апеляційне провадження №22-ц/824/8294/2024
справа №369/20559/23
24 квітня 2024 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Мережко М.В., Соколової В.В.
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою адвоката Назаренко Діани Леонідівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 січня 2024 року, постановленої під головуванням судді Янченка А.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору про поділ спільного майна колишнього подружжя недійсним, застосування наслідки недійсності правочину та поділ майна подружжя, -
У грудні 2023 року до суду звернулась ОСОБА_1 із позовом про визнання договору про поділ спільного майна колишнього подружжя недійсним, застосування наслідки недійсності правочину та поділ майна подружжя.
Просила суд (згідно позовної заяви):
1) визнати недійсним з моменту укладення Договір про поділ майна, що є у спільній сумісним власності подружжя від 07.12.2020 року, зареєстрований в реєстрі за №2882;
2) скасувати державну реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_1 , яка здійснена на ім'я ОСОБА_2 на підставі Договору про поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя від 07.12.2020 року, зареєстрований в реєстрі за №2882;
3) скасувати державну реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_2 , яка здійснена на ім'я ОСОБА_2 на підставі Договору про поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя від 07.12.2020 року, зареєстрований в реєстрі за №2882;
4) скасувати державну реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_3 , яка здійснена на ім'я ОСОБА_2 на підставі Договору про поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя від 07.12.2020 року, зареєстрований в реєстрі за №2882;
5) скасувати державну реєстрацію права власності квартири групи нежитлових приміщень АДРЕСА_4 , яка здійснена на ім'я ОСОБА_2 на підставі Договору про поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя від 07.12.2020 року, зареєстрований в реєстрі за №2882;
6) скасувати державну реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_5 , яка здійснена на ім'я ОСОБА_2 на підставі Договору про поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя від 07.12.2020 року, зареєстрований в реєстрі за №2882;
7) визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 ;
8) визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 ;
9) визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2 ;
10) визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2 ;
11) визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_3 ;
12) визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_3 ;
13) визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину групи нежитлових приміщень НОМЕР_4 в будинку АДРЕСА_6 ;
14) визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину групи нежитлових приміщень НОМЕР_4 в будинку АДРЕСА_6 ;
15) визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_5 ;
16) визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_5 ;
17) визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину нежитлового приміщення № НОМЕР_1 загальною площею 3,8 кв.м. в будинку АДРЕСА_6 ;
18) визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину нежитлового приміщення № НОМЕР_1 загальною площею 3,8 кв.м. в будинку АДРЕСА_6 ;
19) визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину автомобіля марки Mersedes-Benz, модель S 500L, 1997 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ;
20) визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину автомобіля марки Mersedes-Benz, модель S 500L, 1997 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ;
21) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ? частини ринкової вартості автомобіля марки Suzuki Vitara, 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , у розмірі 334 111,20 грн;
22) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ? частини ринкової вартості квартири АДРЕСА_7 у розмірі 1 145 222,98 грн;
23) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ? частини ринкової вартості квартири АДРЕСА_8 у розмірі 1 352 209,39 грн;
24) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ? частини ринкової вартості квартири АДРЕСА_9 у розмірі 1 145 222,98 грн;
25) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ? частини ринкової вартості квартири АДРЕСА_10 у розмірі 1 145 222,98 грн;
26) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ? частини ринкової вартості квартири АДРЕСА_11 у розмірі 185 310,60 грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київська області від 15 грудня 2023 року позовну заяву залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Суд вказав про необхідність надання звітів про оцінку майна на підтвердження дійсної реальної вартості спірного майна на день звернення до суду та здійснення доплати судового збору із розрахунку заявлених позовних вимог, серед яких пункти прохальної частини позову 1-7 є вимогами немайнового характеру, пункти прохальної частини позову 8-26 є вимогами майнового характеру.
На виконання вказаної ухвали 04 січня 2024 року представником позивача подано заяву про усунення недоліків позовної заяви. Долучено довідки про оцінку вартості спірних об'єктів нерухомого майна та калькуляцію із сайту AUTO.RIA щодо вартості спірних транспортних засобів. Вказує, що із наведених документів установлено, що ціна позову становить 13 304 620,15 грн.
Щодо вимоги ухвали від 15 грудня 2023 року про надання суду звітів про оцінку спірного майна, вказує, що таке майно перебуває у володінні відповідача, позивачка до нього не має доступу, відтак не може провести оцінку майна.
Вказує, що позивачем заявлено 6 вимог немайнового характеру (1-6 пункти прохальної частини позову) та 20 вимог майнового характеру (7-26 пункти прохальної частини позову). При поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 14 493,60 грн, тобто у розмірі більшому, ніж установлено законом.
Одночасно подано заяву про збільшення позовних вимог.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київська області від 31 січня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу у зв'язку із неусуненням недоліків позовної заяви, викладених в ухвалі суду від 15 грудня 2023 року.
