування витрат на правову допомогу, колегія суддів враховує, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.
Як мовилося вище, на підтвердження понесення ПП «Захід» витрат на правничу допомогу, адвокат Колесніков В.В. (Ордер серії ВЕ №1095611 від 11.08.2023) надав:
1) Договір від 26.12.2023 про внесення змін до додаткової угоди від 24.07.2023 до договору про надання правової допомоги від 02.09.2022, згідно якої гонорар адвоката у суді апеляційної інстанції становить 7 500 грн. або 30% від гонорару у суді першої інстанції;
2) Детальний опис наданих послуг по справі №420/21546/23 від 05.01.2024, який складається з підготовкою та написанням відзиву на апеляцію (3,6 год)
3) Рахунок на оплату №КМБ/420-21546/01 від 03.01.2024;
4) Платіжна інструкція № 225 від 05.01.2024 на суму 7500 грн.;
5) Інформаційне повідомлення про зарахування коштів №225 від 05.01.2024, згідно якого платник ПП «Захід» сплатив на користь АБ «Колесніков Лігал» кошти у сумі 25000 грн., призначення платежу: за представництво інтересів у суді апеляційної інстанції у справі №420/21546/23.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що на підставі договору про надання правової допомоги адвокат Колесніков В.В. був залучений з метою захисту прав, інтересів та представництва ПП «Захід» у суді апеляційної інстанції в адміністративній справі № 420/21546/23.
Також згідно платіжної інструкції № 225 від 05.01.2024 ПП «Захід» оплачені послуги адвоката щодо представництва інтересів у суді першої інстанції у розмірі 7500 грн.
У даній справі, адвокат та клієнт домовилися про фіксований розмір гонорару. В цьому випадку фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас, зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов'язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Тож сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, а суд, з урахуванням конкретних обставин суд може обмежити розмір, зважаючи на розумну необхідність судових витрат у справі.
Колегія суддів, також враховує у рішенні від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04), ЄСПЛ так само підкреслив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були така сума обґрунтованою.
Беручи до уваги неспівмірність суми фіксованого гонорару із обсягом наданих послуг в суді апеляційної інстанції, кількістю підготовлених процесуальних документів, відсутність засідань, колегія суддів дійшла висновку про надмірність заявленої суми компенсації витрат, а тому присуджує її частково у розмірі 5000 грн.
Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції, що ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
Керуючись статтями: 308, 311, 315, 316, 322, 325,328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року у справі за позовом адвоката Колеснікова Віталія Валерійовича, який діє в інтересах приватного підприємства «Захід» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) на користь приватного підприємства «Захід» (код ЄДРПОУ 32333300) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Ю. М. Градовський
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 25.04.2024.