Справа № 760/30238/23 Головуючий в суді І інстанції - Сергієнко Г.Л.
Провадження № 33/824/2121/2024 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.
19 квітня 2024 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М.
секретар: Сіваєва Ю.В.,
за участю:
особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 ,
захисника Горват В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 11 березня 2024 року, якою, щодо:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого, ст.. 124 КУпАП -
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 12.12.2023 р., о 08 год. 10 хв., за адресою: м. Київ, пр. Л. Курбаса, 2-ж, керуючи автомобілем Mitsubishi Galant, д.н.з. НОМЕР_1 , не обрала безпечну швидкість руху та не дотрималась безпечної дистанції, в результаті чого здійснила зіткнення з автомобілем Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався попереду. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим було порушено вимоги п.13.1 Правил дорожнього руху України та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 11 березня 2024 року ОСОБА_1 - визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, просить постанову Солом'янського районного суду скасувати та закрити провадження по справі.
В обґрунтування апеляційної скарги вважає, що постанова винесена судом першої інстанції з грубим порушенням вимог актів законодавства України, що регулює дорожній рух, встановлює поведінку і правила для учасників дорожнього руху, а також передбачає підстави, умови та порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності, оскільки було складено завідомо незаконну постанову, на підставі якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, за відсутності самої події адміністративного правопорушення, відсутності жодних доказів, які б могли підтвердити її провину в скоєнні адміністративного правопорушення, при цьому її також було свідомо позбавлено можливості користуватись усіма процесуальними правами, які передбачені Законом, що потягло за собою прийняття незаконної та необгрунтованої постанови.
Так, 12 грудня 2023 року о 08 годині 10 хвилин, ОСОБА_1 рухалась, керуючи автомобілем Mitsubishi Galant, д.н.з. НОМЕР_1 за адресою: м. Київ, проспект Леся Курбаса, в лівому швидкісному ряду. Перед нею різко зупинився автомобіль Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 .
Дистанція між транспортними засобами була більше, ніж безпечна, про що свідчить гальмівний шлях 5 метрів. Апелянт вважає, що водій ОСОБА_2 навмисно перестроївшись перед ОСОБА_1 на автомобілі Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_3 , в лівий ряд, та різко загальмувавши, спровокував зіткнення транспортних засобів, щоб отримати грошову компенсацію.
Вказане підтверджується відсутністю інших транспортних засобів, тобто великого потоку автомобілів, які б рухались в полосі та сусідніх полосах, та відсутністю гальмівного шляху.
Тобто своїми діями ОСОБА_1 жодним чином не порушила вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху, про що безпідставно зазначено в постанові суду першої інстанції, а сама подія адміністративного правопорушення була відсутня.
Крім того, працівниками патрульної поліції в порушення норм процесуального права:
- не надано запис відеофіксації з камер відеоспостереження на ділянці шляху, де відбулося зіткнення автомобіля ОСОБА_1 з автомобілем ОСОБА_2 , які б зафіксували його різку зміну рядності,
- в відсутність бодікамер при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, не долучили понятих для його затвердження;
- не вказали в схемі ДТП, яка долучена до протоколу, гальмівний шлях транспортного засобу ОСОБА_1 , який складав до 5 метрів, та який видно на фотографіях;
- зрушили транспортний засіб Mitsubishi Galant, після ДТП.
Працівники патрульної поліції не встановили свідків події та не відібрали у них пояснення з приводу обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, що в черговий раз свідчить про однобічність та неповноту з'ясування судом першої інстанції всіх тих обставин, що мають суттєве значення для вирішення справи про адміністративне правопорушення.
Відтак, як випливає з наведеного вище, ухвалюючи постанову, суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 280 КпАП України, та не з'ясував належним чином, у спосіб передбачений Законом, всіх необхідних обставин, внаслідок чого незаконно та безпідставно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ті дії, які не були нею вчинені.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення ОСОБА_1 та її захисника Горват В.А., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити,
перевіривши матеріали справи та доводи клопотання, апеляційний суд приходить до наступного.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі за змістом - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.3 «б» ПДР України зазначає, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися.
Пункт 12.1 ПДР України передбачає, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Пункт 13.1 ПДР України передбачає, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
За порушення вимог зазначених вимог ПДР України передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Відповідальність за ст.124 КУпАП настає в тому разі, коли внаслідок порушення правил дорожнього руху було спричинено пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Тобто, обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є спричинення пошкодження об'єктів, зазначених у цій статті.
Чинне законодавство України та нормативно-правові акти покладають обов'язок на водіїв не лише знати та безумовно виконувати правила ПДР України, а також враховувати особливості та технічний стан транспортного засобу.
Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 278 КУпАП за змістом якого орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі за змістом - Інструкція), Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 своїм правом скористалась, надала пояснення, заперечень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу, невідповідності щодо внесених відомостей до схеми місця ДТП не заявляла (а/с 4).
Первинні пояснення самої ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення були ретельно перевірені в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду, з яких вбачається вільне визначення останньою своєї позиції до вчиненого, правильного розуміння обставин події.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані стосовно даного правопорушення встановлюються окрім протоколу про адміністративне правопорушення поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та іншими доказами.
Згідно ст.ст.9,245,252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 028477 від 12.12.2023 року (а/с 1), схемою місця ДТП, якою зафіксовано обстановку місця події та пошкодження транспортного засобу від 12.12.2023 року (а/с 3), письмовими пояснення ОСОБА_1 (а/с 5), а також письмовими поясненнями іншого учасника ДТП - ОСОБА_2 (а/с4).
Враховуючи вищезазначене, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, відповідає вимогам ст.256 КУпАП, містить всі необхідні данні, які характеризують об'єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (настання реальних наслідків у вигляді пошкодження певних об'єктів), що прямо закладено в диспозиції даної статті, усі вони перевірені та встановлені під час судового розгляду.
Таким чином, суд, який розглядав справу, прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Доказів при апеляційному перегляді постанови суду, які б свідчили про відсутність події та складу адміністративного правопорушення не встановлено. Як вбачається з письмових пояснень під час складання протоколу про адміністративне правопорушення апелянта та доводів самої скарги, ОСОБА_1 фактично визнала, що саме під її керуванням автомобіль Mitsubishi Galant, д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зіткнення з автомобілем Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_2 .
В апеляційній скарзі апелянтом фактично оскаржується не оцінка її дій і наступні висновки щодо наявності вини, а те, що суддею не було дано оцінку діям іншого учасника ДТП - водія ОСОБА_2 , який, на переконання апелянта, порушив правила ПДР (безпричинна зупинка та зупинка в неналежному місці). Разом з тим, оцінка дій водія ОСОБА_2 не є предметом розгляду вказаної справи. Будь-яка інформація на предмет того, що стосовно останнього складався протокол про адміністративне правопорушення за порушення правил ПДР - відсутня. Навіть при умові (що не є фактом), що водієм ОСОБА_2 були порушені ПДР, це не виключає факт порушення ОСОБА_1 п.13.1. ПДР України, які призвели до зіткнення з іншим автомобілем.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 районним судом повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі доказів наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст.251,252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду, яка відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Вид та розмір стягнення накладено судом у відповідності з вимогами ст.ст.23,33 КУпАП.
Судове рішення є законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування чи зміни не встановлено, а тому апеляційні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 11 березня 2024 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Рудніченко