Справа № 759/6900/23 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2124/2024 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
15 квітня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 11 вересня 2023 року, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, який здобув повну середню освіту, не працює, неодружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,-
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України,-
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 у невстановлений слідством час, у невстановленому слідством місці та у невстановленої слідством особи, але не пізніше 27.01.2023 придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено, та особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, частину з яких залишив на зберігання за місцем свого проживання, а частину став зберігати при собі для особистого вживання, без мети збуту.
Так, 27.01.2023 о 12 год. 44 хв. за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 34, працівниками поліції в порядку ст. 208 КПК України, було затримано обвинуваченого ОСОБА_7 , у якого під час проведення особистого обшуку було виявлено поліетиленовий пакет з пазовою застібкою з вмістом порошкоподібної речовини білого кольору невідомого походження.
Згідно з висновком експерта Київського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/111-23/4765-НЗПРАП від 28.01.2023, у наданій на дослідження порошкоподібній речовині білого кольору масою 0,973 г, виявлено наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - кокаїн. Маса кокаїну в речовині становить 0,379 г.
Крім цього, 27.01.2023 в період часу з 16 год. 20 хв. до 17 год. 44 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , під час проведення невідкладної слідчої дії (обшуку) за місцем проживання ОСОБА_7 було виявлено та вилучено: металеву банку чорного кольору з вмістом 4-х поліетиленових пакетів з пазовими замками з кристалоподібною речовиною білого кольору, металевий наперсток золотистого кольору з залишками речовини рослинного походження темного кольору, пластиковий судок з кришкою жовтого кольору з вмістом залишків порошкоподібної речовини білого кольору, пластиковий старт бокс з кришкою зеленого кольору з вмістом кристалоподібної речовини білого кольору, два пластикові контейнери з кришками білого кольору (один з ложкою в середині та залишками порошкоподібної речовини білого кольору, другий - з ложкою в середині та порошкоподібною речовиною білого кольору), 2 (два) поліетиленові сейф-пакети з пазовим замком з вмістом порошкоподібної речовини білого кольору, 3 (три) прозорі поліетиленові пакети з пазовими замками з вмістом порошкоподібної речовини білого кольору, поліетиленовий пакет з пазовим замком з вмістом кристалоподібної речовини сірого кольору, 4 (чотири) поліетиленові пакети з пазовими замками з вмістом залишків порошкоподібної речовини білого кольору та поліетиленовий пакет з пазовим замком з вмістом кристалоподібної речовини білого кольору.
Згідно з висновком експерта №СЕ-19/111-23/5510-НЗПРАП від 13.02.2023, в наданих на дослідження порошкоподібних речовинах білого кольору, нашаруваннях на внутрішній поверхні ємності з полімерного матеріалу з кришкою жовтого кольору, пакетах з прозорого безбарвного полімерного матеріалу, електронних вагах, виявлено наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - кокаїн. Маса кокаїну в речовині становить 4,401 г, 0,644 г, 0,752 г, 0,404 г, 0,590 г, 0,630 г, 0,643г, 0,601г, 8,453г, 0,040г, 0,211г. Маса кокаїну в нашаруваннях становить 0,019 г, 0,069 г, 0,063 г, 0,036 г, 0,002 г. Загальна маса кокаїну в речовині становить 17,558 г.
У наданій на дослідження кристалоподібній речовині бежевого кольору виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено. - МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін). Маса МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін) в речовині становить 0,582 г.
Відповідно до Списку № 1 Таблиці ІІ Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, кокаїн є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.
Згідно з Таблицею 1 «Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2000 № 188, кокаїн є особливо великим розміром, якщо його вага становить 15,0 г і більше.
Відповідно до Списку № 2 Таблиці І Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін) є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, а саме: незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу та психотропної речовини без мети збуту, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби в особливо великих розмірах.
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 11 вересня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України.
Призначено ОСОБА_7 покарання за ч. 3 ст. 309 КК України у виді позбавлення на строк 5 (п'ять) років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня приведення вироку до виконання.
У строк відбування покарання ОСОБА_7 зарахувано строк попереднього ув'язнення, а саме: з 27.01.2023 до 28.01.2023 року.
На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України стягнуто з ОСОБА_7 на відшкодування судових витрат за проведення експертиз, залученими стороною обвинувачення експертами спеціалізованої державної установи, 6796 (шість тисяч сімсот дев'яносто шість) грн. 08 коп.
Вирішено питання стосовно арешту майна та речових доказів.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Святошинського районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року змінити в частині призначення покарання, ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України. Призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 3 ст. 309 КК України у виді позбавлення на строк 5 (п'ять) років. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбуття покарання з випробуванням на іспитовий строк 3 (три) роки.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник вважає, що оскаржуваний вирок є надто суворим та таким, що не відповідає принципам, а покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого, а також суперечить вимогам ст. 370 КПК України, згідно яких судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Тому обвинувальний вирок необхідно змінити в частині призначення покарання.
Захисник зазначає, що ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому йому складі кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, визнав повністю. В судді підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, вказавши на час, місце, спосіб і мету його вчинення, та показав, що він був наркозалежною особою, перебував на обліку у лікаря-нарколога та на замісній терапії. Повідомив, що після початку війни, 24.02.2022, всі аптеки були зачинені і ОСОБА_7 не міг придбати собі ліки. У кінці лютого 2022 року ОСОБА_7 придбав наркотичний засіб кокаїн для власного вживання, мети збуту у нього не було. Всього він наркотичних засобів та психотропних речовин придбав приблизно на 5 000 гривень. Також ОСОБА_7 показав, що він працює неофіційно на будівництві, оскільки офіційно влаштуватися на роботу зараз важко. У скоєному ОСОБА_7 щиро кається та просив суд застосовувати до нього покарання не пов'язане з позбавленням волі. На даний час він вилікувався та наркотичні засоби і психотропні речовини не вживає.
Крім того, сторона захисту погоджується із висновком суду першої інстанції, в тій частині де суд визначив, що показання ОСОБА_7 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
До того ж, ОСОБА_7 раніше не судимий, незадовільних характеристик - не має, скарги зі сторони громадян не надходили.
В період з 27.01.2023 року по 28.04.2023, тобто за час знаходження під домашнім арештом, ОСОБА_7 не порушував покладенні на нього обов'язки.
З 29 квітня 2023 року, після закінчення міри запобіжного заходу, ОСОБА_7 завжди вчасно з'являвся на виклики слідчого та суду, не здійснював перешкоди, не переховувався.
Окрім того, ОСОБА_7 має стійкі соціальні зв'язки: проживає разом із батьком і матір'ю, мають спільний сімейний бюджет.
На обліку ОСОБА_7 у психлікарні не перебуває але має проблеми із вживання наркотичних засобів, з 11.09.2020 перебуває на обліку в Київській міській наркологічній клінічній лікарні « Соціотерапія », з діагнозом: розлади психіки і поведінки внаслідок вживання наркотичних та інших психоактивних речовин, гостра інтоксикація.
Тому, враховуючи обставини справи та аналізуючи законодавство України, з урахуванням усіх вищевказаних характеристик та обставин суд мав можливість та законні підстави призначити ОСОБА_7 менш суворе покарання ніж передбачає межа санкції ч. 3 ст. 309 КК України.
Відтак, на думку захисника ОСОБА_8 , цілком законним виглядало б рішення суду в разі, визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України та призначення йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років і на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбуття покарання з випробуванням на іспитовий строк 3 (три) роки. Таке покарання, на думку захисту, було б достатнім та необхідним для досягнення основної мети покарання: кара, виправлення засудженого та попередження скоєння нових злочинів.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення захисника ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,
пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який також підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,
пояснення прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити вирок суду першої інстанції без змін,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Так, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються сукупністю наявних у ньому доказів, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 309 КК України є вірною.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про суворість призначеного покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вищенаведені положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченої, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Так, перевіряючи вирок суду в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно положень ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року передбачено, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу обвинуваченого. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обирати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Судова дискреція (судовий розсуд) є інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Поняття судового розсуду у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною.
Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити менш суворий вид покарання або більш суворий в межах санкції статті. А у випадках, коли санкція статті передбачає тільки один вид покарання, суд наділений функцією обирати розмір цього покарання. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість призначення передбаченого законом покарання, яке б сприяло його меті та було достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, вказаних вимог суд першої інстанції дотримався.
Так, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, ставленням обвинуваченого до вчиненого, яке полягає у визнанні вини та розкаянні, дані про особу винного, а саме його вік та те, що він офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, однак, за даними облікової документації перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом, раніше не судимий.
Також судом встановлено та враховано обставину, яка пом'якшує покарання обвинуваченого - щире каяття, обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про неврахування судом першої інстанції інших обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_7 , зокрема активне сприяння слідству у розкритті злочину, то колегія суддів знаходить їх необґрунтованими.
Так, під активним сприянням розкриттю злочину слід розуміти надання особою органам досудового розслідування будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи, які мають істотне значення для повного його розкриття (наприклад, викриття інших співучасників злочину, визначення ролі кожного у його вчиненні, передачу речових доказів чи предметів, здобутих злочинним шляхом).
Усі факти та обставини вчиненого злочину були встановлені самостійно правоохоронними органами, жодних нових фактів по справі, ніж ті, що були встановлені слідством самостійно, обвинувачений не повідомив. Така поведінка обвинуваченого не є проявом активного сприяння розкриттю злочину, адже вона жодним чином не була направлена на активну та ініціативну допомогу слідству. Визнання вини ОСОБА_7 та щире каяття після його затримання є окремими обставинами, що пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 КК і вже були враховані судом.
Наведені стороною захисту пом'якшуючі обставини, зокрема, наявність міцних соціальних зв'язків, оскільки обвинувачений проживає разом із батьком і матір'ю, має спільний сімейний бюджет, не порушенням покладених на нього обов'язків під час застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, та наявність проблем із вживанням наркотичних засобів, не є тими обставинами, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, оскільки незаконний обіг наркотичних засобів має згубний вплив на соціальне благополуччя суспільства, їх неконтрольований обіг завдає великої шкоди здоров'ю населення. У зв'язку з тим, що поширення наркоманії та зростання злочинності, пов'язаної з незаконним обігом наркотичних засобів набувають усе більших масштабів і стають серйозним чинником, який негативно впливає на життя, здоров'я та благополуччя людей, важливе значення має правильне застосування кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за вчинення таких кримінальних правопорушень.
На переконання колегії суддів, призначене судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі в мінімальній межі санкції закону України про кримінальну відповідальність на строк 5 років буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Суд першої інстанції не встановив підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням у відповідності до вимог ст. 75 КК України, одночасно визнавши, що саме покарання у виді позбавлення волі на визначений судом строк є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням тяжкості вчиненого злочину, обставин його вчинення та даних про особу винного, законних підстав для застосування положень статті 75 КК України та звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання з випробуванням, як про це ставиться питання у апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 слід залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 11 вересня 2023 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту отримання судового рішення.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4