24 квітня 2024 р. № 400/13562/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Устинова І.А. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомприватного підприємства "Дар Ланів", вул. Першотравнева, 33,с. Миколо-Гулак,Миколаївська обл., Баштанський р-н,56023,вул. Першотравнева, 84,с. Миколо-Гулак,Миколаївська обл., Баштанський р-н,56023
до відповідачаДержавної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області, вул. Перемоги, 14,Київ,03135, вул. Космонавтів, 61,м. Миколаїв,54056
провизнання протиправною та скасування постанови від 20.10.2023 року № ПШ018567,
Товариство з обмеженою відповідальністю “ДАР ЛАНІВ” (далі позивач) звернулось з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 20.10.2023 № ПШ018567 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до ТТН вантаж не перевищував допустимі норми, а відповідачем не доведено перевищення транспортним засобом вагових параметрів, що свідчить про протиправність спірної постанови, якою накладено на позивача штраф в сумі 17 000 грн. Також, позивач зазначив, що відсутня методика зважування. Крім того, акт проведення перевірки містить неточності.
Ухвалою від 08.11.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропонував відповідачу надати відзив на позовну заву.
Відповідач надав суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що оскільки при проведенні габаритно-вагового контролю було встановлено перевищення вагових норм на одиночну вісь, чим допущено порушення ч. 1 абз. 14 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, тому спірна постанова прийнята правомірно та скасуванню не підлягає.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач повністю підтримав позовні вимоги.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
21.08.2023р. посадові особи Державної служби України з безпеки на транспорті склали відносно перевізника приватного підприємства «ДАР ЛАНІВ Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР016618, відповідно до якого, під час перевірки виявлено: порушення ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажу (ріпак 2023р.) згідно ТТН №93 від 20.08.2023р. з перевищенням вагових обмежень навантаження на строєну вісь 26350 кг при допустимих 24000 кг, що перевищує норму на 9,79%, чим порушено п.22.5 ПДР України, відповідальність за які передбачена ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз.14.2.1 «перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% при перевезені подільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу».
Крім того посадові особи Державної служби України з безпеки на транспорті склали: - Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0062933 від 21.08.2023р. (копія довідки - додається), відповідно до якого навантаження на осі становлять (тонн): 1) 6,4; 2) 8,2; 3) 8,45; 4) 8,55; 5) 9,35, а повна маса транспортного засобу 40,9 тонн; - Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №АВ002353 від 21.08.2023р. (копія акт - додається), відповідно до якого повна нормативно допустима маса транспортного засобу: 40 тонн; фактична 40,9 тонн, осьові навантаження: допустиме (тонн) 11,5 + 11,5+ 24 (строєна вісь), фактичне: 6,4 + 8,2 + 26,35 (строєна вісь).
Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ018567 від 20.10.2023р до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 8500 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачене абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад від 5 відсотків до 10 відсотків при перевезені подільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.
Позивач не погоджуючись із вищезазначеною постановою, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір між сторонами суд виходить з наступного.
Положенням про Державну службі України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.15 р. передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Статтею 3 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті № 1567 від 08.11.06 р. передбачено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
На підставі розпорядження КМУ від 2.12.21 р. № 1579-р Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки було реорганізовано у Відділ державного нагляду (контролю) у Миколаївській області.
За статтею 33 Закону України від 8 вересня 2005 р. № 2862-IV “Про автомобільні дороги” (далі Закон № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.01 р. № 30 з метою забезпечення безпеки руху великовагових та великогабаритних транспортних засобів затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (далі Правила № 30).
Згідно з п. 3 Правил № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Пунктом 4 Правил № 30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Отже, з наведеного слідує, що перевищення вагових параметрів транспортного засобу порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху дозволяється не більше ніж на 2%.
З акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 21.08.2023 № АВ002353 вбачається, що транспортним засобом перевищено нормативи вагових параметрів, а саме: повна фактична маса 40,9 т (нормативно допустима - 40 т); осьові навантаження: допустиме (тонн) 11,5 + 11,5+ 24 (строєна вісь), фактичне: 6,4 + 8,2 + 26,35 (строєна вісь).
Отже, в ході проведення габаритно-вагового контролю встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження на строєну вісь 26,350 при нормативно допустимих 24 000 кг, тобто на 9,79% від нормативу.
Відтак, матеріалами справи підтверджено перевищення позивачем габаритно-вагових норм, що є складом правопорушення, за який абз. 14 ч. 1 ст. 60 Законом України "Про автомобільний транспорт" передбачена відповідальність у вигляді штрафу.
Позивач обґрунтовує протиправність спірної постанови тим, що загальна маса склала 40,16 т, що є в рамках допустимої похибки 2 відсотки, однак як вже зазначено вище перенавантаження мало місце на строєну вісь.
Щодо посилання позивача на відсутність методики зважування, то суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин, відсутня затверджена Мінекономрозвитком методика виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі, якою мали б керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.
Водночас, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України № 3353-ХІІ, статті 33 Закону № 2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, суд вважає, що відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу.
Наведене узгоджується з нормативним регулюванням, а саме скасування постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 671 пункту 19 Порядку № 879, в якій було вказано про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.
Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах (аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22.12.21 р. у справі № 420/3371/21).
Стосовно доводів позивача, що вантаж, який перевозиться є сипучим і його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, то суд зазначає, що такі доводи є безпідставними, оскільки автомобіль на ваги (під час зважування) заїжджає повільно, що не може призвести до значного зміщення вантажу.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду № 803/1540/16 від 24.07.19 р.
Щодо решти доводів відповідача, включаючи неточності в акті не спростовують порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Позивач не надав суду доказів протиправності постанови відповідача, тому позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову приватного підприємства "Дар Ланів" (вул. Першотравнева, 33,с. Миколо-Гулак,Миколаївська обл., Баштанський р-н,56023 38462631) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області (вул. Перемоги, 14,Київ,03135 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови від 20.10.2023 року № ПШ018567, відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя І. А. Устинов