Не погодившись з постановленою ухвалою, адвокатом Назаренко Д.Л., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на невідповідність висновків суду обставинами справи та порушенням судом норм процесуального права.
Вказує, що на виконання ухвали про залишення позову без руху подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, одночасно із якою подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.
Вказує, що на виконання ухвали суду від 15 грудня 2023 року подано довідки про оціночну вартість об'єктів нерухомості, сформовані відповідно до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого Наказом Фонду держаного майна України №658 від 17 травня 2018 року. Згідно цього Порядку надані суду довідки про оцінку вартості майна є аналогом звіту про оцінку майна. Відтак суд мав можливість дослідити повноту сплаченого судового збору відповідно до вартості спірного майна.
Зазначає, що вимога суду першої інстанції надати виключно оцінки вартості майна є протиправною, оскільки таке не передбачено чинним законодавством.
Також посилається на положення частини 2 статті 176 ЦПК України і Постанову Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності» №20 від 22 грудня 1995 року (зі змінами та доповненнями).
Мотивуючи наведеним, просить ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київська області від 31 січня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Повернувши позовну заяву, суд першої інстанції вказав, що стороною позивача не надано суду відомостей, які б підтверджували дійсну реальну вартість нерухомого майна на день звернення до суду; не вказано ціну позову, не доплачено судовий збір відповідно до визначеної ціни позову; та не надано оригіналів квитанцій про сплату судового збору позивачем.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.
Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України.
Відповідно до частин 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини 6 статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку господарського чи адміністративного судочинства, суд перевіряє наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог цивільного процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви.
Відповідно до частин 2 статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 14 цього Кодексу.
За приписами частини 3 статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Положення статті 185 ЦПК України щодо повернення позовної заяви застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
За змістом вище наведених норм процесуального закону повернення заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення заяви без руху, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але ухилилась від виконання вимог, зазначених в ній.
Установлено, що 15 грудня 2023 року судом першої інстанції постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху, згідно якої позивачу необхідно надати суду:
- відомості, які б підтверджували дійсну реальну вартість нерухомого майна на день звернення до суду;
- вказати ціну позову та доплатити судовий збір відповідно до визначеної ціни позову;
- надати оригінал квитанції про сплату судового збору позивачем у розмірі 6012,16 грн (за 7 немайнових вимог).
04 січня 2024 року представником подано заяву про усунення недоліків позовної заяви. Надано довідки про оціночну вартість об'єктів нерухомості, сформовані відповідно до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого Наказом Фонду держаного майна України №658 від 17 травня 2018 року. Вказано ціну позову та наведено розрахунок сплаченого судового збору за подання цього позову у розмірі 14 493,60 грн. Вказано щодо необхідності застосування положення частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-ХІ.
Зазначає, що судом в ухвалі від 15 грудня 2023 року помилково вирахувано позовні вимоги немайнового та майнового характеру, а саме те, що пункти прохальної частини позову 1-7 є вимогами немайнового характеру, пункти 8-26 є вимогами майнового характеру, тоді як пункти 1-6 є вимогами немайнового характеру, пункти 7-26 є вимогами майнового характеру, у зв'язку із чим розрахунок судового збору за немайнові вимоги є невірним.
Із наданих на виконання ухвали від 15 грудня 2023 року ухвали документів убачається, що вираховуючи розмір судового збору, який підлягає сплаті при поданні цього позову, в будь-якому випадку підлягає сплаті судовий збір в максимальному розмірі, згідно вимог Закону №3674-ХІ з урахуванням обставин цієї справи.
Щодо вимоги суду першої інстанції про надання звіту про оцінку майна, апеляційний суд вказує на таке.
Відповідно до частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною 1 статті 174 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції вказав, що у суду немає можливості дослідити доводи позивача про те, що нею сплачено судовий збір у повному обсязі, оскільки позивачем не виконана вимога суду щодо надання звіту про оцінку майна. Також суд вказав, що позбавлений можливості визначити дійсну вартість спірного майна на підставі поданих позивачем довідок про оціночну вартість об'єкта нерухомості.
Наказом Фонду державного майна України №658 від 17 травня 2018 року затверджено Порядок ведення єдиної бази даних звітів про оцінку. Цей Порядок визначає механізм ведення Фондом державного майна України (далі - Фонд) Єдиної бази даних звітів про оцінку, формування електронних довідок про оціночну вартість об'єкта нерухомості та реєстрації звітів про оцінку майна, складених суб'єктами оціночної діяльності (оцінювачами) для цілей обчислення доходу платника податку - фізичної особи від продажу (обміну) нерухомого майна, а також доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок майна (крім випадків успадкування та/або отримання у дарунок майна, вартість якого оподатковується за нульовою ставкою), доходу, отриманого за іншими правочинами, за якими здійснюється перехід права власності на нерухомість, дохід за якими підлягає оподаткуванню у випадках, передбачених Податковим кодексом України.
