Справа № 420/31782/23
24 квітня 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Василяка Д.К., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2020-2022 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з 28.03.2023 року розрахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком за 2020-2022 роки з урахуванням вже отриманих сум пенсії;
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулась 28.03.2023р. з заявою №671 до відділу обслуговування громадян №9 ГУ ПФУ в Одеській обл. для призначення пенсії за віком. В зв'язку з цим, я просила відповідача передивитись мою особову пенсійну справу та при призначені пенсії за віком застосувати мені показник середньої заробітної плати за три попередніх роки (2020-2022p.p.) 12 236,71. Також, наполягала на виплаті десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків -35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Однак відповідачем відмовлено у задоволенні заяви, у зв'язку із чим позивач звернулась до суду з даним позовом.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що згідно заяви від 28.03.2023 та долучених документів Позивача з 28.03.2023 було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону, обчислену як працюючій особі при страховому стажі 40 років 9 місяців (стаж враховано по 31.12.2022), середньомісячній заробітній платі 10237, 60 грн., визначеній за період з 01.07.2000 по 31.12.2022 згідно даних персоніфікованого обліку (7405,03 грн*1,38252 коефіцієнт заробітної плати), та її розмір становить 4279,22 грн, де: 4171,82 грн розмір пенсії за віком; 107,40 грн доплата за понаднормовий стаж 10 років. Відповідно до п. 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (зі змінами), призначення та перерахунки пенсії здійснюються за принципом екстериторіальності, тобто заява Позивача від 28.03.2023 та долучені документи не розглядались спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. В матеріалах пенсійної справи наявна довідка від 06.03.2023 № 20, яка видана Гвардійською гімназією Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області, про роботу на посаді вчителя в період з 01.09.1991 по 02.09.2002 та з 20.08.2009 по теперішній час. У зв'язку з невідповідністю даних довідки із записами в трудовій книжці до управління контрольно-перевірочної роботи направлено службову записку від 02.05.2023 про проведення перевірки щодо звільнення з посади вчителя у серпні 2015 року та працевлаштування на посаду у цьому ж місяці.
Також відповідачем зазначено, що у позивача відсутній необхідний спеціальний стаж роботи, у Головного управління були відсутні правові підстави у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення передбачену п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення проти позову, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: ОСОБА_1 з 18.08.2015 року призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ.
З 28.03.2023 року ОСОБА_1 переведено з пенсії за віком згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення" та призначено пенсію за віком за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та врахований показник середньої заробітної плати із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) за 2014-2016 роки, що не заперечується учасниками процесу.
Відповідно до листа відповідача від 13.11.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ЕПС НОМЕР_2 ), 18.08.2015 звернулася із заявою про призначення пенсії за вислугу років, як працівнику освіти, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". За записами в трудовій книжці заявниця 17.08.2015 звільнена з посади, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. Протоколом № 1562 від 25.08.2015 ОСОБА_1 була призначена пенсія за вислугу років. 26 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про припинення виплати пенсії за вислугу років у зв'язку з працевлаштуванням за спеціальністю та надала виписку із наказу відділу освіти Комінтернівської РДА від 26.08.2015 № 249-К про призначення її на посаду вчителя з 27.08.2015. На підставі наданих документів виплата пенсії за вислугу років з 27.08.2015 була припинена. Оскільки, особовий рахунок був закритий в тому ж місяці, в якому призначена пенсія, то борг по призначенню за період 18.08.2015 по 26.08.2015 у сумі 486,93 грн не був нарахований до виплати. В 2017 році помилково на банківський рахунок ОСОБА_1 були нараховані суми пенсії до виплати: - в липні 2017 року 2167,90 грн, із них: 1680,97 грн - пенсія за липень 2017 року; 486,93 грн - борг по призначенню за період 18.08.2015 по 26.08.2015; - в серпні 2017 року 1680,97 грн (пенсія за серпень 2017 року); - у вересні 2017 року 1680,97 грн (пенсія за вересень 2017 року). За вересень 2017 року було зменшено фінансування та повернута сума 1680,97 грн (лист Суворовського об'єднаного УПФУ в м. Одесі від 29.08.2017 № 227/05). Суми нарахованих пенсійних виплат за липень-серпень 2017 року (3848,87 грн) були повернуті заявницею на рахунок ПФУ 05.09.2017. 28 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) та претендувала на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу Х "Прикінцеві положення" Закону № 1058. Заява опрацьована за принципом екстериторіальності та розпорядженням від 31.03.2023 заявницю переведено на пенсію за віком і при обчисленні застосований показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення пенсії за вислугу років (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 7405,03 грн). В ЕПС відсутнє рішення про відмову в призначенні заявниці грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058. Відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, як не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. ОСОБА_1 наполягає на застосуванні про обчисленні пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (за 2020-2022 роки) та призначенні їй грошової допомоги у розмірі їх десяти місячних пенсій, мотивуючи тим, що пенсію за вислугу років вона отримувала. На нашу думку, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не отримувала пенсію за вислугу років та в 2017 році повернула всі нараховані кошти, то її заява від 28.03.2023 може бути розглянута як "первинне призначення" з переглядом строку призначення пенсії, застосуванням нового показника середньої заробітної плати (доходу) та призначенням грошової допомоги.
Згідно службової записки від 13.11.2023 року зазначено, що на повторне звернення ОСОБА_1 від 01.11.2023 № 34244/K-1500-23 повідомлено наступне. Інформація щодо результатів розгляду попереднього звернення ОСОБА_1 від 25.04.2023 № 10307/К-1500-23 та перевірки її електронної пенсійної справи надавалась службовою запискою від 05.05.2023 № 10834/03-16. В додаток до вищезазначеної службової записки повідомляємо, що на наш запит від 02.05.2023 № 10560/03-16 надійшов акт перевірки від 01.08.2023 № 1500-1002-1/6548, відповідно до якого встановлені розбіжності між довідкою від 06.03.2023 № 20, яка видана Гвардійською гімназією Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області, та первинними документами, наданих для перевірки. За результатами перевірки Гвардійською гімназією Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області надана нова довідка від 01.08.2023 № 55, якою підтверджені дані про звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя 17.08.2015 та подальше працевлаштування на цю ж посаду 27.08.2015. З урахуванням ситуації, що виникла, до Пенсійного фонду України направлений запит від 13.11.2023 № 1500-0304-5/160295 щодо надання роз'яснення, чи можливо, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не отримувала пенсію за вислугу років та в 2017 році повернула всі нараховані кошти, її заяву від 28.03.2023 розглянути як "первинне призначення" з переглядом строку призначення пенсії, застосуванням нового показника середньої заробітної плати (доходу) та призначенням грошової допомоги.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також врегульовано порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-ІV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 Закону №1058-ІV, особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з частиною 1 статті 27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 вказаного Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 вказаного Закону.
Відповідно до частини 2 статті 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за попередній рік для визначенні середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.
Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою: Зв = З + Зд, де: Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зд - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частини третьої статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу), і яка визначається за формулою: Зд=Д/Тх-100%, де Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону; Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.
У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.
При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) за періоди сплати страхових внесків за застрахованих осіб, зазначених у пунктах 8, 13 і 14 статті 11 цього закону та за періоди, які включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, враховується мінімальний розмір заробітної плати.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV встановлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший, тобто поширюються виключно на ті три види пенсій, які призначаються за правилами Закону №1058-IV, тобто пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника. У такому разі, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Коли особа одержує пенсію, призначену за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII), то призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, зроблене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15), що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону №1058-IV. Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17, а також Верховним Судом у постановах від 31.01.2019 у справі №639/2751/17, від 18.01.2019 у справі №577/5237/16-а, від 10.04.2019 у справі №211/1898/17.
Відтак, позивачу первісно у 2018 році було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
Так, згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, яка діяла станом на момент призначення позивачу пенсії, право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років.
У березні 2023 року позивач звернулась до відповідача вперше з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV. Вказана обставина відповідачем не заперечувалась. Крім того, згідно листа та доповідної записки пенсійний орган фактично визнає, що позивач отримує пенсію вперше.
У 2023 році позивач звернулася за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому має враховуватись показник із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, яким є 2023 рік, а саме за 2020-2022 роки.
Обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсії за вислугу років здійснена на підставі Закону №1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» (постанова Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №265/7301/16-а).
При цьому, відповідно до ст.9 Закону №1058-IV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 45 Закону №1058-IV, регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
З огляду на наведене, суд відхиляє доводи відповідача, що показник середньої заробітної плати під час призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV залишається незмінним та перерахунку не підлягає.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком, а саме за 2020-2022 роки.
Зважаючи, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дії), то порушене право позивача у даному випадку підлягає захисту шляхом визнання протиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незастосування при призначенні ОСОБА_1 з 28.03.2023 р. пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" показника середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату розміру пенсії за віком з 28.03.2023 р. із застосуванням показника середньої заробітної плати отриманої в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі Порядок №1191) передбачено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України №1058 та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю наступних обставин: наявністю необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах, вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 будь-якого іншого виду пенсії.
Отже, з аналізу пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку №1191 можна зробити висновок, що отримання особою до виходу на пенсію за віком, будь-якого виду пенсії в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, є перешкодою для призначення зазначеної грошової допомоги. При цьому законодавство не ставить право особи на допомогу в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до досягнення пенсійного віку.
За змістом вказаних норм отримання зазначеної грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2020р. по справі №175/4086/16-а, від 28.04.2020р. по справі №678/941/17, від 12.03.2019р. по справі №127/9277/17 та іншим.
Відповідачем не заперечувалось, що позивач на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком досягла віку, передбаченого ст.26 Закону №1058-ІV, а також відповідачем не заперечувалось, що на день досягнення пенсійного віку позивач працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1058-ІV.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. При цьому, суд зауважує, що поняття «нарахування пенсії» та «отримання пенсії» не є тотожними.
У 2018 році позивач скористалась своїм правом та звернулась із заявою про призначення пенсії за вислугою років, але у зв'язку з працевлаштуванням на посаду вчителя, нарахування пенсії було зупинено, тобто позивач не реалізувала своє право у повній мірі, а саме не отримувала пенсію, яка повинна виплачуватися кожного місяця.
У березні 2023 року позивач, досягши пенсійного віку, маючи необхідний, визначений законом трудовий стаж, вперше звернулась з заявою про призначення їй пенсії за віком.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у виплаті позивачу грошової допомоги, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправною.
З урахуванням наведеного, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне на підставі частини третьої ст.245 КАС України з метою відновлення прав, свобод та інтересів за захистом яких позивач звернувся до суду, зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу Х Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незастосування при призначенні ОСОБА_1 з 28.03.2023 р. пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" показника середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату розміру пенсії за віком з 28.03.2023 р. із застосуванням показника середньої заробітної плати отриманої в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу Х Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2147, 20 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.К. Василяка