24 квітня 2024 року місто Київ
справа № 754/7527/22
провадження № 22-ц/824/434/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", подану представником Білоусом Андрієм Володимировичем, на рішення Деснянського районного суду міста Києва у складі судді Грегуль О.В. від 31 січня 2023 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року АТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовано тим, що 13 листопада 2010 року між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого останній отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_4 умов кредитного договору утворилася заборгованість в розмірі 5 924 грн 99 коп.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Згідно відповіді Двадцять першої київської державної нотаріальної контори, спадкова справа до майна померлого ОСОБА_4 заведена за зверненням АТ КБ "Приватбанк".
Посилаючись на те, що відповідачі прийняли спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов'язання померлого позичальника, АТ КБ "Приватбанк" просило стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в розмірі 5 924 грн 99 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року у задоволенні позову АТ КБ "Приватбанк" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження підстав для притягнення відповідачів до цивільно-правової відповідальності, саме, як спадкоємців.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У поданій апеляційній скарзі представник АТ КБ "Приватбанк" - Білоус А.В., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Скаржник зазначає, що суд не врахував факт прийняття відповідачами спадщини після померлого ОСОБА_4 на підставі частини 3 статті 1268 ЦК України, оскільки вони проживали за однією адресою і це підтверджується відповідними відмітками в їх паспортах. Крім того, спростовувати вартість спадкового майна чи його відсутність мають спадкоємці, а не кредитор, що підтверджується відповідною судовою практикою.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзивів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 листопада 2010 року між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_4 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 19).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 56).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором у ОСОБА_4 був наявний борг за договором від 13 листопада 2010 року № б/н в сумі 5 924 грн. 99 коп. (а.с. 6-10).
10 грудня 2021 року АТ КБ "Приватбанк", як кредитор померлого боржника ОСОБА_4 , направило претензію до Двадцять першої київської державної нотаріальної контори.
Відповідно до повідомлення нотаріальної контори від 9 лютого 2022 року № 263/02-14/96/2022, спадкова справа № 96/2022 до майна померлого ОСОБА_4 заведена за зверненням АТ КБ "Приватбанк" (а.с. 59).
1 червня 2022 року АТ КБ "Приватбанк" направило ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вимогу від 14 квітня 2022 року № SAMDNWFC00034227934 про сплату заборгованості за кредитом (а.с. 60-63).
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини 1 статі 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статі 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог частини 1 статі 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 608 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Згідно з нормою статі 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов'язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу
суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі (пункт 5 статі 1219, стаття 1282 ЦК України).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.
Такі ж висновки застосування норм матеріального права викладено в постановах Верховного Суду України: від 17 квітня 2013 року в справі № 6-18цс13, від 8 квітня 2015 року в справі N 6-33цс15.
Встановивши, що матеріали справи не містять жодного доказу наявності спадкового майна після померлого ОСОБА_4 , в межах вартості якого на спадкоємців покладено обов'язок відповідати перед кредитором за невиконаними кредитним зобов'язаннями спадкодавця, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову та стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Доводи апеляційної скарги вказаного висновку суду не спростовують та відхиляються судом апеляційної інстанції.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не було здійснено жодних процесуальних дій, спрямованих на отримання доказів щодо наявності спадкової маси після померлого ОСОБА_4 , що дозволило б оцінити фактичне прийняття спадщини ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Натомість відповідачі в судовому засіданні в суді першої інстанції зазначили, що жодного спадкового майна після померлого ОСОБА_4 не залишилося, квартира у якій вони проживають належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на квартиру (а.с. 95).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги
висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", подану представником Білоусом Андрієм Володимировичем , залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: