Справа № 420/14249/23
25 квітня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, бездіяльності, стягнення сум індексації,
У червні 2023 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 18.03.2016 по 28.02.2018 включно;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 18.03.2016 по 28.02.2018 включно в сумі 72 696 грн 63 коп. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 14.01.2019 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3738 грн 89 коп. в місяць у загальній сумі 39007 грн 38 коп. за період з 01.03.2018 по 14.01.2019 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовців, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 18.03.2016 по 14.01.2019 він проходив військову службу у лавах Збройних Сил України, а саме у військовій частині НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме не в повному обсязі нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення. Задля захисту своїх порушених прав позивач звертався до суду (справи № 420/4097/20, 420/9186/21), в результаті чого військову частину було спочатку зобов'язано нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 18.03.2016 по 28.02.2018 (420/409720), а потім вже із застосуванням базового місяця - січень 2008 р. (420/9186/21). Однак відповідачем при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення було застосовано в якості базового місяця спочатку грудень 2015 р., в результаті чого нараховано та виплачено 4871,57 грн, а потім листопад 2015 р., в результаті чого доплачено 248,03 грн. Відтак, сума недоплати складає 72696,63 грн, оскільки при застосуванні базовим місяцем січня 2008 р. для нарахування індексації грошового забезпечення в період з 16.03.2016 по 28.03.2018 сума індексації складає 77820,01 грн. Крім того, за період з 01.03.2018 по 14.01.2019 відповідачем виплачено тільки поточну індексацію грошового забезпечення, яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103% в сумі 103,14 грн. Так, відповідачем в порушення абзаців 4, 6 пункту 5 постанови КМУ від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» не виплачено на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.01.2019 в сумі 3738,89 грн в місяць на загальну суму 39007,38 грн. При цьому судами при розгляді справ № 420/4097/20 та № 420/9186/21 право позивача на отримання індексації-різниці грошового забезпечення (фіксованої величини) в період з 01.03.2018 по 14.01.2019, розмір підвищення грошового доходу позивача внаслідок підвищення посадових окладів не досліджувалося та визнано передчасним.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 (суддя Бжассо Н.В.) провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії закрито.
При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову у цій справі є дії, вчинені відповідачем на виконання рішення суду у справі № 420/9186/21, що виключає можливість перегляду таких позовних вимог в порядку іншого позовного провадження.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 скасовано в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 14.01.2019, включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3738 грн 89 коп в місяць у загальній сумі 39 007 грн 38 коп. за період з 01.03.2018 по 14.01.2019 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовців, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, провадження по яким було закрито. Справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду в частині вищевказаних позовних вимог. В решті ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 залишено без змін.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині закриття провадження у вищеозначеній частині позовних вимог апеляційний суд виходив з того, що у справі № 420/9186/21 судами не було надано правової оцінки по суті наявності/відсутності правових підстав для виплати індексації-різниці грошового забезпечення в розмірі 3738 грн 89 коп. в місяць, вказане питання було визнано судами як передчасне, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для закриття провадження у вказаній вище частині позовних вимог.
16.11.2023 справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду після апеляційного розгляду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2023, головуючим по справі визначено суддю Завальнюка І.В.
Ухвалою судді Завальнюка І.В. від 21.11.2023 прийнято до провадження позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 14.01.2019 року, включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078; стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3738 гривень 89 копійок в місяць у загальній сумі 39007 гривень 38 копійок за період з 01.03.2018 року по 14.01.2019 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовців, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 13.12.2023 зупинено провадження по справі № 420/14249/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - до набрання законної сили рішенням Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року у справі № 420/14249/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.01.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023 у справі № 420/14249/23 про закриття провадження в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 18.03.2016 по 28.02.2018 включно та стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 18.03.2016 по 28.02.2018 включно в сумі 72 696 грн 63 коп із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, скасовано, справу в цій частині направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції - Одеського окружного адміністративного суду.
В іншій частині постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023 у справі № 420/14249/23 залишено без змін.
13.02.2024 до суду надійшла справа № 420/14249/23 після касаційного розгляду Верховним Судом.
