Справа №2-840/12 Головуючий у 1 інстанції: Лужецька О.Р.
Провадження №22-ц/824/530/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
23 квітня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.,
при секретарях Дуб С.І., Василенко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 03 серпня 2023 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про заміну стягувача у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (в особі філії «Центральне регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» звернулось до суду з заявою про заміну стягувача у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (в особі філії «Центральне регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Просило замінити стягувача ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІИАЛ» на правонаступника ТОВ «Дебт Форс».
Свою заяву обґрунтовувало тим, що заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11.07.2012 у справі № 2-840/12 було задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (в особі філії «Центральне регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (в особі філії «Центральне регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») суму заборгованості за кредитним договором №03-548/07-А від 15.06.2007 у розмірі 386 960,07 грн, та судові витрати.
Зазначило, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень від 19.06.2023, вищевказане рішення суду знаходиться на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Кошарського О.В.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27.06.2019 замінено стягувача у даній цивільній справі, а саме первісного стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал». (а.с. 50-52)
10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс фінанс» був укладений договір №10-03/23 про відступлення (купівлі-продаж) прав вимоги.
Відповідно до умов даного Договору та додатку №3 до Договору (Реєстр боржників), ТОВ «Вердикт Капітал» відступило шляхом продажу ТОВ «Кампсіс фінанс», а останній набув, права вимоги за кредитним договором №03-548/07-А від 15.06.2007 р. укладеним з ОСОБА_2 .
19.05.2023 між ТОВ «Кампсіс фінанс» та ТОВ «Дебт Форс» було укладено договір №19-05/23 про відступлення (купівлі-продаж) прав вимоги.
За умовами Договору та додатку №3 до Договору (Реєстр боржників), ТОВ «Кампсіс фінанс» відступило шляхом продажу ТОВ «Дебт Форс» права вимоги за кредитним договором №03-548/07-А від 15.06.2007, укладеним з ОСОБА_2 .
Відповідно до вимог ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов'язанні позичальника за кредитним договором відбулася заміна кредитора, а ТОВ «Дебт Форс» набуло статусу нового кредитора.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 03 серпня 2023 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», про заміну стягувача у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (в особі філії «Центральне регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, задоволено.
Замінено стягувача у цивільній справі № 2-840/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (в особі філії «Центральне регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, а саме: стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (код ЄДРПОУ 43577608).
Задовольняючи заяву суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ «Дебт Форс» придбало право вимоги, що належали кредитору ТОВ «Вердикт Капітал», ставши новим кредитором за кредитним договором.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, 20 листопада 2023 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції про заміну сторони у виконавчому проваджені, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволені заяви.
Вважає ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 03 серпня 2023 року незаконною та такою, яка суперечить завданням цивільного судочинства, оскільки в її основу покладено висновки, які не відповідають обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції в рішенні постановлено ухвалу без належного повідомлення сторін. Апелянт ОСОБА_3 жодних повідомлень та повісток не отримувала.
Також вважає, що виконавчий лист Дарницького районного суду м. Києва в справі № 2-840/12 зі строком пред'явлення до виконання 1 рік втратив чинність, оскільки заявник звернувся поза строком.
1 грудня 2023 року представником ТОВ «ДЕБТ ФОРС» - Кузьменко О.В. подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні представник ТОВ «ДЕБТ ФОРС» адвокат Змієвська Т.П. заперечувала проти апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Апелянт та її представник адвокат Мазна Г.П. в судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином.
22 квітня 2024 року до суду надійшла заява адвоката Мазної Г.П. про розгляд справи в режимі відеоконференції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року клопотання адвоката Мазної Г.П. про розгляд справи в режимі відеоконференції залишено без розгляду з підстав не виконання вимог ч. 2, ст. 212 ЦПК України.
Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка учасників повідомлених належним чином, не перешкоджає розгляду справи.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).
Вислухавши думку учасників процесу колегія суддів зважаючи на вимоги ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд прийшов до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11.07.2012 у справі № 2-840/12 позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (в особі філії «Центральне регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (в особі філії «Центральне регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») суму заборгованості за кредитним договором №03-548/07-А від 15.06.2007 в розмірі 386 960,07 грн. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача судові витрати.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень від 19.06.2023, вищевказане рішення суду знаходиться на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Кошарського О.В.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27.06.2019 замінено стягувача у даній цивільній справі, а саме первісного стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал».
10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс фінанс» був укладений договір №10-03/23 про відступлення (купівлі-продаж) прав вимоги. Відповідно до умов даного Договору та додатку №3 до Договору (Реєстр боржників), ТОВ «Вердикт Капітал» відступило шляхом продажу ТОВ «Кампсіс фінанс», а останній набув, права вимоги за кредитним договором №03-548/07-А від 15.06.2007, укладеним з ОСОБА_2 .
19.05.2023 між ТОВ «Кампсіс фінанс» та ТОВ «Дебт Форс» укладено договір №19-05/23 про відступлення (купівлі-продаж) прав вимоги. Відповідно до умов даного Договору та додатку №3 до Договору (Реєстр боржників), ТОВ «Кампсіс фінанс» відступило шляхом продажу ТОВ «Дебт Форс», а останній набув, права вимоги за кредитним договором №03-548/07-А від 15.06.2007, укладеним з ОСОБА_2 .
