25 квітня 2024 року м. Чернівці Справа № 600/7493/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення.
Позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу №032693 від 17.10.2023 року, винесену начальником відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог вказано, що винесена відносно позивача постанова №032693 від 17.10.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу є неправомірною, незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Перш за все, позивач звертає увагу на те, що 27.09.2023 року він здійснював перевезення яблук, які були раніше придбані ним у фізичних осіб для власних потреб, а саме для їх подальшого перепродажу, згідно основного виду діяльності позивача як ФОП. Крім того, станом на день перевірки транспортного засобу та винесення оскаржуваної постанови, на переконання позивача, у нього були усі дозвільні документи для руху транспортним засобом у власних цілях на автомобільних дорогах України. Позивач вважає, що не повинен оформлювати ТТН на вантаж, який перевозив у власних цілях, адже він не був суб'єктом господарювання по наданню послуг з перевезення вантажу. Перевезення ним власним транспортним засобом для власних потреб вантажу, не пов'язане із здійсненням ним господарської діяльності. При цьому перевезенні позивач не виступав автомобільним перевізником у розумінні частини першої статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» та не надавав послуги по перевезенню вантажу, а тому вимоги пункту 11.1 Наказу від 14.10.1997 року №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» на це перевезення не поширювалося. Те ж саме, на думку позивача, стосується і підстав вимагання працівниками відповідача посвідчення водія відповідної категорії та посилання у акті №032043 на факт відсутності у позивача такого посвідчення із відповідною категорією. Крім цього, позивач вважає, що під час винесення оскаржуваної постанови відповідачем не дотримано вимог пункту 26 Порядку №1267, оскільки на момент її у відповідача не було доказів того, що позивач був належним чином повідомлений про адміністративний розгляд справи.
Ухвалою суду від 08 грудня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи; витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів справи, за наслідками розгляду яких фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 було притягнено до відповідальності згідно з постановою №032693 від 17.10.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому вказано про те, що за результатами проведення рейдової перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №032043 від 27.09.2023 року, в якому вказано, що автомобілем марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , та загальний напівпричіп марки KOEGEL номерний знак НОМЕР_3 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 , що використовуються в своїй діяльності ФОП ОСОБА_1 під час перевірки виявлено порушення: статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 11.1 Правил надання перевезень вантажів автомобільним транспортом, затвердженого наказом МТУ №363 під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив оформленою ТТН або іншим визначеним документом на вантаж та посвідченням водія відповідної категорії, також перевізник допустив перевезення вантажу з перевищенням вагових норм, а саме: фактична маса транспортного засобу 45,88 т., при допустимих 40 т., що становить 14,7 % навантаженням на вісь фактична 13,1 т., при допустимих 11,5 т., що становить 13,9%, навантаження на строєну вісь фактична 26 т., при допустимих 21 т., що становить 23,8% (якщо відстань між строєними осями 1,3 метра або менше). Відповідальність за це передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених законодавством, а саме: відсутня ттн або інший визначений законодавством документ на вантаж, посвідчення водія відповідної категорії, а також перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків але не більше 30 відсотків при перевезенні подільного вантажу без відповідного дозволу. На момент зупинення транспортного засобу, у водія - ОСОБА_1 відсутня відповідна категорія, яка дає право керувати транспортним засобом. В даному випадку у водія повинно бути посвідчення водія категорії СЕ, більше того, факт відсутності посвідчення водія відповідної категорії не заперечується позивачем. Щодо неналежного повідомлення позивача про розгляд справи, відповідач зауважив, що відповідати за обставини вручення та фактичного отримання поштової кореспонденції, які від нього не залежать, та обов'язок якого обмежується додержанням відповідного строку направлення повідомлення та виду послуг відправлення.
Позивач правом подати відповідь на відзив не скористався.
Ухвалою суду від 20 грудня 2023 року заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у цій справі задоволено частково. Зупинено стягнення на підставі постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області №032693 від 17.10.2023 року про накладення адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн до ухвалення рішення в адміністративній справі №600/7493/23-а та набрання ним законної сили. В іншій частині в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Клопотань про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання до суду не надходило.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 22 вересня 2023 року начальником відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області затверджено щотижневий графік проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області у період з 25 вересня 2023 року по 01 жовтня 2023 року.
22 вересня 2023 року начальником відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області видано направлення на рейдову перевірку №015585 для проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортних засобів автотранспортн6их засобів автомобільних перевізників на території: площина на території радіусом 150 км, з центром на вул. Руській, 248 «У», у м. Чернівці, А/Д Н-10, А/Д Н-03, А/Д М-19, Чернівецька область на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) від 22.09.2023 року №65785/42/27-23 за додержанням Закону України «Про автомобільний транспорт», інших вимог законодавства в період з 25 вересня 2023 року до 01 жовтня 2023 року.
27 вересня 2023 року старшими державними інспекторами відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Ліліком А.Ю. та ОСОБА_2 проведено перевірку транспортного засобу RENAULT номерний знак СЕ9211EI та причіпу KOEGEL номерний знак НОМЕР_5 , що належать ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та НОМЕР_6 .
Під час перевірки виявлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 11.1 Правил надання перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом МТУ №363: під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив оформленою ТТН або іншим визначеним документом на вантаж та посвідченням водія відповідної категорії, також перевізник допустив перевезення вантажу з перевищенням вагових норм, а саме: фактична маса транспортного засобу 45,88 т при допустимих 40 т, що становить 14,7 відсотків навантаження на вісь фактична 13,1 т при допустимих 11,5 т, що становить 13,9 відсотків навантаження на строєну вісь фактично 26 т при допустимих 21 т, що становить 23,8 відсотків, відповідальність за що передбачено абзацом 3 частини першої та абзацом 16 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що зафіксовано в акті №032043 від 27 вересня 2023 року.
27 вересня 2023 року уповноваженими особами відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області складено Акт №0058062 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, відповідно до якого нормативно допустима маса транспортного засобу - 40 т, а фактична - 45,88 т.
05 жовтня 2023 року відповідач направив позивачу повідомлення на розгляд справи №75102/42/24-23 від 02.10.2023 року, відповідно до якого ОСОБА_3 повідомлено, що 17 жовтня 2023 року такий запрошений до приміщення Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, зафіксованому в акті №032043 від 27 вересня 2023 року, з 09.00 год. по 12.00 год. у його присутності.
17 жовтня 2023 року за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №032693 за порушення вимог статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», та відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000 грн.
Не погоджуючись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №032693 від 17 жовтня 2023 року, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 № 2344-III (далі - Закон №2344-III) визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Частиною чотирнадцятою статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
В розумінні статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Суд зазначає, що процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт, визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до пункту 12 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Пунктом 13 Порядку № 1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
За приписами пункту 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: 1) наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; 2) додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; 3) додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); 4) відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; 5) оснащення таксі справним таксометром; 6) відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; 7) додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; 8) наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; 9) додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; 10) виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); 11) виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до абзацу третього пункту 16 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе: використання спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис “Укртрансбезпека”; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів; використання засобів фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення; здійснення опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
В абзаці третьому пункту 20 Порядку №1567 зазначено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Пунктом 21 Порядку № 1567 встановлено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Як встановлено судом, уповноваженими працівниками відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області в акті №032043 від 27 вересня 2023 року зафіксовано порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» та пункту 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого Наказом МТУ №363, а саме: перевезення вантажу без оформленої товарно-транспортної накладної або іншим визначеним документом, без посвідчення водія відповідної категорії, перевезення вантажу з перевищенням вагових норм.
Так, статтею 48 Закону №2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: - для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; - для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Позивач у позові неодноразово наголошує на тому, що на нього не поширюються вимоги щодо оформлення та наявності при особі товарно-транспортної накладної, адже в день перевірки його автомобіля він не виконував доручену роботу та не діяв як суб'єкт господарювання. Перевезення ним власними транспортним засобом для власних потреб вантажу не пов'язане зі здійсненням ним господарської діяльності, тому при цьому перевезенні позивач не виступав автомобільним перевізником у розміні частини 1 статті 33 Закону України «про автомобільний транспорт».
В контексті вказаних доводів суд звертає увагу на таке.
Згідно з статтею 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до абзацу 18 розділу І Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 (далі - правила №363) перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Тобто, відповідальність у цьому випадку несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють, у тому числі, за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.