Ухвалою суду від 25.03.2024 провадження у справі № 420/14249/23 поновлено та продовжено судовий розгляд; прийнято до провадження справу № 420/14249/23 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 18.03.2016 по 28.02.2018 включно та стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 18.03.2016 по 28.02.2018 включно в сумі 72 696 грн 63 коп. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
16.04.2024 до суду від в/ч НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що абз. 1 п. 5 Порядку проведення індексації в редакції з 01.12.2015 передбачає застосування до подій - підвищення тарифних ставок (окладів), які настали або мали настати під час дії цього нормативного акту та в цій редакції, тобто які настали після 01.12.2015. Оскільки, факт (подія) підняття окладів військовослужбовцям Збройних Сил України, яке відбулося до грудня 2015 року, відповідно до принципу незворотності дії в часі нормативно правових актів, не може бути врахований для виконання абзацу першого пункту 5 Порядку проведення індексації.. в редакції, чинній з 01.12.2015 року, а Уряд разом з Мінсоцполітики не вжили заходів щодо підняття окладів військовослужбовцям Збройних Сил України з 1 грудня 2015 року (вказана виключна компетенція Уряду визначена пунктом 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та абзацом десятим пункту 5 Порядку проведення індексації.., а компетенція Мінсоцполітики визначена частиною 5 статті 13-1 Закону України "Про оплату праці"), всі норми Порядку проведення індексації... які передбачають підняття окладів (у новій редакції, чинній з 01.12.2015 року) не могли бути застосовані до то того моменту, поки після 1 грудня 2015 року не відбувся факт (подія) - підняття окладів. Відповідно, в проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України лише з 01.03.2018 року з'явилися підстави для застосування абзацу 1 пункту 5 Порядку проведення індексації... та інших норм цього порядку, які набрали законної сили з 1 грудня 2015 року та передбачали підняття окладів. Таким чином, індексація грошового забезпечення Позивача проведена відповідно до вимог норм Закону про індексацію, а суми індексації грошового забезпечення Позивача обчислені згідно норм, правил обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів, визначених Порядком проведення індексації, Постановою про особливості проведення індексації... з урахуванням рівня підвищення грошового забезпечення випереджаючим шляхом (норма частини 5 статті 4 Закону про індексацію...) в грудні 2015 року (проведене відповідно до вимог Постанови №1013) у порядку, визначеному Додатком 5, абзацами 8-10 пункту 5 Порядку проведення індексації та абзацом 2 пункту 3 Постанови про особливості проведення індексації..., та виплачені в повному обсязі.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 18.03.2016 року по 14.01.2019 року проходив військову службу у лавах Збройних Сил України, а саме у військовій частині НОМЕР_1 .
За наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 (по особовому складу) від 18.03.2016 року №40-РС позивача призначено на посаду рідотелеграфіста радіо відділення взводу зв'язку дивізіону артилерійської розвідки та з 18.03.2016 року зараховано до списку особового складу та на всі види забезпечення.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.01.2019 року №9 лейтенанта ОСОБА_1 , з 14.01.2019 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та знято зі всіх видів забезпечення.
Разом з тим, як зазначено в позові, позивачу у період проходження ним служби нарахування грошового забезпечення здійснювалось не в повному обсязі, а саме у період з 18.03.2016 по 14.01.2019 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
З огляду на зазначене, 26.01.2020 позивач звернувся до відповідача (Військової частини НОМЕР_1 ) із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 09.03.2016 по 28.02.2018.
У відповідь на вказану заяву позивача відповідачем відмовлено у задоволенні заяви позивача та зазначено, що відповідно до п.1.14 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260 військова частина НОМЕР_1 діяла відповідно до роз'яснень директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Також у відповіді зазначено про те, що механізму нарахування індексації у військової частини немає, тому нарахування індексації є неможливим.
Рішенням ООАС від 14.07.2020 по справі № 420/4097/20 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 18.03.2016 по 28.02.2018 року.
На виконання вищезазначеного судового рішення відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 18.03.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - грудень 2015 р. в сумі 4871,57 грн.
Рішенням ООАС від 05.08.2021 по справі № 420/9186/21 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 18.03.2016 року по 28.02.2018 року включно, із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
На виконання рішення у справі № 420/9186/21 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 18.03.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - листопад 2015 р. в сумі 5123,38 грн, доплата склала 248,03 грн. При цьому, позивачем встановлено, що при розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 18.03.2016 по 28.02.2018 відповідачем наростаючий індекс споживчих цін розраховано не із застосуванням базового місяця січень 2008 року, і як наслідок виплачено значно меншу суму індексації. Вказане зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII).
Згідно статей 1 та 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року №2017-III законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Статтею 19 ЗУ №2017-III визначено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ із змінами (далі ЗУ №1282-ХІІ).
Відповідно до ст. 1 цього Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ст. 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно ст. 4 Закону №1282-ХІІ (в редакції від 01.01.2015 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24.12.2015 року, який набув чинності 01.01.2016 року, було внесено зміни у частині першій статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та цифри "101" замінено цифрами "103".
Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Згідно ч. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 року (чинній з 11.10.2017 року) проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно ч. 2 ст. 6 Закону №1282-ХІІ порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року (далі - Порядок №1078).
Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно п. 1-1 Порядку №1078 (у редакції від 15.09.2015 року) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Постановою Кабінету Міністрів України №77 від 11.02.2016 року було внесено зміни та в абзаці другому пункту 1-1 Порядку №1078 цифри « 101» замінено цифрами « 103». Абзац другий пункту 1-1 із змінами, внесеними згідно з Постановою №77 від 11.02.2016 року - застосовується з 01.01.2016 року.
Згідно п. 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Слід зазначити, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і нараховується у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади. Будь-яких застережень чи виключних випадків, за яких індексація доходу не проводиться, законодавство, що регулює спірні правовідносини, не містить.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати, як складова належної працівникові заробітної плати, спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18 та від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17.
Водночас суд зазначає, що базовий місяць - це місяць підвищення тарифних ставок (окладів), незалежно від розміру підвищення, а коефіцієнт індексації обчислюють на основі щомісячних індексів інфляції, які публікуються Держстатом. Розрахунок ведеться наростаючим підсумком до перевищення порогу індексації. Визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу) та нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця.
Питання визначення індексу споживчих цін (фактично базового місяця) врегульовано п.5 Порядку №1078.
Відповідно до абз.1 п.5 Порядку №1078 (зі змінами згідно постанови Кабміну України «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 29 січня 2014 року №36, які діяли до 01.12.2015 року) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів, місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Відповідно до п.5 Порядку №1078 (зі змінами згідно постанови Кабміну України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 року №1013, яка застосовується з 01.12.2015 року) було встановлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Також, згідно п.10-2 Порядку №1078 в редакції Постанови КМУ №1013 від 09.12.2015 року для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Аналіз норми пункту 5 Порядку №1078 дозволяє прийти до висновку, що до 01.12.2015 року будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації. Таким чином, базовий місяць для обрахунку індексації не був прив'язаний до події зростання лише тарифних окладів працівника.
Редакція ж вказаної норми, яка діє з 01.12.2015 року, покладає обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовців) на підприємства, установи, організації у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації з урахуванням базового місяця, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання тарифних ставок (окладів).
Поряд із цим суд зазначає, що пунктом першим Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 року №1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 року посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.
При цьому, підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців.
Тобто, Постановою №1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1-3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.
При цьому, зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 року у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Отже, з прийняттям Постанови №1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015 року і включно до 01.03.2018 року, посадові оклади військовослужбовців не змінилися.
Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.
Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.
Відтак, останнє підвищення окладу за посадою позивача відбулось у січні 2008 року, а тому для визначення суми індексації грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з 01 січня 2008 року до 01 березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови №704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації, став березень 2018 року.
Отже, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 18.03.2016 року по 28.02.2018 року включно.
Застосована судом правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.01.2022 року по справі №400/1118/21, які в силу ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч. 5 ст. 242 КАС України підлягають врахуванню судами.
При цьому, як було вказано Верховним Судом у постанові від 28.09.2022 року по справі №400/1119/21, дискреційні повноваження відповідача визначати базовий місяць є такими повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку
Повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.
Зазначені висновки Верховний Суд виклав у постановах від 29.11.2021 року у справі №120/313/20-а, від 26.01.2022 року у справі №400/1118/21, від 20.04.2022 року у справі №420/3593/20, від 09.06.2022 року у справі №600/524/21-а.
З огляду на зазначене Верховним Судом у постанові від 28.09.2022 року по справі №400/1119/21 з метою ефективного захисту порушеного права позивача на отримання в повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, було змінено рішення суддів попередніх інстанцій та зазначено про необхідність визначення січня 2008 року базовим місяцем для обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за вказаний період.
За умов розглядуваного спору, відповідачем при виконанні судових рішень № 420/4097/20, № 420/9186/21 застосовано фактично базовий місяць листопад 2015 р., не зважаючи на те, що судом покладено обов'язок на відповідача нарахувати та виплатити індексацію за період з 18.03.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 р., що призвело до виплати в розмірі 5123,38 грн.
В свою чергу, при застосуванні базового місяця січень 2008 р. для нарахування індексації грошового забезпечення в період з 18.03.2016 по 28.02.2018 сума індексації складає 77820,01 грн, а отже недоплачена сума складає 72696,63 грн, які позивач і просить стягнути з відповідача.