Вказаний Порядок оперує таким терміном: звіт про оцінку майна для цілей оподаткування - це звіт про оцінку майна, складений відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про експертну грошову оцінку земельних ділянок, складений відповідно до Закону України «Про оцінку земель», які відповідають вимогам національних стандартів оцінки майна та іншим нормативно-правовим актам з оцінки майна.
Відповідно до статті 12 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності» №20 від 22 грудня 1995 року (зі змінами та доповненнями) вирішуючи питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.
Згідно положень частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
За приписами частини 2, 3 статті 176 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи. У разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання про повернення суми судового збору вирішується відповідно до закону.
Із наведеного убачається, що надані представником позивача документи на підтвердження вартості спірного майна, є достатніми з точки зору чинного законодавства доказами попередньої оцінки вартості майна для обрахування розміру судового збору.
Крім того, в порядку вирішення судом питання про відкриття провадження у справі, суд перевіряє позовну заяву на відповідність вимогами, передбаченим статтями 175, 177 ЦПК України. В той час, як оцінка доданих до позовної заяви документів на підтвердження чи спростування ними тих обставин, на які посилається сторона, здійснюється судом при вирішенні справи по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху.
Також апеляційний суд звертає увагу, що при постановленні ухвали про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції помилково оцінив характер позовної вимоги за 7 пунктом прохальної частини позову як немайнову вимогу, тоді як така за своїм змістом є майновою вимогою, що призвело до некоректного розрахунку суми судового збору в частині заявлених немайнових вимог.
Крім того, в ухвалі про залишення позову без руху в частині позовних вимог майнового характеру судом першої інстанції наведено норму Закону №3674-ХІ, які стосуються юридичних осіб, а саме підпункт 1 пункту 1 частини 2 статті 4 вказаного Закону та статтю 4 вказаного Закону щодо ставки судового збору при поданні до суду юридичною особою позову майнового характеру. Тоді як позивачем у цій справі є фізична особа.
Так, Законом №3674-ХІ передбачено вимогу сплати судового збору при поданні позову фізичною особою за такими ставками (пункт 1 частини 2 статті 4 Закону №3674-ХІ):
- у розмірі 1 відсотку від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у разі подання позовної заяви про поділ майна при розірванні шлюбу (підпункт 3 вказаної норми);
- або у розмірі 1 відсотку від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у разі подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру (підпункт 1 вказаної норми).
З аналізу вказаних норм Закону №3674-ХІ убачається, що розрахунок розміру судового збору за майнову вимогу позовної заяви із застосуванням підпункту 3 пункту 1 частини 2 статті 4 цього закону передбачає обов'язковою умовою поділ майна подружжя при розірванні шлюбу.
Спір щодо поділу майна подружжя згідно доводів цієї позовної заяви виник після розірвання шлюбу рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2021 року (справа № 185/5778/20).
Крім того, в межах цього позову позивачка просить визнати договір про поділ майна подружжя недійним та застосувати наслідки недійсності правочину.
З наведеного убачається, що для розрахунку судового збору, що підлягає сплаті при звернені до суду із цим позовом, щодо майнових вимог, слід застосовувати припис підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону №3674-ХІ.
Позов в електронному вигляді подано у 2023 році. Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн. Відповідно до частини 3 статті 4 Закону №3674-ХІ при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак за звернення до суду із цим позовом підлягав сплаті судовий збір у розмірі 15889,28 грн, який розраховано таким чином:
(2684,00 грн [розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб] * 0,4 [ставка для фізичних осіб згідно підпункт 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону №3674-ХІ] * 6 [кількість вимог немайнового характеру]) +
+ (2684,00 грн [розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб] * 5 [максимальна кількість розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно підпункт 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону №3674-ХІ для фізичних осіб]) =
= 6441,60 грн + 13420,00 грн =
= 19861,60 *0,8 [припис частини 3 статті 4 №3674-ХІ] =
= 15889,28 грн.
Представником скаржника (позивача) в апеляційній скарзі, а також в заяві про усунення недоліків позовної заяви, зазначено, що за звернення до суду із цим позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 14493,60 грн, при цьому наведено розрахунок із застосуванням приписів підпункту 3 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону №3674-ХІ (про поділ майна при розірванні шлюбу).
З урахуванням висновків, до яких дійшов апеляційний суд, не можна визнати обґрунтованою ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви із зазначених судом підстав, зокрема щодо неправильного застування положень Закону №3674-ХІ при постановленні ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.
Так, відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відтак, апеляційний суд констатує, що судом першої інстанції безпідставно повернуто позовну заяву позивачці через неусунення недоліків позовної заяви, оскільки позивачкою вчинялись дії щодо виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху, натомість судом першої інстанції неправильно вирішено питання про розрахунок судового збору, який підлягає сплаті у цій справі.
Статтею 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу адвоката Назаренко Діани Леонідівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київська області від 31 січня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді М.В. Мережко
В.В. Соколова