24 квітня 2024 року м. Ужгород№ 260/290/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцович М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:
1) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, з розрахунку 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, без врахування індексації грошового забезпечення;
2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, з урахуванням в складі грошового забезпечення суми індексації грошового забезпечення у розмірі 4155,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум;
3) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, з розрахунку 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 18 повних календарних років військової служби замість 20 повних календарних років військової служби;
4) зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, з розрахунку 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 20 календарних років військової служби з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем проведено розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% від місячного грошового забезпечення за кожен повний рік служби без урахування виплаченої за червень 2021 року індексації грошового забезпечення, розмір якої (відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця №725 за 2021 рік) становив 415,41 грн. Окрім того, відповідачем безпідставно не здійснено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 20 календарних років служби, таку нараховано за 18 календарних років служби. Зазначені протиправні дії відповідача, на думку позивача, призвели до незаконного не донарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в належному розмірі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
15 лютого 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого, відповідач вимоги позивача не визнає повністю і вважає, що вони не ґрунтуються на законі, є безпідставними і тому не підлягають задоволенню з тих підстав, що Порядком №260 чітко та вичерпно врегульовано, з яких складових грошового забезпечення слід виходити при визначенні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, її нарахуванні та виплаті, серед яких відсутня така складова як індексація грошового забезпечення. Окрім того вказує, що військова частина НОМЕР_2 здійснила нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням раніше виплачених сум. Адже позивач до проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 28.01.2015 року на підставі Указу Президента України №15/2015 від 14.01.2015 року був призваний по мобілізації до ЗСУ та 27.04.2016 року на підставі Указу Президента України №115/2016 від 25.03.2016 року звільнений у запас. Тобто, військовою частиною НОМЕР_2 здійснено нарахування та виплату оспорюваної одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням тих сум одноразової грошової допомоги при звільненні, що були нараховані та виплачені позивачу у зв'язку з демобілізацією в 2016 році на підставі Указу Президента України.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 31.05.2021 №110 старшого прапорщика ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 24.05.2021 №97-рс виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
В день звільнення з військової частини НОМЕР_2 остання не виплатила позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, а тому позивач звернувся до суду із позовом.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.11.2021 року у справі № 260/4170/21 зобов'язано військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільненні з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.
На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року по справі №260/4170/21 військовою частиною НОМЕР_4 проведено розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 , відповідно до якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні 144 502,83 грн, до виплати належить 142 335,29 грн. (за відрахуванням військового збору 2167,54 грн.).
Так, вказаний розрахунок проведений за 18 років військової служби ОСОБА_1 від суми основного грошового забезпечення за травень 2021 року в розмірі 16055,87 грн, яке складається з: окладу за військове звання 1020,00 грн., посадового окладу 3260,00 грн., надбавки за вислугу років 45% 1926,00 грн., надбавки за особливості проходження служби 87,8% 5448,87 грн., премії 135% 4401,00 грн.
Вважаючи нарахування одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 18 календарних років служби замість 20, без урахування індексації протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України № 2232-XII від 25.03.1992р. «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ч.2 ст.2 цього Закону порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ст.40 вказаного Закону гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України № 2011-ХІІ від 20.12.1991р. «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» /надалі - Закон № 2011-ХІІ/.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою вказаної статті встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з п.1 постанови КМ України № 1294 від 07.11.2007р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ст.4 Закону України № 1282-ХІІ від 03.07.1991р. «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р., індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році -103 відсотка, у 2017 році -103 відсотка, у 2018 році -103 відсотка).
Відповідно до п.2 зазначеного Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з п.4 вказаного Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
За змістом п.5 цього Порядку у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
01.03.2018р. вступила в дію постанова КМ України № 704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою було затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців.
Пунктом 2 цього Порядку встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно ч.2 ст.15 Закону України № 2011-ХІІ від 20.12.1991р. «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Згідно з постановою КМ України № 1294 від 07.11.2007р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (була чинною до 28.02.2018р., тобто, регулює спірні правовідносини) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Як вбачається з розрахунку про складові грошового забезпечення, які взяті для нарахування грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення не було включено.
При вирішенні спірного питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020р. у справі № 240/10130/19.
Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Так, ухвалюючи постанову від 06.02.2019р. у зазначеній справі Велика Палата дійшла висновків про те, що згідно з ч.ч.2 і 3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021р. у справі № 825/997/17 та у постанові Верховного Суду від 21.12.2021р. у справі № 820/3423/18.
Як встановлено під час судового розгляду та не заперечується сторонами, спірна індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця, а тому остання не може вважатись одноразовою і повинна бути включена до обрахункової величини при визначенні розміру грошового забезпечення.
Таким чином, відповідач здійснюючи нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні повинен був розраховувати вказану грошову допомогу з урахуванням індексації грошового забезпечення, яка мала постійний характер.
За таких обставин дії відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої ст.15 Закону України № 2011-ХІІ від 20.12.1991р. «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без урахування індексації грошового забезпечення, є протиправними.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для включення індексації грошового забезпечення до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні позивача передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Що стосується вимоги про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, з розрахунку 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 20 календарних років військової служби, суд вказує наступне.
Пунктами 1 та 2 Розділу XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260) передбачено, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
При цьому, для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (зі змінами) (п.8 Розділу XXXII Порядку №260).
Здійснивши системний аналіз вищезазначених правових норм, суд вказує, що пільговий обрахунок вислуги років є умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачає, що така допомога виплачується за наявності у військовослужбовця вислуги 10 років і більше. Натомість, вжите в частині 2 статті 15 Закону №2011-XI поняття "календарна вислуга років" застосовується для визначення розміру такої допомоги: "в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби".
Вказані висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у постанові від 24.11.2020 у справі №822/3008/17.
Так, в рішенні Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року по справі №260/4170/21 (яким зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні) встановлено, що на дату звільнення з військової частини НОМЕР_2 вислуга років позивача становила календарних 20 років, пільгова 1 рік, що у сукупності становила 21 рік.
Однак, як вбачається з розрахунку про складові грошового забезпечення, які взяті для нарахування грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 позивачу розраховано одноразову грошову допомогу за 18 років замість 20-ти календарних років військової служби.
Як зазначалося вище, відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказував, що військовою частиною НОМЕР_2 здійснено нарахування та виплату оспорюваної одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням тих сум одноразової грошової допомоги при звільненні, що були нараховані та виплачені позивачу у зв'язку з демобілізацією в 2016 році на підставі Указу Президента України, однак не подав при цьому жодних доказів на підтвердження вказаних обставин.
У зв'язку з вказаним ухвалою суду від 26.02.2024 задоволено клопотання Військової частини НОМЕР_2 про витребування доказів та витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 особову справу ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 19.03.2024 витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_2 особову справу ОСОБА_1 .
16 квітня 2024 року на адресу суду надійшла особова справа ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали особової справи, судом встановлено, що в такій відсутні будь-які докази нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби 27.04.2016.
Суд зазначає, що ні Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ні Порядком 260 не передбачено обов'язок особи доводити, що вона не отримувала раніше одноразову грошову допомогу при звільненні.
Таким чином, суд вказує, що ненарахування та невиплата відповідачем позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби порушує право позивача на отримання такої одноразової допомоги, встановлене ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 20 повних календарних років військової служби.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження правомірності своїх дій, які є предметом оскарження.
Доводи відповідача про правомірність таких спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, з розрахунку 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 18 повних календарних років військової служби замість 20 повних календарних років військової служби, без врахування індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 20 повних календарних років служби, з врахуванням щомісячного фіксованого розміру індексації та з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМ.М. Луцович