Згідно умов вказаних Договорів та відповідно до вимог ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов'язанні позичальника за кредитним договором відбулася заміна кредитора, а ТОВ «Дебт Форс» набуло статусу нового кредитора.
Задовольняючи заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні суд першої інстанції врахував, що заявник ТОВ «Дебт Форс» набуло статусу нового кредитора, та має право вимоги до боржників за заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11.07.2012 у справі № 2-840/12.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).
У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив (частини перша та друга статті 55 ЦПК України).
У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини перша та друга статті 442 ЦПК України). Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п'ята статті 442 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Згідно із частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення (частини перша та друга статті 15 Закону про виконавче провадження).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1 Закону про виконавче провадження).
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо покладання в основу ухвалу висновків, які не відповідають обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права.
Колегія суддів перевірила наявні в матеріалах справи докази, та вважає, що судом першої інстанції вони були повністю досліджені і враховані. Жодних суперечностей нормам матеріального та процесуального права колегією суддів не встановлено.
Щодо неналежного повідомлення апелянта колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи встановлено, що згідно зі списком та квитанцією Укрпошти ТОВ «Дебт Форс» направило копії матеріалів заяви про заміну сторони ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , проти чого апелянт в свої скарзі не заперечувала і про неотримання документів не зазначала.
Судом першої інстанції було призначено справу до розгляду і направлено повістки усім учасникам справи в тому числі ОСОБА_4 і ОСОБА_3 .
Згідно зворотних повідомлень судові повістки були повернуті до суду без зазначення причин їх не отримання адресатами.
Відповідно до ст. 442 ЦПК України суд повинен розглянути заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.
Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Таким чином процесуальним законом суд обмежений строками розгляду питання щодо заміни сторони десятиденним строком.
Причини не отримання апелянтом повістки в Укрпошті не відомі.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Згідно з положеннями, визначеними в постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення» №11 від 17.10.2014, при здійсненні правосуддя судам слід брати до уваги те, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
Апелянту було направлено матеріали заяви про заміну сторони, проти отримання яких вона не заперечувала. Заходів щодо дізнатись стан провадження не вживала.
Слід також враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Щодо втрати виконавчим листом Дарницького районного суду м. Києва в справі № 2-840/12 строку пред'явлення до виконання колегія суддів зазначає наступне.
Частина четверта статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» регулює питання повернення виконавчого документа стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Зокрема, однією з підстав відповідно до пункту 2 частини четвертої цієї статті є пропуск встановленого законом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження» регулює загальні строки виконавчого провадження, а стаття 12 - строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку. Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем (частина перша статті 11 Закону про виконавче провадження). Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону про виконавче провадження).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 дійшла висновку, що заміна сторони виконавчого провадження як процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва повинна здійснюватися з метою виконання завдання цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.
Відтак Велика Палата ВС вирішила, що у випадку відсутності відкритого виконавчого провадження, та спливу строків на виконання рішення суду, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання немає і підстав для процесуального правонаступництва.
Окрім того, Велика Палата ВС дійшла висновку про необхідність відступити від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10, від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц, від 5 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 2-3897/10, у тій частині, яка не відповідає висновкам цієї постанови ВП ВС.
Як зазначено у постанові ВП ВС від 08.02. 2022 стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки, якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону про виконавче провадження, пункт 1 частини першої статті 26 Закону N 606-XIV). Тобто за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно із строком пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того, чи закінчився встановлений строк пред'явлення до виконання виконавчого документу) означатиме, що стягувач після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість "штучно" збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути в невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства прав.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв'язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.
Законодавець не ототожнює "процесуальне правонаступництво" і "заміну сторони виконавчого провадження", оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.
Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до висловлених раніше правових висновків Великої Палати Верховного Суду (дивитись mutatis mutandis постанову Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі N 916/617/17, пункти 73-75) оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов'язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.
На стадії виконання судового рішення, як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження.
Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.
Натомість, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п'ятої статті 442 ЦПК України.
Відповідно, тільки після відкриття та до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.
У постанові від 18 січня 2022 року у справі №34/425 (провадження №12-69гс21) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 15 вересня 2021 року у справі №727/9430/13-ц щодо порядку здійснення заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, згідно з яким за відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є можливою. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що указаний висновок не відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду викладеній у постановах від 03 листопада 2020 року у справі №916/617/17 (провадження №12-48гс20, пункти 7475) та від 16 лютого 2021 року у справі №911/3411/14 (провадження №12-39гс20, пункт 6.18).
Водночас, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 січня 2022 року у справі №34/425 (провадження№12-69гс21), при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження суди мають встановити чи не сплив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документа до виконання. Після спливу строку виконавчого провадження не може вирішуватись питання про заміну сторони виконавчого.
Матеріалами справи встановлено, що виконавчий лист перебуває на виконанні, що підтверджується інформацією про виконавче провадження від 19.06.2023 у приватного виконавця Кошарського О.В. (а.с. 189), тобто виконавче провадження відкрито і не закінчено.
З урахуванням викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції ретельно вивчено матеріали справи, досліджено наявні докази, з урахуванням норм матеріального та процесуального права ухвалено законне рішення про заміну сторони у виконавчому проваджені.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 375, 383, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 03 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст складено 24 квітня 2024 року
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді В.І. Олійник
Л.П. Сушко