Перевезення на комерційній основі означають надання послуг, а перевезення за власний кошт - перевезення для власних потреб.
Визначення юридичної чи фізичної особи перевізником не залежить від обраного та зареєстрованого ним КВЕД. Тобто, дія закону поширюється на фізичних чи юридичних осіб - автомобільних перевізників, які в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозять вантаж, в тому числі і для власних потреб.
З 01.10.2021 року набув чинності Закон України від 03.06.2021 №1534-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю", яким абзац 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III викладено в новій редакції, відповідно до якої: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У попередній редакції передбачалось: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порівняльний аналіз наведених положень статті 60 Закону №2344-III (чинної та попередньої) дає підстави для висновку, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт (тобто, для власних потреб) перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Згідно вказаних положень позивач є автомобільним перевізником незалежно від того, чи здійснював він перевезення товару за власний кошт для власних потреб в межах господарської діяльності, чи в межах надання послуг з перевезення, а відтак, до нього підлягають застосуванню адміністративно-господарські санкції
Щодо суті допущених позивачем порушень вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» суд зазначити таке.
Статтею 48 Закону №2344-III визначено перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Такими документами в розумінні статті 48 Закону №2344-III є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до статті 48 Закону №2344-III при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
- дата і місце складання;
- вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
- автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
- вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
- транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
- пункти завантаження і розвантаження.
Аналіз положень Закону України "Про автомобільний транспорт" дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.
Таке застосування положень закону відповідає правовим висновкам, що викладені у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №820/4624/17.
Відповідно до абзацу 27 глави 1 Правил №363 Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (пункт 11.1 глави 11 Правил №363).
Згідно з абзацом 2 пункту 11.1 глави 11 Правил №363 товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Отже, у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов'язкову інформацію (обов'язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 06.07.2023 у справі №560/514/22.
Враховуючи наведене, документом, призначеним для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення під час внутрішніх перевезень є саме товарно-транспортна накладна.
Вказаний документ позивачем не надано ні під час проведення рейдової перевірки, ні під час судового розгляду даної справи.
Також суд зауважує, що жодних інших документів обліку товарно-матеріальних цінностей (видаткова накладна, чек, тощо) позивачем на підтвердження права власності на вантаж не надано.
Крім цього, суд критично оцінює твердження у позові про те, що позивач перевозив вантаж для власних потреб, тобто як фізична особа, адже, водночас, у позові вказано і те, що позивач саме як ФОП мав намір реалізувати товар (яблука) згідно його основного виду господарської діяльності.
Відтак, перевезення вантажу було пов'язано саме із здійсненням позивачем підприємницької діяльності.
Крім цього, як вбачається зі змісту акту №032043 від 27 вересня 2023 року, позивач здійснював перевезення вантажу без посвідчення водія відповідної категорії.
Так, статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» обумовлено, що до обов?язкових документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, зокрема, для водія - посвідчення водія відповідної категорії.
Згідно пункту 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року №340 (далі - положення №340), транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії, зокрема: ВЕ, C1E, CE, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D, яким водій має право керувати, але який не належить до зазначених категорій составів транспортних засобів.
Тому, у спірних відносинах у водія-позивача, який керував транспортними засобами RENAULT номерний знак СЕ9211EI (спеціалізований вантажний сідловий тягач) з причепом KOEGEL номерний знак НОМЕР_5 (загальний напівпричіп н/пр-бортовий-тентований) повинно бути посвідчення водія категорії СЕ (натомість у позивача було наявне посвідчення водія категорій В С1 С).
Відповідно до пункту 5 Положення №340 водіям транспортних засобів категорій В, С1, С, D1 і D дозволяється керувати такими засобами також з причепом, дозволена максимальна маса якого не перевищує 750 кілограмів. При цьому водіям транспортних засобів категорії В дозволяється керувати такими засобами з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кілограмів, але не перевищує маси автомобіля без навантаження, і загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа не перевищує 3500 кілограмів.
До керування транспортними засобами категорій В, С1, С, D1 і D з причепами, повна маса яких становить більш як 750 кілограмів і загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа перевищує 3500 кілограмів, а також зчепленими автобусами допускаються водії, які мають право на керування транспортними засобами категорій BE, С1Е, СЕ, D1E і DE.