Сформовані судом висновки та здійснені розрахунки підтверджують обґрунтованість доводів позивача про наявність підстав для нарахування та виплати йому індексації різниці за період з 18.03.2016 по 28.02.2018 в загальній сумі 72696,63 грн.
Саме в такий спосіб, на думку суду слід захистити права позивача, передусім враховуючи те, що спірна сума індексації різниці позивачу не нараховувалася.
У зв'язку з цим суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені частково, оскільки, останній, вважав, що його порушене право повинно бути захищено шляхом стягнення наведеної заборгованості з відповідача.
Крім того, за період з 01.03.2018 по 14.01.2019 відповідачем виплачено тільки поточну індексацію грошового забезпечення, яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103% в сумі 103,14 грн. Так, відповідачем в порушення абзаців 4, 6 пункту 5 постанови КМУ від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» не виплачено на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.01.2019 в сумі 3738,89 грн в місяць на загальну суму 39007,38 грн. При цьому судами при розгляді справ № 420/4097/20 та № 420/9186/21 право позивача на отримання індексації-різниці грошового забезпечення (фіксованої величини) в період з 01.03.2018 по 14.01.2019, розмір підвищення грошового доходу позивача внаслідок підвищення посадових окладів не досліджувалося та визнано передчасним.
Ключові питання, які потребують вирішення в контексті розгляду даної справи стосуються:
- уяснення норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення щодо підстав виплати й розміру так званої «індексації-різниці» за період 01.03.2018 по 09.08.2019 позивачу;
- способу захисту права позивача на отримання невиплачених сум індексації грошового забезпечення.
Щодо уяснення норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення щодо підстав виплати та розміру так званої «індексації-різниці» за період з 01.03.2018 по 14.01.2019.
З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
У контексті наведеного, суд зазначає, що термін «індексація-різниці» фактично запроваджений Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, як позначення другого виду індексації грошового забезпечення право на яку виникає на підставі абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Як зазначено Верховним Судом у пункті 102 постанови від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Верховний Суд у пункті 106 вказаної постанови виснував, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
Так, Верховний Суд у пункті 108 тієї ж постанов дійшов висновку, що якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 по справі № 400/3826/21, від 28 серпня 2023 року по справі № 420/17338/22, від 28 серпня 2023 року по справі № 420/17338/22, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21.
Таким чином, з метою встановлення наявності у позивача права на отримання суми індексації-різниці, на думку суду, варто встановити розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року, суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року та порівняти їх.
Відповідно до розрахунку розміру підвищення грошового забезпечення позивача, останнє за лютий 2018 року складало - 10442,80 грн. Грошове забезпечення позивача за березень 2018 року складало 10962,600 грн. Таким чином, грошовий дохід позивача внаслідок підвищення посадових окладів збільшився на 519,86 грн.
В свою чергу, необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року: 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3% (величина приросту індексу споживчих цін).
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100: 1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. - 519,86 грн. = 3738,89 грн.
Таким чином, за період з 01.03.2018 по 14.01.2019 сума індексації з урахуванням абз. 4,6 пункту 5 Порядку №1078 підлягала виплаті позивачу у фіксованій 3738,89 грн. в місяць у загальній сумі 39007,38 грн.
Аналогічний розрахунок позивач наводить в позовній заяві і цей розрахунок не спростований відповідачем, та на думку суду є правильним.
Щодо способу захисту права позивача на отримання невиплачених сум індексації грошового забезпечення, суд звертає увагу на таке.
Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31 травня 2021 року у справі № 420/7110/19 зазначав, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18, від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Як встановлено з матеріалів справи, у позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.01.2019 у конкретних, розрахованих ним, сумах.
Однак, оскільки спірна сума індексації різниці позивачу не нараховувалася, то належним способом захисту порушеного права позивача слід обрати зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на його користь таку суму індексації, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи характер спірних правовідносин, такий спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Крім того, згідно з ч. 8 ст. 382 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
З огляду на ненаведення позивачем аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги щодо встановлення судового контролю.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.07.2018 по справі № 235/7638/16-а.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій, бездіяльності, стягнення сум індексації задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 18.03.2016 по 28.02.2018 включно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 18.03.2016 по 28.02.2018 включно у загальній сумі 72696,63 грн.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення 3738,89 грн за період з 01.03.2018 по 14.01.2019 у загальній сумі 39007,38 грн, відповідно до абз. 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3738,89 грн за період з 01.03.2018 по 14.01.2019 у загальній сумі 39007,38 грн, відповідно до абз. 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк