Справа № 757/890/24-п Головуючий в суді І інстанції - Смик С.І.
Провадження № 33/824/2085/2024 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.
19 квітня 2024 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Сіренка Максима Юрійовича на постанову Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2024 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Як встановлено судом першої інстанції, 22.12.2023р. о 08 год. 40 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «MERCEDES-BENZ S 500L», д.н.з. НОМЕР_1 , на вул. І. Мазепи, у м. Києві, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, зіниці, що не реагують на світло, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у кабінеті-лікаря нарколога, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Сіренко М.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2024 року та закрити провадження у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник вважає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції є незаконною та підлягає скасуванню.
Звертає увагу, що судом першої інстанції допущено спрощений підхід до розгляду зазначеної справи, не надано правової оцінки тим доказам, які надано поліцейським, не взято до уваги доводи сторони захисту, справу розглянуто без особи, яка притягається до відповідальності, внаслідок чого було винесено незаконне рішення.
Крім того, поліцейські упереджено сприйняли факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, оскільки не роз'яснили ОСОБА_1 належним чином наслідків відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Тому, гр. ОСОБА_1 не умисно відмовився від огляду, оскільки не розумів наслідків відмови від проходження огляду, будучи цілком впевненим, що такі його дії не є протиправними й він діє в рамках закону.
В подальшому коли ОСОБА_1 усвідомив наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, то виявив бажання пройти огляд у медичному закладі. Після чого, поліцейські повідомили ОСОБА_1 , що на нього буде складено протокол, а в подальшому запропонували ОСОБА_1 пройти огляд самостійно у медичному закладі.
Цього ж дня, ОСОБА_1 самостійно пройшов огляд на стан наркотичного сп'яніння, відповідний висновок долучено до матеріалів справи. Крім того, до матеріалів справи долучено і інший висновок огляду на стан наркотичного сп'яніння, який підтверджує те, що ОСОБА_1 не вживає наркотичні речовини та звинувачення поліцейських були хибними.
За вищевказаних обставин, сторона захисту вважає, що у справі відсутні докази які б вказували на те, що ОСОБА_1 умисно відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а тому вважає у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З матеріалів справи щодо ОСОБА_1 слідує, що наведені вимоги закону суддею місцевого суду під час її розгляду були дотримані.
Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно ж з пунктами 1, 12 розділу ІІ Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже, відмова водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вбачається, що суддя місцевого суду при її розгляді вислухав пояснення ОСОБА_1 , дослідив письмові докази у справі, та, за відсутності жодних клопотань щодо дослідження додаткових доказів, постановив рішення на підставі наявних у провадженні доказів.
На противагу доводам апеляційного прохання, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується перш за все письмовими доказами, які правильно були враховані судом на обґрунтування свої висновків, а саме даними, які містяться:
- в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 725664 від 22 грудня 2023 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. При цьому протокол був підписаний особою, яка його склала та ОСОБА_1 , якому були роз'яснені його права. Проте зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції ОСОБА_1 не зазначив. (а.с. 1);
- у відеозаписі з нагрудної камери поліцейських, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції в зв'язку порушенням ПДР України, а саме не виконання вимог дорожнього знаку. В ході спілкування з поліцейськими, у водія виявили ознаки наркотичного сп'яніння і йому запропонували проїхати до лікарні, на що він погодився. Однак, у медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду лікарем-наркологом (а.с.6).
Таким чином, суддя місцевого суду, проаналізувавши усі докази по справі, правильно встановив фактичні обставини правопорушення, визнавши доведеним невиконання водієм п. 2.5 ПДР України, отже дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду в закладі охорони здоров'я є безпідставними та спростовуються наявним в матеріалах відеозаписом з бодікамери поліцейського.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не було роз'яснено наслідки відмови від проходження огляду, тому провадження підлягає закриттю - є необґрунтованими. Так, під час знаходження в медичному закладі поліцейські повідомляли про те, що при відмові від проходження огляду на стан сп'яніння також складається протокол про адміністративне правопорушення.
Доводи про те, що поліцейськими було порушено порядок огляду на стан сп'яніння, у зв'язку з чим він вважається недійсним, а протокол недопустимим доказом його вини - є хибними, оскільки ОСОБА_1 ставиться у вину відмова від проходження огляду на стан сп'яніння.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 самостійно пройшов огляд на стан сп'яніння, відповідно до висновку №006575 від 29.12.2023 року, у останнього 22.12.2023 року об 11-32 год. не виявлено ознак сп'яніння, що спростовує відомості викладені в протоколі - є безпідставними, оскільки в даному випадку не дотриманий порядок огляду, передбачений ст.266 КУпАП.
Доводи апелянта про незаконність, необґрунтованість постанови судді, неналежність та недопустимість доказів у справі апеляційний суд вважає безпідставними й до уваги не бере.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з дотриманням вимог ст. 33, ч. 1 ст. 130 КУпАП та в межах строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Отже, при розгляді даної справи суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст.245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за обставин, встановлених судом.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення у межах апеляційної скарги не встановлено таких порушень, що унеможливили б прийняття законного та обґрунтованого рішення. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Також, апеляційний суд зауважує, що незнання ОСОБА_1 своїх обов'язків як водія пройти на вимогу працівника поліції огляд на стан сп'яніння (тобто порушення вимог п.2.5 ПДР України) і наслідків такої відмови, не дає підстав вважати, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки, відповідно до п.1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Сіренка Максима Юрійовича - залишити без задоволення.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Рудніченко