Згідно наявних матеріалів (зокрема даних довідки №0079762 від 27 вересня 2023 року, акту №0058062 від 27 вересня 2023 року) фактична маса автомобіля та причепа становить 45,88 т, що значно перевищує допустиму масу транспортного засобу та причепу, керування якими дозволено водіям категорії С.
З посвідчення водія ОСОБА_1 серія НОМЕР_7 , виданого 07.02.2023 року, слідує, що такий має категорії В С1 С.
Водночас до керування транспортними засобами категорій В, С1, С, D1 і D з причепами, повна маса яких становить більш як 750 кілограмів і загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа перевищує 3500 кілограмів ( в даному випадку 45,88 т), допускаються водії, які мають право на керування транспортними засобами категорій BE, С1Е, СЕ, D1E і DE, які у позивача відсутні.
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача про допущення позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт, що полягає у відсутності на момент проведення перевірки документів, передбачених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - товарно-транспортної накладної та посвідчення водія відповідної категорії.
Крім цього, у ході судового розгляду справи позивачем жодним чином не спростовано висновків відповідача про перевезення ним вантажу з перевищенням вагових норм, що зафіксовано у відповідних документах.
За таких обставин суд вважає прийняття відповідачем оскаржуваної постанови №032693 від 17 жовтня 2023 року є обґрунтованим та законним.
Щодо доводів позивача про порушення процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, то такі суд відхиляє, виходячи з наступного.
Згідно пунктів 25 - 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
Як слідує з матеріалів справи, 05 жовтня 2023 року відповідач направив позивачу повідомлення на розгляд справи №75102/42/24-23, відповідно до якого ОСОБА_1 повідомлено, що 17 жотвня 2023 року його запрошено до приміщення Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, з 09.00 год. по 12.00 год. у його присутності.
Вказане направлено за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно наданого відповідачем рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600050019915, вказане повідомлення було вручено позивачу особисто 18.10.2023 року.
Водночас згідно роздруківки трекінгу поштового відправлення №0600050019915, таке доставлено до точки видачі - 10 жовтня 2023 року.
Тобто в період з 10 жовтня 2023 року по 18 жовтня 2023 року (день вручення позивачу поштового відправлення), повідомлення про розгляд справи №75102/42/24-23 перебувало у точці видачі - с. Топорівці, тобто за адресою проживання позивача.
В даному випадку суд погоджується з доводами відповідача про те, що він не може відповідати за обставини вручення та фактичного отримання поштової кореспонденції, які від нього не залежать.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач належним чином та завчасно надіслав повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, у спосіб передбачений Порядком №1567, водночас факт невчасного отримання позивачем такого поштового відправлення не залежить від відповідача.
При цьому суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі №820/4810/17 з подібних правовідносин зазначено, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє її спростовувати вину у суді, та, у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 22.05.2020 року у справі №825/2328/16, що стосується порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень, зазначено наступне: «При цьому, Верховний Суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року по справі № 813/1790/18.
З огляду на вищевикладене, суд звертає увагу, що позивачем не було доведено наявності порушень суб'єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.
У ході розгляду даної справи позивачем не спростовано доводи відповідача про допущення ним порушення законодавства про автомобільний транспорт, що полягають в ненаданні товарно-транспортної накладної на вантаж, відсутності посвідчення відповідної категорії та щодо перевезення вантажу з перевищенням вагових норм.
А відтак, суд вважає, що сама по собі участь позивача у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт за відсутності товарно-транспортної накладної на вантаж та посвідчення відповідної категорії, жодним чином не змінили б результат розгляду такої справи - застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.
Отже, за наявності доведеного відповідачем та не спростованого позивачем у ході судового розгляду цієї справи факту допущення останнім порушення законодавства про автомобільний транспорт, що виразилось у ненаданні при проведенні перевірки уповноваженими особами управління Укртрансбезпеки товарно-транспортної накладної на вантаж та посвідчення водія відповідної категорії, а також перевезення вантажу з перевищенням вагових норм, відповідачем правомірно застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф згідно статті 60 Закону №2344-III.
Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог. При винесенні оскаржуваної постанови відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Правові підстави для її скасування відсутні.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі статтями 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частинами першою-третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення цього позову.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 25 квітня 2024 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_8 ), відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Руська, 248 «У»)
Суддя О.П. Лелюк